Стаття 233. Проникнення до житла чи іншого володіння особи

Ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якої метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьої цієї статті.

2. Під житлом особи розуміється будь-яке приміщення, яке знаходить­ся у постійному чи тимчасовому володінні особи, незалежно від його при­значення і правового статусу, та пристосоване для постійного або тимча­сового проживання в ньому фізичних осіб, а також всі складові частини такого приміщення. Не є житлом приміщення, спеціально призначені для утримання осіб, права яких обмежені за законом. Під іншим володінням особи розуміються транспортний засіб, земельна ділянка, гараж, інші бу­дівлі чи приміщення побутового, службового, господарського, виробничо­го та іншого призначення тощо, які знаходяться у володінні особи.

3. Слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних ви­падках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосеред­нім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. У такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов'язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді. Слідчий суддя розглядає таке кло­потання згідно з вимогами статті 234 цього Кодексу, перевіряючи, крім ін­шого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді. Якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, встановлені внаслідок такого обшуку докази є недопустимими, а отримана інформація підлягає знищенню в по­рядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу.

1. Житло, як і будь-яке інше володіння особи, є недоторканим об'єктом, про­никнення до якого може мати місце лише за добровільною згодою особи, яка ним володіє, або на підставі ухвали слідчого судді. Всі інші спроби або здійснені проникнення будь-кого до житла чи іншого володіння особи вважаються неза­конними, оскільки грубо порушують захищені законом права особи. Винятки із такого загального правила передбачені ч. З коментованої статті, а їхнє допущення зумовлює потребу негайного після здійсненого проникнення звернення до слід­чого судді з клопотанням про надання ухвали з дозволом на проведення обшуку. Під житлом, що потребує надання дозволу особи, яка в ньому проживає, або наявності правових підстав у вигляді ухвали слідчого судді на проникнення до такого житла, слід розуміти будь-яке приміщення чи частину приміщення, що перебуває в постійному чи тимчасовому володінні особи, незалежно від форми власності, пристосоване для постійного або тимчасового проживання в ньому фізичних осіб і використовується певною або разом з нею й іншими особами для проживання. Складовими частинами такого приміщення слід вва­жати конструктивно пов'язані з ним інші приміщення, які забезпечують або створюють умови для користування житлом і використовуються особами, котрі в ньому проживають. Правомірність зведення такого житла чи пристосування його до умов проживання на тимчасовій або постійній основі, право власності іншої особи на житло не впливає на обов'язковість отримання підстав у ви­гляді дозволу на проникнення від особи, яка ним фактично володіє, або ухвали слідчого судці. Якщо таким житлом володіють одночасно кілька осіб, то до­бровільну згоду на проникнення може бути отримано від будь-кого з них, неза­лежно від наявних заперечень з боку інших та правомірності володіння ними цим житлом. В разі, якщо володар чи володарі житла не встановлені і вжитими заходами встановити їх не вдалося, або не отримано добровільної згоди від осо­би, яка ним володіє, проникнення до такого житла може бути здійсненим лише на підставі постановленої ухвали слідчого судді за винятком невідкладних ви­падків і в порядку, встановленому ч. З коментованої статті.

Якщо особа проживає в приміщенні, що спеціально призначене для утри­мання осіб і права такої особи обмежені за законом, зокрема, право вільного обрання місця проживання та добровільного залишення призначеного місця проживання, то таке приміщення слід розглядати не як житло певної особи (чи осіб), а як інше приміщення, порядок проникнення до якого встановлено ст. 234 КПК, і тому згоди на проникнення від особи, що проживає в такому при­міщенні, не потрібно. З огляду на встановлений спеціальний режим утримання осіб проведення обшуку не може порушувати порядку й режиму, які встанов­лені в таких спеціальних установах, а тому проникнення до приміщень і обшук в них повинні проводитись за погодженням з адміністрацією пенітенціарної установи.

Під іншим володінням особи слід розуміти транспортні засоби, призначені для перевезення людей або вантажу і незалежно від їхньої справності, земель­ну ділянку, гараж, інші будівлі чи приміщення побутового, службового, госпо­дарського, виробничого та іншого призначення, які конструктивно не поєднані із житлом особи і не використовуються для проживання в них, перебувають у володінні фізичної чи юридичної особи, незалежно від форми власності на такі об'єкти. Транспортні засоби, що обладнані для постійного чи тимчасового проживання в них (яхти, баржі, літаки тощо), а також причепи до транспортних засобів, які обладнані під житло і в яких постійно або тимчасово проживає осо­ба, слід розглядати як житло особи.

2. Відповідно до вимог, які встановлені ч. З коментованої статті, право уві­йти до житла чи іншого володіння особи у невідкладних випадках без дозволу особи-володаря і постановлення ухвали слідчого судді має лише обмежене коло посадових осіб правоохоронного органу, якими є слідчий, прокурор. Іншим по­садовим особам, зокрема співробітникам оперативних підрозділів, і навіть при виконанні ними службових обов'язків, законодавець такого самостійного права не надає. Співробітники оперативних підрозділів згідно з ч. 2 ст. 41 КПК не мають права здійснювати процесуальні дії у кримінальному провадженні за власною ініціативою. Здійснювати проникнення до житла чи іншого володіння особи і проводити в ньому слідчі (розшукові) дії вони можуть лише за дору­ченням слідчого, прокурора. З огляду на спрямованість слідчих (розшукових) дій на отримання доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні і те, що досудове розслідування розпочинається та здійснюється лише після внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ч. 2 та 3 ст. 214 КПК), проникнення до житла чи іншо­го володіння особи може бути здійсненим лише після початку досудового роз­слідування. Обмеженими і чітко визначеними є й підстави такого проникнення, якими можуть бути: невідкладні випадки, що пов'язані із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні лише такого виду кримінального правопорушення, як злочин, або якщо їхні дії містять ознаки підготовки чи вчинення злочину.

3. Визнавши випадок невідкладним і пов'язаним з урятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, слідчий, прокурор після входу до житла чи іншого володіння особи і ви­конання в ньому розшукових дій чи інших дій, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна, слідчий за погодженням із прокурором, прокурор зобов'язаний невідкладно звернутися до слідчого судді з клопотанням про проведення обшу­ку в приміщенні, до якого здійснено проникнення. Перевірка, що здійснюється слідчим суддею під час розгляду такого клопотання відповідно до порядку, вста­новленого ст. 234 КПК, передбачає, з-поміж іншого, встановлення також того, чи дійсно були підстави для проникнення до житла або іншого володіння особи і в чому полягає невідкладність таких дій з боку органів досудового розслідування.

4. Якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання прокурора чи погодже­ного з прокурором клопотання слідчого про обшук, то встановлені внаслідок проникнення дЬ\Жшла чи іншого володіння особи докази вважаються недо­пустимими для використання їх не лише у цьому, айв будь-якому іншому кри­мінальному провадженні. Оскільки отримана слідчим, прокурором у результаті таких дій інформація не використовується у кримінальному провадженні, вона підлягає знищенню в порядку, передбаченому ст. 55 КПК, а вилучені речі або документи, які становлять цінність для їх володаря і не заборонені для викорис­тання в цивільному обігу, повинні бути повернуті особі, в якої вони вилучені.

Поиск по сайту: