Висновки. Суперечка про результати правління царя Івана Васильовича йде вже п'ять століть

Суперечка про результати правління царя Івана Васильовича йде вже п'ять століть. Почався він ще за життя царя. М.М. Карамзін описував Івана Грозного як «великого і мудрого государя в першу половину царювання, нещадного тирана в другу» [2.2.:90].

При вступі на престол Іван IV успадкував країну площею в 2,8 млн кв. км, а в результаті його правління територія держави збільшилася майже вдвічі - до 5.4 млн кв. км - трохи більше, ніж вся інша Європа. За деякими даними, за той же час населення Росії скоротилася приблизно з 9-10 млн до 6-7 млн чоловік.

Для Росії час правління Івана Грозного залишилося однією з найбільш похмурих смуг її історії: розгром реформаційного руху, безчинства опричнини, «новгородський похід» - ось деякі віхи кривавого шляху Грозного. Але був інший бік - перетворення Росії на величезну державу, що включила землі Казанського й Астраханського ханств, Західного Сибіру від Льодовитого океану до Каспійського моря, реформи управління країною, зміцнення міжнародного престижу Росії, розширення торговельних і культурних зв'язків з країнами Європи та Азії

З точки зору М. І. Костомарова, майже всі досягнення за час царювання Івана Грозного припадають на початковий період його правління, коли молодий цар ще не був самостійною фігурою і знаходився під щільною опікою діячів Вибраною Ради. Подальший же період правління Івана ознаменувався численними зовнішньо-і внутрішньополітичними провалами.

Головною особливістю перетворень періоду правління Обраної Ради стало безладдя в їх проведенні і в той же час комплексність, відвертий про дворянський характер. Влада приходила до висновку про необхідність цих змін в процесі самих реформ, чітко накресленої програми дій не існувало. Однак зміни відрізнялись чіткою правовою спрямованістю, що було зумовлено створенням нової правової системи. Отже, реформи не можна назвати слабкими, бо головні установи і інститути, основні регламентуючі норми пережили і опричнину, і самого Івана Грозного, виходить, досягли своєї мети. В результаті реформ Росія отримала нове зведення законів – «Судебник» 1550 р., нову систему управління на місцях і в центрі. Військово-служива система набула свого кінцевого вигляду і стала фундаментом Російської монархії. Війни наступного періоду довели, що держава має великий військовий потенціал, небезпечний для всіх її сусідів. Реформи супроводжувались розвитком торгівельних і дипломатичних відносин їз Заходом. Розвивається наука, мистецтво, натупає період розвитку держави і, якби реформи не наштовхнулись на протидію аристократії, права якої обмежувались, вони б призвели до ще масштабніших позитивних результатів. Але ворожість боярства веде до опричнини. Проводячи реформи, Обрана Рада використовувала традиційний механізм управління, провідне місце залишалось за Боярською Думою. Практичною розробкою і впровадженням реформ займались Прикази. Нововведення не втілювались у життя без участі бояр. Однак уряд Івана Грозного не міг абсолютно успішно вести реформаторську діяльність з тої причини, що в ньому самому не було одностайності і згоди. Та все ж таки реформи, не дивлячись на деякі негативні сторони, можна вважати успішними.

Жорстокість, терор – показник слабкості влади, її неспроможності домогтися своїх цілей звичними засобами. Замість тривалої і складної роботи зі створення державного апарату цар Іван Грозний намагався використовувати найбільш простий метод: «не роблять – наказати», «не слухають – стратити».

Але цей шлях терору був неприйнятний для діячів Обраної Ради. Суворість і жорстокість покарань уміщувались в систему цінностей століття: людей страчували навіть за підозрою в розбої, зізнання добували за допомогою тортур, офіційно закріплених законом, єдиним видом тюремного ув’язнення визнавали довічне, від служивих людей вимагали підкорення, але це не було атмосферою масового терору, загального страху, масових доносів.

Реформи 50-их рр. підготували країну до наступних реформ, хоча носили не повсюдний характер через невеликі грошові витрати на їхнє проведення і поступове запровадження в життя. Ці перетворення не тільки продовжували починання попередників, але щось починали з нуля. Таким чином, вони були спрямовані на потреби держави і виражали інтереси бояр і аристократії. В основному перетворення носили позитивний характер, бо послужили стимулом для подальших змін в економіці. Але не дивлячись на це, деякі області державного управління залишились занедбаними, наприклад, дипломатія. Боярська боротьба за владу звела на нуль її авторитет. Але ці реформи підготували державу до наступних перетворень.

Отже, за часів правління Івана Грозного в Росії були здійснені наступні реформи: Грошова («губна реформа»); Вибрана рада; Реформа місцевого самоуправління; Судова реформа; Налогова; Військова реформа.

Щодо зовнішньої політики, то основними заходами зовнішньої політики були:

1. Приєднання до Московської держави Казанського і Астраханського ханства.

2. Приєднання Західного Сибіру.

3. Посилення південних кордонів Московської держави.

Так, для посилення південних кордонів Московської держави від набігом Кримського хана були споруджені наступні оборонні лінії: Тульська (в середині 16 ст.); Білгородську (30-40-і рр. 17 ст.)

4.Лівонская війна.

Причинами війни були:

- прагнення Московської держави встановити тісні зв'язки із Західною Європою і отримати вихід до Балтійського моря.

- бажання захопити родючі землі в Прибалтиці і розширити володіння

В наслідок Лівонської війни:

був остаточно розгромлений Ливонский орден;

Московська держава не добилася виходу до Балтійського моря;

міста Нарва, Ям, Копорье, Івангород відішли до Швеції;

Московська держава була розорена і ослаблена війною.

Поиск по сайту: