Керівник проекту _________ __________________

^{(підпис) (прізвище та ініціали)}

1. Характеристика базового судна та його загальносуднових систем

Наводяться основні параметри судна. Зазначається район плавання. Обов’язково вибирається найбільш характерна рейсова лінія (або декілька – 2…4 – рейсових ліній), для якої визначаються середньостатистичні гідрометеорологічні параметри.

Стисло подаються відомості про загальну будову судна, етапи його побудови та експлуатаційно-ремонтні цикли. Описуються загальносуднові системи. Значна увага приділяється системам, що забезпечують живучість судна і захист людського життя на морі. Протипожежні системи подаються як у плані будови, так і у плані їх застосування та підтримки у постійній готовності.

Розглядається відповідність судна (корпус і механізми судна, рятувальні засоби і постачання судна, радіоустановки та станції радіолокації) вимогам Конвенцій про охорону людського життя на морі (COЛAC 74). Надаються відомості стосовно наявних свідоцтв відповідності.

Наводяться критерії контролю скидання в море нафти чи нафтоводяної суміші з нафтових танків, за зливом отруйних рідких речовин, що перевозяться, палива, відходів нормальної експлуатації судна, інших речовин, що руйнують озоновий шар атмосфери. В залежності від типу судна використовуються відповідні розділи Міжнародної конвенції про запобігання забрудненню моря із суден (МАРПОЛ 73/78).

Надається перелік встановлених на базовому судні пристроїв з переробки та знезаражування стічних вод, сміття тощо.

Графічний матеріал цього розділу – це загальний вигляд судна (креслення поздовжнього перерізу), етапи побудови, експлуатаційно-ремонтний графік, рейсова(і) лінія(ї) на кліматичній карті Світового океану, гістограми розподілу висоти хвиль і швидкості вітру.

2. Аналіз проектних параметрів і експлуатаційних показників ЕУ базового судна

Наводяться проектні технічні параметри СЕУ. Визначаються переваги та недоліки СЕУ. Аналізуються витрати палива, надійність енергетичного обладнання, його режими роботи та інші експлуатаційні показники.

Інформаційною базою для виконання цього розділу можуть виступати параметри енергетичної установки, одержані як за матеріалами технічного проекту чи експлуатаційної документації судна, так і статистична інформація, що узагальнює досвід проектування, побудови й експлуатації седен даного типу.

У цьому розділі можуть бути виділені наступні підрозділи:

2.1. Основні технічні дані по СЕУ.

2.2. Ефективність використання енергії в елементах пропульсивного комплексу.

2.3. Ефективність використання енергії в елементах допоміжних комплексів: електростанції, паровиробній та опріснювальній установках, холодильному обладнанні тощо.

2.4. Можливі напрями удосконалення СЕУ (при модернізації проекту).

3. Вибір і обґрунтування основних проектних рішень та СКЛАДУ теплової схеми СЕУ

У першій частині цього розділу на підставі розглянутих у розд. 2 переваг та недоліків СЕУ вибираються та обґрунтовуються основні проектні рішення щодо нової енергетичної установки (ЕУ), яка розробляється дипломником. Це стосується в першу чергу пропульсивної установки (ПУ), складу суднової електростанції (СЕС) та паровиробної установки.

При виборі пропульсивної установки, якщо марка головного двигуна (ГД) і фірма-розробник не передбачені завданням на дипломне проектування, студент робить це самостійно та обґрунтовує свій вибір.

Після конкретизації марки ГД визначається, наскільки буде відрізнятися специфікаційна потужність від номінальної та яким чином будуть задані координати точки налаштування.

Специфікаційна потужність (максимальна потужність встановленого двигуна) зазвичай задається проектантом та, при необхідності, погоджується з замовником (судновласником). Ця потужність може прийматися студентом на 7…14 процентів нижче від номінальної потужності ГД [35]. Це потребує відповідного обґрунтування.

Для двигуна, який передбачається для конкретного судна, у процесі його виготовлення визначається марка турбокомпресора з певними розмірами його проточних частин, встановлюється відповідний газорозподіл тощо. Отже, для цього необхідні координати точки на полі вибору робочих параметрів двигуна. Такою є точка налаштування, яка згідно рекомендаціям, наприклад фірми MAN, обирається близько до "штормової" гвинтової характеристики двигуна, значення потужності у цій точці нижче від специфікаційної на 0…15 % [35].

При виборі передачі потужності від ГД до гребного гвинта враховується призначення судна, його режими плавання, тип, потужність і кількість ГД, масогабаритні, виробничі вимоги та економічні показники судна.

Наступним етапом є вибір типу рушія – гвинта фіксованого чи регульованого кроку, дейдвудних ущільнень й дейдвудних підшипників. Аналізується, яке було технічне рішення щодо цих елементів на базовому судні, та розглядаються сучасні тенденції і в результаті аналізу приймаються рішення.

При формуванні СЕС в першу чергу вибирається рід струму та його напруга, обґрунтовується попередня кількість дизель-генераторів (ДГ), розглядається можливість застосування валогенератора і/або утилізаційного турбогенератора та приймається рішення щодо складу СЕС.

При виборі паровиробної установки розглядаються питання щодо кількості допоміжних котлів (ДК), їх параметрів і типу. Поряд з цим, розглядаються різні за конструкцією утилізаційні котли (УК)та приймаються відповідні рішення.

У другій частині цього розділу визначається склад теплової схеми СЕУ, на якій позначаються діапазони температур робочих тіл у характерних точках. Значна увага приділяється схемному рішенню стосовно опріснювальної установки. При цьому основним режимом є режим повного ходу, або інший, найбільш тривалий для роботи судна. Стисло описується робота СЕУ за цією схемою.

Графічний матеріал до розд. 3 подається на аркуші формату А1 – "Теплова схема СЕУ" у кольорі.

4. Проектування головної пропульсивної установки. Експлуатація й оцінка роботи головного двигуна

Для цивільних суден ГД – це, зазвичай, двигун внутрішнього згоряння: мало- або середньообертовий дизель. Робочі параметри двигуна визначаються на його гвинтовій характеристиці, що відповідає найбільш характерним гідрометеорологічним параметрам на зазначеній у розд. 1 рейсовій лінії (або лініях).

У цьому розділі виконуються основні розрахунки щодо проектування головної енергетичної установки. Рекомендована послідовність дій наступна:

1) виконується аналіз розташування ГД у машинному відділенні судна з метою визначення попереднього положення лінії валопроводу, можливості здійснення ремонтних операцій по виїмці поршня з циліндра в суднових умовах;

2) розглядається підводна кормова кінцева частина судна з метою визначення максимально можливого діаметра гребного гвинта;

3) за однією з відомих методик проводиться розрахунок гвинтових характеристик. Одна з цих гвинтових відповідає умовам здавально-приймальних випробувань (нормальна гвинтова), друга гвинтова – відповідним умовам експлуатації на рейсовій лінії чи у відповідному регіоні (розд. 1). При розрахунку останньої враховуються математичні сподівання швидкості вітру та висоти хвиль тривідсоткового забезпечення, можлива значна тривалість міждокового періоду, а також нормативний строк служби судна. Таким чином, враховуються передбачувані основні експлуатаційні чинники, що обумовлюють ту чи іншу гвинтову характеристику ГД;

4) на базі визначених гвинтових характеристик ГД вибираються його робочі параметри – специфікаційна та експлуатаційна потужності, а також координати точки налаштування (оптимізації) двигуна; визначаються з кількістю та маркою турбокомпресорів;

5) за прийнятими даними будують навантажувальну та перевантажувальну діаграму у відносних й абсолютних координатах;

6) за даними розрахунку визначаються швидкості ходу судна в залежності від частоти обертання гребного гвинта для характерних умов експлуатації;

7) відповідно до координат точки налаштування розраховується залежність питомої витрати палива від навантаження ГД;

8) виконується аналіз конструктивних особливостей ГД, що розглядається;

9) розраховуються діаметри проміжного і гребного валів, розробляється ескіз валопроводу.

Експлуатація й оцінка роботи ГД подається згідно з Правилами технічної експлуатації суднових технічних засобів (ТЕ СТЗ) та на підставі сучасних методів визначення робочих параметрів і технічного стану суднових дизелів. Доречно подати еталонні та фактичні індикаторні діаграми, а також залежності тиску палива за паливним насосом високого тиску (ПНВТ) від кута повороту колінчастого валу, при цьому доцільно зауважити на певні несправності ГД, що виникають в процесі їх експлуатації.

До графічного матеріалу розд. 4 входять статистичні й розрахункові залежності, основними серед яких є навантажувальна діаграма з нормальною та найхарактернішою гвинтовими характеристиками ГД і залежність питомої витрати палива від навантаження двигуна. Цей матеріал подається на аркуші формату А1.

5. Проектування допоміжних енергетичних комплексів

На сучасних транспортних суднах такими комплексами є СЕС та паровиробна установка.

Потужність СЕС визначається, зазвичай, табличним методом, який полягає в складанні таблиці навантажень електрогенераторів на різних режимах роботи судна [1]. Розрахунок потужності пропонується здійснювати за двома найбільш завантаженими по електрообладнанню режимами – це, як правило, ходовий режим з повним вантажем і стоянка з вантажними операціями. Ці режими бажано розглядати у двох варіантах – зимовому та літньому, але можна обмежитися лише літнім режимом. Основні етапи розрахунку навантаження СЕС і типова розрахункова таблиця наведені, наприклад, в [1, c 125–130]. Більша частина даних, яка вноситься в таблицю навантажень СЕУ, приймається згідно з документацією на обладнання, або оцінюється та приймається за статистичними даними для однотипних суден.

Зазначимо, що у дипломному проекті достатньо розрахувати навантаження СЕС тільки від механізмів, апаратів і пристроїв СЕУ. Дані по навантаженню таких груп споживачів електроенергії як засоби судноводіння та зв'язку, механізми суднових пристроїв, механізми загальносуднових систем, прилади освітлення та сигнальні вогні, побутові споживачі, спеціальні споживачі, що визначаються призначенням судна, можливо залишити такими, як на базовому судні, використовуючи його специфікацію або прийняти за статистичними відомостями для однотипних суден.

Після визначення навантаження СЕС на розрахункових режимах остаточно формується склад СЕС і визначаються характеристики приводних двигунів та генераторів.

Проектування паровиробної установки має аналогічні етапи з розрахунком навантаження на електростанцію, але в таблиці замість переліку електричного обладнання, наводиться перелік споживачів пари на судні та визначається витрата пари на кожен з них. Також обираються найбільш навантажені за витратою пари режими роботи – це, як один із варіантів, можуть бути ходовий режим, стоянка з вантажними операціями або стоянка без вантажних операцій. Ці режими бажано також розглядати при роботі судна взимку та влітку, але можна обмежитися лише зимовим режимом.

Після визначення потреб пари на розрахункових режимах студент обґрунтовує та здійснює вибір допоміжних і утилізаційного котлів.

6. Визначення основних параметрів систем СЕУ.

Розробка, розрахунок і комплектація системи

Стисло подаються відомості по всім системам сеу. Параметри елементів систем визначаються так, як це здійснюється на стадії передескізного проекту, взявши за основу параметри відповідних елементів базового судна. При розгляді системи охолодження визначаються характеристики водоопріснювальної установки.

Далі більш детально розробляється одна із систем СЕУ, наприклад паливна. При цьому здійснюються необхідні розрахунки, визначаються характеристики обладнання системи та можливі постачальники цього обладнання. Бажано використовувати відповідні проектні керівництва знаних дизелебудівних корпорацій.

Відповідно до обраної спеціфікаційної потужності, наприклад, малообертового двигуна, розраховуються продуктивність паливних, масляних насосів і насосів охолоджувальної та забортної води, теплова "потужність" охолоджувачів стисненого повітря, масла, прісної води тощо. Розраховуються запаси робочих середовищ (відповідно палива, води чи масла) й об’єм й об’єм цистерн для їх зберігання з урахуванням автономності роботи судна та вимог нормативних матеріалів (ДСТУ, РД, нормалей і т.п.) та певного класифікаційного товариства.

Розвернута схема спроектованої системи зображується, бажано у кольорі, на аркуші формату А1 і стисло описується у розрахунково-пояснювальній записці. Поряд з проектними даними розглядаються характерні питання експлуатації цієї системи.

7. Аналіз суднового електрообладнання,

електронної апаратури та систем управлІння,

діагностування й контролю СЕУ.

Аналізуються сучасні, нові та перспективні методи управління технічною експлуатацією суден і судноремонтом, електронні системи діагностування та звітності, а також аварійні події на цивільних суднах, обумовлені недосконалістю суднових технічних засобів, інформаційних систем і людським фактором.

Наводяться характеристики суднового електричного, електронного, гідравлічного й пневматичного обладнання та запобіжних пристроїв, систем автоматичного управління, контролю й діагностики. Серед основних питань цього розділу, погоджених з керівником дипломного проектування, надається стисла інформація стосовно особливостей:

– СЕС в цілому, аварійного дизель-генератора та акумуляторних батарей;

– системи розподілу електроенергії (фідерної, кільцевої, магістральної, змішаної);

– експлуатації, перевірки та технічного обслуговування суднового електричного й електронного обладнання;

– виявлення несправностей електричного й електронного обладнання та запобіжних пристроїв, приведення їх до робочого стану;

– робіт з технічного обслуговування та ремонту електрообладнання, вимог до опору його ізоляції та заходів їх забезпечення;

– захисної і аварійно-попереджувальної сигналізації;

– усунення несправностей в системах автоматичного управління;

– автоматичного управління, контролю та діагностування головного двигуна;

– автоматичного управління дизель-генераторами, паровими котлами, насосами, сепараторами, рульовими машинами, вантажопідйомним обладнанням;

– експлуатації внутрішньосуднового зв’язку.

На аркуші формату А1 або А2 зображуються системи управління, діагностики та контролю ГД, або ДГ, або інших суднових технічних засобів за погодженням з керівником дипломного проектування.

8. Комплектація судна технічними засобами для забезпечення вимог конвенцій СОЛАС 74 та МАРПОЛ 73/78

Питання захисту людського життя на морі та охорони морського довкілля подаються окремими підрозділами.

Розглядаються проектні рішення та відповідне обладнання в СЕУ і на судні в цілому, які забезпечуватимуть виконання основних вимог Конвенції СОЛОС 74 в першу чергу таких її підрозділів: "Рятувальні засоби", "Сигнальні засоби", "Радіоустаткування" та "Навігаційне устаткування".

Стисло розглядаються питання організації навчань з боротьби з пожежею та залишення судна, підтримання робочого стану рятувальних засобів і пристроїв, протипожежної системи й інших систем безпеки, дій,які необхідно вживати для захисту й охорони усіх осіб на судні у випадках аварій, а також дій для зменшення збитків і порятунку судна після пожежі, вибуху, зіткнення або посадки на мілину та характеризується запроектоване обладнання для проведення цих заходів.

Крім того, приділяється увага питанням змісту і наявності дипломів та інших документів, які повинні знаходитися на судні у певному місці згідно з міжнародними конвенціями, і яким чином вони могли бути отримані та строк їхньої дійсності.

Наводяться характеристики технічного обладнання, яке буде встановлено на судні і яке повинно відповідати положенням Конвенції МАРПОЛ 73/78, а саме:

– критеріям контролю за зливом отруйних рідких речовин;

– умовам скидання або заборони скидання шкідливих речовин у море;

– показникам переробки та знезаражування стічних вод, умовам скидання здрібнених і знезаражених вод, вод з концентраціями нафти, межам вмісту нафти;

– межам емісії оксидів сірки та азоту від СЕУ;

– контролю емісії речовин, що руйнують озоновий шар атмосфери.

Графічний матеріал цього розділу – плакат на аркуші формату А1 або А2, на якому подано ілюстративний матеріал стосовно суднових технічних засобів (СТЗ) у відповідності до конвенцій СОЛАС та МАРПОЛ.

9. Розташування енергетичного обладнання у

машинному відділенні

Загальні правила розташування енергетичного обладнання в машинному відділенні (МВ) полягають у тому, що обладнання слід розташовувати у таких місцях, де воно буде найбільш ефективно виконувати свої функції. Розміщення окремих енергетичних комплексів, механізмів пов'язано з місцем розташування МВ по довжині судна, яке визначається призначенням судна та його особливостями.

У морській практиці зустрічаються чотири варіанти розташування приміщень ЕУ по довжині судна: кормове, середнє, проміжне (зсунуте до корми від мідель-шпангоута) та носове [1]. Кожний з варіантів має свої переваги і недоліки. На сучасних суднах загального призначення (танкери, суховантажники, контейнеровози та ін.) приймається кормове місцеположення МВ. Воно дозволяє збільшити вантажомісткість, дещо зменшити масу ЕУ за рахунок скорочення довжини валопроводу та вилучення коридора гребного вала. При кормовому розташуванні МВ покращуються умови розміщення вантажу та його обробки під час вантажних операцій.

На транспортних суднах ЕУ розташовують у одному відсіку. На спецсуднах, де необхідна підвищена живучість, установку поділяють на автономні групи, які розміщують у різних відсіках.

Розташування на судні ЕУ та її устаткування повинно відповідати вимогам правил відповідного класифікаційного товариства, наприклад, Правил Регістру судноплавства України [21]. В першу чергу, наприклад згідно з Регістром [21], слід зазначити, що МВ, у яких розташовано двопаливні двигуни, повинні бути обладнані датчиками концентрації газу та аварійно-попереджувальною сигналізацією (АПС) граничного рівня концентрації. При всіх нормальних умовах експлуатації судна вентиляція машинних приміщень повинна бути достатньою для запобігання скупченню пари нафтопродуктів. Далі слід навести основні вимоги класифікаційного товариства щодо розташування механізмів та обладнання у МВ, паливних цистерн, установлення механізмів й обладнання, вихідних шляхів з машинних приміщень та ізоляції нагрітих поверхонь.

У дипломному проекті розташування енергетичного обладнання у МВ, як правило, аналогічне розташуванню базового судна. Найбільш суттєвою відмінністю є розташування ГД. За відсутності креслень для базового судна і/або специфікації обладнання приймається як для однотипного судна.

Графічний матеріал цього розділу – це, переважно, 3 аркуші креслень (формат А1), на яких зображено розташування енергетичного обладнання у МВ. Специфікація до цих креслень подається у додатках до розрахунково-пояснювальної записки

10. ЗАХОДИ ЩОДО ОХОРОНИ ПРАЦІ ТА

ПІКЛУВАННЯ ПРО ЛЮДЕЙ НА СУДНІ ЗГІДНО З ВИМОГАМИ МКУБ

Перша частина цього розділу – це розробка питання по охороні праці у МВ. Зокрема, проводиться аналіз потенційно небезпечних і шкідливих факторів у МВ судна в зв'язку з наявністю в ньому різного устаткування та механізмів, що є об'єктами підвищеної небезпеки. До числа цих факторів відносяться: підвищений рівень вібрації; підвищена запиленість і загазованість повітря робочої зони; підвищений рівень електромагнітних випромінювань; підвищена або занижена температура повітря робочої зони, підвищений рівень шуму на робочому місці; освітленість. Крім того, до небезпечних об’єктів у МВ відносяться працюючі двигуни внутрішнього згоряння, насоси, електродвигуни, компресори та інші механізми, які потребують підвищеної уваги при їх обслуговуванні.

Друга частина – це аналіз роботи СЕУ та інших суднових технічних засобів відповідно до вимог Міжнародної конвенції управління безпекою (МКУБ):

– при проходженні вузькостей, каналів тощо;

– при завантаженні та розвантаженні судна;

– при затопленні будь-якого відсіку судна;

– при боротьбі з пожежею;

– після пожежі, вибуху, зіткнення або посадки на мілину,

відповідно до вимог міжнародної морської організації (ІМО).

Графічний матеріал цього розділу – це план дій під час можливих аварійних ситуацій при експлуатації чи ремонті судна.

11. РОЗРОБКА ЗАХОДІВ ЩОДО ЦИВІЛЬНОЇ ОБОРОНИ ТА

БОРОТЬБИ З ТЕРОРИЗМОМ І ПІРАТСТВОМ

Цей розділ виконується у відповідності до рекомендацій, викладених у методичних вказівках [16]. Крім того, розглядається окремі питання пов’язані з боротьбою з тероризмом і піратством стосовно судна, для якого розробляється проект СЕУ.

Загальний перелік типових питань

1. Аналіз шляхів проникнення терористів на судно; розробка схеми і рекомендацій по їхньому блокуванню.

2. Аналіз шляхів проникнення терористів у МВ; розробка схеми та рекомендацій по блокуванню входів у МВ і відсіки лінії валу.

3. Розробка рекомендацій щодо оснащення поста контролю проходу на судно екіпажу, відвідувачів. Розрахунок кількості засобів контролю.

4. Розробка рекомендацій щодо комплектації судна засобами, які виявляють вибухові пристрої та вибухові речовини. Розрахунок кількості засобів.

5. Розробка рекомендацій по комплектації судна засобами, що нейтралізують вибух. Розрахунок кількості засобів.

6. Розробка схеми кріплення сітки-рабиці вздовж бортів судна.

7. Розробка схеми кріплення сітки-рабиці вздовж бортів судна з урахуванням можливості подання на сітку напруги.

8. Розробка схеми кріплення колючого дроту вздовж бортів судна.

9. Розробка схеми кріплення колючого дроту вздовж бортів судна з урахуванням можливості подачі на дрот напруги.

10. Розробка схеми та рекомендацій щодо блокування трапів від нападів піратів.

11. Розробка схеми засувок, дерев’яних конструкцій, решіток тощо і рекомендацій щодо блокування дверей і ілюмінаторів зовнішнього контуру судна.

12. Розробка схеми нарощення ширини суднових планширів.

13. Обґрунтування вибору приміщення для управління "цитаделі" і рекомендації щодо його дообладнання. Розробка схеми

14. Розробка схеми для автономного повітряпостачання "цитаделі".

15. Розробка схеми аварійної зупинки головного двигуна з "цитаделі".

16. Розробка схеми керування та контролю руху судна з "цитаделі".

17. Розробка схеми та рекомендацій щодо оснащення судна активними засобами протидії вторгненню піратів.

18. Розробка схеми подання додаткових компонентів для підвищення ефективності відбивання нападу терористів до системи водяного захисту.

19. Розробка схеми розміщення та дистанційного керування скиданням предметів на атакуючих піратів.

20. Розробка схеми розміщення, кріплення та дистанційного керування пожежними стволами (моніторами).

12. ТЕХНОЛОГІЧНА РОЗРОБКА МОНТАЖУ,

ТЕХНІЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ ТА РЕМОНТ ЕЛЕМЕНТА СЕУ

Завданням на дипломний проект передбачається монтаж одного із елементів СЕУ: ГД, ДГ, допоміжного або утилізаційного котла, опріснювальної установки, валопроводу тощо. Розглядається службове призначення механізму, його основні параметричні дані, існуючі методи монтажу та вибір найбільш прогресивного, сучасного технологічного процесу. Здійснюється вибір інструменту, пристосування та обладнання, що необхідні для виконання монтажних робіт і центрування заданого елемента, нормуються операції техпроцесу згідно з етапами та додаються технічні умови на монтаж і приймання.

Розрахункова частина містить аналіз нерухомості кріплення механізму до рами чи фундаменту із забезпеченням необхідного коефіцієнта запасу, а також вибір і обґрунтування перерізу з’єднувального елемента (болта, шпильки), його різьби та кількості.

Складається технологічна карта монтажних робіт, визначаються вимоги щодо охорони праці, навколишнього середовища та техніки безпеки при виконанні монтажу механізма.

При розробці підрозділу "Технічне обслуговування та ремонт" необхідно висвітлити наступні питання:

– умови роботи елемента СЕУ;

– обслуговування при експлуатації;

– виявлення та діагностування дефектів;

– аналіз технічних умов експлуатації;

– вибір оптимального технологічного процесу ремонту.

До графічних матеріалів цього розділу входять 2 аркуші креслень: "Монтаж..." одного із елементів СЕУ (формат А1) та "Ремонт..." головних, допоміжних механізмів, суднових технічних засобів або вузла чи системи СЕУ (формат А2 або А1).

На кресленні "Монтаж…" зображується механізм, як правило, його головний вигляд, вигляд з боку та переріз по компенсуючим елементам, доповнений поясненнями прийнятого методу монтажу та центрування. "Ремонтне" креслення передбачає зображення загального вигляду деталі (вузла) з виділенням дефектів, встановленням ремонтних (категорійних) розмірів, відновлювальних робіт і контролю якості.

Консультантом з технологічної частини є викладач кафедри технології суднового машинобудування (ТСМ), який разом з керівником дипломного проектування складає завдання розд. 12, встановлює загальний напрям технологічної розробки, його обсяг, контролює якість і своєчасність виконання окремих частин цього розділу.

13. Розробка програми (методики) випробувань

У цьому розділі розробляється методика або програма швартовних, ходових, гарантійно-здавальних чи спеціальних випробувань одного із елементів СЕУ: головного двигуна, допоміжного дизель-генератора, валогенератора, турбогенератора, допоміжного чи утилізаційного котла, опріснювальної установки тощо. Об’єктами для розробки методики випробувань можуть виступати також і інші суднові технічні засоби.

В результаті подається програма (чи методика) випробувань, яка містить детальний опис об’єкта, перелік параметрів, що контролюються, перелік штатних і додаткових приладів, таблицю для записів параметрів при випробуванні.

Графічний матеріал розд. 13 містить, перш за все, таблицю операцій при випробуванні, параметри приладів тощо. Бажано додати відповідний ілюстративний матеріал.

14. Порівняльний аналіз Спроектованої СЕУ з ЕУ

базового судна

У цьому розділі дипломного проекту визначається доцільність прийнятих проектних рішень: порівнюються СЕУ базового судна (судна-прототипа) із спроектованою у дипломному проекті установкою в однакових часових межах. Тобто, спроектована СЕУ і СЕУ базового судна – це альтернативні СЕУ для чергового судна серії.

Зіставлення альтернативних СЕУ в дипломному проекті може бути проведено різноманітним чином. Наприклад:

1) стисле зіставлення енергетичних установок виключно по експлуатаційним показникам;

2) порівняння по енергетичним показникам – по потокам енергії на одному або декількох режимах роботи судна, з аналізом змін в енерговикористанні за режимами роботи та з плином часу;

3) порівняння за розрахованими техніко-економічними показниками. При цьому визначаються умови порівняння, приймається критерій порівняльної ефективності СЕУ, враховується вартість палива та індекс її зміни, а також норма дисконту часу.

На аркуші формату А1 у вигляді графіків, залежностей, характерних рівнянь, таблиць, потоків енергії тощо подаються дані щодо порівняльної ефективності базової та спроектованої СЕУ. При необхідності такий матеріал може бути подано на 2 аркушах. Обсяг і зміст розд. 14 конкретизуються і уточнюються керівником дипломного проектування.

Висновки

У цій заключній частині підсумовуються результати проектування нової ЕУ для судна відповідного типу. Аргументовано доводиться, що спроектована СЕУ знизить собівартість морських перевезень, або інших послуг на морі в порівнянні з ЕУ базового судна. Тут необхідно зазначити конкретно, за рахунок яких відмінностей в альтернативних ЕУ підвищується ефективність роботи судна. У протилежному випадку робиться висновок про недоцільність застосування спроектованої СЕУ на черговому серійному судні. Тоді, згідно розрахункам, доречно застосування такої ж ЕУ, як і на базовому судні.

ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Кожний розділ розрахунково-пояснювальної записки та графічний матеріал як за змістом, так і за обсягом можуть бути відкориговані керівником дипломного проектування відповідно до пропозиції студента і/або консультанта при відповідному обґрунтуванні.

2. Обсяг креслень, схем, таблиць, рисунків тощо, які складають графічний матеріал, визначається остаточно керівником і, зазвичай, не повинен перевищувати 12 аркушів.

3. Окремі розділи розрахунково-пояснювальної записки та відповідні креслення за вимогою керівника дипломного проектування подаються студентом до підписання консультантами.

4. Остаточно оформлений дипломний проект підписується керівником і подається рецензенту, який надає рецензію та підписує розрахунково-пояснювальну записку, бланк титульного аркушу якої зображено на наступній сторінці.

5. Дипломний проект, відзив керівника про роботу студента над проектом і рецензія подаються на розгляд завідувачу кафедри ССЕУ для одержання дозволу на захист перед Державною екзаменаційною комісією.

Поиск по сайту: