КАРПАТСЬКИЙ ЗАПОВіДНИК

Карпатський біосферний заповідник створений у 1968 році, з 1992 року входить до мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО. Загальна площа 53 630 га.

Карпатський біосферний заповідник є одним із найбільших природоохоронних, науково-дослідних та еколого-освітніх центрів в Україні. Створений Указом Президента України на базі Карпатського природного заповідника та землях інших землекористувачів у 1993 році. Входить до міжнародної мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО.

У 1997, 2002 та 2007 роках нагороджений Радою Європи Європейським дипломом, у 2007 р. у складі українсько-словацької номінації «Букові праліси Карпат» ввійшов до переліку об’єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Підпорядкований Міністерству екології та природних ресурсів України. Розташований на територіях Виноградівського, Хустського, Тячівського та Рахівського районів Закарпатської області, його адміністрація розміщена в м. Рахів.

Біосферний заповідник репрезентує все природне та ландшафтне різноманіття Українських Карпат – від Закарпатського передгір’я до субальпійського та альпійського поясів. В його межах знаходиться гора Говерла тaа інші найвищі вершини Українських Карпат (Петрос, Бребенескул, Ребра, Гутин-Томнатик, Поп Іван Мармароський, Близниці, тощо), Географічний Центр Європи, найбільші в Європі ділянки букових та буково-ялицево-смерекових пралісів, знаменита Долина нарцисів, найбільші карстові печери Українських Карпат, багато інших унікальних природних і культурних об’єктів.

Карпатська гірська система, поряд з Альпами та Балканами, характеризується найбільшою біологічною різноманітністю на європейському континенті. В Українській частині Карпат інтенсивне природокористування розпочалось пізніше, ніж в Західних Карпатах. Завдяки цьому тут на значних площах збереглися ділянки дикої природи, зокрема унікальні праліси. Питання про їх охорону постало ще на початку XX століття, коли було створено кілька лісових резерватів в Чорногорі та Мармороських Альпах для збереження і відновлення зникаючих представників флори та фауни. Особливо активізувалася робота вчених щодо територіальноїй охорони природи Українських Карпат після Другої світової війни. Вже в 1949 році на північних схилах Чорногірського хребта був виділений цінний лісовий масив площею 3,9 тис. га, який в 1955 році оголошено заповідним. Велика увага питанням територіальної охорони природи приділялась і на Закарпатті. В 1958 році на південних схилах гірського масиву Красної, в басейнах Великої і Малої Угольки, створений Угольський лісовий заказник площею 4600 га, а в 1969 році в басейні Лужанки — Широколужанський флористичний заказник площею 5644 га. Таким чином були створені всі необхідні передумови для організації біогеографічно репрезентативного заповідника в регіоні Українських Карпат.

В 1968 році уряд України для збереження унікальних гірських ландшафтів прийняв Постанову про організацію Карпатського заповідника на площі 12,6 тис. га. За сорокарічну історію існування його територія неодноразово збільшувалася. На сьогодні майже 2,5 відсотки території регіону знаходиться під охороною заповідника, що з 1992 року входить до міжнародної мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО. У складі Карпатського біосферного заповідника (КБЗ), загальна площа якого складає 53630 гектарів, налічується шість відокремлених масивів, а також ботанічні заказники державного значення «Чорна Гора» і «Юлівська Гора». Заповідні масиви розміщуються на висотах від 180 до 2061 м.н.р.м. в західному, центральному і східному секторах Українських Карпат. Така територіальна структура КБЗ практично повністю репрезентує ландшафтне та біогеографічне різноманіття Східних Карпат. Тут представлені мало порушені та практично незачеплені людською діяльністю передгірні діброви, гірські букові, мішані та смерекові ліси, субальпійські та альпійські луки з сосново-вільховим криволіссям і скельно-лишайниковими ландшафтами. Майже 90 % території заповідника вкрито лісами — переважно пралісами. В заповіднику охороняється понад тисячу видів вищих судинних рослин, 66 видів ссавців, 193 види птахів, 9 видів плазунів, 13 видів земноводних, 23 види риб, понад 10000 видів безхребетних тварин. Тут представлені найкраще збережені карпатські екосистеми, які слугують сховищами для багатьох рідкісних і зникаючих видів рослин і тварин. В заповіднику відмічено 64 види рослин і 72 види тварин, занесених до Червоної книги МСОП і Червоної книги України, а також до Європейського Червоного списку.

Територія Карпатського біосферного заповідника багата на культурно-історичні пам’ятки різних часів і народів. До найвідоміших із них належить Географічний центр Європи, розміщений на правому березі Тиси на околиці с. Ділове. Його символізують стела і геодезичний знак, на якому латиною викарбувані слова: “Locus Perennis Dilicentissime cum libella librationis quae est in Austria et Hungaria confecta cum mensura gradum meridionalium et paralleloumierum Europeum… MD CCC LXXXVII”, які в перекладі академіка Н. Тарасова означають: “Постійне, точне, вічне місце. Дуже точно, із спеціальним апаратом, який виготовлений в Австрії і Угорщині, зі шкалою меридіанів і паралелей, встановлений Центр Європи. 1887”. Визначення Центру Європи фахівцями Австро-Угорської імперії, яка на той час займала величезну територію у Центральній Європі, обумовлює його точність та достовірність.

Значний історичний інтерес представляє також ур. Кузій, що знаходиться в південній частині Кузій-Трибушанського масиву заповідника. За часів династії Габсбургів тут були мисливські угіддя принца Євгена Савойського (1663-1736) – австрійського феодала і переможця над турками. Лише він та його гості мали право полювати на цій території. Фундамент мисливського будиночка та віковічна алея з лип, ясенів та інших порід, що була закладена за часів правління Габсбургів, збереглися до наших днів. Від залишків мисливського будинку династії Габсбургів до гори Соколине Бердо обладнаний цікавий екотуристичний маршрут, пройшовши яким відвідувач зможе ознайомитися з красою та біорізноманіттям масиву.

Загалом територія Карпатського біосферного заповідника представляє значний інтерес для збереження культури українських горян – гуцулів, бойків та лемків. Адже тут і на суміжжі збереглися чудові зразки місцевої дерев’яної архітектури, зокрема Струківська та Колоднянська церкви, мережа водозапірних гатей-кляуз на гірських річках у верхів’ях Білой та Чорної Тис тощо. До цього часу тут практикуються високогірне молочне вівчарство з неповторними традиціями, які мають на сьогодні унікальний для Європи характер, а також різьбярство, килимництво, ліжникарство та багато інших народних промислів і ремесел. Регулярно проводиться тут і низка народних фестивалів, які прагнуть у чистоті донести подих давнини і неретушовану народну культуру. Серед них «Гуцульська бринза», «Берлибаський бануш», «Діловецькі калачі» та багато інших.

Висока збереженість та надзвичайне багатство природи Карпатського біосферного заповідника роблять його найдорогоціннішою перлиною у карпатській короні України. За більш як 40-річну історію свого існування він досяг значних успіхів у збереженні, вивченні та примноженні природи Українських Карпат.

Заповідник прагне зберігати не тільки природні багатства, але й культурно-історичну спадщину Карпат. Цьому присвячуються науково-практичні конференції, які проводяться на його базі, розробляються плани тіснішої співпраці з місцевими громадами, вивчаються, оберігаються та вдосконалюються традиційні методи природокористування. Загалом реалізація далекосяжних планів і програм Карпатського біосферного заповідника сприятиме сталому розвитку регіону Українських Карпат та піднесенню духовного і матеріального рівня життя його населення.

До Карпатського біосферного заповідника відносяться 8 заповідних масивів: Чорногірський, Свідовецький, Мармароський, Кузійський, Угольсько-Широколужанський, Долина нарцисів, Чорна гора та Юлівська гора.

Поиск по сайту: