ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

КОДЕКС

Цивільного захисту України

Кожен має право на захист свого життя і здоров‘я від надзвичайних ситуацій та їх небезпечних наслідків, на вимогу гарантій забезпечення реалізації цього права від Президента України, Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, керівництва підприємств, установ та організацій незалежно від їх організаційно-правової форми діяльності.

Цей Кодекс цивільного захисту України (далі – Кодекс) визначає організаційні та правові засади: захисту громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, підприємств, установ та організацій, територій і довкілля від надзвичайних ситуацій у мирний час та в особливий період, реагування у разі їх виникнення; створення та функціонування єдиної державної системи цивільного захисту; створення та функціонування сил цивільного захисту, їх комплектування та проходження служби цивільного захисту; гарантії соціального і правового захисту осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та працівників органів управління і сил цивільного захисту, а також повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту.

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Кодексі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

аварійно-рятувальна служба – сукупність організаційно об‘єднаних органів управління, сил та засобів, призначених для вирішення завдань щодо запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій та окремих їх наслідків, проведення пошукових, аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт;

аварійно-рятувальні формування – структурний підрозділ аварійно-рятувальної служби, окремі аварійно-рятувальні та інші загони, центри;

аварійно-рятувальні служби громадських організацій – аварійно-рятувальні служби, створені на професійні основі громадськими організаціями для участі у ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків;

аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи – роботи, спрямовані на пошук, рятування і захист людей (включаючи надання їм невідкладної медичної та психологічної допомоги), локалізацію зон надзвичайних ситуацій, уникнення подальших руйнувань і втрат та ліквідацію чинників, які унеможливлюють проведення аварійно-рятувальних робіт або загрожують життю рятувальників, що потребують залучення працівників, які мають спеціальну підготовку, засоби індивідуального захисту та оснащення;

аварія – небезпечна подія техногенного характеру, що спричинила ураження, травмування та/або загибель людей або створює на об'єкті, чи окремій території загрозу життю та здоров‘ю людей і призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу чи завдає шкоди довкіллю;

екстрена допомога – допомога окремим особам або певній чи великій кількості осіб, що надається у випадках, коли існує реальна загроза життю, здоров‘ю, людській гідності або безпеці людини;

єдина державна система цивільного захисту – сукупність органів управління єдиною державною системою цивільного захисту, підпорядкованих їм сил цивільного захисту, установ та організацій, а також засобів забезпечення, на які покладається реалізація державної політики та основних завдань у сфері цивільного захисту у мирний час та в особливий період;

засоби цивільного захисту – пожежна та інша спеціальна техніка, обладнання, механізми, прилади, інструменти, засоби медичного призначення, лікарські засоби, засоби колективного та індивідуального захисту, які призначені та використовуються під час виконання завдань цивільного захисту;

захист населення і територій від надзвичайних ситуацій – сукупність реалізованих організаційних, інженерно-технічних, медико-біологічних, протипожежних, фінансово-економічних та інших заходів, які спрямовані для захисту життя, здоров‘я та власності населення, матеріальних і культурних цінностей та території держави, довкілля від надзвичайних ситуацій, подій та їх наслідків, що реалізуються центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і господарювання, силами цивільного захисту;

захисні споруди цивільного захисту – інженерні споруди, призначені для захисту (укриття) людей від негативного впливу сучасних засобів ураження, що використовуються під час воєнних дій, і небезпечних наслідків надзвичайних ситуацій;

запобігання виникненню надзвичайних ситуацій – підготовка і реалізація комплексу організаційних, інженерно-технічних, санітарно-гігієнічних, протиепідемічних, природоохоронних, контрольних та інших заходів, спрямованих на регулювання техногенної та природної безпеки, завчасне реагування на загрозу виникнення надзвичайних ситуацій з метою їх недопущення або пом‘якшення можливих наслідків;

зона можливого ураження – окрема територія, акваторія або об’єкт, на яких внаслідок надзвичайної ситуації у мирний час та в особливий період може виникнути загроза життю, або здоров’ю людей, чи заподіяння матеріальних втрат;

зона надзвичайної ситуації – окрема територія та/або акваторія, де сталася надзвичайна ситуація;

інженерно-технічні заходи цивільного захисту – сукупність розроблених і включених у відповідні види містобудівної та проектної документації і реалізованих при будівництві заходів, спрямованих на забезпечення захисту населення і територій від надзвичайної ситуації та зниження матеріальних збитків від них, а також від небезпек, які виникають при веденні воєнних дій або внаслідок цих дій чи терористичної діяльності;

катастрофа – велика за масштабами аварія чи інша подія, що призводить до тяжких наслідків;

класифікація надзвичайних ситуацій – визначений на державному рівні порядок поділу надзвичайних ситуацій за причинами їх походження, обсягами заподіяних наслідків і залучення матеріально-технічних ресурсів;

ліквідація надзвичайних ситуацій – проведення комплексу заходів, які включають аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи, що здійснюються у разі виникнення надзвичайних ситуацій і спрямовані на припинення дії небезпечних факторів, рятування життя та збереження здоров’я людей, матеріальних і культурних цінностей, а також на локалізацію зон надзвичайних ситуацій;

медичне забезпечення – комплекс організаційно-методичних, лікувально-профілактичних, санітарно-гігієнічних, протиепідемічних заходів та заходів медичного постачання, спрямованих для забезпечення медичного реагування під час ліквідації надзвичайних ситуацій, збереження життя і здоров‘я рятувальників, осіб рядового та начальницького складу служби цивільного захисту, працівників цивільного захисту, постраждалого населення, надання їм своєчасної медичної допомоги, а також проведення їх медико-психологічної реабілітації;

медико-психологічна реабілітація – комплекс лікувально-профілактичних, реабілітаційних та оздоровчих заходів, спрямованих на відновлення психофізіологічних функцій, оптимальної працездатності, соціальної активності рятувальників та інших осіб, що залучалися до виконання аварійно-рятувальних робіт, а також постраждалого населення, передусім неповнолітніх дітей;

надзвичайна подія – подія, яка, за критеріями класифікації надзвичайних ситуацій, не набула масштабу надзвичайної ситуації, але представляє собою загрозу життю та здоров’ю людей чи заподіяння матеріальних збитків;

надзвичайна ситуація – порушення нормальних умов життя і діяльності людей на окремій території чи об‘єкті на ній або на водному об‘єкті, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом, терористичною діяльністю або іншою небезпечною подією, у тому числі епідемією, епізоотією, епіфітотією, пожежею, що призвело (може призвести) до виникнення великої кількості постраждалих, загрози життю та здоров‘ю людей, їх загибелі, значних матеріальних втрат, а також до неможливості проживання населення на території чи об’єкті, ведення там господарської діяльності;

оперативно-рятувальна служба цивільного захисту – спеціальне невійськове об‘єднання органів управління, формувань та підрозділів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, які діють на принципах єдиноначальності, централізації управління, статутної дисципліни, особистої відповідальності. Діяльність служби спрямована на виконання заходів цивільного захисту у мирний час та в особливий період, а також міжнародних рятувальних та інших гуманітарних операцій;

орган управління – установа або структурний підрозділ установи, організації, підприємства, що виконує певні функції у галузі управління (державного управління), контролю, нагляду;

органи повсякденного управління з питань цивільного захисту – спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань цивільного захисту та його територіальні органи управління, структурні підрозділи (департаменти, головні управління, управління, відділи, відділення, сектори) центральних та місцевих органів виконавчої влади і виконавчих органів міських рад, адміністрації (адміністративних органів) підприємств, установ та організацій, які призначені для безпосереднього повсякденного управління виконанням завдань і заходів цивільного захисту;

оповіщення – доведення сигналів і повідомлень про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій у мирний час та в особливий період до органів державної влади, центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, інших органів управління єдиною державної системою цивільного захисту, сил цивільного захисту, підприємств, установ, організацій та населення;

підсистеми цивільного захисту – сукупність органів управління та підпорядкованих їм сил і засобів забезпечення, що створюються центральними і місцевими органами виконавчої влади для організації та реалізації заходів цивільного захисту у мирний час та в особливий період;

підрозділи сил цивільного захисту – відділення, розрахунки, екіпажі, взводи, групи, ескадрильї, ланки, лабораторії, водолазні станції, які входять до складу сил цивільного захисту;

професійна аварійно-рятувальна служба – аварійно-рятувальна служба, особовий склад (працівники) якої працює на постійній та професійній основі, а для рятувальників такої служби передбачається професійна, спеціальна фізична та психологічна підготовка;

протирадіаційні укриття – інженерні (захисні) споруди, які призначені для захисту людей від впливу іонізуючого випромінення у разі радіоактивного забруднення місцевості, у яких допускається перебування розрахункової кількості осіб на протязі до двох діб;

позаштатні (невоєнізовані) формування цивільного захисту – позаштатні формування, що створені за територіально-виробничим принципом на базі підприємств, установ та організацій, незалежно від їх організаційно-правової форми діяльності, які володіють спеціальною технікою і майном та підготовлені до виконання робіт щодо захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій і ліквідації їх наслідків у мирний час та в особливий період;

потенційно небезпечні заходи – заходи (покази озброєння і військової техніки, паради, тренування, навчання тощо), які проводяться в умовах присутності цивільного населення за участю особового складу Збройних сил України, інших військових формувань та правоохоронних органів з використанням озброєння, військовоїтехніки, інших небезпечних матеріально-технічних засобів,що можуть створити загрозу виникнення надзвичайних ситуацій, спричинити загрозу здоров‘ю або життю цивільного населення;

пожежа – позарегламентний процес знищування або пошкодження вогнем майна, під час якого виникають чинники, небезпечні для живих істот і довкілля;

пожежна безпека – відсутність неприпустимого ризику виникнення і розвитку пожеж та пов‘язаної з нею можливості завдання шкоди живим істотам, матеріальним цінностям та довкіллю;

пожежна охорона – від діяльності, які полягає у тому, щоб запобігти виникненню пожеж і захищати людей, матеріальні цінності, довкілля від впливу небезпечних чинників пожежі;

пожежний нагляд – діяльність уповноважених цим Кодексом органів державного нагляду з питань пожежної безпеки спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, яка здійснюється у межах повноважень, передбачених цим Кодексом та іншим законодавством, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства з питань пожежної безпеки органами державної влади, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, суб‘єктами господарювання, установами, організаціями, громадянами, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, а також вирішення інших питань, встановлених законодавством у сфері пожежної безпеки;

постраждалий (потерпілий) у надзвичайній ситуації – фізична або юридична особа, якій заподіяно моральну, фізичну або матеріальну шкоду внаслідок виникнення цієї ситуації або проведення робіт з ліквідації її наслідків;

реагування на надзвичайні ситуації – скоординовані дії органів управління та сил цивільного захисту, спрямовані на ліквідацію надзвичайної ситуації та її наслідків, надання невідкладної допомоги постраждалим, усунення загрози життю та здоров‘я людей, які реалізуються відповідно до планів дій (аварійних планів), уточнених в умовах конкретного виду та рівня надзвичайної ситуації;

рятувальник – особа, яка має відповідну спеціальну підготовку, атестована на здатність до проведення аварійно-рятувальних робіт і безпосередньо бере у них участь, має спеціальну фізичну, психологічну та медичну підготовку;

служба цивільного захисту – державна служба особливого характеру, яка полягає в професійній діяльності придатних до неї за станом здоров‘я та віком громадян України, пов‘язаній із виконанням завдань цивільного захисту у мирний час та в особливий період. Особовий склад служби цивільного захисту проходить службу в центральному апараті, територіальних органах управління, формуваннях та підрозділах Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, навчальних закладах та наукових установах, інших підрозділах, установах і організаціях спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту та має спеціальні звання;

сили цивільного захисту – аварійно-рятувальні та інші служби і формування, окремі підрозділи, підприємства, основна діяльність яких спрямована на виконання завдань з попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій, подій та їх наслідків, об‘єднання цих служб, формувань та окремих підрозділів (центри, зведені формування тощо), пожежно-рятувальні та пожежні підрозділи (частини) пожежної охорони, які призначені і використовуються для реагування на надзвичайні ситуації та виконання завдань особливого періоду;

спеціальна (воєнізована) аварійно-рятувальна служба – професійна аварійно-рятувальна служба, заснована на принципах єдиноначальності, централізації правління, статутної дисципліни та особистої відповідальності їх працівників, яка створюється за галузевим принципом для аварійно-рятувального обслуговування підприємств з потенційною небезпекою та ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків;

спеціалізовані служби цивільного захисту – об‘єднані за функціональною спрямованістю органи управління, сили та засоби підприємств, установ і організацій незалежно від їх організаційно-правової форми діяльності, у зведену позаштатну організаційну структуру для забезпечення заходів цивільного захисту та проведення спеціальних робіт під час загрози та виникнення надзвичайних ситуацій;

сховище – захисна споруда, у якій упродовж певного часу забезпечуються умови для укриття (переховування) людей, з метою захисту від негативного впливу сучасних засобів ураження, що використовуються під час воєнних дій і небезпечних наслідків надзвичайних ситуацій;

система оповіщення – сукупність органів управління єдиною державної системою цивільного захисту, чергових та диспетчерських служб, мереж телекомунікації та теле-, радіомовлення, технічних засобів оповіщення, які призначені і використовуються для здійснення оповіщення;

система екстреної допомоги населенню за єдиним телефонним номером 112 – сукупність програмно-апаратних комплексів та телекомунікаційних мереж, призначених для прийому та оброблення звернень громадян у разі загрози їх життю та/або здоров‘ю, виникнення надзвичайних ситуацій, протиправних дій та інших небезпечних подій, а також для оперативного інформування рятувальних, аварійних, медичних, правоохоронних служб щодо їх залучення до відповідного реагування;

техногенна безпека – стан захищеності населення, території, об'єктів від негативних наслідків надзвичайних ситуацій техногенного характеру;

територіальні органи управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту – органи управління (головні управління, управління, відділи та інші управлінські органи), які створені в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі до району, міста обласного значення, району міста включно для виконання завдань і заходів цивільного захисту, що покладаються на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань цивільного захисту на регіональному рівні;

територіальна підсистема – частина єдиної державної системи цивільного захисту, яка створюється місцевими органами виконавчої влади в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, має всі необхідні її складові елементи, на які покладається виконання завдань цивільного захисту на територіальному рівні;

функціональна підсистема – частина єдиної державної системи цивільного захисту, яка створюється центральними органами виконавчої влади за напрямами діяльності, має всі необхідні її складові елементи, на які покладається виконання завдань цивільного захисту функціональної спрямованості;

фонд захисних споруд цивільного захисту – усі наявні захисні споруди цивільного захисту (сховища та протирадіаційні укриття), а також наземні і підземні споруди подвійного призначення, які можуть бути використані для захисту людей від негативного впливу сучасних засобів ураження, що використовуються під час воєнних дій, та небезпечних наслідків аварій, катастроф та стихійних лих;

цивільний захист – комплекс заходів, рятувальних та інших невідкладних робіт, які спрямовані на попередження та ліквідацію надзвичайних ситуацій, подій та їх наслідків, гасіння пожеж, захист населення, територій і довкілля від надзвичайних ситуацій та надання допомоги постраждалим.

Стаття 2. Правова основа цивільного захисту

Правовою основою цивільного захисту є Конституція України (254к/96-ВР), цей Кодекс, закони України "Про правовий режим надзвичайного стану" (1550-14), "Про правовий режим воєнного стану" (1647-14), "Про об'єкти підвищеної небезпеки" (2245-14), "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" (39/95-ВР), "Про гідрометеорологічну діяльність" (443-XIV), "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" (4004-12), "Основи законодавства України про охорону здоров’я" (710-07), "Про страховий фонд документації України" (2332-III), "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (877-V), "Про місцеві державні адміністрації" (586-XIV), "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та інші акти законодавства.

Стаття 3. Мета цивільного захисту

Цивільний захист здійснюється з метою забезпечення безпеки та захисту населення і територій, матеріальних і культурних цінностей та довкілля від надзвичайних ситуацій, пожеж та подолання їх небезпечних наслідків у мирний час та в особливий період.

Стаття 4. Принципи цивільного захисту

Заходи цивільного захисту здійснюються на всій території України та стосуються всього її населення, органів державної влади, центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від їх організаційно-правової форми діяльності. Розподіл за обсягами і відповідальність за виконання заходів цивільного захисту здійснюється за територіально-виробничим принципом.

Цивільний захист базується на принципах:

гарантування та забезпечення державою громадянам конституційного права на захист їх життя, здоров’я та власності, а юридичним особам – права на безпечне функціонування;

відповідальності, у межах повноважень органів державної влади, центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від їх організаційно-правової форми діяльності, посадових осіб за не дотримання вимог цього Кодексу, інших нормативно-правових актів з питань цивільного захисту;

комплексного підходу до вирішення завдань цивільного захисту;

пріоритетності завдань, спрямованих на рятування життя та збереження здоров‘я людей;

максимально можливого, економічно обґрунтованого зменшення ризику виникнення надзвичайних ситуацій і мінімізації їх наслідків;

добровільності при залученні людей до здійснення заходів цивільного захисту, пов'язаних з ризиком для їх життя і здоров’я;

безперервного (постійного) моніторингу та прогнозування надзвичайних ситуацій;

виправданого ризику та відповідальності керівників сил цивільного захисту за забезпечення безпеки під час проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт;

гласності, вільного, відповідно до законодавства, доступу населення до інформації у сфері цивільного захисту;

особистої відповідальності та піклування громадян про власну безпеку, неухильного дотримання ними правил поведінки та дій у надзвичайних ситуаціях.

Стаття 5. Основні завдання та заходи у сфері цивільного захисту

Основними завданнями та заходи у сфері цивільного захисту є:

запобігання виникненню надзвичайних ситуацій;

захист населення і територій від надзвичайних ситуацій;

ліквідація надзвичайних ситуацій та їх наслідків;

попередження та гасіння пожеж;

збір, обробка, обмін та надання інформації з питань цивільного захисту;

аналіз і прогнозування техногенної, природної небезпеки та можливих надзвичайних ситуацій, оцінка їх соціально-економічних наслідків;

облік та ведення Державного реєстру потенційно небезпечних об‘єктів в Україні;

створення та підтримання у постійній готовності системи оповіщення;

оперативне оповіщення органів управління єдиною державною системою цивільного захисту, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій та населення про виникнення або загрозу виникнення надзвичайної ситуації, своєчасне достовірне інформування про обстановку, яка складається, та заходи, що вживаються для запобігання надзвичайним ситуаціям та подолання їх наслідків;

планування заходів цивільного захисту на мирний час та особливий період;

створення сил цивільного захисту та забезпечення їх постійної готовності до запобігання надзвичайним ситуаціям і ліквідації їх наслідків;

створення, збереження і раціональне використання матеріальних та фінансових резервів, необхідних для запобігання, ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків, а також для навчання сил цивільного захисту;

організація та здійснення життєзабезпечення постраждалого населення;

забезпечення техногенної безпеки;

забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення у районах виникнення надзвичайних ситуацій;

надання оперативної допомоги населенню у разі виникнення надзвичайних подій;

надання невідкладної психологічної, медичної та іншої допомоги потерпілим у разі надзвичайних ситуацій;

здійснення заходів соціального захисту населення, постраждалого внаслідок надзвичайних ситуацій, проведення гуманітарних акцій;

підготовка та підвищення кваліфікації рятувальників, пожежних та інших працівників, які беруть участь у ліквідації надзвичайних ситуацій та гасінні пожеж, у тому числі навичкам надання першої медичної допомоги, створення для цього необхідних матеріально-фінансових ресурсів;

підготовка та підвищення кваліфікації керівного складу органів управління та сил цивільного захисту, навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях та надзвичайних подіях;

здійснення державного нагляду (контролю) у відповідній сфері державного управління у порядку, встановленому цим Кодексом та іншим законодавством;

здійснення державної експертизи, сертифікації, стандартизації, ліцензування та дозвільної діяльності у сфері цивільного захисту у порядку, визначеному законодавством;

здійснення постійного спостереження і лабораторного контролю за станом навколишнього природного середовища та на підприємствах, в установах і організаціях;

здійснення попереджувальних заходів на об‘єктах економіки під час фінансово-економічної кризи;

розроблення та виконання цільових та науково-технічних програм, спрямованих на попередження надзвичайних ситуацій;

науково-технічне забезпечення заходів цивільного захисту, впровадження науково-технічної продукції для забезпечення заходів цивільного захисту;

розроблення і виконання законодавчих та інших нормативно-правових актів у сфері цивільного захисту;

участь у заходах міжнародного співробітництва у сфері цивільного захисту.

Завдання цивільного захисту в умовах воєнного стану та в особливий період визначені в статті 31 цього Кодексу.

Стаття 6. Права громадян України у сфері цивільного захисту

Громадяни України у сфері цивільного захисту у мирний час та в особливий період

мають право на:

отримання інформації про надзвичайні ситуації, що виникли або можуть виникнути, та про заходи необхідної безпеки;

забезпечення та використання засобів колективного і індивідуального захисту; звернення до органів державної влади, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань захисту від надзвичайних ситуацій;

відшкодування, відповідно до законодавства, шкоди, заподіяної їх здоров‘ю та майну внаслідок надзвичайних ситуацій;

компенсацію за роботу у зонах надзвичайних ситуацій;

медичну допомогу, соціально-психологічну підтримку та медико-психологічну реабілітацію у разі отримання важких фізичних і психологічних травм;

інші права у сфері цивільного захисту відповідно до законодавства.

Стаття 7. Обов‘язки громадян України у сфері цивільного захисту

Громадяни України у сфері цивільного захисту зобов‘язані:

дотримуватись заходів безпеки у побуті та повсякденній трудовій діяльності, не допускати порушень виробничої та технологічної дисципліни, вимог екологічної безпеки, охорони праці, що можуть призвести до надзвичайної ситуації;

вивчати способи захисту від надзвичайних ситуацій та їх наслідків, надання першої медичної допомоги постраждалим, правила користування засобами захисту;

дотримуватися відповідних вимог у разі виникнення надзвичайних ситуацій;

повідомляти відповідні служби про виникнення надзвичайних ситуацій і вживати заходів щодо рятування людей та майна.

До робіт, пов‘язаних із запобіганням та ліквідацією надзвичайних ситуацій, можуть залучатися на добровільних або договірних засадах громадські організації, асоціації аварійно-рятувальних та аварійно-відновлювальних формувань за наявності в учасників ліквідації відповідного рівня підготовки.

Співробітництво з об‘єднаннями громадян та об‘єднаннями спеціальних формувань полягає у:

спільній участі в діях щодо запобігання і ліквідації надзвичайних ситуацій;

роботі з населенням для підвищення рівня його готовності до дій у надзвичайних ситуаціях;

наданні допомоги населенню у разі виникнення надзвичайних ситуацій;

виявленні порушень вимог нормативних актів з техногенно-екологічної безпеки;

організації надання з боку державних та міжнародних організацій і фондів технічної, фінансової та гуманітарної допомоги населенню, яке потерпіло внаслідок надзвичайних ситуацій.

Об‘єднання громадян беруть участь у заходах цивільного захисту відповідно до законів України і своїх статутів.

Об‘єднання громадян, які беруть участь у ліквідації надзвичайних ситуацій, діють під керівництвом відповідних органів управління з питань цивільного захисту. На ці органи покладається відповідальність за вирішення питань, пов‘язаних із перевезенням членів об‘єднань громадян до зони надзвичайної ситуації і назад, організацією їх розміщення, харчування, оплати праці, матеріально-технічного, медичного та інших видів забезпечення. У разі залучення об‘єднань громадян до термінової допомоги у випадку радіаційної аварії цими органами доводиться до них інформація щодо можливих наслідків для їхнього здоров‘я та запобіжні заходи, що повинні вживатися.

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ I

Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій

Глава 1

Основні заходи захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій

З метою захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання їх виникненню та зменшенню втрат і шкоди економіці держави, ефективної ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків у мирний час та в особливий період проводиться спеціальний комплекс заходів захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій.

До основних заходів захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій відносяться:

оповіщення та інформування;

спостереження та лабораторний контроль;

укриття в захисних спорудах цивільного захисту;

евакуаційні заходи;

інженерний захист територій;

медичний захист;

психологічний захист;

біологічний захист;

радіаційний і хімічний захист.

Стаття 11. Оповіщення та інформування

Оповіщення про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій і постійне інформування населення про них забезпечуються шляхом:

завчасного створення та підтримки у постійній готовності загальнодержавної і територіальних автоматизованих систем централізованого оповіщення населення;

використання телекомунікаційних мереж загального користування, відомчих телекомунікаційних мереж, а також телекомунікаційних мереж підприємств, установ та організацій, незалежно від форми власності та підпорядкування (у тому числі радіо, проводового, мобільного та супутникового зв‘язку), мереж загальнодержавного та місцевого радіомовлення і телебачення та інших технічних засобів передавання інформації;

організаційно-технічного з'єднання територіальних систем централізованого оповіщення і систем оповіщення на потенційно небезпечних об'єктах та об‘єктах підвищеної небезпеки;

організаційно-технічної інтеграції територіальних систем централізованого оповіщення і систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у разі їх виникнення;

створення та підтримання у робочому стані автоматизованих систем контролю за станом техногенної безпеки об‘єктів підвищеної небезпеки і оповіщення населення у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій;

встановлення та підтримання в постійній готовності у містах, інших населених пунктах, а також місцях масового перебування людей, сигнально-гучномовних пристроїв та електронних інформаційних табло.

Відповідальність за встановлення сигнально-гучномовних пристроїв та електронних інформаційних табло покладається на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організацій, незалежно від форми власності та підпорядкування. Місця встановлення сигнально-гучномовних пристроїв та електронних інформаційних табло визначаються місцевими органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування.

Оператори та провайдери телекомунікації, телерадіомовні організації, незалежно від форм власності та підпорядкування, зобов‘язані забезпечити організаційно-технічну можливість підключення систем централізованого оповіщення для автоматизованої передачі сигналів оповіщення та повідомлень з питань цивільного захисту.

Організація оповіщення і зв‘язку в єдиній державній системі цивільного захисту визначається положенням, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

Інформацію у сфері цивільного захисту становлять відомості про надзвичайні ситуації, що прогнозуються або виникли, з визначенням їх класифікації, меж поширення і наслідків, а також способи та методи реагування на них.

Інформація у сфері цивільного захисту, діяльність центральних та місцевих органів виконавчої влади, виконавчих органів рад у цій сфері є гласними і відкритими, якщо інше не передбачено законодавством.

Центральні та місцеві органи виконавчої влади, виконавчі органи рад зобов'язані надавати населенню через засоби масової інформації оперативну та достовірну інформацію про стан цивільного захисту, про виникнення надзвичайних ситуацій, методи та способи захисту від них, вжиття заходів щодо забезпечення безпеки.

Керівники потенційно небезпечних об‘єктів (підприємств) зобов‘язані розміщувати у найбільш придатній формі інформацію про свої підприємства (об‘єкти). Така інформація повинна містити: дані про суб‘єкта, що надає інформацію; дані про сферу діяльності установи; небезпечні речовини, що є на підприємстві та їх небезпечні властивості; природа можливого ризику при аваріях, включаючи вплив на людей та навколишнє природне середовище; спосіб інформування населення у випадку аварії та поведінка, якої слід дотримуватися; свідчення про надання органам влади звіту про виконання вимог щодо безпеки, укладення відповідних угод з рятувальними службами; дані про те, чи детальніша інформація з цих питань може бути отримана з огляду на положення законодавства про конфіденційність.

Керівники радіаційно-небезпечних підприємств розробляють переліки інформацій, що надаються населенню, яке проживає у зоні спостереження навколо таких радіаційно-небезпечних підприємств, у разі загрози та виникнення радіаційних аварій. Переліки таких інформацій затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Стаття 12. Спостереження і лабораторний контроль

З метою своєчасного здійснення заходів цивільного захисту, запобігання та реагування на надзвичайні ситуації відповідними центральними та місцевими органами виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями здійснюються:

створення та підтримання у постійній готовності загальнодержавної і територіальних систем спостереження та лабораторного контролю із включенням до них існуючих сил та засобів контролю;

організація збирання, опрацювання і передавання інформації щодо стану навколишнього природного середовища, забруднення продуктів харчування, продовольчої сировини, фуражу, води радіоактивними та хімічними речовинами, збудниками інфекційних хвороб та іншими біологічними агентами.

Порядок створення державної та територіальних систем спостереження і лабораторного контролю, завдання і регламент їх роботи визначаються положенням про них, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 13. Укриття в захисних спорудах цивільного захисту

Одним з основних способів захисту населення при надзвичайних ситуаціях, а також у разі виникнення небезпек під час воєнних дій або внаслідок цих дій є його укриття у захисних спорудах цивільного захисту.

Для забезпечення укриття населення завчасно створюється необхідний фонд захисних споруд цивільного захисту.

Створення фонду захисних споруд забезпечується шляхом:

а) комплексного освоєння підземного простору міст та інших населених пунктів для взаємопогодженого розміщення в ньому споруд та приміщень соціально-побутового, виробничого та господарського призначення з урахуванням необхідності пристосування і використання частини приміщень для захисту населення;

б) пристосування підвальних та інших заглиблених приміщень, приміщень цокольних та наземних поверхів існуючих будівель і таких, що будуються;

в) будівництва заглиблених сховищ та протирадіаційних укриттів, які окремо розташовані від об‘єктів виробничого призначення;

г) масового будівництва в особливий період швидкозбудованих та найпростіших сховищ і укриттів;

д) обстеження, взяття на облік та пристосування підземних гірських та інших виробків і природних порожнин, які відповідають вимогам захисту людей.

До захисних споруд цивільного захисту відносяться:

сховища;

протирадіаційні укриття;

найпростіші укриття.

Укриттю в сховищах підлягають:

працівники найбільшої працюючої зміни об‘єктів, які розміщені за межами зон можливих сильних руйнувань, та віднесених до категорії особливої важливості з цивільного захисту;

працівники найбільшої працюючої зміни підприємств, які продовжують свою діяльність у воєнний час, а також працюючої зміни чергового і лінійного персоналу підприємств, що забезпечують життєдіяльність міст та об‘єктів, віднесених до відповідних груп (категорій) з цивільного захисту;

персонал атомних електростанцій і працівники підприємств, які забезпечують функціонування цих станцій;

нетранспортабельні хворі, а також медичний та обслуговуючий персонал лікувальних закладів, які не підлягають евакуації або не можуть бути евакуйовані в безпечні місця, у разі виникнення надзвичайних ситуацій та/або під час воєнних дій.

Захист іншого працюючого та непрацюючого населення, яке проживає у містах, віднесених до груп з цивільного захисту, і яке не підлягає евакуації або не може бути евакуйоване у безпечні місця, у разі виникнення надзвичайних ситуацій та/або під час воєнних дій, а також населення інших населених пунктів здійснюється у фонді захисних споруд.

Потреба у фонді захисних споруд цивільного захисту визначається необхідністю укриття цих категорій населення.

Порядок створення, утримання та використання захисних споруд цивільного захисту визначається Кабінетом Міністрів України.

Щорічно перелік захисних споруд цивільного захисту, які необхідно будувати, із зазначенням джерел фінансування, визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту та затверджується Кабінетом Міністрів України.

Вимоги щодо проектування, будівництва пристосування та розміщення захисних споруд цивільного захисту визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту разом з центральним органом виконавчої влади, до компетенції якого віднесенні питання архітектури і містобудування.

Утримання захисних споруд цивільного захисту здійснюється центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, на балансі яких вони перебувають, за рахунок відповідно державного, місцевих бюджетів та коштів підприємств, установ та організацій.

Захисні споруди цивільного захисту можуть використовуватися у мирний час для господарських, культурних і побутових потреб у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Приватизація (відчуження) захисних споруд цивільного захисту, відповідно до законодавства, забороняється.

Контроль за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Порядок ведення державного обліку захисних споруд цивільного захисту, виключення сховищ та протирадіаційних укриттів з фонду захисних споруд цивільного захисту, визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 14. Евакуаційні заходи

Евакуації підлягає населення, яке проживає в населених пунктах, що знаходяться у зонах можливого катастрофічного затоплення, можливого небезпечного радіоактивного забруднення, хімічного ураження, у районах можливих бойових дій, районів виникнення стихійного лиха, великих аварій, катастроф, великих лісових і торф‘яних пожеж, підтоплення та інших явищ, якщо виникає безпосередня загроза життю та здоров'ю людей.

Для захисту населення від надзвичайних ситуацій його евакуація планується на випадок:

аварії на радіаційно небезпечних об‘єктах з можливим забрудненням території;

усіх видів аварій з викидом небезпечних хімічних речовин;

загрози катастрофічного затоплення місцевості;

лісових і торф'яних пожеж, землетрусів, зсувів, інших геофізичних і гідрометеорологічних явищ з тяжкими наслідками, що загрожують населеним пунктам.

Для захисту населення у воєнний час від негативного впливу засобів ураження, що використовуються під час воєнних дій, евакуація планується на випадок виникнення збройних конфліктів і проводиться з районів можливих бойових дій.

Залежно від обстановки, яка склалася на час надзвичайної ситуації, може бути проведено загальну або часткову евакуацію населення тимчасового або безповоротного характеру.

Загальна евакуація проводиться для всіх категорій населення і планується на випадок:

можливого небезпечного радіоактивного забруднення територій навколо атомних електростанцій (якщо виникає безпосередня загроза життю та здоров'ю людей, які проживають у зоні ураження);

виникнення загрози катастрофічного затоплення місцевості з чотиригодинним добіганням проривної хвилі;

виникнення інших надзвичайних ситуацій, наслідки яких потребують проведення загальної евакуації.

Часткова евакуація для захисту окремих категорій населення проводиться у разі загрози або виникнення надзвичайної ситуації.

Часткова евакуація проводиться завчасно для вивезення визначених окремих категорій населення: студентів, учнів навчальних закладів та інтернатів, вихованців дитячих будинків, пенсіонерів та інвалідів, які утримуються у будинках для осіб похилого віку, разом з викладачами та вихователями, обслуговуючим персоналом і членами їх сімей, хворих разом з лікувальними закладами та їх персоналом, а також матеріальних і культурних цінностей, які підлягають евакуації

Часткова евакуація може проводитися також для інших категорій населення, за рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Залежно від масштабів і особливостей надзвичайної ситуації рішення про проведення евакуації населення приймають:

на державному рівні – Кабінет Міністрів України;

на регіональному рівні – Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації;

на місцевому рівні – районні державні адміністрації, органи місцевого самоврядування;

на об‘єктовому рівні – керівники підприємств, установ та організацій.

Екстрена евакуація або відселення із зони виникнення надзвичайної ситуації може проводитись за рішенням керівника робіт з ліквідації надзвичайної ситуації, а у разі його відсутності за рішенням керівника аварійно-рятувального формування чи служби, який першим прибув на місце надзвичайної ситуації.

Проведення організованої евакуації, запобігання проявам паніки і недопущення загибелі людей забезпечується шляхом:

планування евакуації населення;

визначення безпечних районів, придатних для розміщення евакуйованого населення;

організації оповіщення керівників підприємств і населення про початок евакуації;

організації управління евакуацією;

всебічного життєзабезпечення евакуйованого населення у місцях їх безпечного розселення;

навчання населення діям під час проведення евакуації.

Для планування, підготовки та проведення евакуації, приймання і розміщення населення у безпечних районах створюються евакуаційні органи: евакуаційні комісії, збірні евакуаційні пункти, проміжні пункти евакуації та приймальні евакуаційні пункти, евакуаційні приймальні комісії, оперативні групи з організації вивчення евакуйованого населення, групи управління на маршрутах пішої евакуації населення, адміністрації пунктів посадки (висадки) населення на транспорти (з транспорту).

Порядок проведення евакуація населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Методичне забезпечення планування евакуаційних заходів здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Евакуація населення проводиться способом, який передбачає вивезення основної частини населення із зон надзвичайних ситуацій, районів бойовий дій усіма видами наявного транспорту, а у разі його відсутності або недостатності, а також у випадку руйнування транспортних шляхів – організованого виведення населення пішим ходом по заздалегідь розроблених маршрутах.

Стаття 15. Інженерний захист територій

З метою створення умов безпечного проживання населення на території з підвищеним техногенним навантаженням та ризиком виникнення надзвичайних ситуацій розробляються та проводяться такі заходи:

проведення районування територій за наявністю об‘єктів підвищеної небезпеки і виробництв та загрози виникнення небезпечних природних явищ та процесів;

віднесення адміністративно-територіальних одиниць і об‘єктів національної економіки до відповідних категорій з цивільного захисту та віднесення міст до груп з цивільного захисту;

розроблення та включення вимог інженерно-технічних заходів цивільного захисту у відповідні види містобудівної і проектної документації та реалізації їх при будівництві і експлуатації;

врахування ймовірних проявів стихійних природних явищ і процесів та техногенних аварій і катастроф під час розроблення генеральних планів забудови населених пунктів і ведення містобудування в умовах підвищеного ризику виникнення надзвичайних ситуацій;

раціональне розміщення об‘єктів підвищеної небезпеки з урахуванням ймовірних наслідків аварій;

розроблення і проведення заходів щодо безаварійного функціонування об‘єктів підвищеної небезпеки;

будування споруд, будівель, інженерних мереж і транспортних комунікацій із заданими рівнями безпеки та надійності;

створення комплексних схем захисту населених пунктів та об‘єктів у разі прояву небезпечних та стихійних природних явищ і процесів, шляхом організації будівництва протизсувних, протиповеневих, протиселевих, протилавинних, протиерозійних та інших інженерних споруд спеціального призначення;

проведення державної експертизи реалізації інженерно-технічних заходів щодо захисту населення під час розроблення генеральних планів забудови населених пунктів (у складі містобудівної документації), проектування, будування (реконструкції) об‘єктів підвищеної небезпеки та інших об‘єктів господарювання;

періодичні обстеження будівель, споруд, інженерних мереж та транспортних комунікацій, розроблення та реалізація заходів щодо їх безпечної експлуатації.

Вимоги до інженерно-технічних заходів цивільного захисту визначаються відповідно Кабінетом Міністрів України та/або спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту разом з центральним органом виконавчої влади, до компетенції якого віднесені питання архітектури та містобудування.

Стаття 16. Медичний захист

Заходи запобігання або зменшення ступеня ураження людей, своєчасного надання медичної допомоги постраждалим та їх лікування, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя у зонах надзвичайних ситуацій повинні передбачати:

планування і використання сил та засобів закладів охорони здоров'я незалежно від відомчої належності, форм власності та господарювання;

розгортання в умовах надзвичайної ситуації необхідної кількості додаткових лікувальних закладів та формувань Державної служби медицини катастроф;

завчасне застосування профілактичних медичних препаратів та санітарних протиепідемічних заходів;

контроль за безпекою та якістю харчових продуктів і продовольчої сировини, питної води та джерелами водопостачання;

завчасне створення і підготовку спеціальних медичних формувань;

накопичення медичних засобів захисту, медичного та спеціального майна і техніки;

контроль за станом довкілля, санітарно-гігієнічною та епідемічною ситуацією, за місцями захоронення біологічних матеріалів, заражених активними формами бактерій;

підготовку та перепідготовку медичного персоналу з надання невідкладної медичної допомоги;

навчання населення способам надання першої медичної допомоги та правилам дотримання особистої та громадської гігієни.

Постраждале населення, а також особи, які залучалися до виконання аварійно-рятувальних робіт, за висновками Державної служби медицини катастроф та/або медико-соціальних експертних комісій, гарантовано забезпечуються відповідним лікуванням та психологічним відновленням у санаторно-курортних закладах, при яких створено центри медико-психологічної реабілітації.

Неповнолітні особи, які постраждали внаслідок надзвичайних ситуацій, дорожньо-транспортних пригод, а також у яких внаслідок надзвичайної ситуації, дорожньо-транспортної пригоди, загинув один із батьків або обоє батьків, гарантовано забезпечуються відповідним лікуванням та психологічним відновленням у санаторно-курортних закладах, при яких створено центри медико-психологічної реабілітації.

Центри медико-психологічної реабілітації створюються при санаторно-курортних закладах незалежно від їх організаційно-правової форми діяльності. Порядок визначення санаторно-курортних закладів, при яких створюються центри медико-психологічної реабілітації встановлюється Кабінетом Міністрів України. Перелік визначених санаторно-курортних закладів затверджується спільним рішенням центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров‘я та спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Стаття 17. Психологічний захист

Психологічний захист включає комплекс організаційних, інформаційних, психопрофілактичних та психокорекційних заходів, спрямованих на запобігання, зменшення та нейтралізацію негативних психічних станів та реакцій серед населення у випадках загрози та виникнення надзвичайної ситуації. Реалізація комплексу заходів психологічного захисту покладається на підрозділи психологічного забезпечення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту. До психологічного захисту можуть залучатися інші фахівці психологічного забезпечення після спеціального інструктажу спеціалістів психологічного забезпечення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Психологічний захист забезпечується:

плануванням діяльності та використанням існуючих сил та засобів підрозділів психологічного забезпечення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту;

введенням у дію Національного плану заходів психологічної безпеки у разі виникнення надзвичайних ситуацій;

своєчасним застосуванням ліцензованих та дозволених до застосування в Україні інформаційних, психопрофілактичних та психокорекційних методів впливу на особистість;

виявленням, за допомогою психологічних методів, чинників, які сприяють виникненню соціально-психологічної напруги;

використанням сучасних психологічних технологій для нейтралізації негативного впливу чинників надзвичайних ситуацій на населення.

Стаття 18. Біологічний захист

Захист від біологічних засобів ураження включає своєчасне виявлення чинників біологічного зараження, залежно від їх виду і ступеня ураження, проведення комплексу адміністративно-господарських, режимно-обмежувальних, спеціальних санітарних протиепідемічних (профілактичних), протиепізоотичних, протиепіфітотичних та лікувальних заходів.

Біологічний захист передбачає:

своєчасне виявлення осередку біологічного зараження, його локалізацію та ліквідацію;

прогнозування масштабів та медико-санітарних наслідків біологічного зараження, розроблення та запровадження своєчасних протиепідемічних та профілактичних заходів;

своєчасне використання засобів індивідуального та колективного захисту;

запровадження обмежувальних заходів, обсервації та карантину;

здійснення дезінфекційних заходів в осередку зараження;

проведення санітарної обробки людей, знезаражування тварин тощо;

проведення екстреної неспецифічної та специфічної профілактики біологічного зараження людей;

надання невідкладної медичної допомоги ураженим біологічними патогенними агентами;

дотримання протиепідемічного, протиепізоотичного та протиепіфітотичного режиму установами, підприємствами та організаціями, незалежно від форм власності і господарювання, та населенням.

Стаття 19. Радіаційний і хімічний захист

Радіаційний і хімічний захист включає заходи щодо виявлення та оцінки радіаційної та хімічної обстановки, організацію та здійснення дозиметричного і хімічного контролю, розроблення типових режимів радіаційного захисту, забезпечення засобами індивідуального та колективного захисту, приладами радіаційної та хімічної розвідки і дозиметричного контролю, організацію та проведення спеціальної обробки.

Виконання вимог радіаційного і хімічного захисту забезпечується шляхом:

завчасного накопичення і підтримки у готовності засобів індивідуального захисту та приладів дозиметричного і хімічного контролю, у тому числі засобів фармакологічного протирадіаційного захисту для йодної профілактики опромінення щитовидної залози радіоактивними ізотопами йоду, обсяги і місця зберігання яких визначаються відповідно до встановлених зон небезпеки, забезпечення зазначеними засобами насамперед особового складу формувань, які беруть участь у проведенні аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт у осередках ураження, а також персоналу радіаційно і хімічно небезпечних об'єктів господарювання і населення, яке проживає у зонах небезпечного зараження та навколо них;

розроблення та введення у дію режимів радіаційного захисту;

своєчасного впровадження засобів, способів і методів виявлення та оцінки масштабів і наслідків аварій на радіаційно та хімічно небезпечних об'єктах господарювання;

створення уніфікованих засобів захисту, приладів і комплектів дозиметричного та хімічного контролю;

надання населенню можливості придбання в особисте користування засобів індивідуального захисту і дозиметрів;

завчасного пристосування об'єктів комунально-побутового обслуговування та інших об‘єктів господарювання для проведення санітарної обробки людей та спеціальної обробки одягу, майна і транспорту;

розроблення загальних критеріїв, методів та методик спостережень щодо оцінки радіаційної і хімічної обстановки.

Організація та порядок реалізацій заходів радіаційного і хімічного захисту та вимоги до них визначаються центральними органами виконавчої влади, відповідно до компетенції.

РОЗДІЛ 2

Державне УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ

Глава 2

Єдина державна система цивільного захисту

Стаття 20. Мета створення

Єдина державна система цивільного захисту створюється з метою об’єднання дій центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, підпорядкованих їм сил для забезпечення реалізації заходів державної політики у сфері цивільного захисту у мирний час та в особливий період.

Стаття 21. Склад та структура єдиної державної системи цивільного захисту

Єдину державну систему цивільного захисту складають:

органи управління єдиною державною системою цивільного захисту;

сили, призначені для виконання завдань цивільного захисту;

фонди фінансових, медичних та матеріально-технічних ресурсів, у тому числі їх резерви, які передбачені на випадок надзвичайних ситуацій;

система екстреної допомоги населенню за єдиним телефонним номером 112;

системи зв’язку (у тому числі спеціального), оповіщення та інформаційного забезпечення;

система моніторингу техногенної та природної безпеки і прогнозування надзвичайних ситуацій;

система навчання кадрів, керівного складу і фахівців для сфери цивільного захисту, навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях;

система наукового забезпечення заходів цивільного захисту.

Організаційна структура єдиної державної системи цивільного захисту складається з постійно діючих функціональних і територіальних підсистем, які мають державний, регіональний, місцевий та об‘єктовий рівні.

Положення про єдину державну систему цивільного захисту затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 22. Функціональні підсистеми

Функціональні підсистеми створюються центральними органами виконавчої влади за напрямами діяльності.

На регіональному, місцевому та об‘єктовому рівнях створюються ланки функціональних підсистем.

Кожен рівень функціональних підсистем має усі елементи єдиної державної системи цивільного захисту, крім системи навчання кадрів, керівного складу і фахівців з питань цивільного захисту та системи наукового забезпечення заходів цивільного захисту.

Організаційна структура, завдання, склад сил і засобів та порядок діяльності функціональних підсистем визначаються положеннями про них, затвердженими відповідними центральними органами виконавчої влади за погодженням зі спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Перелік центральних органів виконавчої влади, що створюють функціональні підсистеми, визначається Положенням про єдину державну систему цивільного захисту.

Стаття 23. Ланки функціональних підсистем

Ланки функціональних підсистем створюються керівниками регіональних об‘єднань функціонального спрямування та керівниками радіаційних, хімічних, вибухонебезпечних та інших об‘єктів підвищеної небезпеки.

Організаційна структура, завдання, склад сил і засобів, порядок діяльності, ланок функціональних підсистем визначаються положеннями про них, затвердженими керівниками регіональних об‘єднань функціонального спрямування та керівниками радіаційних, хімічних, вибухонебезпечних та інших об‘єктів підвищеної небезпеки за погодженням із територіальними органами управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Стаття 24. Територіальні підсистеми

Територіальні підсистеми створюються місцевими органами виконавчої влади в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

На місцевому та об‘єктовому рівнях створюються ланки територіальних підсистем.

Кожен рівень територіальних підсистем має усі елементи єдиної державної системи цивільного захисту, крім системи навчання кадрів з питань цивільного захисту та системи наукового забезпечення заходів цивільного захисту.

Організаційна структура, завдання, склад сил і засобів, порядок діяльності територіальних підсистем визначаються положеннями про них, які затверджуються Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головами обласних Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Стаття 25. Ланки територіальних підсистем

Ланки територіальних підсистем створюються місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування у районах Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, міст обласного значення, у містах обласного і районного значення та районах міст обласного значення відповідно до адміністративно-територіального устрою.

Організаційна структура, завдання, склад сил і засобів, порядок діяльності ланок територіальних підсистем визначаються положеннями про них, затвердженими місцевими органами виконавчої влади, виконавчими органами міських рад за погодженням з територіальними органами управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту та органами повсякденного управління з питань цивільного захисту в Автономній Республіці Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Положення про функціональні і територіальні підсистеми єдиної державної системи цивільного захисту розробляються на підставі типових положень про них. Типові положення про функціональну і територіальну підсистеми єдиної державної системи цивільного захисту затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Глава 3

Функціонування єдиної державної системи цивільного захисту

Стаття 26. Режими функціонування єдиної державної системи цивільного захисту

Єдина державна система цивільного захисту може функціонувати у режимі повсякденного функціонування, підвищеної готовності та у режимах надзвичайної ситуації, надзвичайного або воєнного стану.

Стаття 27. Режим повсякденного функціонування

Режим повсякденного функціонування єдиної державної системи цивільного захисту встановлюється за умов нормальної виробничо-промислової, радіаційної, хімічної, сейсмічної, гідрогеологічної, гідрометеорологічної, техногенної та пожежної обстановки, за відсутності епідемій, епізоотій, епіфітотій.

У режимі повсякденного функціонування органи управління єдиною державною системою цивільного захисту і сили цивільного захисту відповідно до компетенції:

забезпечують спостереження та контроль за обстановкою на об‘єктах підвищеної небезпеки і прилеглих до них територіях, а також на гідрогеологічно-небезпечних ділянках територій;

Поиск по сайту: