Знищення відомостей, речей та документів здійснюється під контролем прокурора

5. Знищення відомостей, речей та документів, отриманих у результа­ті проведення негласних слідчих (розшукових) дій, не звільняє прокурора від обов'язку здійснення повідомлення згідно з вимогами статті 253 цього Кодексу.

1., Нормативні положення ст. 255 КПК, поряд із відповідними положен­нями ст.ст. 252-254, 256, 257, 259, 265 КПК, є складовими кримінального про­цесуального механізму захисту відомостей, речей та документів, які отримані під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій та унеможливлення їх розповсюдження, окрім як у порядку, визначеному КПК України.

2. Під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть бути отримані відомості, речі та документи, які при подальшій їх оцінці прокурором можуть бути визначені ним як такі, що не можуть бути використані як докази у кримінальному провадженні. У цьому випадку прокурор зобов'язаний забез­печити знищення таких матеріалів, про що складає постанову, в якій визначає спосіб знищення та осіб, яким доручається це провести. Така постанова підля­гає негайному виконанню під контролем прокурора. За результатами знищення речей, документів складається протокол із дотриманням положень ст.ст. 104, 106 КПК.

3. Забороняється знищувати речі або документи, отримані в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій, якщо їх власник може бути зацікавлений у їх поверненні. Про наявність таких речей або документів про­курор зобов'язаний письмово повідомити їх власника з метою з'ясування його бажання отримати ці речі або документи. Про повернення речей або документів їх власнику складається розписка. Допустимість таких дій та час їх вчинення визначаються прокурором з урахуванням необхідності забезпечення прав та за­конних інтересів осіб, а також запобігання завданню шкоди для кримінального провадження.

Не підлягають знищенню речі, документи або їх копії, отримані під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, які визначені прокурором для використання як докази у кримінальному провадженні. Вирішення питання про них здійснюється в порядку ст. 100 КПК.

4. Знищення відомостей, речей та документів, отриманих у результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій, не звільняє прокурора від обов'язку здійснення повідомлення згідно з вимогами ст. 253 КПК про вилуче­ні, а потім знищені речі або документи.

Стаття 256. Використання результатів негласних слідчих (розшуко­вих) дій у доказуванні

1. Протоколи щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій, аудіо- або відеозаписи, фотознімки, інші результати, здобуті за допомогою застосування технічних засобів, вилучені під час їх проведення речі і доку­менти або їх копії можуть використовуватися в доказуванні на тих самих підставах, що і результати проведення інших слідчих (розшукових) дій під час досудового розслідування.

2. Особи, які проводили негласні слідчі (розшукові) дії або були залу­чені до їх проведення, можуть бути допитані як свідки. Допит цих осіб може відбуватися із збереженням у таємниці відомостей про цих осіб та із застосу­ванням щодо них відповідних заходів безпеки, передбачених законом.

3. У разі використання для доказування результатів негласних слід­чих (розшукових) дій можуть бути допитані особи, з приводу дій або кон­тактів яких проводилися такі дії. Такі особи повідомляються про про­ведення негласних слідчих (розшукових) дій тільки щодо них у строк, передбачений статтею 253 цього Кодексу, і в тому обсязі, який зачіпає їх права, свободи чи інтереси.

1. Коментована стаття визначає рівноцінним доказове значення протоколів щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій, аудіо- або відеозаписи, фотознімки, інші результати, здобуті за допомогою застосування технічних за­собів, вилучені під час їх проведення речі і документи або їх копії, доказовому значенню протоколів, аудіо- або відеозаписів, фотознімків, інших результатів, отриманих при проведенні гласних слідчих (розшукових) дій. Оцінка доказів, які містяться у протоколах негласних слідчих (розшукових) дій, додатках до них, речах, документах, їх копіях, отриманих у результаті проведення таких слідчих дій, проводиться за загальними правилами оцінки доказів.

2. Рішення про використання як доказів відомостей, що містяться у прото­колах негласних слідчих (розшукових) дій та у додатках до них, вилучених під час їх проведення речей, документів приймає прокурор. Протоколи відповідних негласних слідчих (розшукових) дій та додатки до них вносяться до реєстру матеріалів досудового розслідування, а відомості, які містяться в них, покла­даються в основу повідомлення про підозру, обвинувального акта, постанови про закриття кримінального провадження, клопотання до суду про звільнення особи від кримінальної відповідальності тощо. Відомості, які містяться у про­токолах негласних слідчих (розшукових) дій та відповідних додатках до них, можуть використовуватися як підстави для прийняття процесуальних рішень щодо проведення інших слідчих дій.

3. Якщо слідчий, прокурор або суд вважають, що для встановлення обста­вин, які мають значення для кримінального провадження, необхідно допитати особу, що проводила або брала участь у проведенні негласної слідчої (розшу­кової) дії, вони можуть бути допитаними як свідки. Такий допит у разі необхід­ності може відбуватися зі збереженням таємниці відомостей про цих осіб та із застосуванням щодо них відповідних заходів безпеки, передбачених законом.

4. Можливим є проведення допиту осіб, з приводу дій та контактів яких проводилися негласні слідчі (розшукові) дії. Перед проведенням такого допиту особи письмово повідомляються в порядку, передбаченому ст. 253 КПК, в тому обсязі, який зачіпає їх права, свободи чи інтереси.

Стаття 257. Використання результатів негласних слідчих (розшуко­вих) дій в інших цілях або передання інформації

Якщо в результаті проведення негласної слідчої (розшукової) дії виявлено ознаки кримінального правопорушення, яке не розслідується у даному кримінальному провадженні, то отримана інформація може бути використана в іншому кримінальному провадженні тільки на підставі ухвали слідчого судді, яка постановляється за клопотанням прокурора.

Слідчий суддя розглядає клопотання згідно з вимогами статей 247 та 248 цього Кодексу і відмовляє у його задоволенні, якщо прокурор, крім ін­шого, не доведе законність отримання інформації та наявність достатніх підстав вважати, що вона свідчить про виявлення ознак кримінального правопорушення.

Поиск по сайту: