ІІ. Функціональне обстеження

1. Дослідження гостроти зору проводять за допомогою таблиці Співцева - Головіна, де найдрібніші літери видно під кутом 5’ на відстані 5 м. Якщо обстежуваний читає останній рядок з цієї відстані, його гострота зору становить 1,0.

Є таблиці, складені за принципом геометричної прогресії, наприклад таблиця Шевальова (ш), а також кільця Ландольта з розривами з будь – якого боку.

2. Дослідження поля зору. Поле зору – це сукупність усіх точок простору, що їх сприймає непорушне око. Кожне око має поле зору, неоднакове з усіх сторін. Назовні 90°, згори 50 -55°, досередини - 55°, униз – 65 - 70°.

Досліджують поле зору за допомогою периметрів. Центральне поле зору в межах 30 – 40° від центру досліджують методом кампіметрії. Перед пацієнтом на відстані 1 м розташовують чорну дошку, пропонуючи фіксувати погляд на білій точці в її центрі. Із периферії до центру переміщують об’єкти різного розміру, визначаючи місце випадіння їх з поля зору. Так виявляють центральні і пара центральні дефекти в полі зору, а також межі сліпої плями.

Межі поля зору мають значення для діагностики топографії ушкоджень зорового тракту. Якщо межі звужені з усіх сторін, діагностують концентричне звуження, випадіння – скотоми, а половинні обмеження поля зору - геміанопсії.

3. Дослідження кольросприйняття. Кількість кольорів і відтінків, що їх сприймає людина дуже велика. Основні кольори – червоний, оранжевий, жовтий, зелений, голубий, синій, фіолетовий. Для того, щоб отримати всі відтінки, достатньо трьох кольорів – червоного, зеленого і синього. Кольоровий зір досліджують за допомогою поліхроматичних таблиць Рабкіна та Ішіахарі. В нормі здорова людина є трихромат, а порушення можуть називатись дихромат, монохромат і ахромат.

4. Дослідження світловідчуття. Світловідчуття забезпечують палички сітківки, воно зумовлене функцією зорового пурпуру. Процес адаптації органа зору до різного освітлення регулює центральний апарат, пов’язаний з вегетативною нервовою системою. Орган зору максимально адаптується до темряви протягом 40 сек., за цей час його світлочутливість зростає в тисячі разів.

5. Дослідження темнової адаптації – визначають мінімальне світлове подразнення, що сприймається оком під час тривалого перебування в темряві, за допомогою адаптометрів – приладів для вимірювання світлочутливості. Суб’єктивно розлади адаптації проявляються зниженням орієнтації в умовах зниженого освітлення.

6. Дослідження бінокулярного зору проводиться за допомогою тесту із закриттям одного ока, що ґрунтується на виключені бінокулярного зору. Мета дослідження - виявити приховану косоокість. Пацієнт закриває одне око, а іншим фіксує погляд на кінчик ручки. Після цього він кілька разів відкриває і закриває око. В разі косоокості око, з яким маніпулюють, змінює своє положення (установчі рухи). Це гетерофорія.

В залежності від того, куди відхиляється око, розрізняють: екзофорію, езофорію, гіперфорію, гіпофорію.

Поиск по сайту: