Страхування електронних пристроїв

Розвиток страхування електронних пристроїв бере свій поча­ток у першій половині XX століття. У 20-х роках у багатьох країнах світу, особливо в Німеччині, поширилось страхування слабкостру­мових установок. На той час страхувалися майже виключно засоби зв'язку, наприклад телефон і телетайп.

У 50-ті роки застосування слабкострумових установок спостері­галось особливо бурхливо (зокрема в таких галузях, як промислова електроніка, електромедицина та техніка зв'язку) завдяки можливос­тям техніки напівпровідників, що характеризується різнобічністю та економічністю. У сфері промислової електроніки особливо прогресив­ним стало на той час застосування ЕОМ для обробки даних, страху­вання яких було новим для страховиків.

Після 1980 року поступовий розвиток електронних систем виявився вирішальним для страхування ЕОМ у рамках цієї галузі страхування. Цей розвиток знайшов своє відображення в перейменуванні страхування слабкострумових установок на страхування електронних пристроїв, що згодом перетворилося на окремий вид у галузі страхування технічних ризиків.

Страхувальниками електронних пристроїв можуть бути вла­сники або наймачі електронних систем. Власник може бути страхувальником:

- як експлуатаційник - від майнових збитків лише в разі, якщо виробник не несе відповідальності за своїми гарантійними зобов'язаннями;

- як наймодавець установок - від майнових збитків, якщо немає підстав для пред'явлення претензій до орендатора у зв'язку з його звільненням від відповідальності;

- як фірма, що обслуговує застраховану установку - від майнових збитків, зумовлених роботою обслуговуючого персоналу на застрахованій установці.

Наймач може застрахуватися від майнових збитків, за які він згідно з договором про найм чи згідно із законодавством несе відповідальність.

У рамках майнового страхування електронних пристроїв можуть бути застраховані всі електронні системи. До них належать:

♦ ЕОМ для обробки даних (ЕОМ, які використовуються в галузі
наукових досліджень, у комерційних обчислювальних центрах і
промисловості);

♦ електронні та ядерні медичні апарати (рентгенівські апарати для
діагностики та терапії, випромінювачі типу бетатрон, гамма-трон,
великогабаритні стерилізатори, апарати «залізні легені» тощо, тобто
всі електронні та ядерні апарати, що використовуються в лікарнях,
лікарняних та стоматологічних кабінетах, медичних лабораторіях);

♦ пристрої передавання інформації (телетайпи, центральні телефонні станції (комутатори) та засоби зв'язку, установки спрямованого радіозв'язку, радіолокаційні установки, пристроїв не­земних станціях авіа навігації та супутникового зв'язку, радіо- і телепередавачі, великі антенні пристрої, системи телевідеотексту, факсимільні апарати тощо);

♦ інші пристрої, а саме:

♦ телевізійні пристрої, які використовуються у виробничих цілях,
апаратно-студійні блоки для кіно- і телестудій, аналізатори,
електронні мікроскопи, кліхографи, годинникові пристрої,
викликальні та розмовні пристрої, пристрої управління дорожнім
рухом, тоталізатори і т. ін.;

♦ конторські машини, наприклад, адресодрукувальні, бухгалтерські,
фактурні автомати, автоматичні друкарські машинки й настільні
калькулятори;

♦ диктофони, копіювальні машини, пристрої мікрофільмування,
множильна техніка.

Крім того, можуть бути застраховані носії даних та додаткові витрати, які пов'язані з виходом із ладу ЕОМ для обробки даних.

За своєю природою страхування електронних пристроїв є «страхуванням від аварій» на базі страхування від усіх ризиків. Воно по­криває всі збитки, що виникають раптово й несподівано, тягнучи за собою необхідність ремонту чи заміни застрахованого майна.

До страхових ризиків, як правило, належать:

♦ пожежа, вибух, удар блискавки, падіння літальних апаратів;

♦ скупчення диму, сажі, газів;

♦ дія води, вологи (якщо вона не спричинена атмосферними
опадами чи не зумовлена умовами виробництва);

♦ коротке замикання та інші аварійні ситуації, пов'язані з дією
електроенергії;

♦ помилки в конструкціях та розрахунках, помилки виробника,
помилки при виготовленні та монтажі, дефекти лиття й матеріалу;

♦ помилки в обслуговуванні, недбалість, необережність;

♦ злий намір та зазіхання третіх осіб;

♦ град, мороз, буря;

♦ опускання ґрунту, зсув, обвал, лавини.

Крім стандартного обсягу покриття страховий захист може охо­пити деякі додаткові ризики: землетрус, виверження вулкану, тайфун, ураган, циклон; страйк і хвилювання; ризики при транспортуванні; кра­діжка; додаткові витрати.

Основні причини, з яких збиток не відшкодовується, такі:

♦ військові дії та всі види суспільних хвилювань;

♦ пошкодження, зумовлені впливом ядерної енергії;

♦ пошкодження, завдані з наміром чи в результаті грубої
необачності страхувальника або його представника;

♦ спрацювання у процесі експлуатації, а також через корозію;

♦ помилки чи несправності, за які на підставі договору або за
законом несе відповідальність третя особа;

♦ несправності, які зумовлені виходом з ладу чи перериванням
системи постачання газом, водою чи електроенергією;

♦ витрати на виконання робіт з технічного обслуговування;

♦ суто зовнішні недоліки (подряпини на лакованих чи полірованих
поверхнях).

Страховою сумою у страхуванні електронних пристроїв, як і у страхуванні машин, є вартість відновлення пристроїв, що включає відновлювальну вартість, митний збір, а також витрати на транспорт та мон­таж. Якщо змінюється страхова вартість (наприклад, за рахунок під­вищення цін), то страхувальник зобов'язаний повідомити про це стра­ховика, щоб уникнути неповного страхування.

При встановленні розміру премій страховики користуються нор­мативами, якими враховуються звичайні (не підвищені) ризики. Спеці­альні пристрої або пристрої, які вперше з'являються на ринку, тарифі­кують з урахуванням специфічних особливостей ризику.

Поиск по сайту: