Заявити самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Кодексом. Експерт невідкладно повинен повідомити особу, яка його залучила, чи суд, що доручив проведення експертизи

Експерт невідкладно повинен повідомити особу, яка його залучила, чи суд, що доручив проведення експертизи, про неможливість проведення експертизи через відсутність у нього необхідних знань або без залучення інших експертів.

7. У разі виникнення сумніву щодо змісту та обсягу доручення експерт невідкладно заявляє клопотання особі, яка призначила експертизу, чи суду, що доручив її проведення, щодо його уточнення або повідомляє про неможливість проведення експертизи за поставленим запитанням або без залучення інших осіб.

1. Згідно зі ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» у редакції від 9 вересня 2004 р. судова експертиза - це дослідження експертом на основі спе­ціальних знань матеріальних об’єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває в провадженні органів дізнання, досудового слідства та суду.

2. Відповідно до ч. 1 ст. 242 КПК експертиза провадиться експертом за зверненням сторони кримінального провадження або за дорученням слідчого судді чи суду, якщо для з’ясування обставин, які мають значення для кримі­нального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається прове­дення експертизи для з’ясування питань права.

3. Спеціальні знання – це знання, які лежать в основі відповідних спеці­альностей та спеціалізацій. Експерт повинен мати спеціальні знання у галузі науки, техніки, мистецтва тощо, які необхідні і достатні для того, щоб дати висновок з питань, що виникають під час досудового розслідування і судового розгляду. Спеціальні знання набуваються в процесі навчання і практичної ді­яльності за певною спеціальністю (фахом). Судовими експертами можут ь бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в спеціалізованих устано­вах Міністерства юстиції України та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності (див. ст. 10 Закону України «Про судову експертизу»),

4. Судово-експертну діяльність здійснюють:

- атестовані судові експерти, які працюють у державних спеціалізованих установах (науково-дослідних установах судових експертиз Міністерства юс­тиції України, науково-дослідних установах судових експертиз, судово-медич­них т а судово-психіатричних установах Міністерства охорони здоров’я Украї­ни, експерт них службах МВС України, Міністерства оборони України, СБУ та Державної прикордонної служби України) та

- інші фахівці з відповідних галузей знань, які не є працівниками цих уста­нов, але можуть залучатися слідчим, прокурором, судом до проведення деяких видів судових експертиз, за винятком криміналістичних, судово-медичних та су- дово-психіатричних експертиз, які здійснюються виключно експертами держав­них спеціалізованих установ (див. ст. 7 Закону України «І Іро судову експертизу»),

5. Не можуть залучатися до виконання обов’язків судового експерта:

а) особи, визнані у встановленому законом порядку недієздатними, а також особи, які мають судимість (ч. 1 ст. 11 Закону України «Про судову експерти­зу»); б) особи, які перебувають в службовій або іншій залежності від сторін кримінального провадження або потерпілого (ч. 2 ст. 69 КПК); в) особи, які вже проводили ревізію, перевірку тощо, матеріали яких використовуються в цьому провадженні (ст. 79 КПК); г) особи, щодо яких є обставини, що забороняють їх участь у кримінальному провадженні і є підставами для їх відводу (див. ч. 1 ст 77 КПК) з тим обмеженням, що, як зазначається у ч. 1 ст. 79 КПК, їх попередня участь у цьому кримінальному провадженні як експерта не може бути підставою для відводу. На нашу думку, законодавець мав би зазначити тут один виняток, який стосується випадків повторної експертизи, проведення якої доручається, на відміну від додаткової, іншому експерту (іншим експертам). Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України у постанові «Про судову експертизу у кримінальних і цивільних справах» від ЗО травня 1997 р. № 8, «повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов’язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Істотними можуть визнаватися, зокрема, порушення, які призвели до обмежен­ий прав обвинуваченого чи інших осіб. В ухвалі (постанові) про призначення повторної експертизи зазначаються обставини, які викликають сумніви у правильності попереднього висновку експерта. Проведення повторної експертизи може бути доручено тільки іншому експертові» (п. 11).

6. За наявності цих обставин експерт має заявити самовідвід або ж йому може бути заявлено відвід. Про порядок вирішення питання про відвід див. ст. 8O, 81 КПК.

7. У пп. 1-3 ч. З ст. 69 КПК зазначені права експерта, які необхідні для того, щоб отримати відомості про кримінальне провадження, котрі стосуються предмета експертного дослідження. Він має право ознайомитися з матеріалами кримінального провадження щодо предмета дослідження: з протоколами слід­чій (розшукових) дій та додатками до них, іншими документами, речовими доказами. Експерт може відмовитися від давання висновку, якщо поданих йому матеріалів недостатньо для виконання покладених на нього обов’язків. Заява про підмову має бути вмотивованою.

8. Експерт не має права за власною ініціативою збирати матеріали для проведення експертизи. Якщо їх недостатньо, то він може заявити клопотання про надання додаткових матеріалів і зразків. Про отримання зразків для експертизиі див. сі. 245 КПК.

Дня отримання додаткових відомостей, необхідних для проведення екс­пертизи, експерт має право бути присутнім при проведенні процесуальних дій - допитів, оглядів місця події, речей, документів тощо і при цьому ставити запитання допитуваним, звертати увагу під час проведення інших процесуальних дій на обставини, які мають значення для його висновку, щоб вони були занесені до протоколу цієї дії.

9. Закон дозволяє експерту, якщо це в інтересах з’ясування обставин, які мають значення для кримінального провадження, виходити за межі отриманого доручення про проведення експертизи і зазначити у висновку експертизи виявлені в ході її проведення обставини, з приводу яких йому не були поставлені питання (див також ч. З ст. 102 КПК).

10. Експерт мас право на сплату йому винагороди, якщо це не є його служ­бовим обов’язком, а також па відшкодування витрат, пов’язаних із залученням його до кримінальною провадження (проїзд і добові в разі переїзду до іншого населеного пункту). При цьому витрати, пов’язані із залученням експерта, несе сторона кримінального провадження, яка його залучила. Проте залучення сто­роною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ, а також проведення експертизи за дорученням слідчого судді або суду здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Дер­жавного бюджету (див. ч. 1,4 ст. 122 КПК).

11. Витрати, пов’язані з залученням експерта, відшкодовуються в роз­мірах, передбачених нормативно-правовими актами України для працівників (див. постанову Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2011 р. № 98 «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та орга­нізаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів»),

12. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» від 23 грудня 1993 р. експерт, а також члени його сім’ї та близькі родичі належать до кола осіб, які мають пра­во на забезпечення безпеки, якщо шляхом погроз або інших протиправних дій щодо них робляться спроби вплинути на експерта у зв’язку з залученням його до участі у кримінальному провадженні.

13. До інших прав експерта, які передбачені Законом України «Про судову експертизу», належать, зокрема: право мати безперешкодний доступ експерта до об’єкта дослідження і належні умови праці (див. ст. 6); подавати скарги на дії особи, у провадженні якої перебуває справа, якщо ці дії порушують права судо­вою експерта (див. сі. 13); право на оплачу праці та соціальних захист (ст. 18).

14. У п. І ч. 5 сі. 69 КПК визначено зміст основного обов’язку експер­та у кримінальному провадженні: 1) провести повне експертне дослідження;

2) дати обгрунтований і об’єктивний письмовий висновок на поставлені йому запитання; 3) роз’яснити висновок - у разі необхідності.

15. Відповідно до ст. 101 КПК висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, об­грунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи. Висновок повинен грунтуватися на відомостях, які експерт сприймав безпосередньо або вони стали йому відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення дослідження. Експерт дає висновок від свого імені і несе за нього особисту відповідальність. Якщо для проведення експертизи залучається кіль­ка експертів, вони мають право скласти один висновок або окремі висновки. Висновок передається експертом стороні, за клопотанням якої здійснювалася експертиза. Висновок експерта не є обов’язковим для особи або органу, яка здійснює провадження, але незгода з висновком експерта повинна бути вмотивована у відповідних постанові, ухвалі, вироку. Про зміст висновку експерта тни 1-І. 102 КІІК.

16. Про виклик слідчим, прокурором і судовий виклик див. ст.ст. 133, 134 КПК.

Згідно з ч. 2 ст. 327 КПК прибуття в суд експерта забезпечується сторо­ною кримінального провадження, яка заявила клопотання про його виклик.

Суд сприяє сторонам кримінального провадження у забезпеченні явки експерта шляхом здійснення судового виклику.

17. Відповідно до ч. 7 ст. 101 КПК висновок експерта надається в письмовій формі, але кожна сторона має право звернутися до суду з клопотанням про виклик експерта для допиту під час судового розгляду для роз’яснення чи доповнення його висновку. Експерт зобов’язаний давати показання слідчому, прокурору, слідчому судді, суду (див. ч. З ст. 95 КПК).

18. Важливою новелою в переліку обов’язків експерта є обов’язок забез­печення збереження об’єкта експертизи, адже цей об’єкт може бути необхід­ним для проведення з ним наступних процесуальних дій - огляду, повторної чи то/їді нової експертизи тощо. Тому якщо дослідження пов’язане з повним або частковим знищенням об’єкта експертизи або зміною його властивостей, експерт повинен одержати на це дозвіл від особи, яка залучила експерта.

19. Стаття 222 КПК встановлює недопустимість розголошення відомостей тої удового розслідування експертом. Відповідно ст. 387 КК України передбачає кримінальну відповідальність експерта за розголошення без дозволу слідчого, прокурора даних досудового розслідування, якщо його було попереджено в установленому законом порядку про обов’язок не розголошувати такі дані. За змістом ст. 68 КПК обов’язок експерта не розголошувати відомості, які безпосередньо стосуються суті кримінального провадження і які стали йому відомі у зв’язку з виконанням ним своїх обов’язків, поширюється не тільки на досудове розслідування, а й на судове провадження.

20. Якщо експерт під час проведення дослідження дійде висновку, що для проведення експертизи у нього недостатньо спеціальних знань чи необхідно залучити інших експертів для проведення комісійної чи комплексної експертизи, то він має повідомити особу, яка його залучила, або суд, який доручив проведення експертизи, про неможливість проведення ним, або ним одним експертизи.

21. Якщо у експерта, залученого до участі у провадження стороною обвинувачення, стороною захисту чи слідчим суддею (про порядок залучення екс­перт див. ст. 243 КПК), виникнуть сумніви щодо змісту та обсягу доручення, ні пін має заявити відповідно перед стороною чи слідчим суддею клопотання про уточнення або ж повідомляє про неможливість проведення експертизи за поставленим питанням або без залучення інших осіб.

Поиск по сайту: