Неплатоспроможність суб'єкта підприємництва

При нездатності суб'єкта підприємництва після настання встановленого строку виконати свої грошові зобов'язання перед іншими особами, територіальною громадою або державою інакше як через відновлення його платоспроможності цей суб'єкт (боржник) відповідно до ч. 1 ст. 209 ГК України визнається неспроможним.

Спеціальним законодавчим актом, що регулює умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності-боржника або визнання його банкрутом і застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів, є ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 30.06.99 р. (далі - Закон).

Визначена в ГК України неспроможність названа в зазначеному Законі як неплатоспроможність. Закон встановлює формальні кількісні критерії такої неплатоспроможності, наявність яких дає можливість порушити господарським судом справу про банкрутство:

- безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше 300 мінімальних розмірів заробітної плати;

- вони не були задоволені боржником протягом 3 місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено.

Під грошовими зобов'язаннями розуміються зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору і на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України, в тому числі із заробітної плати, а також зобов'язання зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Однак до складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються:

- недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду,

- зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян,

- зобов'язання з виплати авторської винагороди,

- зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.

Безпосередньо склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи та надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які повинен сплатити боржник, визначаються на день подачі до господарського суду заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено Законом.

Банкрутством є визнана судом абсолютна неплатоспроможність боржника, що тягне за собою застосування ліквідаційної процедури до нього з метою задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

Проходження процедури банкрутства розглядається законодавцем як надзвичайний захід щодо боржника, яка відкривається тільки судом у разі, як правило, неотримання очікуваних результатів, спрямованих на відновлення платоспроможності з використанням інших, передбачених законодавством, процедур.

Основною метою оновленого законодавства про банкрутство є підтримка боржника, надання йому допомоги для виходу зі скрутного становища, тобто превенція його ліквідації внаслідок визнання його банкрутом.

Поиск по сайту: