Ухвала Верховного Суду України є остаточною і не може бути оскаржена, крім як з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 445 цього Кодексу

1. За результатами перегляду судового рішення у справі більшістю голосів від складу суду, який її розглядав (склад суду залежить від підстави перегляду, визначеної ч. 1 ст. 445 КПК), постановляється одна з наступних ухвал:

про повне або часткове задоволення заяви. Наприклад, розглянувши 19 грудня 2011 р. справу № 5-18кс11, Верховний Суд України частково задовольнив заяву захисника засудженого, констатувавши неоднакове застосування судом касаційної інстанції кримінального закону, у результаті чого було ухвалено різні за змістом судові рішення щодо подібних суспільно небезпечних діянь. При цьому неоднакове застування кримінального закону касаційним судом полягало у наступному: при розгляді справи стосовно М. суд дійшов висновку, що підроблення засудженим офіційних документів було способом ухилення від сплати податків, а наслідки, що проявились у несплаті податків у особливо великих розмірах, настали не в результаті службового підроблення, а внаслідок ненадходження цих коштів до бюджету. Стосовно А. касаційним судом було прийнято протилежне рішення - суд визнав, що вчинення засудженим саме службового підроблення потягло за собою настання тяжких наслідків, які проявились у несплаті ним податку на додану вартість на загальну суму 3 454 379 грн. Разом із тим, визнавши факт неоднакового застосування матеріального закону, Верховний Суд України слушно вказав, що порушення судом вимог кримінально-процесуального закону та невідповідність викладених у судових рішеннях стосовно А. висновків суду фактичним обставинам, про що йдеться у заяві захисника, не є підставою для перегляду судових рішень Верховним Судом України;

про відмову в задоволенні заяви. Наприклад, розглянувши 1 березня 2012 р. справу № 5-2кс12 за заявою про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 445 КПК, Верховний Суд України відмовив заявникові у задоволенні цієї заяви, оскільки наведені в ній твердження про те, що суд касаційної інстанції допустив неоднакове застосування одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь, були безпідставними.

Перелік ухвал, які можуть бути постановлені за наслідками розгляду заяв про перегляд судового рішення, є вичерпним.

2. Судді, які не погоджуються з ухвалою, можуть висловити окрему думку, що додається до ухвали. Детальніше про окрему думку див. коментар до ст. 453 КПК. Зазначимо, що законодавець, вміщуючи у двох статтях КПК положення, які передбачають можливість висловлення суддями щодо колегіально прийнятого рішення окремої думки, навмисно звернув уваїу правозастосувачів на таке право суддів, що є цілком слушним. Водночас, слід зауважити, що норми КПК не містять вказівки щодо необхідності їх оприлюднення. У ч. З ст. 375 КПК лише зазначається, що окрема думка приєднується до матеріалів провадження і є відкритою для ознайомлення, при цьому порядок такого ознайомлення не наведено. Вважаємо, що окрема думка судді Верховного Суду України разом із ухвалою має бути оприлюднена в порядку, передбаченому ч. З ст. 458 КПК.

3. Ухвала Верховного Суду України є остаточною і не може бути оскаржена, крім як з підстави, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 445 КПК, тобто у разі констатації міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи Верховним Судом України.

Поиск по сайту: