Стаття513. Ухвала суду у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру

1. Під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру суд з'ясовує такі питання:

1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення;

2) чи вчинено це суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення особою;

3) чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення у стані неосудності;

4) чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання;

Чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які.

Визнавши доведеним, що ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусового заходу медичного характеру.

Встановивши, що суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення не було вчинено або вчинено іншою особою, а також якщо не доведено, що ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення, суд постановляє ухвалу про відмову в застосуванні примусових заходів медичного характеру та закриває кримінальне провадження.

Якщо буде встановлено, що суспільно небезпечне діяння особа вчинила у стані неосудності, а на момент судового розгляду видужала або внаслідок змін у стані н здоров'я відпала потреба в застосуванні примусових заходів медичного характеру, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру.

Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру може бути закрито судом, якщо неосудність особи на момент вчинення суспільно небезпечного діяння не була встановлена, а так само в разі видужання особи, яка після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу. У такому разі після закриття судом кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру прокурор повинен розпочати кримінальне провадження в загальному порядку.

І. Ухвала суду у кримінальному провадженні виноситься в нарадчій кім- ііиіі Коментована стаття містить перелік питань, які вирішуються в тому поринь у, як вони викладені в ній.

.'.. Суд повинен вирішити послідовно всі зазначені в цій статті питання. Іинокпо від обставин кримінального провадження суд вирішує також питання про речові докази, судові витрати, оплату праці захисника, про скасування за- мідіи забезпечення кримінального провадження, про заходи піклування про не- ипшюлітніх дітей і заходи з охорони майна особи, до якої засновані примусові шчоди медичного характеру.

.1. При встановленні неосудності або обмеженої осудності особи слід III і ходити з наявності двох критеріїв: медичного (біологічного) і юридичного (психологічного). Медичний критерій припускає наявність в особи хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, слабоумства або іншого хворобливого стану психіки. Встановлення і діагностика психічного стану особи належить до компетенції експертів-психіатрів. В юридичному критерії слід виділити два аспекти: особа не здатна чи здатна не поимою мірою усвідомлювати свої дії; особа не здатна чи здатна не повною мірою керувати своїми діями. Ці аспекти встановлює суд шляхом всіх зібраних у кримінальному провадженні доказів.

4. Про види примусових заходів медичного характеру див. ст. 94 КК України і коментар до ст. 503 КПК.

5. Розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження про застосування примусових заходів медичного характеру, суд у нарадчій кімнаті може постановити ухвалу: а) про застосування примусового заходу медичного характеру; б) про відмову в застосуванні примусового заходу медичного характеру та закриття кримінального провадження.

6. Якщо суд визнає за необхідне застосування примусового заходу медичного характеру, то він в ухвалі визначає його вид з урахуванням характеру і тяжкості психічної хвороби, тяжкості вчинення суспільно небезпечного діяння, а також ступеня небезпеки психічно хворого.

7. Призначивши примусове лікування, суд одночасно повинен прийняти рішення про скасування з часу доставки неосудного для госпіталізації до психіатричного закладу запобіжного заходу, якщо такий був до нього застосований, а також вирішити питання про речові докази відповідно до вимог ст. 100 КПК та процесуальні витрати.

В ухвалі про застосування примусового заходу медичного характеру обов'язково має бути зазначено, що збитки, заподіяні неосудним або обмежено осудним (якщо вони були), відшкодовуються в порядку цивільного судочинства.

8. Якщо суд встановить, що суспільно небезпечне діяння або кримінальне правопорушення не було вчинено або вчинено іншою особою, він постановляє ухвалу про відмову в застосуванні примусового заходу медичного характеру та закриває кримінальне провадження.

9. У випадку, якщо не доведено, що ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння або кримінальне правопорушення, суд постановляє аналогічне рішення.

10. Не можна застосовувати примусові заходи медичного характеру до особи, якщо буде встановлено, що суспільно небезпечне діяння вона вчинила в стані неосудності, а на момент судового розгляду видужала або внаслідок змін у стані її здоров'я відпала потреба в застосуванні примусових заходів.

Закриваючи кримінальне провадження, суд має повідомити про це органи охорони здоров'я для взяття такої особи на облік і здійснення необхідного лікарського нагляду за нею.

10. Якщо неосудність особи на момент вчинення суспільно небезпечного діяння не була встановлена, а так само в разі видужання особи, яка після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, кримінальне провадження має бути закрите судом. У цьому випадку після закриття судом кримінального провадження щодо застосування примусового заходу медичного характеру прокурор повинен розпочати кримінальне провадження в загальному порядку.

Поиск по сайту: