В експозиції представлений комплекс церковних речей: риза з 12 апостолами, єпитрахиль, воздухи

Серед визначних історичних постатей козацької доби - кошовий отаман Чортомлицької Січі І.Д.Сірко В експозиції його скульптурне зображення, виконане Лебединською – ученицею Герасимова. Сірко 15 разів обирався кошовим отаманом і брав участь у 55 походах проти Османської імперії, Кримського ханства. Був він і на території сучасного міста Дніпропетровська, коли в гирлі р. Самара розбив татарське військо. Місце поразки прозвали проклятим, що в переводі з татарською звучить „огрінь”. Видозмінившись місце почало називатися „Ігрень” (Ігренський п-ов).

З постаттю Сірка пов’язана відома картина І.Ю. Рєпіна „Запорожці пишуть листа турецькому султану”. Персонажі цієї картини списані з відомих людей того часу: Сірко – російський генерал Михайло Іванович Драгомиров, що з 1889 був командуючим Київського військового округу. Писар – Яворницький... до речі, друг Рєпіна. Багато предметів козацької старовини, що зображені на картині, оригінальні. Яворницький давав речі Рєпіну під час його роботи.

Ця картина – копія. На стіні бачимо оригінал досить оригінальної картини „Козак в бою” Миколи Струннікова. Її історія всім нам добре знайома.

Завдяки старанням Яворницького ми, як бачите, на сьогоднішній день зберігаємо велику колекцію козацької старовини, в якій ще одним цікавим експонатом є цей чумацький віз кінця XVIII. Він був придбаний Яворницьким в Верхньодніпровському повіті в кінці XIX ст. за 100 карбованців (це були великі гроші, за 3-4 карбованці можна було придбати корову). Саме не таких возах перевезенням різних товарів займалися чумаки, серед яких були й запорожці. Чумаки були головними поставниками в Україну солі з Криму та причорноморських лиманів.

З паперів Яворницького і цей план запорізького зимівника. Зимівники були розповсюдженою формою хутірського землеробського козацького господарювання. Питання про час виникнення зимівників і на сьогодні залишається відкритим. Найбільш вірогідно, що зимівники виникають з першими козаками, які йшли в степ на промисли і змушені були лишатися тут на зимівлю, де зберігали, обробляючи здобуте І готували різні знаряддя й реманент до наступного сезону. Справжнім господарством, в повному розумінні цього слова, зимівники стають лише за часів останньої Січі. Особливо цьому сприяє політика Петра Калнишевського (останнього кошового отамана на Січі), який власним прикладом пропагує широке впровадження землеробства серед запорожців. У XVIII ст. запорозька колонізація впевнено просувалась на південні землі більше плугом, ніж мечем. Плуг почав давати більше ніж меч і запорожці вже більше звертались до землі, ніж до війни.

Зимівники, як правило, включали в себе хати три „одна з кімнатами та дві комори", опоясані частоколом. Мали млини або пасіки. Внутрішнє оздоблення було досить скромним. Крім речей культу не було нічого, що б говорило про розкіш та комфорт, нічого зайвого. В експозиції - документ „Опис майна військового писаря Івана Глоби" (1775). Він був військовим писарем до скасування Січі. Брав участь у депутаціях запорожців до Петербургу разом з Калнишевським. Відзначений золотою медаллю. Іван Глоба володів трьома зимівниками, які являли собою великі скотарські господарства, що експортували коней, волів, овець на ринки Гетьманщини. План запорізького зимівника із паперів Яворницького та малюнок невідомого автора, на якому зображений зимівник відставного козака Микити Леоитійовича Коржа, опис майна військового писаря І.Глоби дають уявлення про розміри і вигляд господарства козацької старшини

На території нашого міста, відомо, раніше були великі зимівники представників козацької старшини (Лазаря Глоби, Микити Леонтійовича Коржа).

Про рівень культури козацтва свідчить шанобливе ставлення до книг. Запорожці ретельно берегли їх по церквах та монастирях, що існували на землях Вольності Запорозької. За свідченням архідиякона Павла Аляпського, який у середині XVII ст. побував в Україні, „всі козаки, за винятком небагатьох, навіть більшість їх жінок і дочок, уміють читати і знають порядок церковних служб і церковного співу...”.Значним друкарським центром України кінця XVI – початку XVII ст. був Острог. Саме завдяки діячам Острозької академії у 1581 р. була надрукована Острозька Біблія (в експозиції). До цінніших стародруків також належить „Апостол” першодрукаря Івана Федорова.

Було-колись в Україні гриміли гармати,

Було-колись запорожці вміли панувати,

Панували – добували і славу, і волю –

Минулося. Осталися могили на полі.

Поиск по сайту: