|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Тема 25. Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянинаСитуація до вирішення: Катерина Меркулова після закінчення радіотехнічного технікуму знайшла собі роботу за фахом оператор ЕОМ в комп’ютерному центрі “Навігатор”. Вона займалась тим, що реєструвала для громадян за плату електронні ящики (E: mail). Іноді у вільний час вона переглядала електронну пошту громадянки Опанасенко і звернула увагу на те, що їй дуже часто пише син Микола, який живе за 170 км, але вже кілька років не приїздив провідати її. Одного разу Опанасенко сама їй розповіла про свого сина, а також те, чому не відповідає на його листи. Про існуючі стосунки між сином та матір’ю Меркулова розповіла своїм колегам по роботі під час перерви на обід. Через деякий час вона відправила через електронну пошту листа Миколі, в якому соромила його, пропонувала навідатися до матері. Він поскаржився директору комп’ютерного центру, що їх працівниця порушила таємницю листування, і просив притягти її до відповідальності. Чи обгрунтована скарга про притягнення Меркулової до відповідальності? Мотивуйте свою відповідь. 1.Втручання в особисту переписку гр.Опанасенко та розголошення цих відомостей іншим особам свідчать про наявність у субєкта прямого умислу щодо будь-яких с.н.н. 2. Вчиненні субєктом дії у поєднанні з іншими фактичними обставинами містять ознаки злочину, передбаченого ст. 163 КК України. 3.Щодо кваліфікації дій субєкта злочину за ст. 163 КК –див. КУ ст.31 4.З субєктивної сторони злочин,скоєний Меркуловою,передбаченний ст.163 КК, вчинений з прямим умислом. Тотбо особа усвідомлювала те,що вона робить і бажала настання будь-яких наслідків. 5. Дії Меркулової можна кваліфікувати за складом злочину, передбаченого ст.163 ч.1 КК України. 6.Меркулова вчинила: порушення таємниці листування, втручання в особисте життя особи та розголошення відомостей,які їй стали відомі з тієї переписки Завдання 1. Дайте визначення наступним поняттям, що використані законодавцем при конструюванні відповідних кримінально-правових норм (письмово): Фальсифікація виборчих документів – це незаконне виготовлення або зберігання чи використання завідомо незаконно виготовлених виборчих бюлетенів, бланків відкріпних посвідчень, бюлетенів.
Порушення таємниці голосування – це умисне порушення таємниці голосування під час проведення передбачених законом України виборів, вчинене членом виборчої комісії або іншою службовою особою з використанням влади чи службового становища.
Порушення порядку фінансування виборчої кампанії – це надання фінансової (матеріальної) підтримки у великому розмірі для здійснення виборчої кампанії кандидату, політичній партії (блоку), з порушенням встановленого законом порядку, шляхом передачі грошових коштів або матеріальних цінностей на безоплатній основі чи за необґрунтовано заниженими розцінками, виготовлення або поширення агітаційних матеріалів, не оплачених з виборчого фонду чи оплачених з виборчого фонду за необґрунтовано заниженими розцінками, або оплати виготовлення чи поширення таких матеріалів. Порушення недоторканості житла – це незаконне проникнення до житла чи до іншого володіння особи, незаконне проведення в них огляду чи обшуку, а так само незаконне виселення чи інші дії, що порушують недоторканність житла громадян.
Порушення недоторканості приватного життя – це незаконне збирання, зберігання, використання або поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди або поширення цієї інформації у публічному виступі, творі, що публічно демонструється, чи в засобах масової інформації. Завдання 2 В розділі Особливої частини КК „Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав та свобод людини та громадянина” знайдіть та опишіть спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності. Звільнення від кримінальної відповідальності - це здійснювана відповідно до кримінального і кримінально-процесуального закону відмова держави в особі компетентних органів від застосування заходів кримінально-правового характеру щодо осіб, які вчинили злочин. Кримінальна відповідальність реалізується в трьох формах, а саме: 1) не пов'язаній з призначенням винному покарання; 2)пов'язаній з призначенням покарання, але зі звільненням від його реального відбування; 3)пов'язаній з відбуванням призначеного покарання. Тому звільнення особи від кримінальної відповідальності, яка реалізується, означає звільнення її від покарання, тобто від його призначення або відбування. В решті випадків звільнення має місце звільнення від кримінальної відповідальності, якій особа ще зобов'язана бути піддана в майбутньому. Законодавство передбачає випадки обов'язкового і факультативного звільнення від кримінальної відповідальності осіб, які вчинили діяння, що містять ознаки злочину. Так, обов'язковим є інститут давності притягнення до кримінальної відповідальності (крім випадків вчинення злочину, мірою покарання за який за законом може бути смертна кара), а факультативним -звільнення від відповідальності особи, яка перестала бути суспільно небезпечною внаслідок зміни обстановки після вчинення нею діяння, що містить ознаки злочину. Отже, звільнення від кримінальної відповідальності - це реалізація державою в особі відповідних органів свого повноваження, відповідно до якого вона відмовляється за наявності підстав, передбачених законом, від державного осуду особи, яка вчинила злочин, а також від покладення на неї нестатків особистого, майнового та іншого характеру, передбачених кримінальним законом за вчинення даного злочину. Види звільнення від кримінальної відповідальності: -у зв'язку з відпадінням суспільної небезпечності діяння, що містить ознаки злочину, або втратою суспільної небезпечності особою, яка його вчинила, внаслідок зміни обстановки; -у зв'язку з притягненням особи до адміністративної відповідальності; -у зв'язку з застосуванням судом примусових заходів виховного характеру; -у зв'язку з передачею особи на поруки громадській організації або трудовому колективу; -у зв'язку зі спливом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності; -у зв'язку з амністією (ч. 3 ст. 92 Конституції України); 7) спеціальні випадки звільнення від кримінальної відповідальності при вчиненні окремих категорій злочинів Закон передбачає дві підстави звільнення від кримінальної відповідальності: відпадіння суспільної небезпечності діяння або втрату суспільної небезпечності особою, яка його вчинила. Звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням адміністративного стягнення, примусових заходів виховного характеру або громадського впливу Зазначена норма надає правоохоронним органам додаткову можливість для диференційованого підходу до вирішення питання про відповідальність осіб, які вчинили діяння невеликого ступеня суспільної небезпеки, дає змогу широко залучати громадськість до справи перевиховання правопорушників, є досить ефективним засобом їхнього виправлення. Згідно із законом, звільнення від кримінальної відповідальності допускається за наявності двох умов: перша з них стосується діяння, друга - особи, яка його вчинила. Діяння в таких випадках не має становити великої суспільної небезпеки. При цьому закон не встановлює переліку таких діянь і не дає чітких критеріїв їх визначення, за винятком випадків звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням адміністративного стягнення. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності на 1 2 підставі ст. КК регламентується статтями 7, 7, 8-10 КПК. Відповідно до кримінально-процесуального законодавства, постанова прокурора, слідчого не є остаточним вирішенням питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності. Суддя, якщо він дійде висновку про необхідність притягнення особи до кримінальної відповідальності, може повернути ці матеріали прокурору. Якщо ж він погодиться з висновком про звільнення особи від кримінальної відповідальності, таке рішення стає остаточним і безумовним. Що стосується передачі на поруки, то кінцевий результат цього виду звільнення залежить від подальшої поведінки особи. Під щирим розкаянням треба розуміти явку з повинною або щиросердне визнання своєї вини, сприяння розкриттю чи розслідуванню злочину, відшкодування або усунення заподіяної шкоди та інші дії, що свідчать про дійсний осуд особою свого вчинку, а не вимушене визнання своєї вини. Звільнення від кримінальної відповідальності внаслідок спливу строків давності притягнення до кримінальної відповідальності Проміжок часу, що минає з моменту вчинення злочину до притягнення до кримінальної відповідальності і покарання винної особи, суттєвим чином відбивається на досягненні мети покарання. Чим менший цей строк, тим ефективніше реалізується ідея невідворотності покарання, досягаються цілі загального і спеціа-льного запобігання. Закон (ст. 48 КК) встановлює такі умови застосування інституту давності притягнення до кримінальної відповідальності: а) сплив указаних у законі строків; б) невчинення протягом цих строків нового злочину, за який може бути призначене позбавлення волі на строк понад два роки. Для більшості випадків ще однією умовою є неухилення від слідства і суду. Якщо з часу вчинення злочину мине 15 років, зазначений інститут дав-ності буде застосований і без цієї умови. Існують два строки давності: а)диференційований, тривалість якого залежить від тяжко- сті вчиненого злочину; б)загальний - для всіх злочинів граничний 15-річний строк для осіб, які переховуються від слідства або суду. Закон називає такі диференційовані строки давності притягнення до кримінальної відповідальності: а)один рік з дня вчинення будь-якого зі злочинів, передбачених ст. 106 і ч. 1 ст. 125, або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання не більш суворе, ніж виправні роботи або направлення в дисциплінарний батальйон; б)три роки з дня вчинення злочину, за який, згідно із законом, може бути призначено позбавлення волі на строк не більше двох років; в)п'ять років із дня вчинення злочину, за який, згідно із законом, може бути призначено позбавлення волі на строк понад два, але не більше п'яти років; г)десять років із дня вчинення злочину, за який, згідно із законом, може бути призначено більш суворе покарання, ніж позбавлення волі на п'ять років. Тривалість диференційованих строків давності притягнення до кримінальної відповідальності закон пов'язує з тяжкістю вчиненого злочину. Чим вона більша, а відтак і суворіше передбачене законом покарання, тим триваліший строк давності. Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.005 сек.) |