Побутові необережні злочини, вчинені поза сферою дії технічних засобів або інших джерел підвищеної небезпеки

Це, мабуть, самий мало чисельний вид необережних злочинів. До нього відносяться вбивство з необережності (ст. 119 КК), необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст. 128 КК), необережне знищення або пошкодження майна (ст. 196 КК). Слід відмітити, що за вказаними статтями можуть кваліфікуватися і злочини, що відносяться і до інших груп, наприклад, у випадку коли вбивство з необережності або знищення майна вчинено в результаті недбалого поводження з технічними засобами. Процент цієї групи у загальній масі необережних злочинів невеликий.[32]

Вказаний вид необережності характеризується різноманітністю можливих негативних наслідків (для особи та для майна), і, що особливо важливо, різноманітністю способів їх спричинення, які навряд піддаються вичерпному визначенню. Вірогідність настання тяжких наслідків в побутовій сфері не стільки вже й велика – більшість актів необережної поведінки тут завершується сприятливо. В побуті, як правило, відсутні нормативно закріплені правила безпеки, до небагатьох виключень відносяться правила протипожежної безпеки. Слід також відмітити значну поширеність необережності в побуті, особливо не приводить до тяжких наслідків, і важкість її встановлення та доказування. Взагалі сфера побуту в меншому ступені, ніж будь-яка інша сфера, піддається соціальному контролю.

В силу таких особливостей склади побутової необережності конструюються як склади необережного спричинення шкоди без вказівки на

способи її вчинення, і шкоди істотної. Так, необережне знищення або

пошкодження майна карається лише в тому випадку, якщо воно спричинило людські жертви або інші тяжкі наслідки, а саме заподіяння тяжких тілесних ушкоджень одній чи кільком особам, середньої тяжкості тілесних ушкоджень двом або більше особам або заподіяння значної матеріальної шкоди[33] (ст. 196 КК). В діючому КК України склад необережного легкого тілесного ушкодження не передбачений.

Цікаві також випадки, коли злочини з необережності в побуті вчиняються у сукупності з умисними злочинами. Так, в ніч на 21 вересня 2011 року Я.В.М. у стані сп’яніння затіяв сварку зі своїми батьками Я.М.Г та Я.М.Д. в ході якої наносив їм удари. Батьки втекли з дому, а засуджений Я.В.М. самовільно взяв мисливську рушницю і почав стріляти по закритій двері з метою збити замок. В ході стрільби він поранив свою бабку громадянку Б., внаслідок чого їй були спричинені тілесні ушкодження, що призвели до втрати зору. Після цього Я.В.М. пішов гуляти по селу грубо і особливо зухвало порушуючи громадський порядок та суспільний спокій, час від часу здійснюючи постріли. Дії Я.В.М. були кваліфіковані Хотинським районним судом Чернівецької області за ч.4 ст.296 та ст.128 КК (ч. 3 ст. 206 та ст.105 КК).

Специфіка вбивства з необережності полягає саме в його суб’єктивній стороні: воно має місце лише при необережній формі вини у вигляді злочинної самовпевненості або злочинної недбалості.

Так, Верховний суд України визнав наявність злочинної самовпевненості в діях Т. що підключив огорожу складу – паркан з колючого дроту – до розетки електромережі з напругою 220 вольт. Громадянка К. під час пошуків своєї корови доторкнулась до паркану руками і була вбита. Т. передбачав можливість настання смерті від вчинених ним дій, так як вивісив спеціальне попередження. Однак розрахунок його, що люди можуть підійти до складу лише зі сторони дороги, де було вивішено попередження, був легковажним.[34]

Верховний Суд України визнав наявність злочинної недбалості в діях Х., який під час сварки вдарив кулаком в живіт С., в результаті чого той впав і, вдарившись головою об асфальт, вмер від отриманої травми. Суд мотивував це тим, що винний повинен був і міг передбачити можливість падіння потерпілого, який був п’яним, і настання від цього суспільно небезпечних наслідків у вигляді смерті.[35]

Необережне вбивство в результаті злочинної недбалості слід відрізняти від випадкового спричинення смерті в результаті казусу.

Так, Пленум Верховного Суду України не знайшов наявності вбивства з необережності в діях Ж., визнаного винним в том, що намагаючись утримати рушницю, яку виривав в нього А., він випадково нажав на спусковий гачок, внаслідок чого виник постріл, яким А. був смертельно поранений. Пленум визнав, що смертельне поранення А. виникло випадково, при обставинах, коли Ж. не мав змоги передбачити і уникнути тяжких наслідків, тобто при відсутності вини з його сторони.[36]

Поиск по сайту: