 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Розпад Радянського Союзу і проголошення незалежності України
3 ім'ям Горбачова пов'язують поняття "перебудова". Суть і зміст Його за 6 років змінювалися кілька разів. На квітневому пленумі ЦК КПРС (1985) цей термін згадувався в контексті поліпшення управління господарством. Але з часом з'явилося нове розуміння перебудови, що включало в себе оновлення, модернізацію усіх сфер життя, "очищення" соціалізму від негативних нашарувань минулого, надання йому гуманного вигляду (т. з. "соціалізм із людським обличчям").
Перебудова (1985-1991)
| Етап | Хроно- логічні рамки | Зміст | Україна |
| квітень 1985-січень 1987рр | Визрівання політичного курсу перебудови | «Період спокою» | |
| Січень 1987 -літо 1988рр | Усвідомлення основних завдань перебудови, формування і розширення її соціальної бази | Поява неформальних організацій-1987 р.: Київ - Український культурологічний клуб; Львів - «Товариство Лева»; Київ - «Народний союз сприяння перебудові»; створення широкої позацензурної преси; червень-липень - невдала спроба у Львові створити Демократичний фронт | |
| Літо 1988-травень 1989рр | Зміщення центру рушійних сил перебудови зверху вниз | Процес становлення багатопартійності в Україні та поява загальнодемократичних організацій: активізація діяльності УГС; виникнення Української демократичної спілки, Народного союзу сприяння перебудові, «Меморіалу». Березень 1989 р.- Львів - перша політична демонстрація та перший політичний страйк | |
| Травень 1989-лютий 1990рр | Розмежування політичних сил у суспільстві, їхнє відкрите протистояння | Вересень 1989 р. - установчий з'їзд Народного руху України Громадські організації: «Зелений світ», Спілка незалежної української молоді (СНУМ), Українська студентська спілка (УСС); Студентське братство та ін. Масовий робітничий рух: липень 1989 р. - перший страйк шахтарів; серпень 1989 р. Регіональна спілка страйкових комітетів Донецького вугільного басейну (РССКД) | |
| Лютий 1990-грудень 1990рр | Сповзання політичного керівництва СРСР вправо і радикал нація народних мас | 21 січня 1990 р. - людський ланцюг на відзначення роковин Злуки УНР і ЗУНР. Березень 1990 р. - вибори до Верховної Ради України 16 липня 1990 р.-Декларація про державний суверенітет України. Початок масового виходу із лав КПРС комуністів. Жовтень 1990 р. - голодування студентів у Києві. Жовтень 1990 р. - II з'їзд НРУ під гаслом "Від народного руху за Перебудову - до народного руху за відродження суверенітету України" | |
| Грудень 1990-серпень 1991 рр | Кінець перебудови | Спроби добитися економічної незалежності України та їх нереальність Додаткове питання на референдумі 17 березня 1991 р. Страйк у Донбасі навесні 1991 р. Червень 1991р.- Київ - установчий з'їзд Всеукраїнської організації солідарності трудящих 24 серпня 1991 р. - Акт про незалежність України |
Закон УРСР "Про мови"
У реформаторській програмі Горбачова вирішення національних проблем народів СРСР перебувало на останньому місці. Московські реформатори вважали, що національне питання було остаточно розв'язане під час соціалістичних перетворень. Та й сам Горбачов не розумів потреб і прагнень неросійських народів СРСР (під час першого візиту до Києва в червні 1985 р. він неодноразово називав Радянський Союз Росією, а перебуваючи у Харкові, це місто називав російським).
Гласність відродила національну свідомість українців, зробила актуальним інтерес до української історії, особливо до "закритих" її сторінок, питань, які не висвітлювалися радянською історіографією. Це мало велике значення для розгортання національно-визвольного руху.
Найбільше людей вражала інформація про голод в 1932-1933 рр. в УРСР та на Кубані. Голод 1932-33 рр. привернув до себе увагу зарубіжної громадськості і в СРСР набула значення геополітичного фактора після того, як конгрес США у 1986 р. створив спеціальну комісію з голоду в Україні. Таким незвичним для законодавчого органу засобом конгресмени вирішили перевірити, наскільки щирими є запевняння Горбачова про гласність і нове мислення.
У відповідь ЦК КПУ створив власну комісію, яка мала "викрити фальсифікації" американських учених і політиків. Однак влада вже почала втрачати контроль над процесом перебудови і комісія свого завдання не виконала. В пресі почали з'являтися перші статті про голод.
Щоб контролювати процес, який уже не можна було зупинити, ЦК КПУ створив координаційну комісію з розвитку програми розвитку історичних досліджень, поліпшення вивчення і пропаганди історії УРСР.
Комісія запропонувала:
* виокремити курс історії УРСР в середній та вищий школі в самостійну навчальну дисципліну;
* розширити чисельність шкіл з поглибленим вивченням історії
* розробити та видати нові підручники, хрестоматії з вітчизняної історії (вперше вітчизняною історією була названа не історія СРСР, а України);
* розробила план видання джерел з історії України (87 позицій, більше, ніж видано у радянський час), а, також, перевидати пам'ятки української історіографії XIX - поч. ХХ ст. (М.Грушевського, Д.Яворницького, М.Драгоманова, В.Винниченка).
Найбільш актуальним в Україні залишалося мовне питання. "Мовний Чорнобиль", "духовний Чорнобиль" - так українська інтелігенція називала політику русифікації та її наслідки в Україні.
В 1987 р. Спілка письменників України висловила занепокоєння тим, що в Україні з мовного вжитку зникає українська мова, і дійшла висновку необхідності її конституційного захисту. За дорученням спілки Ю.Мушкетик, Б.Олійник і Д.Павличко підготували відповідний лист до Верховної Ради УРСР.
Вже в липні 1987 р. ЦК КПУ розглянуло питання "Про посилення інтернаціонального і патріотичного виховання населення". Було визначено, що громадськість правильно виступає на захист української мови, підкреслює низький мовний рівень багатьох теле- і радіопередач, газет і журналів. Водночас висловлювалося застереження щодо вимог "оголосити українську мову державною та відмовитися у школах республіки від принципу вільного вибору мови навчання".
В грудні 1988 р. Цк КПУ повернулося до розгляду мовного питання. в результаті було заявлено, що поки що для оволодіння українською мовою всіма громадянами, які проживають в республіці, належних умов немає, і було схвалено план розширення сфери функціонування української мови, підтримано пропозицію письменників створити товариство української мови. Однак ці заяви були суто декларативними.
В результаті процес русифікації тривав. У 1988 р. книги, видані в Україні українською мовою, становили лише 13% за назвами і 3% за тиражем. У вузах українською мовою читалося не більше 5% лекцій. На 1988/1989 навчальний рік не залишилося жодної повністю української школи в Донецьку, Луганську, Миколаєві, Одесі, Харкові, Чернігові. У школах республіки українською мовою навчалося менше половини учнів.
Під тиском громадськості у жовтні 1989 р. Верховна Рада УРСР прийняла Закон "Про мови в УРСР". Цим документом:
@ юридичне закріплювався державний статус української мови;
@ було гарантовано рівноправність мов усіх народів, які проживали на території України;
@ створено умови для розширення сфери функціонування української мови як мови корінного народу.
Відповідно до Закону впродовж п'яти років українська мова мала замінити російську в діяльності державних установ.
Однак реальний механізм контролю за виконанням Закону про мови не передбачався. Не враховувався також опір його запровадженню. Значні матеріальні витрати на впровадження української мови у діловодство не були передбачені в державному бюджеті. Тому Закон в основному залишився на папері.
Поиск по сайту: