Заповідники України. Охарактеризувати Асканію Нову

Біосферний заповідник Асканія-Нова - це унікальний куточок природи: тут розташована єдина в Європі ділянка степу, якого ніколи не торкався плуг (одного разу розкопана степ не відновлюється ніколи). Заповідник Асканія-Нова віднесений до «100 великих заповідників і парків». Тут збереглися самотні стародавні кургани, кам'яні скіфські баби, створені стародавніми скульптори. Заповідник був заснований в 1898 році Фрідріхом Фальц-Фейном. У 1983 р. заповідник Асканія-Нова реорганізовано у біосферний заповідник. Розташована Асканія-Нова в Херсонської області Чаплинського району. Площа заповідника становить 33 307,6 га. Асканійський степ вважається типчаково — ковиловим. У заповіднику є не менше 1155 видів членистоногих, 7 видів земноводних та плазунів, 18 видів ссавців, в різні пори року пролітає більше 270 видів птахів, з яких 107 видів залишаються на гніздування. Крім того, тут ростуть 478 вищих рослин. У «Червону книгу України» занесено 13 видів вищих рослин, 3 види грибів та 4 — лишайників. Рослини з «Червоної книги»: Карагана скіфська,Ковила українська, Ковила Лессінга, Ковила волосиста, Тюльпан Шренка, Тюльпан скіфський, Рябчик великий. У Асканійському степу виростає більше 400 видів трав і квітів, переважають злаки.
Флора: ковила - українська, Лессинга, волосиста, тюльпани скіфський і Шренка, белльовалія сармат, лук Регеля, волошка Талієва, тюльпани, іриси, астрагали, гіацинти, жовтці, гвоздики, ромашки. Влітку степ, закутана в сріблястий серпанок ковили.
Фауна: сірий журавель, з ссавців в степу постійно мешкають борсук, лисиця, вовк, заєць-русак, безліч представників ряду гризунів. На території заповідника можна зустріти представників більш 60 видів пернатих. Навесні чутні голоси лебедів - кликунів. Білі і чорні лебеді, фламінго, журавлі, дрохви, стрепети, сірі куріпки, найбільше різних видів жайворонків, степовий орел, дрохви, фазани, павичі, степові орли, вінценосні журавлі, папуги. У степу пасуться лами, шотландські поні, дикі коні - тарпани (кінь Пржевальського), американські бізони, кафрські буйволи. Дрібних звірів багато: миші, хом'яки, є і тушканчики. Хижаки - тхори, лисиці, ласки, зустрічаються і горностаї.

19. Дати характеристику природи Тернопільської області.

Терно́пільська о́бласть (до 1944 року — Тарнопольська область^[4]) — адміністративно-територіальна одиниця України з центром у місті Тернопіль. Розташована головно на Подільській височині, південна межа Тернопільської області проходить по річці Дністер, східна — по Збручу. Займає східну частину Галичини, західне Поділля та частину південної Волині. Тернопільська область займає західну частину Подільської височини. Рельєф її рівнинний. Більша частина поверхні області (на південь від Товтрів) має нахил з півночі на південь. Решта її території нахилена у північно-східному напрямку. Абсолютні висоти коливаються від 443 метрів (гора Попелиха біля села Мечищів Бережанського району) до 116 метрів (у місці впадіння річки Збруч у Дністер).

На території області можна виділити кілька рельєфних структур: Тернопільське плато, Опілля (Бережанський горбогірний лісовий район), Кременецькі гори (Кременецьке горбогір'я), Товтровий кряж (Медобори), Авратинська височина, Мале Полісся, Придністровська рівнина. Клімат Тернопільщини є помірно континентальним, з теплим вологим літом і м'якою зимою. Середня температура повітря коливається від −5 °C в січні до +19 °C в липні. кількість опадів, яка в середньому за рік становить 520—600 мм. Влітку часто бувають зливи, нерідко — грози, іноді — град. Рослинний і тваринний світ краю представлений лісовими та степовими видами, позаяк область розташована в лісостеповій зоні. У Тернопільській області росте близько 1200 видів вищих спорових і насінних рослин. На Тернопільщині зустрічаються рослини-релікти брусниця карликова, молочай багатобарвний, осока біла, осока низька, хвощ великий. В області зареєстровано 412 видів хребетних тварин, які належать до 242 родів, 97 родин, 37 рядів і 6 класів. Окремі класи нараховують: круглороті — 1 вид, риби — 45, земноводні — 11, плазуни — 10, птахи — 283, ссавці — 62. До Червоної книги України занесені: із ссавців — кіт лісовий, горностай, борсук, тхір степовий, рись, видра річкова, кутора мала та інші; птахів — беркут, лелека чорний, шуліка рудий, орлан-білохвіст, скопа, змієїд, пугач звичайний та інші; плазунів — мідянка, полоз лісовий та інші; риб — стерлядь, вирезуб. Мінеральні ресурси Тернопільської області представлені кількома видами будівельної сировини, покладами цінних мінеральних вод і торфу. Поклади бурого вугілля в області належать до так званого Кременецького району Північно-Подільської буровугільної площі. Річки Тернопільщини належать до басейну Дністра (Золота Липа, Коропець, Стрипа, Джурин, Серет, Нічлава, Збруч) і Прип'яті (Горинь, Іква, Вілія) у кількісному співвідношенні 4/5 до 1/5^[25]. Річки басейну Дністра мають глибоко врізані річкові долини, а річки басейну Прип'яті — широкі та заболочені долини. Територією Тернопільської області протікає 1401 річка.

20. Охарактеризувати лісостеп і степ помірного поясу.

Простягається в обох півкулях – у Євразії, північній та Південній Америці. Великі площі степів у північній півкулі.

Степ

Клімат – континентальний, середня температура січня -2 до -18*С, в липні +20-20*С. кількість опадів зменшується з пн.. на пд.. від 500мл до 250мл. Річкова система розвинена слабо. Тут на чорноземах і каштанових грунтах розвивається травяна переважно злакова рослинність. Для дерев тут мало вологи, біля річок можна побачити невеликі гаї та чагарники. У степах Євразії багато гризунів – польові миші, ховрахи, степові трохи; птахи – орли, дрохви, перелітні. Тепер степи майже розорані, тут вирощують: пшеницю, кукурудзу, соняшник. У степах влітку спекотніше і посушливіше. Тому там часто бувають посухи, суховії, пилові бурі. Чорноземні ґрунти відомі своєю родючістю. Степову рослинність формують злаки (ковила, типчак, тонконіг) та різнотрав’я (астрагал, шавлія, полин, півники). Серед тварин дуже багато гризунів: ховрах, бабак, земляний заєць, тушканчик. З хижаків поширені степовий тхір, борсук, лисиця, вовк. Водиться антилопа сайгак. Типові степові птахи – дрохва, сіра куріпка, жайворонок, степовий орел. Серед плазунів найбільш поширені степова гадюка і полоз. вимер дикий кінь тарпан, який колись жив у степах і лісостепах Європи. Останню тварина була в вбита в степах на півдні України.

Лісостеп – займає більше площі у Євразії, Північні Америці. Клімат помірно континентальний, середня температура січня – 5 до -15*С, липня - +18-20*С. опадів на рік буває 400-800мл., влітку. Грунти в лісостепу – різні. В європейському лісостепу переважають: дуб, граб, береза, американський клен. Великі простори в лісостепу займають суцільні трави. Тепер тут вирощують: пшеницю, ячмінь, кукурудзи, овес, цукрові буряки, картоплю. У лісостепу є рослини і лісу, і степу. На заході зони острівці лісу утворені дубовими гаями з домішками берези, липи і клену, а на сході – березовими гаями. На степових ділянках ростуть ковила, типчак, тонконіг, тимофіївка. У тваринному світі зони представлені лісові і степові тварини: лось, куниця, лісовий кіт, білка, ховрах, великий тушканчик та ін.

26. Рух повітряних мас. Типи пов. мас. Циклони, антициклони.

Повітряна маса – великий об*єм повітря тропосфери з різними властивостями.

Рух повітряних мас – перенос теплого повітря в пн.. напрямку і холодного – у пд.

Вітри, що дують проти годинникової стрілки, зв*язані з циклонами, переносять тепло і вологість з низьких широт у більш високі і відіграють істотну роль у пересуванні повітряних мас.

Існує чотири основних типи повітряних мас. Це маси арктичного (антарктичного), помірного, тропічного та екваторіального типу.Циклон – це замкнута область із зниженим тиском у центрі. Антициклон – це замкнута обл.. з високим тиском у центрі.

27. Поняття природна зона. Причини утвор. Природних зон. Назвати природні зони світу.

Природна зона – частина географ. поясу з однорідними кліматичними умовами. Основними чинниками утворення природної зони є клімат та рельєф, тобто компоненти природного комплексу, від яких залежить формування і розвиток інших його компонентів (грунтів, рослинності, тваринного світу). Природні зони розміщуються по всій території суходолу в певній послідовності від полюсів до екватора, їх розподіл можна простежити за картою природніх зон світу. Природні зони світу: арктична пустеля і тундра, тайга і змішаний ліс, лісостеп і змішаний ліс, лісостеп і субтропічний ліс, середземноморський пояс і мусонний ліс, посушлива пустеля, напівпустеля або посушливий степ. Також виділяють напівпосушливі пустелі, трав*янисту савану, деревну савану, сухі і вологі тропічні ліси, альпінійську тундру і гірський ліс.

28. Охарактеризувати зону арктичних пустинь, тундри і лісотундри.

Зона арктичних пустель. Навколо полюса постійно холодна погода. Дуже низькі температури унеможливлюють розвиток рослинності. Лише мохи і лишайники влітку з*являються невеликими ділянками на островах Північного Льодовитого океану та частково на узбережжі. Тварини живляться організмами, що мешкають у водах Океану. Чайки різних видів, полярні сови, білі ведмеді, тюлені – ось основні тварини арктичних пустель. Поступово на південь ця зона переходить у зону тундри. Тундра займає величезні простори, вкриті болотами, що утворилися на поверхні багаторічної мерзлоти. Тундрова рослинність розвинута в основному в Пн. Півкулі на узбережжі та островах Пн. Льодовитого океану і високо в горах. У Пд. Півкулі її майже немає, оскільки тут немає для неї відповідних умов.Основна ознака зони - її безлісся. Тут трапляються лишайники, карликові дерева, що стеляться по землі. Влітку багато ягід. Восени багато грибів. Поступово на південь тундра переходить у лісотундру. Тут вже з*являються дерева (берези, ялини, модрини). Лісотундра змінюється тайгою та зоною мішаних лісів.

Поиск по сайту: