З Закону України «Про освіту»

З Преамбули:

Освіта – основа духовного, соціального, економічного, культурного розвитку суспільства і держави.

Мета – всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, забезпечення суспільства кваліфікованими працівниками, спеціалістами.

З розділу ІІ:

Завдання школи: забезпечити всебічний розвиток дитини як особистості, її нахилів, здібностей, талантів, професійне самовизначення, формування загальнолюдської моралі, засвоєння визначеного суспільними, національно-культурними потребами обсягу знань про природу, людину і суспільство, екологічне виховання, фізичне вдосконалення.

З Положення про середній загальноосвітній навчально-виховний заклад

Головні завдання:

- иховання морально і фізично здорового покоління;

- створення умов для здобуття загальної середньої освіти на рівні державних стандартів;

- розвиток природних позитивних нахилів, здібностей і обдарованості, творчого мислення, потреби і вміння самовдосконалюватися;

- формування громадянської позиції, власної гідності, готовності до трудової діяльності, відповідальності за свої дії.

Робота з першоджерелом:

Визначити мету і завдання виховання за Основними орієнтирами виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів.

«І. ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

… мета сучасного освітнього процесу - не тільки сформувати необхідні компетенції, надати ґрунтовні знання з різних предметів, а й формувати громадянина, патріота; інтелектуально розвинену, духовно і морально зрілу особистість, готову протистояти асоціальним впливам, вправлятися з особистими проблемами, творити себе і оточуючий світ.

Виховання учнів у сучасній школі здійснюється в контексті громадянської і загальнолюдської культури, охоплює весь навчально-виховний процес, ґрунтується на свободі вибору мети життєдіяльності та поєднує інтереси особистості, суспільства і держави.

ІІ.ВИЗНАЧЕННЯ ПРОБЛЕМИ

Основою сучасного виховного процесу є людина як найвища цінність. Провідною тенденцією виховання стає формування системи ціннісного ставлення особистості до соціального і природного довкілля та самої себе. Набирає сили тенденція гармонійного поєднання інтересів учасників виховного процесу: вихованця, котрий прагне до вільного саморозвитку і збереження своєї індивідуальності; суспільства, зусилля якого спрямовуються на всебічний розвиток особистості; держави, зацікавленої у тому, щоб діти зростали громадянами-патріотами, здатними забезпечити країні гідне місце у цивілізованому світі.

ІІІ. МЕТА, ЧИННИКИ,ПРОЕКТНО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ПІДХІД, СТРУКТУРА МОДЕЛІ,ПРИНЦИПИ, ТА ЗМІСТ ВИХОВАННЯ

Мета виховання

Метою виховання є формування морально-духовної життєво компетентної особистості, яка успішно самореалізується в соціумі як громадянин, сім'янин, професіонал. Виховна мета є спільною для всіх ланок системи виховання та є критерієм ефективності виховного процесу.

У процесі привласнення особистістю вироблених людством морально-духовних цінностей коригується її потребнісна, когнітивна та діяльнісна сфери. Сучасна психолого-педагогічна наука вважає джерелом мотивації вчинків людини, її поведінки систему та ієрархію внутрішніх цінностей. У психічно здорової людини ця система має три рівні: на нижчому рівні — особисті та матеріальні цінності (власні потреби, задоволення); на середньому — культурні цінності (мистецтво, наука, загальнонародні надбання, правопорядок); на вищому — духовні цінності (ідеали, ціннісні настанови, обов'язок перед суспільством). Загальній меті виховання підпорядковується спеціально спроектована система супідрядних, поетапно конкретизованих цілей за напрямами виховання, сконцентрованих на вихованні цінностей природи, культури, соціальних цінностей та особистісних цінностей.»

Висновок: Мета виховання в сучасному суспільстві відображена в державних документах. Виховна мета є спільною для всіх ланок системи виховання та є критерієм ефективності виховного процесу.

Всебічний розвиток передбачає органічну єдність інтелектуальних, фізичних, моральних, естетичних, трудових сторін чи якостей особистості, цілісність буття, свідомості і самосвідомості, запитів і поведінки людини.

Отже, тут мають творчо поєднувати загальнолюдське і національне виховання. Необхідно відродити національну систему виховання, спираючись на виховні традиції українського народу і враховуючи його національні риси, ментальність, цінності, життєві орієнтири, самобутність та основні якості.

Відповідно можна визначити основні цілі виховання в українському суспільстві. Вони розподіляються на дві групи:

Перша – формування комплексу якостей особистості вихованця, необхідних для самоусвідомлення, самореалізації, самоствердження і самоактуалізації.

Друга – формування сукупності соціально-психічних і професійних якостей особистості вихованця, необхідних йому для професійної діяльності.

Отже, виникає система цілей виховання в умовах освітньо-виховної системи, які становлять таксономію цілей виховання. Вона передбачає виокремлення конкретних категорій та ієрархізацію виховних дій. У сучасній педагогіці є багато цілей виховання. Їхній діапазон надзвичайно широкий: від незначних змін деяких якостей людини до кардинальних змін особистості.

Цілі виховання конкретизуються через систему виховних завдань, які об’єднуються в пріоритетні напрями: національне (громадське), розумове, трудове (професійне), правове, моральне, фізичне, економічне виховання тощо. Ці напрями взаємопов’язані, доповнюють один одного, мають самостійне методологічне значення і в сукупності утворюють систему виховання в нашому суспільстві. «Реально метою виховання в умовах екологічної, економічної і духовної кризи нашого суспільства… має стати виховання життєво активного, гуманістично спрямованого громадянина демократичного суспільства, який би у своїй життєдіяльності керувався культурно-національними і вселюдськими принципами». Настанова на виховання активного в діях та вчинках громадянина сприятиме розвиткові духовного, соціального, психічного і фізичного потенціалів вихованця, а самоактуалізація в основних видах людської діяльності – всебічному формуванню його особистості.

Таким чином, основна мета виховання має максимально віддзеркалювати запити нашого суспільства й відповідати перспективам його розвитку.

Висновок:

Отже, виникає система цілей виховання в умовах освітньо-виховної системи, які становлять таксономію цілей виховання. Вона передбачає виокремлення конкретних категорій та ієрархізацію виховних дій. У сучасній педагогіці є багато цілей виховання. Їхній діапазон надзвичайно широкий: від незначних змін деяких якостей людини до кардинальних змін особистості.

Цілі виховання конкретизуються через систему виховних завдань, які об’єднуються в пріоритетні напрями: національне (громадське), розумове, трудове (професійне), правове, моральне, фізичне, економічне виховання тощо. Ці напрями взаємопов’язані, доповнюють один одного, мають самостійне методологічне значення і в сукупності утворюють систему виховання в нашому суспільстві.

Поиск по сайту: