АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Політика «воєнного комунізму»

Читайте также:
  1. VІІ. Монетарна політика держави
  2. VІІ. Монетарна політика держави
  3. Антимонопольна політика . Антимонопольне законодавство.
  4. Антимонопольна політика в умовах ринкової економіки.
  5. Антициклічна політика уряду
  6. Асортиментна політика і товарна марка
  7. Асортиментна політика підприємства
  8. БЮДЖЕТНА ПОЛІТИКА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ
  9. ВАЛЮТНА ПОЛІТИКА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ
  10. Внутрішня і зовнішня політика директорії
  11. Внутрішня і зовнішня політика Директорії. Проголошення Акту злуки УНР і ЗУНР
  12. Геополітика та сучасне геополітичне становище України.

«Воєнний комунізм» - державна політика надзвичайних заходів, запроваджених більшовицьким урядом Радянської Росії в період з 1918 по 1921 p.

Основні заходи:

Сільське господарство: уведення продрозкладки(вилучення «надлишків» продовольства у селян). Державна монополія на продаж та заготівлю хліба

Промисловість:прискорена націоналізація підприємств важкої, середньої та легкої промисловості. Уведення загальної трудової повинності. Зрівняльний розподіл продуктів харчування серед працюючих.

Торгівля й фінанси: заборона приватної торгівлі, перехід до прямого товарообігу. Установлення твердих цін на товари. Карткова система постачання міського населення. Скасування платні за житло, комунальні послуги, транспорт

Методи впровадження політики «воєнного комунізму»:

- червоний терор

- жорстка централізація

- - утворення продзагонів

- Конфіскації

- Кругова порука

Наслідки політики «воєнного комунізму»:

- розлад економіки

- погіршення умов життя народу

- соціальна напруга

- розгортання повстанського руху проти більшовиків

Реформи Володимира Великого

Князювання Володимира Великого (980-1015) вважається початком розквіту Київської Русі.

Володимир продовжив політику руських князів щодо збирання навколо Києва слов'янських земель. В 981-993 рр. він приєднав землі ятвягів, в'ятичів та хорватів. Таким чином остаточно визначився кордон київської Русі, що збігався з територією проживання східних слов'ян. На півночі вони простягнулися до Чудського, Ладозького та Онезького озер, на півдні - до Дону, Росі, Сули та Південного Бугу, на сході - до міжріччя Оки та Волги, на заході - до Дністра, Карпат, Західного Бугу. Простягаючись майже на 800 тис. кв. км. Давньоруська держава стала найбільшою країною в Європі.

Змінюється і зовнішня політика завойовницькі походи поступаються місцем укріпленню власних кордонів. Воєнну славу Володимиру принесли сім переможних війн проти печенігів.

Для укріплення південних кордонів було збудовано систему воєнно-феодальних замків та могутніх земляних валів і ровів.

Для зміцнення великокнязівської влади була проведена адміністративна реформа: руські землі були передані в управління дванадцятьом синам князя та наближеним боярам.

Військова реформа була спрямована на посилення обороноздатності країни: Володимир роздавав прикордонні землі "мужам лучшим", зобов'язуючи їх до військової служби.

Релігійна реформа передбачала модернізацію язичництва (впровадження верховенства бога Перуна — покровителя війська), проте язичницька віра не сприяла укріпленню єдиної централізованої держави. Тому в 988 р. Володимир запроваджує християнство як державну релігію.

Хрещення Русі сприяло;

- посиленню влади київського князя;

- рівності Русі у відносинах з Візантією і Римом;

- розвитку культури і науки Київської Русі.

НЕП

10 березня 1921 р. Х з’їздом РКП(б) було проголошено НЕП.

Причини переходу до нової економічної політики:

- громадянська війна та політика «воєнного комунізму»

- економічна криза (розруха, закриття підприємств, падіння виробництва промислової й сільськогосподарської продукції)

- політична криза(масовий опір політиці більшовиків- селянські повстання, страйки робітників, виступи в армії, на флоті)

Основними складовими непу були: відновлення торгівлі та товар-но-грошових відносин; введення стійкої грошової одиниці, надання їй конвертованості; дозвіл приватної торгівлі; денаціоналізація середніх та дрібних підприємств, повернення їх старим власникам; введення господарчого розрахунку на підприємствах (право продажу надпланової продукції); дозвіл іноземних концесій (передача на певних умовах і на певний термін права експлуатації окремих державних об'єктів); відновлення матеріальних стимулів виробництва, розвиток кооперації та оренди; зменшення державного втручання в економіку; заміна продрозверстки продподатком. Неп мав забезпечити виживання більшовицького режиму в умовах міжнародної ізоляції і масових виступів населення. Проте ленінська партія погоджувалася лише на тимчасовий компроміс із підприємництвом, не збиралася відмовлятися від мрії створити соціалістичну економіку. Саме тому уряд залишав за собою контроль за такими «командними висотами» в економіці, як важка промисловість,банки, транспорт і зовнішня торгівля.

У сільському господарстві неп передбачав цілу систему заходів, серед яких найголовнішою була заміна продрозверстки продподатком. Розмір продподатку визначався напередодні посівної й був вдвічі меншим, ніж розмір продрозверстки, передбаченої на 1921 р. Селянам дозволялося продавати надлишок продукції на ринку, організовуватися в кооперативи, а також орендувати землю та використовувати найману працю.

У промисловості неп передбачав повернення дрібних та середніх підприємств їх власникам, проведення децентралізації управління промисловістю. Підприємства могли об'єднуватися в трести. Було відмінено обов'язкову трудову повинність, створювались умови для формування ринку робочої сили. У промисловості також дозволялося використання найманої праці та оренди. Під час проведення нової економічної політики залучався іноземний капітал шляхом створення концесій та спільних підприємств.

У галузі торгівлі створювалися умови для розвитку трьох її форм: приватної, державної та кооперативної, організовувались ярмарки. У 1922— 1924 pp. було введено в обіг нову грошову одиницю — червонець, який дорівнював 10 золотим карбованцям, став конвертованим і сприяв оздоровленню економіки в цілому. Було введено єдину систему податків, створювалися ощадні каси та Ощадний банк.

Політика непу була неоднозначно сприйнята деякими діячами компартії України, які виступили проти заміни продрозверстки продподатком. Але, незважаючи на це, нові віяння поширилися й на українських землях. В умовах непу довоєнного рівня досягли галузі легкої, харчової промисловостей, виробництво предметів споживання.

Підсумки непу досить суперечливі та неоднозначні. Було відновлено господарство, зруйноване за роки війни. Зросло промислове та сільськогосподарське виробництво, пожвавилася торгівля і товарообмін, була знята соціальна напруга. Проте відставала більшість галузей важкої промисловості, які, так само, як транспорт, зв'язок, зовнішня торгівля, були лід контролем держави. Ставала все очевиднішою невідповідність між ідеологією більшовиків і практикою.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)