Генеральному прокурору України - заступником Генерального прокурора України

1. У цій статті йдеться про початок кримінального переслідування (вручення повідомлення про підозру) конкретної особи, яка входить до кола осіб, визначених у ст. 480 КПК.

2. Повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення депутату місцевої ради, депутату Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільському, селищному, міському голові може бути здійснено відповідно Генеральним прокурором України, заступником Генерального прокурора України, прокурором Автономної Республіки Крим, області, міста Києва або Севастополя у межах його повноважень (ч. 1 ст. 31 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад»).

3. Повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення може бути здійснено Уповноваженому з прав людини лише Генеральним прокурором України (ч. З ст. 20 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини»).

4. Повідомлення про підозру повинні вручати лише посадові особи, визначені у коментованій статті. Вручення повідомлення про підозру не тією посадовою особою, яка визначена у коментованій статті, тягне за собою визнання цього акта незаконним. Змінити повідомлення про підозру (ст. 279 КПК) має право винятково та посадова особа, яка про нього повідомила. Зміна підозри мас спричинювати ту ж саму процедуру, що й вручення підозри, якщо нова підозра містить інформацію про вчинення більш тяжкого злочину або суттєво змінюється за фактичними обставинами.

5. Про відсторонення від посади осіб, що призначаються Президентом України, та суддів див. коментар до ст. 154 КПК.

6. Кримінальне обвинувачення визначене Європейським судом з прав людини як офіційне повідомлення особи компетентним органом про те, що вона підозрюється у вчиненні кримінального злочину (Рішення ЄСПЛ у справі «Еклє проти Федеративної Республіки Німеччини» (1982 р.). Тому повідомити про підозру народного депутата України, професійного суддю, суддю Конституційного Суду України можна лише після надання згоди на це Верховною Радою України.

Стаття 482. Особливості порядку притягнення до кримінальної відповідальності, затримання і обрання запобіжного заходу

Затримання судді або обрання стосовно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту до ухвалення обвинувального вироку судом не може бути здійснено без згоди Верховної Ради України.

Притягнення до кримінальної відповідальності народного депутата України, його затримання або обрання стосовно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту не може бути здійснено без згоди Верховної Ради України.

Обшук, затримання народного депутата України чи огляд його особистих речей і багажу, транспорту, жилого чи службового приміщення, а також порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції та застосування інших заходів, в тому числі негласних слідчих дій, що відповідно до закону обмежують права і свободи народного депутата України, допускаються лише у разі, якщо Верховною Радою України надано згоду на притягнення його до кримінальної відповідальності, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.

Особливості порядку притягнення народного депутата України до відповідальності визначаються Конституцією України, Законом України «Про статус народного депутата України», Регламентом Верховної Ради України та цим Кодексом.

1. Особливий порядок затримання і обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту до ухвалення обвинувального вироку судом стосується лише двох категорій осіб: народних депутатів і суддів. Для затримання і обрання щодо них зазначених запобіжних заходів обов'язково має бути отримана згода Верховної Ради України.

Попереднє отримання згоди на притягнення народного депутата України до кримінальної відповідальності не надає органам досудового розслідування і прокуророві права затримувати депутата (Рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2003 р. № 12-рп/2003 у справі за конституційним поданням 56 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень чч. 1, З ст. 80 Конституції України, ч. 1 ст. 26, чч. 1, 2, 3 ст. 27 Закону України «Про статус народного депутата України» та за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України про офіційне тлумачення положення ч. З ст. 80 Конституції України стосовно затримання народного депутата України). Для вжиття заходів, передбачених цією статтею, має бути отримана окрема (додаткова) згода Верховної Ради України.

2. Під заходами, про які йдеться у ч. З коментованої статті, слід розуміти слідчі та інші процесуальні дії слідчого, прокурора, що обмежують права і свободи народного депутата, передбачені законодавством. Надання Верховною Радою України згоди на притягнення народного депутата до кримінальної відповідальності є правовою умовою провадження процесуальних дій, обумовлених ситуацією провадження і необхідних для встановлення обставин, передбачених ст. 91 КПК. Однак слідчий, прокурор під час провадження щодо народного депутата навіть у випадку надання згоди на притягнення його до кримінальної відповідальності повинні відшукувати інші способи отримання інформації. І лише у разі відсутності таких способів застосовувати ті, якими обмежуються його права і свободи.

3. Після ухвалення обвинувального вироку суд вправі самостійно обрати запобіжний захід щодо засудженого судді або народного депутата, наприклад, з метою забезпечення виконання вироку.

Поиск по сайту: