Компетентному органу запитуючої держави надсилається копія остаточного процесуального рішення, що набуло законної сили

1. Досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується прийняттям рішення про закриття кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності (див. комен-тар до п. 5 ч. 1 ст. З КПК).

2. Коментована стаття передбачає, що кримінальне провадження, яке перейняте від компетентних органів іншої держави, починається з досудового розслідування, яке здійснюється згідно з вимогами КПК. А це означає, що досудове розслідування за кримінальним провадженням, яке перейняте від іншої держави, повинно розпочинатися з моменту внесення про це відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Під час проведення розслідування дозволяється проводити будь-які процесуальні дії, передбачені КПК: викликати осіб, проводити слідчі (розшукові) та негласні слідчі (розшукові) дії, повідомляти особі про підозру, застосовувати заходи забезпечення кримінального провадження, фіксувати кримінальне провадження за допомогою технічних засобів, приймати процесуальні рішення та звертати їх до виконання тощо.

3. Оцінка відомостей, які містяться в матеріалах, отриманих до перейняття кримінального провадження, повинна здійснюватись відповідно до вимог КПК України (див. коментар до ст.ст. 86-89 КПК) з урахуванням особливостей порядку їх збирання.

4. У коментованій статті встановлена презумпція допустимості доказів, одержаних на території іншої країни, якщо вони посвідчені і передані у встановленому порядку, це не порушує засад кримінального судочинства, передбачених Конституцією України та КПК, і вони не отримані з порушенням прав людини і основоположних свобод. Отже, якщо під час кримінального провадження з'ясується, що ці докази були одержані з порушенням умов справедливого провадження, передбачених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 р. (особа не була своєчасно і на зрозумілій мові поінформована про характер і причини пред'явленого їй обвинувачення або не мала достатньо часу і можливостей для підготовки до свого захисту, а також можливості захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, допитувати свідків обвинувачення тощо), то такий доказ має бути визнаний недопустимим.

5. Для того щоб докази, одержані в порядку, передбаченому цією статтею, могли використовуватися у вітчизняному кримінальному судочинстві, можуть знадобитися певні дії, спрямовані на їх процесуальну адаптацію, а саме: переклад протоколів слідчих дій та інших документів на українську або іншу мову, якою здійснюється судочинство; огляд предметів і документів, що мають ознаки речових доказів.

6. При засуджені на території України осіб, кримінальне провадження щодо яких передано з іншої країни, призначене їм покарання не може перевищувати верхньої межі санкції, передбаченої кримінальним законом іноземної держави, на території якої було вчинене кримінальне правопорушення.

7. Копія постанови про закриття кримінальної справи чи вироку, що набрав законної сили, направляється Міністерству юстиції України, Генеральній прокуратурі України чи іншому уповноваженому органу для інформування зацікавленої інозеМної установи про результати кримінального переслідування у справі, що була ПЄрЄдана в Україну для подальшого провадження.

Поиск по сайту: