Наслідки визнання боржника банкрутом та черговість задоволення претензій кредиторів

На призначених господарським судом ліквідаторів поклада­ються обов’язки проведення процедури задоволення вимог креди­торів. Для цього вони створюють спеціальний орган – ліквідаційну комісію. Крім представників названих органів, до складу комісії обов’язково включається розпорядник майна боржника.

До функцій ліквідаційної комісії входять:

– інвентаризація та оцінка майна;

– визначення ліквідаційної маси і розпорядження нею;

– вжиття заходів до стягнення дебіторської заборгованості;

– реалізація майна банкрута;

– здійснення інших заходів, спрямованих на задоволення вимог кредиторів відповідно до ст. 210 Господарського ко­дексу України.

За результатами своєї роботи ліквідаційна комісія складає і подає господарському суду ліквідаційний баланс. Суд зобов’яза­ний розглянути його, заслухати членів ліквідкому і зборів (комі­тету) кредиторів. В результаті цього можуть бути винесені ухвали двох (за змістом) видів:

– про затвердження ліквідаційного балансу. Якщо за резуль­татами ліквідаційного балансу не залишилось майна після задоволення вимог кредиторів, виноситься також ухвала про ліквідацію банкрута як юридичної особи; – про затвердження ліквідаційного балансу і призначення нових ліквідаторів. Згідно із ст. 9 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” майно банкрута оцінюється за так званою відновною вартістю наявних основних і оборотних коштів з урахуванням кредиторської та дебіторської заборгованості цього підприємства. Вона обраховується, як ви­значено в методиці оцінки вартості м

айна під час приватизації. Вона встановлює порядок і спосіб оцінки майна, що приватизуєть­ся, за відновною вартістю з урахуванням його складу, і викорис­товується для визначення початкової (аукціонної) ціни держав­ного підприємства, розміру статутного фонду господарського то­вариства, що створюється у процесі приватизації, а також для визначення ціни майна державного підприємства або окремих інвентарних об’єктів при викупі. Майно банкрута оцінюється як цілісний майновий комплекс. Для цього;

– проводиться повна інвентаризація відповідно до положен­ня про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються, а також майна державних підприємств та організацій, що передається в оренду, затвердженого по­становою КМУ від 2 березня 1993 р. № 1584; – розробляється баланс, за яким передається майно; – визначається вартість майна згідно з даними інвентаризації та балансу; – складається акт оцінки вартості майна як цілісного майно­вого комплексу. До переліку майна включаються;

– основні засоби та інші позаобігові активи (в тому числі-незавершене будівництво); – оборотні засоби – запаси і затрати, грошові кошти, розра­хунки та інші активи з урахуванням заборгованості.

Продаж майна банкрута проводиться ліквідаційною комі­сією. Цей орган приймає рішення про продаж майна за погод­женням із зборами (комітетом) кредиторів.

Реалізація майна банкрута є гласною акцією. Голова ліквіда­ційної комісії забезпечує через засоби масової інформації опові­щення про порядок продажу майна банкрута; склад, умови і строки придбання майна.

У першу чергу задовольняються вимоги, забезпечені заставою, вимоги з виплати допомоги звільненим працівникам, а також вит­рати, пов’язані з провадженням у справі про банкрутство в госпо­дарському суді та роботою ліквідаційної комісії.

В другу чергу погашається зобов’язання перед працівниками підприємства-банкрута.

В третю чергу сплачуються податки до місцевого та державно­го бюджетів і обов’язкові збори.

Четверта черга є основною для кредиторів, оскільки на цій стадії погашаються їх вимоги, які не забезпечені заставою.

П’ята черга передбачає повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства.

Щодо кожної окремої черги встановлено принцип пропор­ційності задоволення вимог кредиторів, суть якого полягає у про­порційному розподілі майна між кредиторами (пропорційно на­лежній кожному сумі) у разі недостатності майна для повного задо­волення всіх вимог однієї черги.

Погашення боргів має місце у двох випадках:

– щодо вимог, заявлених після закінчення строку, встановле­ного для їхнього подання (прострочених);

– щодо вимог, не задоволених внаслідок недостатності майна банкрута.

Майно, що залишилося після задоволення вимог кредиторів і членів трудового колективу, передається власникові, якщо госпо­дарський суд прийняв ухвалу про реорганізацію чи ліквідацію юри­дичної особи-боржника.

Поиск по сайту: