ОСОБЛИВОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА ТА ЙОГО СУЧАСНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ СТАН

Міністерство аграрної політики України

Харківський національний технічний університет

Сільського господарства ім. П.Василенка

ВСТУПНА ЛЕКЦІЯ

з дисципліни

«Технологія виробництва продукції рослинництва »

для спеціальностей: 7.090215 «Машини та обладнання

сільськогосподарського виробництва»

Харків - 2009

ПЛАН

1. Вступ. Мета і завдання дисципліни; взаємозв’язок та єдність агрономічних і інженерних наук.

2. Особливості сільськогосподарського виробництва та його сучасний економічний стан.

3. Фактори життя рослин і прийоми їх регулювання

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Солошенко О. В., Носко Б. С., Гаврилович Н.Ю., Богачов А.А., Солошенко В. І. ОСНОВИ АГРОНОМІЇ. Харків. «Торнадо». 2003.

2. Рубін С.С. ЗАГАЛЬНЕ ЗЕМЛЕРОБСТВО. Київ. «Вища школа». 1971.

3. ОСНОВІ АГРОНОМИИ. Под ред.. Атрошенко М. Д., М., Колос.1978.

4. ТЕХНОЛОГИЯ ПРИЗВОДСТВА ПРОДУКЦИИ РАСТЕНИЕВОДСТВА. Под. ред.. Фирсова И. П. М. Агропромиздат. 1989.

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА:

1. ЗЕМЛЕДЕЛИЕ. Под. ред. Воробьева С. А. М.,Колос.1977

2. ИНТЕНСИВНІЕ ТЕХНОЛОГИИ ВОЗДЕЛІВАНИЯ С. Х. КУЛЬТУР. Под. ред. Коренева Г.В. М., Агропомиздат,1988.

3. Лихочвор В. В. РОСЛИННИЦТВО. Київ. 2004.

ВСТУП

МЕТА І ЗАВДАННЯ КУРСУ, ВЗАЄМОЗВ`ЯЗОК ТА ЄДНІСТЬ АГРОНОМІЧНИХ ТА ІНЖЕНЕРНИХ НАУК

Тільки за рахунок використання високо інтенсивних технологій вирощування с.-г. культур та інтенсифікації сільського господарства можливо збільшити виробництво продукції рослинництва.

Розробка і здійснення енергозаощаджувальних технологій потребує нових високопродуктивних машин та знарядь, більш продуктивного та ефективного їх використання, автоматизації та електрифікації виробництва для підвищення продуктивності праці і зниження собівартості продукції

Курс ТВПР комплексний; до його складу входять такі розділи агрономічних наук:

- землеробство (вивчає різні способи впливу на грунт та с.-г. рослини для отримання високих врожаїв);

- рослинництво (наука про вирощування культурних рослин);

- агрохімія (вивчає питання живлення рослин та застосування добрив);

- ґрунтознавство (наука про створення розвиток і будову ґрунтів)

- селекція та насінництво (наука про створення нових та поліпшення існуючих сортів та гібридів с.-г. рослин) та інші.

Агрономічні, зоотехнічні та інженерні знання складають єдиний комплекс знань, які необхідні для розробки та здійснення правильної технології с.-г. виробництва.

Тому інженер с.-г. виробництва повинен мати основи знань про фактори життя та біологічні особливості рослин, про грунт, як середовище життя рослин, про засоби та прийоми створення оптимальних умов життя рослин.

Інженери с.-г. виробництва використовуючи теоретичні знання на базі агротехнічних вимог створюють нові високопродуктивні машини, розробляють нові засоби використання техніки з ціллю отримання більш високих врожаїв, та зниження собівартості продукції.

Ці знання він повинен уміти застосовувати при використанні електроенергії в тепличних господарствах для створення мікроклімату та штучного освітлення, для боротьби з шкідниками, бур`нами та хворобами, для керування фотосинтезом рослин.

Інженеру с.-г. виробництва необхідно ознайомитися з властивостями ґрунтів, в т.ч. електричними та тепловими, щоб з успіхом здійснювати електромеліорацію, електротеплову стерилізацію ґрунтів. Збільшується роль інженерів і в рослинництві. Знання прийомів та засобів вирощування с.-г. культур дає можливість розраховувати та планувати затрати паливо-мастильних матеріалів, електроенергії, створити найбільш ефективну технологію у впровадженні наукової організації виробництва, нових машин і механізмів.

В результаті вивчення дисципліни студент повинен знати:

- значення рослинництва у вирішенні продовольчої проблеми в світі та в Україні;

- прийоми обробітку гранту та засоби його збереження і покращення, наукові основи землеробства та живлення рослин;

- технології вирощування основних с.-г. культур, особливості інтенсивних технологій.

та вміти:

- обґрунтувати технологічні вимоги до механізації та електрифікації с.- г. виробництва на індустріальній основі;

- складати технології вирощування основних с.-г. культур для умов своєї країни;

- виконувати основні технологічні прийоми по догляду за рослинами.

Всі ці знання допоможуть інженеру більш ефективно впроваджувати техніку, автоматизацію, електричні машини у всі процеси землеробства та тваринництва, забезпечувати найвищу продуктивність праці, успішно створювати нову техніку.

ОСОБЛИВОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА ТА ЙОГО СУЧАСНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ СТАН

Сьогодні, на початку нового століття в Україні тільки-но створюються умови для ринкового господарства. Становлення ринкових відносин в країні вимагає формування нового господарського механізму. Це одна з найскладніших проблем, що пов’язана зі специфікою нашої національної економіки, а також з особливостями перехідного періоду.

Перехід економіки України до ринкових відносин безальтернативний. Ринкова система (не позбавлена в своїй основі певних хиб) усе ж на прикладі розвинених країн продемонструвала свої безумовні переваги.

Переваги ринкової економіки полягають у тому, що вона сприяє ефективному розподілові ресурсів із наближенням їх до суспільних потреб, створює умови для розроблення нових, найсучасніших технологій.

Початок економічних реформ у республіці сягає 1990 р., наприкінці якого Верховна Рада схвалила основні положення програми переходу до ринкової економіки.

У грудні 1991 р. розпався СРСР, Україна перетворилась на самостійну державу. На початку 1992р. здійснено широку реформу цін, скасовано контроль над гуртовими цінами, але збережено ліміти на норми прибутку.

Однією з найгостріших проблем економіки України цього часу було вкрай тяжке фінансове становище.

Для розвитку суспільства потрібен ріст суспільного матеріального виробництва, одним із галузей якого є с.-г. виробництво.

В країні для подальшого розвитку сільського господарства треба створювати господарства різних форм власності.

Сільськогосподарське виробництво включає в себе колективні сільськогосподарські підприємства, міжгосподарські підприємства, фермерські підприємства та переробну галузь.

Сільськогосподарське виробництво досліджується в рамках агропромислового комплексу. Під агропромисловим комплексом мається на увазі сукупність галузей народного господарства, які приймають участь у створенні с.-г. продукції і доведення її до споживача.

До складу агропромислового комплексу (АПК) входять декілька галузей:

Сільськогосподарське виробництво

Машинобудівні галузі

Галузі, що виробляють мін. добрива,

АПК хімічні засоби

Комбікормова галузь

Сфера переробки і виробництва кінцевої продукції

Крім названих галузей до складу агропромислового комплексу входять ще деякі ланки інфраструктури (система заготівлі, транспортування, зберігання продукції, виробниче обслуговування).

Одним із найважливіших концептуальних підходів до структурної перебудови с.-г. має стати державне регулювання.

Аграрному сектору в 2000-2002 рр. вдалося перетворитися на динамічний сектор економіки, зупинити спад виробництва.

Але незважаючи на деякі позитивні зміни, аналіз стану сільського господарства засвідчує, що в результаті насадження радикальних ринкових змін, середньорічне виробництва хліба, м’яса, цукру знизилось до рівня п’ятидесятих років. Загрозлива ситуація склалась в тваринництві, де різко зменшилось поголів’я тварин та птиці. Відповідно зменшилось виробництво і споживання продукції тваринництва на одну людину у 2001 році в порівнянні з 1990.

Так, якщо при встановлених річних нормах споживання м’яса 80 кг, в1990 році приходилось в розрахунку на одну людину – 67 кг, то у 2001 р. – тільки 32 кг; молока – норма 380л, а фактичне споживання у 2001р. зменшилось до 178л, майже вдвічі зменшилось споживання яєць.

У 2012 році обсяг ринку м'яса в Україні збільшився. Відбулося нарощування поголів'я тварин та птиці, виробництва м'яса, а також зростання середнього споживання м'яса на душу населення.

За 2002 – 2005 роки розрив у споживанні сільськогосподарської продукції став ще більшим, на що вплинула, головним чином, ліквідація крупно товарного виробництва.

Територія нашої країни розміщена в різних зонах, з різними кліматичними умовами, різними ґрунтами та ін. В зв’язку з цим, виникає необхідність вирощувати різні культури і сорти, пристосовані до певних умов, використовувати агротехніку враховуючи особливості кожної природно - економічної зони. Таким чином, сільськогосподарське виробництво має зональний характер, що є однією з його особливостей.

Землеробство має сезонний характер; сівба, догляд за посівами, збирання врожаю та інше виконуються в певний період. Цю особливість сільськогосподарського виробництва доводиться враховувати інженеру при плануванні використання техніки.

Особливістю сільськогосподарського виробництва є також великі лани сівозмін. У зв’язку з цим необхідно переїжджати на великі відстані. Тому, сільськогосподарська техніка повинна бути прочною, мобільною, мати малу металоємкість та великий коефіцієнт експлуатаційної надійності.

Сільськогосподарське виробництво у великій мірі залежить від складних природних явищ (посухи, приморозки, занадто високих або низьких температур та ін.).

Засвоєння научно обґрунтованої системи землеробства із застосуванням правильної технології вирощування сільськогосподарських культур значно зменшує вплив несприятливих агрокліматичних умов.

Поиск по сайту: