Мотив: захоплення красою життя й красою кохання

Поезія ХХ століття

Микола Вороний

Ліричний ірш «Блакитна панна» (1912)

Вид лірики: пейзажна

Мотиви: возвеличення краси природи і єдність її з мистецтвом

Має крилами Весна
Запашна,
Лине вся в прозорих шатах,
У серпанках i блаватах...
Сяє усмiхом примар
З-поза хмар.
Попелястих, пелехатих.

Ось вона вже крiзь блакить
Майорить,
Довгождана, нездоланна...
Ось вона — Блакитна Панна!..
Гори, гай, луги, поля —
Вся земля ïй виспiвує: Осанна!

А вона, як мрiя сну
Чарiвна,
Сяє вродою святою,
Неземною чистотою.
Смiючись на пелюстках.
На квiтках
Променистою росою.
I уже в душi моïй
В сяйвi мрiй
В'ються хмелем арабески.
Миготять камеï, фрески,
Гомонять-бринять пiснi
Голоснi
I сплiтаються в гротески.

Коментар
Поет М. Вороний оспiвав весну як блакитну панну. Поряд зi звичними, традицiйними у фольклорi та в лiтературi засобами виразностi (весна запашна, чарiвна, у прозорих шатах, у серпанках) автор використовує бiблiйну урочисту лексику (Осанна!), метафори (в душi моïй, в сяйвi мрiй В'ються хмелем арабески), мистецькi термiни (арабески, фрески, гротески). I це надає творовi неповторне iнтелектуально-мистецьке естетичне забарвлення.

Олександр Олесь (Кандиба)

Романс «Чари ночі» (1907)

Став популярною народною піснею

Вид лірики: інтимна

Мотив: захоплення красою життя й красою кохання

Смiються, плачуть солов'ï
I б'ють пiснями в груди:
Цiлуй, цiлуй, цiлуй ïï, —
Знов молодiсть не буде!

Ти не дивись, що буде там,
Чи забуття, чи зрада:
Весна iде назустрiч вам.
Весна в сей час вам рада.
На мент єдиний залиши
Свiй сум, думки i горе —
I струмiнь власноï душi
Улий в шумляче море.

Лови летючу мить життя!
Чаруйсь, хмiлiй, впивайся
I серед мрiй i забуття
В розкошах закохайся.

Поглянь, уся земля тремтить
В палких обiймах ночi,
Лист квiтцi рвiйно шелестить,
Травi струмок воркоче.

Вiдбились зорi у водi,
Летять до хмар тумани...
Тут ллються пахощi густi.
Там гнуться верби п'янi.

Як iскра ще в тобi горить
I згаснути не велiла, —
Гори! Життя — єдина мить,
Для смертi ж — вiчнiсть цiла.

Чому ж стоïш без руху ти,
Коли ввесь свiт спiває?
Налагодь струни золотi:
Бенкет весна справляє.

I смiло йди пiд дзвiн чарок
З вогнем, з пiснями в гостi
На свято радiсне квiток.
Кохання, снiв i млостi.

Загине все без вороття:
Що вiзьме час, що люде.
Погасне в серцi багаття,
I захолонуть груди.

I схочеш ти вернуть собi,
Як Фауст, днi минулi...
Та знай: над нас — боги скупi.
Над нас — глухi й нечулi...

Смiються, плачуть солов'ï
I б'ють пiснями в груди:
Цiлуй, цiлуй, цiлуй ïï:
Знов молодiсть не буде!

Коментар
Чари ночi — фiлософська поезiя, в якiй поет закликає цiнувати кожну мить короткочасного життя. Треба подивитися на природу, чари весни, на солов'ïв — i кохати, мрiяти, вiддавати свою любов, тепло душi iншим, поки є час i можливiсть. Вiрш став прекрасним романсом, гiмном життю й любовi.

Ліричний вірш «О слово рідне, орле скутий!...» (1909)

Поиск по сайту: