Керівництво ветеринарною службою, права та обов'язки начальника лікарні ветеринарної медицини та їх виконання

Відповідальність, обов‘язки та права спеціалістів ветеринарної медицини господарств.

Головний (старший) лікар ветеринарної медицини господарства є керівником служби і організатором профілактичних, лікувальних та ветеринарно-санітарних заходів. Він відповідає за ветеринарно-санітарне благополуччя стад тварин, що забезпечує виконання господарством завдань по розвитку тваринництва і реалізації доброякісних у ветеринарно-санітарному відношенні продукції. На ньому лежать відповідність за своєчасне проведення комплексу профілактичних заходів, за їх повноту і якість. Головний (старший) лікар організує та особисто проводить ці заходи, а також здійснює ветеринарно-санітарний контроль та нагляд, розробляє і представляє керівнику господарства плани ветеринарних заходів, погодивши їх з керівником ветеринарної медицини району, контролює виконання вимог ветеринарного законодавства на фермах. Разом з головним зооінженером він визначає заходи з покращання та використання кормової бази, пасовищ та водонапування, по боротьбі з яловістю тварин та збереженню молодняку, приймає участь у вибракуванні худоби і розробці показників розвитку тваринництва.

Керівник служби ветеринарної медицини господарства зобов‘язаний

Сприяти підвищенню культури ветеринарної роботи в господарстві, створювати умови для більш ефективного лікування тварин, застосування сучасних методів і засобів терапії та профілактики.Йому доводиться витрачати багато часу на практичну роботу, зокрема, на огляд та дослідження введених в господарство тварин, постановку діагнозів, лікувальну допомогу, проведення протиепізоотичних заходів тощо.

Головний лікар ветеринарної медицини господарства має право:

Забороняти введення на ферми, виведення з них, перегрупування тварин у господарстві у зв‘язку з карантинними чи обмежувальними заходами; утримання тварин в приміщеннях, які не відповідають ветеринарно-санітарним та зоогігієнічним вимогам; використання для тварин недоброякісних кормів та води; випуск з господарства недоброякісної у ветеринарно-санітарному відношенні продукції тваринництва; дозволяти чи забороняти забій тварин, зняття шкір з трупів тварин, а також використання вироблених в господарстві продуктів тваринництва, видавати ветеринарні посвідчення, довідки.

Керівник служби ветеринарної медицини господарства має право

Давати вказівки з усіх ветеринарних питань спеціалістам ветеринарної медицини цього господарства, а керівникам ферм, відділів, бригад та громадянам – власникам тварин населеного пункту, вказівки про проведення профілактичних, ветеринарно-санітарних, лікувальних, карантинних та інших заходів по боротьбі з хворобами тварин. Його вказівки з питань ветеринарної медицини обов‘язкові для працівників господарства і можуть бути відмінені лише головним державним інспектором ветеринарної медицини району.

Органи ветеринарної медицини пред‘являють високі вимоги до керівників служб ветеринарної медицини господарств, так як від рівня їх організаторської і спеціальної роботи значно залежить ветеринарне благополуччя тваринництва. В той же час в скороченні витрат від хвороб і загибелі тварин особливо велика роль спеціалістів ферм і відділів. Вони повсякденно і безпосередньо зайняті профілактичною та лікувальною роботою, слідкують за виконанням ветеринарно-санітарних правил, спостерігають за здоров‘ям тварин, правильним їх утриманням та годівлею, проводять дезінфекцію приміщень, протиепізоотичні заходи.

Разом з працівниками ферми лікар (фельдшер) ветеринарної медицини встановлює профілактичний карантин для тварин введених у господарство; приймає участь у підготовці до зимівлі худоби, контролює якість кормів, здійснює нагляд за забоєм тварин, за ветеринарно-санітарним станом забійного пункту; проводить ветеринарні заходи при відтворенні стада (в т.ч. при штучному осіменінні) та заходи боротьби з яловістю.

У відповідності з діючим ветеринарним законодавством головний лікар ветеринарної медицини, а також інші спеціалісти служби ветеринарної медицини господарства мають право:

- безперешкодно відвідувати об‘єкти ветеринарного нагляду в господарстві;

- вимагати необхідні відомості від посадових осіб, орендарів, кооператорів та інших працівників господарства для виявлення епізоотичної обстановки;

- призупинити виконання робіт, що проводяться з порушенням вимог законодавства з питань ветеринарної медицини;

- давати обов‘язкові для виконання вказівки по усуненню виявлених порушень ветеринарно-санітарних правил;

- давати вказівки спеціалістам ветеринарної медицини господарства, посадовим особам, орендаторам, кооператорам про проведення профілактичних ветеринарно-санітарних, оздоровчих заходів;

- забороняти введення, виведення, перегрупування тварин підозрюваних у захворюванні та хворих заразними хворобами;

- видавати ветеринарні довідки на тварин, продукцію та сировину.

Свої вказівки спеціаліст дає переважно в усній формі, але при необхідності він складає акт про виявлені порушення з пропозиціями по їх усуненню, представляє доповідну записку керівникам господарств чи його підрозділів, виступає з пропозиціями на засіданні дирекції чи правління господарств.

Згідно Закону України “Про ветеринарну медицину”, керівники господарств зобов‘язані забезпечувати спеціалістам ветеринарної медицини належні умови роботи, будувати лікарні (пункти) ветеринарної медицини, аптеки та інші ветеринарні об‘єкти. Лікарню ветеринарної медицини будують в господарствах різних напрямків (за винятком птахофабрик) на центральній садибі господарства або на найбільш великій фермі. Це об‘єкт загальногосподарського призначення. На кожній фермі повинен бути пункт ветеринарної медицини.

Як підкреслювалося раніше, основним у діагностиці служби ветеринарної медицини господарства є профілактика та своєчасне лікування хворих тварин. Особливо зростає відповідальність працівників ветеринарної медицини господарства при неблагополуччі ферм з інфекційних та інвазійних хвороб тварин, коли необхідно забезпечити найшвидше оздоровлення господарства та не допустити розповсюдження захворювання за його межі. З цією метою головний лікар господарства розробляє організаційно-господарські та ветеринарно-санітарні заходи з ліквідації хвороби і негайно повідомляє про неї головному державному інспектору ветеринарної медицини району.

Спеціалісти ветеринарної медицини господарства повинні підтримувати постійно зв‘язки зі службою державної ветеринарної медицини. Вони погоджують свою роботу з ними, спільно планують та проводять найважливіші заходи щодо діагностики, профілактики та ліквідації хвороб тварин, консультуються у головного державного інспектора ветеринарної медицини району, отримують у нього необхідні вказівки та інформацію, приймають участь у районних нарадах або семінарах спеціалістів ветеринарної медицини, обмінюються досвідом роботи.

Нерідко лікарі господарств звертаються з питаннями своєї професійної діяльності в районну лабораторію державної ветеринарної медицини чи в установи ветеринарної медицини області.

5.Права та обов’язки головного державного інспектора ветеринарної медицини району:

Головне управління очолює начальник - головний державний інспектор ветеринарної медицини області, який призначається на посаду і звільняється з посади головою Держкомветмедицини відповідно до законодавства.
Начальник головного управління має заступників, які за посадою є заступниками головного державного інспектора ветеринарної медицини області.
Заступники призначаються на посаду та звільняються з посади начальником головного управління за погодженням Держкомветмедицини.
Спеціалісти ветеринарної медицини головного управління є за посадою державними інспекторами ветеринарної медицини, які призначаються на посаду та звільняються з посади начальником головного управління.

Начальник головного управління:

-здійснює керівництво діяльністю головного управління і підпорядкованих йому державних установ та організацій ветеринарної медицини;
-організовує роботу головного. управління, розподіляє обов'язки між заступниками і затверджує посадові інструкції працівників головного управління;
-видає у межах своєї компетенції накази, розпорядження, приписи та вказівки щодо виконання протиепізоотичних і ветеринарно­-санітарних заходів, які є обов'язковими для органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій, та приписи, які є обов'язковими для суб'єктів господарювання усіх форм власності;

-призначає та звільняє з посад:

- начальників управлінь ветеринарної медицини в районах та містах (обласного та районного значення);
- директора обласної, міжрайонних державних лабораторій ветеринарної медицини;
-погоджує призначення та переміщення начальників територіального підрозділу ветеринарної міліції з проведення карантинних ветеринарних заходів; начальників районних державних лікарень ветеринарної медицини, міст (районного значення);

-директорів районних державних лабораторій ветеринарної медицини та завідувачів державних лабораторій ветеринарно-санітарної експертизи на ринках;
-вносить пропозиції Держкомветмедицини про поліпшення матеріально­- технічного забезпечення підпорядкованих головному управлінню державних установ і організацій ветеринарної медицини;
-підтверджує відкриття мисливського сезону на певній території після проведення обов'язкового епізоотичного обстеження мисливських угідь;
-вводить у разі виникнення карантинних захворювань тварин попередні карантинні обмеження;

-розробляє та подає на затвердження Держкомветмедицини штатні розписи, кошториси та плани асигнувань бюджетних програм головного управління;
-розпоряджається коштами в межах затвердженого кошторису на утримання головного управління та проведення протиепізоотичних заходів;
-затверджує положення, штатні розписи, кошториси та плани асигнувань підпорядкованих відповідно до пункту 3 цього Положення державних установ ветеринарної медицини;

-перерозподіляє кошти, виділені на утримання державних установ, що належать до сфери їх управлінь, у межах затверджених асигнувань;
-організовує роботу із запобігання проявам корупції,:виявлення та припинення її проявів, усунення наслідків корупційних дій.

Поиск по сайту: