Майно, конфісковане згідно з пунктом 2 частини третьої цієї статті, передається в дохід Державного бюджету України, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті

6. За клопотанням центрального органу України суд може прийняти рішення про передачу майна, конфіскованого згідно з пунктом 2 частини третьої цієї статті, а так само його грошового еквівалента:

1) запитуючій стороні, яка прийняла рішення про конфіскацію для відшкодування потерпілим шкоди, завданої злочином;

2) згідно з міжнародними договорами України, що регулюють питання розподілу конфіскованого майна або його грошового еквівалента.

Передання майна, на яке накладено арешт, а також конфіскованого майна може бути відкладено, якщо це необхідно для досудового розслідування та судового розгляду в Україні або розгляду спору про права інших осіб.

1. Стаття регулює порядок виявлення, арешту, конфіскації майна, яке: а) отримане злочинним шляхом та/або б) належить підозрюваним, обвинуваченим або засудженим особам.

2. До ключових положень коментованої статті слід віднести наступне. Накладення арешту на майно повинно супроводжуватися заходами з метою його збереження до прийняття судом рішення щодо такого майна. Виявлене майно або передається як доказ у кримінальній справі, необхідний для її розслідування, або передається власнику майна на території іноземної держави. В інших випадках виявлене майно конфіскується за наявності правової підстави - вироку чи іншого рішенням суду запитуючої сторони, які набрали законної сили.

3. Стаття встановлює пріоритетність проведення кримінального провадження в Україні, а тому регламентує, що майно не може бути передано запитуючій стороні, якщо це майно потрібне для цілей розгляду цивільної або кримінальної справи в Україні чи не може бути вивезено за кордон з інших підстав, передбачених законом. Крім того, передання майна може бути відкладено, якщо це необхідно для досудового розслідування та судового розгляду в Україні або розгляду спору про права інших осіб.

4. Майно, конфісковане за вироком чи рішенням суду іноземної держави, передається в дохід Державного бюджету України. Однак за клопотанням центрального органу України перед судом України конфісковане майно підлягає передачі, якщо це потрібно для відшкодування шкоди потерпілому від злочину на території іноземної держави.

Стаття 569. Контрольована поставка

Слідчий органу досудового розслідування України у разі виявлення ним контрабандної поставки при проведенні процесуальних дій, у тому числі за запитом про міжнародну правову допомогу, має право не вилучати її з місця закладки або транспортування, а за домовленістю з компетентними органами держави, куди її адресовано, безперешкодно пропустити її через митний кордон України з метою виявлення, викриття та документування злочинної діяльності міжнародних злочинних організацій.

Про виявлення контрабандної поставки згідно з правилами цього Кодексу складається протокол, який направляється компетентному органу держави, на територію якої пропущено контрольовану поставку, а в разі одержання таких матеріалів від відповідних органів іншої держави вони долучаються до матеріалів досудового розслідування.

1. Введення коментованої статті обумовлене розвитком положень, закріплених у Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності від 15 листопада 2000 р. (набрала чинності для України 4 лютого 2004 р.). Фактично стаття уможливлює бездіяльність компетентних органів при виявленні ними злочину. Підставою для таких дій може бути запит про міжнародну правову допомогу, а також інша домовленість у межах міжнародного співробітництва. Метою контрольованої поставки є виявлення, викриття та документування злочинної діяльності міжнародних злочинних організацій. Завданням контрольованої поставки може бути: 1) встановлення каналів надходження заборонених до обігу речовин і предметів; 2) встановлення відправників і одержувачів; 3) встановлення осіб, які вчинили або вчиняють злочин; 4) забезпечення доказів злочинної діяльності.

2. Контрольована поставка може включати ввезення, вивезення та транзит територією держави під негласним контролем заборонених товарів, переміщення яких є предметом діяльності міжнародних злочинних організацій.

3. Водночас, незважаючи на відсутність обов'язку щодо проведення дій, які проводяться в разі виявлення злочинів, ч. 2 коментованої статті закріплено обов'язок компетентного органу України скласти протокол про виявлення контрабандної поставки із подальшим його направленням компетентному органу іноземної держави.

Поиск по сайту: