Завершення промислової революції

Друга імперія у Франції

Після проголошення себе імператором Луї-Наполеон оголосив: "Імперія - це мир". Одначе 18 років правління Наполеона III стали періодом війн.

Система державного управління Другої імперії була розрахована на те, щоб збільшити роль імператора, якому належала реальна влада, та зменшити роль представницьких органів.

Нова конституція 1852 р. починалась із заяви, що вона "визнає, підтверджує та гарантує великі Принципи 1789 р". Та насправді у Другій імперії мало залишилося від часів французької революції. З революційних символів зберігся лише триколірний прапор, але слова "Французька республіка. Свобода. Рівність. Братерство" з нього усунули.

Наполеон III мав виключне право призначати й скликати Державну раду, яка розглядала бюджет країни і вносила зміни до законопроектів. Уряду в країні не існувало: міністри підкорялися безпосередньо імператорові. Наполеон III був головнокомандувачем армії, мав право оголошувати війну та укладати мир, призначати на державні посади, видавати декрети з питань виконання законів.

Повноваження законодавчого корпусу обмежувалися лише затвердженням законів та бюджету. Члени верхньої палати - сенату призначалися довічно імператором, нижня - палата депутатів складалася з 260 осіб, що обиралися на 6 років. Єдине, що збереглося у Франції від часів революції, - загальне виборче право. Воно поширювалося на всіх чоловіків, які досягли 21-річного віку. Одначе голосування здійснювалося під брутальним тиском влади на виборців.

Величезну владу в країні здобула католицька церква, яка сприяла встановленню влади Наполеона III. Під її наглядом знаходилася народна освіта. З університетів було звільнено багатьох професорів; відомих республіканськими та ліберальними поглядами.

В'язниці були переповнені супротивниками бонапартистського режиму. Прихильники республіки, яких не було заарештовано, опинилися в еміграції. У країні заборонялося проводити будь-які масові заходи - маніфестації, мітинги тощо.

Усе це спонукало протиборців імперії до таємних змов і терористичних дій. За час правління Наполеона IIIна нього було вчинено декілька замахів.

Бонапартистський режим у Франції спирався на заможне селянство, велику торговельно-промислову буржуазію, банкірів. Особливість бонапартизму як форми державної влади полягала в поєднанні методів військово-поліційного терору з лавіруванням між різними соціальними верствами. Спираючись на католицькуцеркву і розгалужений бюрократичний апарат, бонапартистський режим видавав себе за загальнонаціональну владу, яка бере до уваги інтереси всього населення країни.

Завершення промислової революції

Імперія позбавила Францію політичної свободи, але водночас 50-60-ті pp. стали добою бурхливого розвитку промисловості й торгівлі. У той час у країні завершилася промислова революція. Усі основні галузі господарства охопило впровадження у виробництво машин. Внаслідок цього у 50-60-х pp. загальний обсяг промислової продукції збільшився вдвічі, обсяг зовнішньої торгівлі – втричі.

Швидкими темпами споруджувалися залізниці. У промисловості відбувався процес концентрації виробництва і капіталів: дрібні та середні фірми поступово поглиналися великими кампаніями.

У 1855 р. в Парижі відкрилася чергова всесвітня промислова виставка. Вона великою мірою перетворилася на демонстрацію розквіту економіки Франції. На стендах виставки були представлені найновіші досягнення промисловості країни. Основним політичним завданням цієї та наступної (1867 р.) виставок було продемонструвати стабільність Другої імперії та високий рівень економіки Франції.

У 1852 р. було розпочато грандіозний проект реконструкції Парижа. Це повинно було зменшити безробіття і прикрасити місто. На місці середньовічного Парижа постало нове місто. Мури підірвали, замість вузьких вулиць проклали прямі та широкі бульвари, висадили вздовж них дерева, побудували вокзали. Реконструювалися також інші міста країни.

7. Зовнішня політика Другої імпері ї

У зовнішній політиці Наполеон ІІІ мав схильність до авантюрних рішень - можливо, йому не давали просвітку лаври уславленого дядька - невтомного завойовника Наполеона Бонапарта. Усе його правління стало періодом неперервних війн, які коштували Франції значних людських і матеріальних жертв, але не принесли ніякої користі.

В європейській політиці Наполеон III пропагував ідею повернення Франції у ті кордони, що Існували до 1815p., виношував плани об'єднання Європи на чолі з Францією. Перешкодою на шляху реалізації своїх ідей імператор уважав Росію, яка виконувала роль "жандарма Європи". У 1854-1856 pp. Франція взяла участь уКримській (Східній) війні, внаслідок якої Росію було усунуто від європейських справ. Через деякий час імператор вирішив втрутитись в італійські справи. За право приєднати Ніццу й Савойю він оголосив війну Австрії на боці П'ємонту. Одначе після двох перемог союзників над австрійцями імператор змінив свої погляди. З Австрією було укладено мир, а французькі війська відправилися до Риму для захисту папи. Так Наполеон НІ зрадив своїх італійських союзників. Зламавши такими нерозважливими діями складну систему європейської рівноваги, він не зумів утримати першість Франції та зазнав поразки від Пруссії (1870 p.).

Друга імперія швидкими темпами збільшувала свої колоніальні володіння. Тривали війни за підкорення Алжиру й Сенегалу в Африці, що розпочались у 30-ті pp. XIX ст. У 1853 р. Французькою колонією стала Нова Каледонія (неподалік Австралії). Активну колоніальну політику Наполеон III здійснював на Далекому Сході. Разом з Англією Франція вела воєнні дії в Китаї (1857-1860 pp.) і змусила його погодитися на нерівноправні договори. Франція також брала участь у боротьбі за "відкриття" Японії для європейців. З 1858 р. розпочалася французька колонізація Південного В'єтнаму.

На початку 60-х pp. Наполеон ІІІ втрутився в національно-визвольну боротьбу проти іспанців у Мексиці. Він вирішив допомогти іспанцям придушити повстанську армію за допомогою одного французького корпусу. Мексиканська авантюра завершилася. провалом. На вимогу США у 1867 р. французькі війська було відкликано з Мексики. Невдовзі імператора Максиміліана, який тримався на французьких багнетах, мексиканські республіканці скинули з престолу і розстріляли. Експедиція до Мексики коштувала дуже дорого, ЇЇ провал викликав хвилю невдоволення у Франції.

У 1863 р. Наполеон III вирішив надати дипломатичну підтримку польському визвольному повстанню, що мало наслідком нове різке погіршення відносин із Російською імперією. Наприкінці 60-х pp. він примудрився викликати загострення відносин Франції з Пруссією, Англією та більшістю італійських держав.

Отож, наслідками зовнішньої політики Другої імперії стало значне зростання колоніальних володінь і погіршення відносин Франції з більшістю європейських країн.

Поиск по сайту: