Корозія металів і сплавів. Захист від корозії

Корозія металів - процес хімічного руйнування металів і сплавів при їх взаємодії з зовнішнім середовищем: повітрям, водою, розчинами електролітів тощо.

Розрізняють два види корозії: хімічну і електрохімічну.

Хімічна корозія відбувається в середовищах, які не проводять електричного струму. Вона обумовлюється дією на метали неелектролітів (спирту, бензину, мінеральних масел тощо) і сухих газів (кисню, оксидів азоту, хлору, хлороводню, сірководню і ін.) при високій температурі (так звана газова корозія).

Електрохімічна корозія більш поширена і завдає значно більшої шкоди, ніж хімічна. Вона виникає при контакті двох металів у середовищі водних розчинів електролітів. На відміну від хімічної електрохімічна корозія супроводжується переміщенням валентних електронів з одної ділянки металу на іншу, тобто виникненням місцевих електричних струмів внаслідок утворення на кородуючій поверхні так званих гальванічних пар.

Одним з найбільш поширених способів боротьби з корозією є покриття металу (головним чином заліза) масляними фарбами. Значного поширення одержав також спосіб покриття одного металу іншим. Наприклад, дахове залізо покривають тонким шаром цинку. З цією метою залізні листи занурюють на короткий час у розплавлений цинк. Сам по собі цинк в атмосфері повітря не піддається корозії, оскільки на його поверхні утворюється досить стійка захисна оксидна плівка ZnO.

Для боротьби з корозією в середовищі рідин застосовують спеціальні добавки, так звані інгібітори, тобто сповільнювачі корозії. Інгібіторами можуть бути різні речовини: хромат натрію, дихромат калію, фосфат натрію тощо, а також желатин, клей та інші органічні речовини. Інгібітори сприяють утворенню на кородуючій поверхні металу міцної захисної плівки. Досить поширеним є гальванічний спосіб покриття одного металу іншим (шляхом електролізу). Цим способом покривають нікелем (нікелювання), хромом (хромування), міддю (міднення), сріблом (сріблення), золотом (золочення) і іншими металами. Гальванічним способом можна наносити дуже тонкий і рівномірний шар захищаючого металу.

R-CH2-OH + H-O-SO2-OH (R-CH2-O-SO2-OH + H2O

R-CH2-O-SO2-OH + NaOH (R-CH2-O-SO2-ONa + H2O

41. Сплави на основі кольорових металів. Товарознавча характеристика сфери застосування.

Алюміній -сріблясто-білий метал густиною 2,7 г/см³ і температурою плавлення 660°С; відрізняється високими електро- і теплопровідн­істю, стійкістю до корозії, низьких і високих побутових темпе­ратур; легко і добре піддається механічній обробці (литтю); немагнітний, нетоксичний.

Основними галузями використання алюмінію є виробниц­тво тари і упакування; будівництво; транспорт; виробництво електроприладів, машин і устаткування; виготовлення ужиткових товарів (електричні проводи і шнури, посуд, побу­това радіоелектронна апаратура, електричні побутові прилади).

Мідь - метал червоного кольору, густина - 8.95 г/см³; температура плавлення - 1083"С; відрізняється відмінними електропровід­ністю, теплоємкістю, стійкістю до корозії (покривається захис­ною оксидною плівкою характерного зеленого кольору). Добре піддається механічній обробці та литтю (особливо у сплавах); у чистому вигляді - нетоксичний, оксидна плівка – токсична.

Застосування: виробництво провідників електричного струму (проводів, шпурів, кабелів тощо), елект­ричних побутових і спеціальних виробів для електротехнічних та інших галузей промисловості. Будівництво - друга галузь народного господарства за обсягами використання міді.

Цинк - голу­бувато-білий (сріблястий) метал середньої твердості, досить крихкий при кімнатній температурі, при 100-15()"С добре згинається та піддається прокатуванню у листи: при нагріванні понад 200"С дуже крихкий; У значних кількостях цинк ви­користовується у таких галузях: виробництво латуней (майже 20% виробленого металу); будівництво виготовлення покрівельних цинкових листів і профілів та супутніх виробів на основі сплавів цинку з міддю і титаном; рафінування свинцю;медицина - присипки, що містять цинк, є в'я­жучими і дезінфікуючими препаратами; виробництво пігментів для лакофарбової промисловості та полив (емалей); виробництво гуми;

Олово -кольоровий метал сріблясто-білого кольору з світло-жовтуватим відтінком; у природі розповсюджений не широко, легкоплавкий (232"С). важкий (густина - 7,3 г/см³).

Найпоширеніші су­часні галузі використання олова: захисне покриття виробів з заліза; виготовлення друкарських шрифтів та оболонок кабелів.

Свинець - коль­оровий метал сірого (голубувато-білого) відтінку; у природі не широко розповсюджений, легкоплавкий (327°С), важкий (гус­тина - 11,34 г/см¹); надзвичайно м'який (ріжеться звичайним кухонним ножем). Основною галуззю використання свинцю, що реалізується на світовому ринку, є технічні виробництва: пластини акумуляторів та оболонки кабелів; виробництво кришталю; реактиви для лабораторного визначення сірководню.

42. Продукти переробки твердого палива. Перелік продуктів. Товарознавча характеристика.

Основними видами твердого палива є деревина, торф, го­рючі сланці, викопне вугілля (буре і кам'яне) та штучне тверде паливо (деревне вугілля, кокс, напівкокс і брикети).

Деревне паливо - дрова, відходи лісозаготівель і деревооб­робки; це єдине паливо, що природно поновлюється, не пору­шує рівноваги в природі, не містить сірки, використовується для отримання теплової енергії, сухої перегонки і вуглевипалюван­ня. Його якість залежить відпороди деревини. Використовуєть­ся переважно у сільській місцевості.

У викопних видах твердого палива визначають перш за все хімічний і геологічний вік. Торф наймолодше копалинне тверде паливо - рихла маса від бурого до чорного кольору; використовується для отримання теплової енергії, виробницт­ва добрив, будматеріалів, хімічної перегонки; якість залежить від вологості, зольності і вмісту додатків. Буре вугілля - викопне паливо (від світло-коричневого до майже чорного коль­ору); поділяється на лігніти, землисте і смолянисте; характеризується термічною нестійкістю, незначною твердістю і механічною міцністю; використовується в теплоенергетиці і хімічній промисловості. Кам'яне вугілля - найстаріше викопне тверде паливо з високими якісними характеристиками; найякіснішим є антрацит.

Теплота згорання твердого палива залежить від вологості, зольності, вмісту сірки, виходу летких речовин і коксу, щільності, гранулометричного складу, механічної міцності, термічної стійкості, горючості, здатності до окислення. Для твердого пали­ва велике значення має вміст сірки (горюча сірка виділяє задуш­ливий газ; негорюча - залишається в золі і під час плавлення потрапляє в чавун і сталь, знижуючи якість сплавів).

Значну частку твердого палива переробляють. Один з основ­них видів переробки брикетування. Теплота згорання брикетів на основі бурого вугілля Донецького басейну - до 7150 ккал/кг; кам'яного вугілля - до 8600 ккал/кг. З бурого вугілля одержу­ють чорний віск, а з кам'яного коксівного - кокс і напівкокс. Видалені леткі речовини можна використовувати як газоподіб­не паливо. Комплексна переробка твердого палива дозволяє одержувати: коксовий газ, водень, метан, азот, насичені вуглеводні, сажу, барвники, штучні волокна, бензол, нафталін, деревне вугілля; перспективним напрямом перероблення викоп­ного твердого палива є отримання рідкого палива.

43. Товарознавча характеристика сировини і добавок при виготовленні керамічної цегли.

Керамічні матеріали одержують із глинистих речовин з міне­ральними чи органічними добавками або без них за допомогою формування і наступного обпалювання. Основним компонен­том сировинної маси для виробництва кераміки є каоліни і гли­ни, які при змішуванні з водою здатні утворювати пластичне тісто, що переходить після обпалення у водостійке і міцне каменеподібне тіло.

Найважливіші властивості глин, що визнача­ють їх придатність для виробництва кераміки: пластичність, в'язкість, повітряна і вогнева усадка, вогнестійкість і наявність домішок. Шкідливими домішками є окисли заліза і марганцю, вуглекислі і сірчанокислі солі, які знижують вогнестійкість глин, що призводить до утворення в процесі обпалювання тріщин і здуттів, білих нальотів, що додають виробам червоно-буре за­барвлення.

Для надання необхідних властивостей глинам і ке­раміці до складу сировинних матеріалів вводять різні добавки: опріснювачі (шамот - обпалена і розмелена глина, шлаки, квар­цові піски; дія зменшення усадки при сушінні і обпалюванні, запобігання деформації і тріщин у виробах); вигоряючі (ошур­ки, торф, мелена крейда; для перетворення і підвищення теп­лозахисних властивостей); ущільнюючі (плавні; для зниження температури спікання - доломіт, залізна руда, магнезит, тальк); зафарбовуючі (окисли заліза, кобальту, хрому; для отримання кольорової кераміки).

Виробництво керамічних виробів включає видобуток і за­готівлю глин та добавок, складання глиняної маси, формування виробів, сушіння, випал, сортування і зовнішню обробку. Після обпалення готову продукцію охолоджують і сортують за ступенем обпалювання на нормальну, недопечену і перепале­ну; нормальна кераміка поділяється на сорти і при потребі піддається обробці.

45,53. Основні відомості про мінеральну сировину для вир-ва буд-х мат-в
Мінеральна сировина́ будівельних матеріалів — різноманітні гірські породи, що їх видобувають для виробництва будівельних матеріалів або виробів.
У будівництві використовують природний стіновий камінь (туф, вапняки), будівельний камінь (міцні осадові, магматичні та метаморфічні породи). Інші породи є сировиною для виробництва цементу, цегли, черепиці, скла, легких наповнювачів бетонів тощо.
Україна повністю забезпечена власними мінеральними ресурсами будівельних матеріалів. Граніти, габро, лабрадорити родовищ України експортуються. В Україні є значні запаси в'яжучої та цегельно-черепичної мінеральної сировини. Як мінеральну сировину будівельних матеріалів використовують також розкривні породи родовищ та продукти збагачення руд і вугілля.
Як сировину для будівельної кераміки використовують переважно глини.
Як сировина для виробництва скла, багато років використовувався чистий кварцовий пісок. Сировиною для виробництва будівельного каменю (буту, щебеню, крихти, штучного піску) є вапняки і вивержені гірські породи (діорити і діоритові порфірити, діабази, плагіограніти). Сировиною для виробництва керамзиту є глинисті породи, що при випалі без добавок чи з неорганічними або з органічними добавками спучуються, утворюючи легковагий гравій. Сировиною для виробництва цементу служать вапняк і глина, які змішують у певному співвідношенні (75—80% вапняку і 20— 25% глини) і прожарюють близько 1450°С.

Поиск по сайту: