Стаття 496. Участь у судовому розгляді представників служби у справах дітей та кримінальної міліції у справах дітей

Про час і місце судового розгляду за участю неповнолітнього обвинуваченого суд повідомляє відповідну службу у справах дітей та кримінальну міліцію у справах дітей. Суд має право також викликати в судове засідання представників цих установ.

2. Представники служби у справах дітей та кримінальної міліції у справах дітей мають право заявляти клопотання, ставити запитання неповнолітньому обвинуваченому, його законному представнику, потерпілому, свідкам, експерту і спеціалісту, висловлювати думку з приводу найбільш доцільних заходів щодо обвинуваченого з метою його перевиховання.

1. Про службу у справах дітей і кримінальну міліцію у справах дітей див. Закон України від 24 січня 1995 р. «Гіро органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей».

Повідомляючи службу у справах дітей і кримінальну міліцію у справах дітей про час і місце судового розгляду за участі неповнолітнього обвинуваченого, суд тим самим інформує їх про їхнє право бути учасником конкретного судового провадження. Якщо представники служби у справах дітей і міліції у справах дітей не з'явилися у судове засідання, суд вправі здійснити провадження без їхньої участі.

За необхідності у суду є право викликати представників служби і кримінальної міліції у справах дітей, зокрема, для допиту їх як свідків.

2. Права представників відповідних служб і міліції, передбачені у ч. 1 цієї статті, роз'яснюють їм у порядку, передбаченому ст. 345 КПК.

Обсяг прав представників служби у справах дітей і міліції у справах дій є однаковим.

Стаття 497. Порядок застосування до неповнолітнього обвинуваченого примусових заходів виховного характеру

Якщо під час досудового розслідування прокурор дійде висновку про можливість виправлення неповнолітнього, який обвинувачується у ичнненні вперше кримінального проступку, злочину невеликої тяжкості або необережного злочину середньої тяжкості без застосування кримінального покарання, він складає клопотання про застосування до неповнолітнього обвинуваченого примусових заходів виховного характеру і надсилає його до суду.

З підстав, передбачених частиною першою цієї статті, клопотання про застосування до неповнолітнього обвинуваченого примусових заходів виховного характеру може бути складене і надіслане до суду за умови, що неповнолітній обвинувачений та його законний представник проти цього не заперечують.

Під час судового розгляду суд за наявності підстав, передбачених частиною першою цієї статті, може прийняти рішення про застосування до неповнолітнього обвинуваченого примусових заходів виховного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

1. Вирішуючи питання про звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності із застосуванням до них примусових заходів виховного характеру, суди мають виходити з вимог ст.ст. 97 і 105 КК, цієї статті КПК, а також ураховувати відповідні роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, які містяться в його постанові від 15 травня 2006 р. № 2 «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру».

У кожному випадку вирішення судом питання про відповідальність неповнолітнього за кримінальний проступок, злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості суду доцільно обговорити можливість застосування до нього примусових заходів виховного характеру замість кримінального покарання.

За результатами судового розгляду, в якому суд визнав за можливе застосування до неповнолітнього примусового заходу виховного характеру, обвинувальний вирок не постановляється.

2. Провадження про застосування примусових заходів виховного характеру щодо неповнолітнього обвинуваченого і справа з обвинувальним актом про притягнення до кримінальної відповідальності особи, разом із якою він вчинив кримінальне правопорушення, можуть бути вирішені в одному судовому засіданні.

3. Після закінчення судового слідства в об'єднаному кримінальному провадженні суд постановляє в нарадчій кімнаті щодо підсудного вирок, а щодо неповнолітнього - ухвалу про застосування (чи незастосування) примусового заходу виховного характеру.

У випадку, якщо матеріали кримінального провадження щодо неповнолітнього надходять до суду з обвинувальним актом, але під час судового розгляду прокурор у порядку ст. 338 КПК змінює обвинувачення з перекваліфікацією вчинених дій за іншим законом (за яким неповнолітній через недосягнення віку, передбаченого ст. 22 КК, не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності) та одночасно відповідно до ч. 5 ст. 499 КПК порушує питання про застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру, а потерпілий (його представник) заперечує проти цього і підтримує в повному обсязі раніше пред'явлене обвинувачення, суд повинен продовжити розгляд справи у загальному порядку і провести судові дебати. У нарадчій кімнаті за умови недоведеності обвинувачення у повному обсязі, але наявності в діях неповнолітнього ознак іншого передбаченого Особливою частиною КК кримінального правопорушення, суб'єктом якого він за віком бути не може, суд ухвалює рішення про застосування до неповнолітнього примусового заходу виховного характеру на підставі ч. 2 ст. 97 КК.

4. У разі ухилення неповнолітнього, що вчинив злочин, від застосування до нього примусових заходів виховного характеру ці заходи скасовуються і він притягується до кримінальної відповідальності (ч. З ст. 97 КК).

5. Постановляючи вирок щодо неповнолітнього, суд повинен вирішити, чи необхідно призначити неповнолітньому громадського вихователя (п. 11 ч. 1 ст. 368, абз. 6 п. 2 ч. З ст. 374 КПК).

Поиск по сайту: