ВІД АВТОРІВ

В. М. ОРЖЕХОВСЬКА, О. І. ПИЛИПЕНКО

ПРЕВЕНТИВНА ПЕДАГОГІКА

АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ ВИХОВАННЯ

КАФЕДРА ПРЕВЕНТИВНОЇ ОСВІТИ І СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ ЮНЕСКО

В.М. Оржеховська, О.І Пилипенко

ПРЕВЕНТИВНА ПЕДАГОГІКА

Науково-методичний посібник

Ізмаїл

ББК 74.6

О 63

УДК 371:343.85

Рекомендовано до друку комісією з проблем виховання дітей та учнівської молоді Науково-методичної ради Міністерства освіти і науки України (протокол № 16 від 29 червня 2005 року)

Редактор: Пугач В.Г.

Оржеховська В.М., Пилипенко О.І.

О63 Превентивна педагогіка: Науково-методичний посібник /АПНУ. Ин-т проблем виховання. - Ізмаїл: СМИЛ, 2006. - 283 с

ISBN 966-8127-51-Х

У посібнику аналізуються сучасні орієнтири превентивної педагогіки, висвітлюються теоретико-методологічні засади превентивної педагогіки як інноваційної дисципліни, її методологія, педагогічні технології, засади первинної, вторинної та третинної профілактики. Окремі розділи присвячені педагогіці здорового способу життя, соціально-правового захисту неповнолітніх, проблемі морально-духовного розвитку неповнолітніх у контексті превентивної педагогіки.

Рекомендовано науковцям, педагогічним, соціальним працівникам, службам у справах неповнолітніх, студентам педагогічних вузів усіх типів і рівнів акредитації.

ББК 74.6

© В.М. Оржеховська,

ISBN 966-8127-51-Х О.І. Пилипенко, 2006

ВІД АВТОРІВ

Термін "превентивний" з'явився в освітньому просторі України в 1994 році внаслідок започаткованої творчої співпраці з Департаментом превентивної освіти ЮНЕСКО. Тоді за підтримки ЮНЕСКО в Україні, Болгарії та Угорщині були проведені семінари-тренінги з проблем профілактики вживання куріння, алкоголю, інших наркотиків, ВІЛ/СНІДу.

Відтоді в Україні означені проблеми досліджуються більш інтенсивно. У 1999 р. при АПН України була створена міжнародна кафедра превентивної освіти і соціальної політики ЮНЕСКО.

Проблема превентивності дуже актуальна в усьому світі. В рамках ЮНЕСКО це одна з найпріоритетніших проблем світової науки в системі психолого-педагогічних, медичних, правових, соціологічних досліджень.

Це зумовлено тим, що сучасні діти соціалізуються під загрозами поширення таких явищ, як злочинність, алкоголізм, наркоманія, ВТЛ/СНІД, інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСІІІ) тощо. Особливої гостроти проблема превентивності набуває в Україні, оскільки наявна тенденція зростання різних деструктивних явищ у молодіжному середовищі, загострення усіх трьох груп факторів (соціально-економічних, психолого-педагогічних та медико-біологічних), що викликають негативні прояви у поведінці неповнолітніх. Превентивний підхід неминуче розвивається в єдиній моделі з передовими надбаннями європейського досвіду - як єдиній моделі захисту прав дитини на здоров'я, соціальний розвиток відповідно до Декларації прав дитини.

Тому проблема превентивності у навчально-виховному процесі виступає на перший план. При цьому слід враховувати, що зі змінами суспільного розвитку та їх впливом на особистість збільшуватиметься питома вага превентивного виховання в структурі загальної виховної діяльності суспільства.

Стратегічну політику превентивного виховання в освітньо-виховному процесі, розробку педагогічних технологій, вдосконалення форм і методів здійснює лабораторія превентивного виховання Інституту проблем виховання АПН України на основі концепції превентивного виховання дітей і молоді в Україні, прийнятої у 1998 р. (додаток 1).

Превентивне виховання охоплює комплекс важливих проблем сучасної педагогіки - профілактику правопорушень серед неповнолітніх, куріння, вживання алкогольних напоїв та інших наркотичних речовин, утвердження здорового способу життя, соціально-правовий захист дітей і молоді.

Вперше на міжнародному рівні про превентивну педагогіку як науку йшла мова на міжнародній науково-практичній конференції, що відбулася в Болгарії у вересні 2003 р. (Превентивна педагогика как научное познание /сб. научных статей. - ИК. Комплекс. - ЛМ, София, 2003).

На цьому представницькому науковому зібранні країн Центральної і Східної Європи превентивну педагогіку було вирішено розглядати як галузь педагогічних знань в системі педагогічної науки, яка розкриває вплив на особистість різноманітних соціальних інституцій і забезпечує її фізичний, психологічний, духовний і соціальний розвиток, вироблення відповідальної поведінки, вміння протистояти негативним впливам оточуючого середовища в процесі соціалізації дітей і молоді, формування їхніх ціннісних орієнтацій.

Передбачувані результати функціонування превентивної педагогіки полягають у створенні оптимальної структурної системи превентивного виховання, яка сприятиме:

активізації діяльності вчених, фахівців, консультантів, практичних працівників}' дослідженні і вирішенні проблеми превентивного виховання;

залученню освітніх, медичних, соціальних і правоохоронних установ до вирішення проблем з попередження правопорушень і злочинності серед неповнолітніх, координації умов діяльності суб'єктів превентивної діяльності;

посиленню тенденції до зниження ВІЛ-інфікованих, вживання учнями психоактивних речовин, формування у молодого покоління навичок здорового способу життя;

зміні установок і моделей поведінки неповнолітніх, які мають життєві проблеми;

підвищенню рівня підготовленості фахівців навчальних закладів усіх типів і рівнів акредитації, а також системи післядипломної підготовки до превентивної діяльності серед дітей і молоді.

Необхідність написання даного посібника пояснюється зростаючим попитом на подібну літературу як з боку вищих, так і середніх навчальних закладів, бажанням ввести спецкурси в практику роботи шкіл і вузів, у систему післядипломної педагогічної освіти.

Автори будуть вдячні за надіслані пропозиції щодо вдосконалення цього навчального посібника за адресою: 04060, Київ - 60, вул. Берлінського, 9, Інститут проблем виховання АПН України.

Лекція 1

СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК ПРЕВЕНТИВНОЇ ПЕДАГОГІКИ

Поиск по сайту: