 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Вибір засобу усунення дефектів деталі. Під усуненням дефектів деталі слід розуміти сукупність операцій, які включають підготовку, відновлення спрацьованої або ушкодженої поверхні
Під усуненням дефектів деталі слід розуміти сукупність операцій, які включають підготовку, відновлення спрацьованої або ушкодженої поверхні, послідуючу механічну і термічну обробки.
Усунути дефект – це значить відновити геометрію і фізико-механічні властивості деталі. Усунення одного й того ж дефекту деталі виконується за допомогою різних засобів. Детальніше з засобами відновлення дефектів можна ознайомитись з курсу лекцій по відновленню деталей та з технічної літератури по ремонту автомобілів. Вірно обрані засоби відновлення дефектів деталей мають істотний вплив на якість і економічність ремонту деталей.
При виборі засобів усунення конкретних дефектів деталі необхідно знати її можливості. При цьому необхідно провести аналіз відновлення деталі в такій послідовності:
– по робочим кресленням, даним по спрацюванню на підставі аналізу умов роботи деталі встановлюють конструкторсько-технологічні характеристики деталі;
– далі по фізико-механічним показникам властивостей деталі визначають засоби її відновлення.
До конструкторсько-технологічних характеристик деталі відносяться:
– вид основного матеріалу спрацьованої деталі;
– стан поверхні відновлення (зміцнення) деталі;
– граничний мінімально допустимий діаметр поверхні, що відновлюється (зовнішній);
– максимально допустимий діаметр поверхні, що відновлюється (внутрішній);
– мінімальна товщина (глибина) нарощування (зміцнення);
– максимальна товщина (глибина) нарощування (зміцнення);
– сполучення або посадки поверхні, що відновлюється;
– вид навантаження на відновлену поверхню;
З урахуванням номенклатури деталей-представників, рекомендованих для відновлення, вибирають ряд альтернативних засобів відновлення. Оцінюють альтернативні засоби відновлення показником фізико-механічних властивостей деталі: коефіцієнтом зносостійкості; коефіцієнтом витривалості; коефіцієнтом довговічності та мікротвердістю поверхонь. Кінцевий вибір раціональних засобів відновлення дефектів деталей виконується по аналізу конструкторсько-технологічної характеристики деталей, оціненням показників фізико-механічних властивостей відновленої деталі та по техніко-економічним показникам.
Техніко-економічні показники характеризуються: питомими витратами матеріалу, кг/мм2; підготовчо-заключною обробкою, н-год/м2; питомою трудомісткістю, н-год/м2; питомою вартістю відновлення, грн./м2; та питомою енергоємністю.
З урахуванням недоліків засобів відновлення обираємо ряд засобів, що забезпечують необхідний рівень якості поверхонь, що відновлюються і при цьому економічно доцільні.
Поиск по сайту: