Конституційна хартія Пруссії 1850 р

Лекція

з навчальної дисципліни „Історія держави і права зарубіжних країн”

по темі «Утворення Німецької імперії»

для курсантів факультетів підготовки фахівців кримінальної міліції, підготовки фахівців транспортної міліції, міліції громадської безпеки, підготовки фахівців для підрозділів слідства та дізнання

Обговорено і схвалено

на засіданні кафедри теорії й історії держави та права

Протокол № ______

„___” ________ 2010 р.

Одеса - 2010

План:

Вступ.

Питання 1. Особливості розвитку державно-правових явищ в німецьких країнах у першій половині XIX ст.

Питання 2. Північнонімецький союз. Утворення Німецької імперії.

Питання 3. Австрія та Австро-Угорщина.

Висновки.

Висновки

Мета лекції:

навчальна: ознайомити курсантів з історією становлення Німецької імперії.

виховна: пояснення ролі особистості в державотворчих процесах.

Зв'язок з іншими темами, навчальними дисциплінами:

Тема пов’язана з темами навчальних дисциплін «Теорія держави і права», «ІДПУ».

Зв'язок з практикою

Тема сприяє формуванню професійної свідомості юриста та поваги до історії інших країн.

Література:

1. Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран (Новое и Новейшее время). – М.: ЗЕРЦАЛО, 1999. – С.207-266.
2. Хрестоматія з історії держави і права зарубіжних країн. Т.ІІ: Навч. посібник для юрид. вищих навч. закладів і фак./ За ред. В.Д.Гончаренка. – К.: Ін юре, 1998. – С.-360-383.

3.Графский В.Г. Всеобщая история права и государства: Учебник для вузов. – М.: НОРМА, 2000. – С.593-631.

4.История государства и права зарубежных стран. Ч.2: Учебник для вузов/ Под ред. проф. Н.А.Крашенинниковой и проф. О.А.Жидкова. – М.: Изд-во НОРМА, 1998. – С.205-265.

5.Омельченко О.А. Всеобщая история государства и права: Учебник. В 2 т. Т.2. – М.: Остожье, 1998. – С.310-331.

1. Страхов М.М. Історія держави і права зарубіжних країн: Підручник. – Х.: Право, 1999. – С.307-323.
2. Черниловский З.М. Всеобщая история государства и права. – М.: Юрист, 1995. – С.447-455, 493-502.

Питання 1. Особливості розвитку державно-правових явищ в німецьких країнах у першій половині XIX ст.

Слід зазначити, що „Наполеонівський” період в історії людства суттєво вплинув на подальший розвиток подій всієї світової спільноти і, особливо вагомо позначився на Європейському просторі.

Так, після падіння Наполеона, в Європі відбулися наступні події:

- 30 травня 1814 р. у Парижі був підписаний договір між державами-переможцями з Францією, за яким остання позбавлялася усіх територій, завойованих нею у війнах кінця XVIII - початку XIX ст;

- у вересні 1814 р. у Відні відбувся дипломатичний конгрес, на який з'їхалися 216 представників усіх європейських держав, за винятком Османської імперії, на якому теж обговорювалася доля майбутньої Європи;

- у січні 1815 р. Англія, Австрія та Франція уклали таємний союз з метою протидії планам російського та прусського урядів у польському та саксонському питаннях. В результаті цього кроку відбулися наступні територіальні зміни: до Пруссії відійшли - північна частина Саксонії, Познань і Гданськ, шведську По­меранію, Рейнську провінцію та Вестфалію; до Австрії відійшла Галичина;

- 9 червня 1815 р. був підписаний Генеральний заключ­ний акт Віденського конгресу, яким було створено Німецький союз, до якого увійшли 34 монархії та 4 вільних міста. І хоча частина Прусських та Австрійських володінь не включалися до цього союзу, завдяки діям канцлера Меттерніха Австрія набула у цьому союзі гегемонії.

З урахуванням наведених факторів зазначимо ті державно-політичні конструкції, які існували на цей час у вказаних країнах.

1. Німецький союз.

Його керівним органом був Союзний сейм (бундестаг), який характеризувався наступним:

- являв собою раду уповноважених окремих німецьких монархів;

- турбу­вався про збереження державних кордонів;

- боровся за збереження монархічних режимів;

- підтримував політичну ізоляцію Росії;

- намагався зберегти роздробленість ні­мецьких земель;

- його рішення ставали обов'язковими лише за умови їх визнання усіма суверенними монархами - членами Сою­зу.

З урахуванням наведеного, а також того, що в ньому не існувало ні спільного судового органу, ні об'єднаного дипломатичного представництва, ні загальної армії, Німецький союз був слабкою конфедера­цією, позбавленою реальної сили і значення.

2. Прусська держава.

До її характерних ознак можна віднести:

а). Специфіка територіального устрою, за яким володіння Пруссії були роз'єднані і складалися з двох основних частин – східної та західної, які були розділені землями інших німецьких государів.

б). Обидві частини Пруссії відрізнялися поміж собою за своїм внутрішньо-суспільним ладом.

У східних провінціях пану­вало велике поміщицьке (юнкерське) землеволодіння, яким на місцях належала вища поліцейська влада і вотчинна юрисдикція. Селянство, яке стало особисто вільним після реформи 1807 р., було політично без­правним, позбавленим землі і продовжувало нести панщину та платити оброки.

В західних володіннях, які довго перебували під управлінням французів, селянство уже вивільнилося з-під кріпосної залежності, в життя увійшли буржуазні порядки та законодавство, створене фран­цузькою революцією, існувала рівність усіх грома­дян перед законом, гласне судочинство тощо. У свою чергу, поміщицька юрисдикція давно уже припинила своє існування.

в). Наявність релігійних відмінностей, бо у східній частині сповідувався переважно протестантизм, у західній - като­лицизм.

г). У кожній з восьми провінцій діяли станові ландтаги, не пов'язані між собою. Їхні функ­ції зводилися до дорадчих при монархові.

д). Для інших німецьких держав політичний режим характеризувався широким спектром державно-правових моделей.

На півночі були відновлені у повному обсязі попередні феодальні порядки.

На півдні, в декількох державах були введені конституції, дещо схожі на французьку Хартію 1814 р.

В деяких країнах, наприклад Саксонії, поновлені станові ландтаги тощо.

Усі наведені ознаки виступали серйозною перепоною на шляху об'єднан­ня усіх німецьких земель, хоча потреби економіки, єдність історичного минулого, мови і традицій вимагали такого возз'єднання. Так, наприклад, політична роз­дробленість німецьких земель не дозволяла німецькій бур­жуазії конкурувати з сусідніми державами, оскільки кордо­ни і високі митні тарифи перешкоджали вільному руху товарів і капіталу.

Причому, в ролі об'єднавчого центру, на думку прогресивних німецьких діячів, могла виступити Пруссія в якості наймогутнішої з власне німецьких держав.

Щодо цього в політичному житті німецького суспільства відбуваються певні зрушення, до яких можна віднести:

- у 1818 р. в Пруссії вводиться спільний для усіх восьми провінцій митний тариф;

- урядом Пруссії робляться спроби щодо знищення митних бар’єрів між прусськими володіннями та сусідніми німецькими державами, що у 1834 р. ознаменувалося створенням митного союзу, який об'єднав 18 держав (за виключенням Австрії та її сателітів);

- під впливом революції 1848 р. у Франції революційні виступи почалися і у німецьких землях, де поступово почали створюватися буржуазно-дворянські або буржуазні уряди;

- внаслідок революційних дій у березні 1848 р. король Пруссії видає Указ, в якому містяться наступні положення: - скликався об'­єднаний для усіх прусських провінцій ландтаг; - проголошувалась необхідність прийняття нової конституції Німецького союзу; - передбачалося створення загальнонімецьких збройних сил та ліквідація внутріш­ніх митниць тощо;

- на вказаний період припадає видання указу, яким знімалася цензура;

- у березні 1848 р. в Пруссії формується новий уряд на чолі з лідером лібералів Кампгаузеном - та наданням більшості міністерських портфелів в руки обуржуазнених аристократів;

- у травні 1848 р. відбулися двоступеневі вибори до Прусських Установчих зборів, на обговорення яких було винесено проект конституції, яка передбачала збереження в Пруссії монархії та запровадження двопалатного парламен­ту. Втім, Установчі збори виступили проти демокра­тичного вирішення аграрного питання, де, наприклад, вимога відміни феодальних повинностей без викупу була відкину­та;

- в політичному житті відбувається боротьба між „мало-німецькою” партією, метою якої було об'єднання Німеччи­ни (без Австрії) навколо Пруссії на чолі з „демократичним” імператором, та „велико-німецькою” партією, метою якої було об'єднання Німеччини під егідою Австрійської імперії.

- весною 1848 р. обирається загально-німецький парламент, у якому більшість отримали представники лі­беральної буржуазії;

- основна діяльність парламенту була спрямована на об’єднання Німеччини, результатом чого стало обрання австрійського ерц­герцога Іоганна на посаду тимчасового імперського наміс­ника Німеччини, тобто означало успіх велико-німецької партії;

- друга половина 1848 р. ознаменувалася спадом революційного руху та поворотом німецької ліберальної буржуазії до союзу з феодальною аристократією та монар­хічними режимами, що, безумовно, вплинуло і на долю німець­кого об'єднання, яке вже не могло бути досягнутим революційним шляхом;

- на вказаний період припадає падіння в ліберальних урядів в німецьких державах (наприклад, Кампгаузена), розпускаються демократичні організації, закриваються ліві газети тощо. Наприклад, відносно Пруссії Установчі збори спершу переводяться до Бранденбурга, а у грудні 1848 р. їх розпускають;

- у період між 1848 р. та 1849 р. королем приймається Прусська конституція, до ознак якої можна віднести: гарантувала свободу слова, зібрань та союзів, а також представництво в палатах; проголошу­вала недоторканність приватної власності; ко­ролівська влада проголошувалася „Божою милістю”; ко­роль наділявся правом абсолютного вето; королю належало безконтрольне управління армією та право оголошення війни. Втім, щодо цього, зберігалися попереднє карне законодавство та податкова система, вводилися певні обмеження щодо виборчого права тощо.

- навесні 1849 р. король видає „трикласний ви­борчий закон”, специфіка якого полягала в наступному: чоловіче населення у віці від тридцяти років поділялося на три види в залежності від рівня сплачуваних податків; всі три види виборців обирали по од­наковому числу виборщиків; виборщики шляхом відкритого голосування обирали депутатів прусського ландтагу. Така процедура забезпечила в ландтазі переважну кількість депутатських місць королівським чиновникам та відмінила загальне виборче право;

- у березні 1849 р. Франкфуртський парламент схвалює загальноімперську конституцію, яка зберігала 36 німецьких мо­нархій та старий державний апарат в усіх німецьких зем­лях, тобто встановлювала своєрідну федерацію німе­цьких монархій. Також, за вказаною Конституцією створювалась загальнонімецька центральна влада, носієм якої ставали спадковий імператор та загальнонімецький парламент – рейхстаг; а також проголошувала рівність усіх громадян перед зако­ном, недоторканність приватної власності, свободу слова, совісті, зібрань.

- пропозиції Франкфурт­ського парламенту прийняти імпера­торську корону відкинули усі провідні монархи Німеччини (наприклад, Пруссії), що стало втратою останнього шансу здійснити волею на­родних мас революційне об’єднання Німеччини;

- на даний період припадає жорстке придушення повстань силами реакції;

- у травні 1849 р. з ініціативи прусського уряду був створений союз трьох королів (прусського, саксонського і ганноверського), до якого згодом приєдна­лися ще 27 дрібніших держав, утворивши Німецьку унію на чолі з Пруссією. З часом, під тиском Австрії та Росії Німецька унія була розпущена.

- у січні 1850 р. королем приймається Конституція Пруссії (Конституційна хартія Пруссії);

- у травні 1851 р. відбулося остаточне відновлення Німе­цького союзу у вигляді, в якому він існував до рево­люції 1848 р.;

- відбувається конкуренція між Пруссією та Австрією за домінування серед німецьких держав, до остання одержує підтримку європейських держав.

Усі вказані фактори стали передумовою створення майбутньої німецької держави у другій половині XIX ст., де провідне місце мала посісти або Австрія, або Пруссія, що, як очевидно, могло бути вирішене збройним шляхом під впливом економічних, політичних, релігійних та інших факторів.

В цьому контексті викликають певну цікавість такі процеси, які відбувалися у Пруссії другої половини XIX ст. До них можна віднести:

- в декілька разів зростає протяжність залізничних колій;

- серйозно зріс експорт;

- різко збільшилося число парових двигунів, задіяних у промисловості;

- спостерігається успіш­на конкуренція з сусідніми державами, яка досягається за рахунок високого рівня експлуатації;

- зростає тривалість робочого дня;

- різко зменшується реальна заробітна плата в промисловості;

- відбувається рух прусського уряду в напрямі забезпечення класового миру, де основним важелем було правове регулювання: - вводиться законодавство з охорони дитячої праці; - відбувається на користь реакції „редагування” Конституції 1850 р.; - створюється наступна цензура, за якої при наявності трьох попереджень нелояльний друкований орган підлягав закриттю; - відбувається обхід постанов ландтагу, що особливо контрастно проявилося у військовій сфері.

Конституційна хартія Пруссії 1850 р.

До юридичних властивостей вказаного документу можна віднести:

- ініціатива в її створенні належала королю;

- король зберігав право абсолют­ного вето;

- право законодавчої ініціативи належало королю та обом палатам;

- король був главою виконавчої влади і міг призначати та звільняти міністрів;

- королю належало верховне командування армією;

- королю належало право об’являти війну, укладати мир та підписувати угоди з іноземними урядами;

- міністри були непідзвітними ландтагу, не несли колективної відповідально­сті, не йшли у відставку внаслідок вотуму недовіри;

- парламент був двопалатний і отримав право вотування законів, затвер­дження бюджету та податків;

- відносно виборів депутатів закладалися положення „трикласного закону”;

- верхня палата була задумана як наполовину виборна, але з часом стала пожиттєвою і спад­ковою та формувалася з принців крові, князів і призна­чуваних королем перів;

- спочатку до верхньої палати потрапили обербургомістри великих міст та представники університетів, але у 1852 р. їх представництво було скасоване;

- з деякими поправками Конституція діяла у Пруссії до 1919 р.

Питання 2. Північнонімецький союз. Утворення Німецької імперії.

Слід зазначити, що бурхливі суспільно-політичні процеси, які відбувалися в житті німецьких країн у першій половині XIX ст., не зменшили своєї активності і у другій половині цього століття та серйозно вплинули на подальший хід Європейської історії.

В цьому контексті примітними можна назвати наступні моменти:

- у 1853 р. Пруссія відновлює митну унію, яка економічно об'єднала під її проводом більшість держав Німецького союзу;

- відбувається невтручання німецьких держав в італо-франко-австрійську війну 1859 р.;

- у 1864 р. укладається військовий союз між Австрією та Пруссією проти Данії результатом чого Шлезвіг став прусським, а Гольштейн - авст­рійським;

- навесні 1866 р. Пруссія уклала антиавстрійський союз з Італією, підтриманий іншими німецькими державами, і одержала військову перемогу;

- у липні 1866 р. між воюючими сторонами за посередництвом французького імператора Наполеона ІІІ була підписана Нікольсбурзька угода, за якої Німецький союз ліквідовувався і створювався новий Північнонімецький союзз держав, роз­ташованих на північ від р. Майн. Пруссія в цьому союзі отримувала військове командуван­ня та відповідну провідну роль в усіх його справах. Участь Австрії у створен­ні та діяльності Союзу виключалася.

- у вказаний період 18 німецьких держав та три вільних міста підписали союзний дого­вір, залишивши поза ним невелику частину інших південнонімецьких країн, наприклад, Баварію;

- на початку 1867 р. приймається Союзна Конституція;

- за наявністю вказаного союзу створювався єдиний внутрішній ринок, вводилася єдина система мір і ваг, вводилися єдиний торговельний кодекс і єдине вексельне прав;

- держави, що не увійшли до союзу, розпочинають рух у сторону Франції;

- з метою приєднання південнонімецьких земель, що не увійшли до Союзу, Пруссія в особі канцлера Бісмарка проводить зовнішньополітичні кроки щодо Франції, результатом чого стає війна між вказаними країнами у 1870 р., яку успішно виграє Пруссія;

- у січні 1871 р. в Версалі прусський король Вільгельм І Гогенцоллерн був проголошений німецьким імператором. До складу Німецької імперії увійшли південнонімецькі держави, з якими імперія у собі об'єднувала 22 монархії та 3 віль­ні міста;

- у квітні 1871 р. була прийнята Конституція Німецької імперії;

- у новоствореній державі поступово відбувається реакційний тиск, перш за все пов’язаний з репресіями проти соціалістів;

- завдяки контрибуції, отриманої від Франції, відбувається бурхливий економічний розвиток Німеччини, яка за промисловими показниками на початку 20-го століття почала домінувати у Європі, витрачаючи на військові потреби величезну частину бюджету;

- поступово, особливо на початку 20-го століття, відбувається державний тиск на робітничий рух, що особливо рельєфно проявилося з прийняттям Закону „Про союзи”, за яким, зокрема, дозволявся розпуск будь-якого об'єднання під приводом „порушення карного законодавства”;

Поиск по сайту: