Трудовий подвиг українського народу в роки війни

Діяльність ОУН-УПА в роки Другої світової війни

Українські націоналісти з ентузіазмом вітали напад Німеччини на СРСР. Вони навіть зуміли домовитися з німецьким командуванням і на поч.1941 р. сформували два батальйони "Нахтігаль" та "Роланд" в складі німецької армії (загальна чисельність близько 700 осіб, займалися переважно охороною комунікацій).

З точки ж зору німців основна користь ОУН полягала в тому, щоб служити диверсійною силою для створення хаосу в радянському тилу. Тому коли 30 червня 1941 р. представники ОУН-б проголосили у Львові відновлення української держави, главою якої було обрано Я.Стецька, німці почали арешти лідерів ОУН.

З цього часу ОУН веде боротьбу не тільки проти радянської влади, а і проти німецьких військ.

Не менш активно німці боролися і з націоналістичним підпіллям.

Перші партизанські загони українських націоналістів виникли на Поліссі та Волині і не були пов'язані з ОУН.

Восени 1941 р. Тарас Бульба-Боровець (близький до петлюрівського уряду УНР у Варшаві) організував нерегулярні частини "Полісська Січ", які пізніше були перейменовані в Українську повстанську армію (УПА).

В 1942 р. ОУН-М та ОУН-Б, що переслідувалися німецькими військами, утворили невеликі похідні загони, які поступово злилися із загонами Бульби-Боровця під спільною назвою УПА. Очолив УПА Роман Шухевич (Тарас Чупринка). За різними даними чисельність УПА за роки війни коливалася від 30-40 до 100 тис. осіб.

Причини утворення націоналістичних партизанських загонів:

· посилилися німецькі репресії проти українського населення;

· в Північне-Західних районах України з'явилися радянські партизани і ОУН хотіла взяти на себе роль "народної армії".

В 1942-1943 рр. значну частину своїх зусиль УПА присвятила боротьбі з польськими військовими формуваннями на землях Волині, Галичини, Холмщини.

Коли радянські війська почали визволення Лівобережної України і Донбасу, боротьба між УПА і німецькими частинами майже припинилася. На відкриті бої з радянськими військами УПА майже не йшла, але сутички між ними були частими.

Під час однієї з таких сутичок навесні 1944 р, було смертельно поранено командуючого 1-м Українським фронтом генерала М.ф.Ватутіна.

Трудовий подвиг українського народу в роки війни

Вже з перших днів війни стало зрозуміло, що частину території СРСР буде окуповано. Тому виникла необхідність евакуювати розташовані на цій території заводи, фабрики, радгоспи, колгоспи, наукові заклади, державні установи та ін.

На Схід виїхало понад 3,8 млн. людей, було вивезено понад 550 підприємств. Те, що не можна було вивезти, підлягало знищенню (тактика спаленої землі).

Евакуйовані українці опинилися в 43 областях Рф, Казахстану, Узбекистану, Киргизії, Таджикистану і Туркменії. Уряд УРСР працював в м. Уфа Банкірської АРСР.

Частина населення працювала на заводах і фабриках, а інші - налагоджували виробництво евакуйованих підприємств.

На к.1942 р. було відновлено довоєнні потужності воєнної промисловості, а в 1943 р. - вдалося досягти технічної переваги над німцями.

В тилу вироблялися: "Катюші", літаки винищувати Як-3, Як-9, штурмовики Іл-2, танки.

Праця є тилу була:

! без вихідних та відпусток, 12-14 годин на добу;

! робітники тижнями не виходили з цехів;

! мізерне забезпечення продуктами харчування забезпечувало напівголодне існування;

! гасло "Все для фронту, все для перемоги" забезпечувало самовіддану героїчну працю.

Поиск по сайту: