Глава 40

Кримінальне провадження, яке містить відомості, що становлять державну таємницю

Стаття 517. Охорона державної таємниці під час кримінального провадження

Досудове розслідування та судове провадження у кримінальному провадженні, яке містить відомості, що становлять державну таємницю, проводяться з дотриманням вимог режиму секретності.

Процесуальні рішення не повинні містити відомостей, що становлять державну таємницю.

До участі у кримінальному провадженні, яке містить відомості, що становлять державну таємницю, допускаються особи, які мають допуск до державної таємниці відповідної форми та яким надано доступ до кон-кретної секретної інформації (категорії секретної інформації) та її матеріальних носіїв. Підозрюваний чи обвинувачений бере участь у кримінальному провадженні без оформлення допуску до державної таємниці після роз'яснення йому вимог статті 28 Закону України «Про державну таємницю» та попередження про кримінальну відповідальність за розголошення відомостей, що становлять державну таємницю.

Доступ до матеріалів, які містять відомості, що становлять державну таємницю, надається захисникам та законним представникам підозрюваного, обвинуваченого, потерпілому та їхнім представникам, перекладачу, експерту, спеціалісту, секретарю судового засідання, судовому розпоряднику, яким надано допуск до державної таємниці та які потребують його під час здійснення своїх прав і обов'язків, передбачених цим Кодексом, виходячи з обставин, встановлених під час кримінального провадження. Рішення про надання доступу до конкретної таємної інформації та її матеріальних носіїв приймаються у формі наказу або письмового розпорядження керівником органу досудового розслідування, прокурором, судом.

Потерпілому та його представникам, перекладачу, експерту, спеціалісту, секретарю судового засідання, судовому розпоряднику забороняється робити виписки та копії з матеріалів, які містять державну таємницю.

Захисникам та законним представникам підозрюваного, обвинуваченого забороняється робити копії з матеріалів, які містять державну таємницю.

Підозрюваний, обвинувачений, його захисник та законний представник з метою підготовки та здійснення захисту можуть робити виписки з матеріалів, що містять державну таємницю. Такі виписки опечатуються особою, якою були зроблені, у вигляді, що унеможливлює ознайомлення з їх змістом. Виписки зберігаються з дотриманням вимог режиму секретності в органі досудового розслідування або суді та надаються особі, яка їх склила, на її вимогу: під час досудового розслідування - у приміщенні органу досудового розслідування, під час судового провадження - у при-міщенні суду. Ознайомлення із змістом виписок будь-кого, крім особи, яка їх зробила, не допускається.

Матеріальні носії секретної інформації, які не долучені до матеріалів досудового розслідування, передаються в установленому законом порядку на зберігання до режимно-секретного підрозділу органу досудового розслідування.

Здійснення кримінального провадження, яке містить державну таємницю, не є підставою для обмеження прав його учасників, крім випадків, передбачених законом та обумовлених необхідністю забезпечення охорони державної таємниці.

1. Як визначено ст. 1 Закону України «Про державну таємницю», державною таємницею є вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому Законом України «Про державну таємницю», державною таємницею і підлягають охороні державою. Ця ж стаття встановила, що режим секретності - це встановлений згідно з вимогами названого Закону та інших виданих відповідно до нього нормативно- правових актів єдиний порядок забезпечення охорони державної таємниці. Охороною державної таємниці є комплекс організаційно-правових, інженерно- технічних, криптографічних та оперативно-розшукових заходів, спрямованих на запобігання розголошенню секретної інформації та втрат її матеріальних носіїв. У свою чергу, в законі визначено підходи до розуміння понять і загальний зміст організаційно-правових (ст.ст. 18-20 Закону), інженерно-технічних (ст. 35), криптографічних (ст.ст. 1, 35) та оперативно-розшукових заходів (ст. 36) охорони державної таємниці. Таким чином, положення ч. 1 ст. 517 КПК визначають необхідність повної і точної реалізації під час досудового розслідування та судового провадження, які містить відомості, що становлять державну таємницю, широкого кола заходів, передбачених Законом України «Про державну таємницю».

2. Стаття 110 КПК визначила, що процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду: постанови, ухвали, вироки, обвинувальні акти. Саме цих документів стосується вимога ч. 2 ст. 517 КПК стосовно того, що вони не повинні містити відомостей, котрі становлять державну таємницю. Щодо інших документів кримінального провадження такої жорсткої вимоги немає, однак її також бажано дотримуватися.

3. Положення ч. З ст. 517 КПК про допуск до участі у кримінальному провадженні, яке містить відомості, що становлять державну таємницю, осіб, які мають допуск до державної таємниці відповідної форми та яким надано доступ до конкретної секретної інформації (категорії секретної інформації) та її матеріальних носіїв, базується на загальних вимогах ст.ст. 22-27 Закону України «Про державну таємницю». При цьому слід брати до уваги, що відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну таємницю» лише перевірка громадян у зв'язку з їх запланованим допуском до державної таємниці (не враховуючи часу на підготовку необхідних документів), здійснюється органами СБ України у двомісячний строк у порядку, встановленому цим Законом і Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність». Такі строки можуть суттєво утруднити організацію кримінального провадження, у змісті якого є державна таємниця.

Винятком із загальних вимог ст.ст. 22-27 Закону України «Про державну таємницю» стала нова кримінальна процесуальна новела щодо дозволу підозрюваному чи обвинуваченому брати участь у кримінальному провадженні без оформлення допуску до державної таємниці. Однак це можливо лише після роз'яснення йому вимог ст. 28 Закону України «Про державну таємницю» та попередження про кримінальну відповідальність за порушення законодавства у сфері охорони державної таємниці за формою, визначеною додатком 5 до постанови Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2003 р. № 1561-12 «Про порядок організації та забезпечення режиму секретності в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях». Частина 3 ст. 23 Закону України «Про державну таємницю» передбачає, що допуск до державної таємниці не надається у разі відмови громадянина взяти на себе письмове зобов'язання щодо збереження державної таємниці, яка буде йому довірена, а також за відсутності його письмової згоди на передбачені законом обмеження прав у зв'язку з допуском до державної таємниці. Однак це положення стосується загальних правил оформлення допуску до державної таємниці й до порядку надання дозволу підозрюваному чи обвинуваченому брати участь у кримінальному провадженні без оформлення допуску не має прямого відношення.

4. При вирішенні питання про надання доступу до матеріалів кримінального провадження, які містять відомості, що становлять державну таємницю, захисникам та законним представникам підозрюваного, обвинуваченого, потерпілому та їхнім представникам, перекладачу, експерту, спеціалісту, секретарю судового засідання, судовому розпоряднику, яким надано допуск до державної таємниці та які потребують його під час здійснення своїх прав і обов'язків, передбачених КПК, виходячи з обставин, встановлених під час кримінального провадження, кримінальний процесуальний закон обмежився лише двома формами з усіх нормативно визначених способів прийняття рішень про надання доступу до конкретної таємної інформації та її матеріальних носіїв - письмовим наказом або письмовим розпорядженням вичерпного кола суб'єктів - ке-рівника органу досудового розслідування, прокурора, суду.

5. Положення ч. 5 і 6 ст. 517 КПК стосуються окремих аспектів секретного діловодства як одного з елементів охорони державної таємниці. Ці аспекти відносяться не тільки до правил копіювання чи виписування певних відомостей її мніеріплііі, які містять державну таємницю, а також нерозривно пов'язаних і ними припил реєстрації, зберігання, ознайомлення, розмноження, передачі, пересилки, знищення матеріальних носіїв секретної інформації.

У КІІК є низка інших статей, при реалізації положень яких у деяких си- іуіщінх повинні враховуватися загальні вимоги глави 40 КПК. Передусім це може стосуватися випадків доступу осіб до речей і документів, які містять охо- рошонану законом таємницю (ст. 163 КПК), допиту учасників кримінального провадження під час яких оголошуються відомості, що містять державну таємницю, проведення таких допитів у режимі відеоконференції (ст. 232 КПК), фіксації ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій (ст. 252 КПК), нпкористання результатів негласних (розшукових) дій у доказуванні (ст. 256 ІСІІК), повного фіксування судового розгляду технічними засобами (ст. 343 КІ ІК), дослідження документів (ст. 358 КПК), дослідження звуко- і відеоза- писів (ст. 359 КПК) тощо. Окрім цього, приміщення органів досудового слідства, прокуратури, судів, у яких здійснюється кримінальне провадження, яке містять відомості, що становлять державну таємницю, повинні відповідати сукупності всіх вимог Державних будівельних норм України ДБН В.2.2-14- 2004. Ці норми поширюються на проектування та будівництво нових і реконструкцію існуючих приміщень режимно-секретних органів, секретних архівів та бібліотек, секретних бюро (груп), відділів (бюро) технічної документації, спеціальних сховищ секретних документів, а також приміщень, в яких ведуться роботи з секретними документами і в неробочий час зберігаються секретні документи. Вимоги цих норм обов'язкові для всіх юридичних осіб незалежно під форм власності і підпорядкування, які організують і здійснюють проектування, будівництво та реконструкцію режимних приміщень на території України. Одночасно відповідно до вимог та у порядку, визначеному ст. 20 Закону України «Про державну таємницю», установи мають право провадити діяльність, пов'язану з державною таємницею, лише після надання їм СБ України спеціального дозволу на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею. Невиконання цих вимог унеможливлює правомірну роботу з матеріалами, що становлять державну таємницю, і передбачає юридичну відповідальність за правопорушення.

6. Проголошення у ч. 7 ст. 517 КПК положення щодо здійснення кримінального провадження, яке містить державну таємницю, без обмеження прав його учасників, крім випадків, передбачених законом та обумовлених необхідністю забезпечення охорони державної таємниці, є інтерпретацією для сфери кримінального провадження державної політики щодо державної таємниці як складової засад внутрішньої та зовнішньої політики України.

Поиск по сайту: