Союзна Конституція 1867 р

До основних властивостей вказаного документу можна віднести:

- визначала наявність двопалатного рейхстагу (парламенту);

- нижня палата обирала­ся загальним голосуванням, проте виборчих прав були позбав­лені жінки, солдати і домашня прислуга;

- обмежені права рейхстагу повністю контролювалися владою президента Союзу - прусського короля та верхньої палати (Союзної ради);

- Президент Союзу мав виключне право склика­ти і розпускати рейхстаг та Союзну раду;

- закони, прийняті парламентом, затверджувались Президентом;

- єдиним союз­ним міністром був канцлер Союзу, відповідальний перед Президентом;

- перед рейхстагом канц­лер відповідальний не був;

- на чолі окремих відомств (міні­стерств) були поставлені підлеглі канцлеру статс-секретарі.

Конституція Ні­мецької імперії 1871 р.

Основними рисами цього документу можна вважати:

- рейхстаг створювався шляхом таємного голосування на загальних та прямих виборах;

- рейхстаг був двопалатним;

- верхня палата (Союзна рада) складалася з представників держав, які входили до складу союзу, і мала 58 депутатів, із яких 17 – мала Пруссія;

- зміни до Конституції вважалися відхиленими, якщо мали проти себе 14 голосів у Союзній раді;

- визначалося, що імперське законодавство здійснювалося Союзною радою та рейхстагом, причому згода більшості в кожному з них необхідна для імперського закону та встановлює його;

- президентство в союзі належало королю прусському, який носив титул німецького імператора;

- імператор є представником імперії у міжнародних відносинах, об’являє війну та укладає мир;

- імператору належало вироблення та публікація імперських законів, а також нагляд за їх виконанням;

- імператор призначає та звільнює посадових осіб імперії, включаючи канцлера;

- імператору була підпорядкована армія;

- на чолі Союзної ради перебував ім­перський канцлер.

В цілому, як свідчить аналіз, на вказаний період припадає становлення загальнонімецького права у Німецькій імперії.

Щодо цього найбільш примітним вважається вироблення Німецького цивільного укладення 1900 р., яке в основному відповідало новим історичним умовам буржуазно­го розвитку країни.

Цей документ містив 2885 параграфів і складався із наступних п’яти книг: Загальна частина, Зобов’язальне право, Речове право, Сімейне право, Спадкове право.

У галузі кримінального права найбільш значною пам'яткою вважається Кримінальне укладення 1871 р., де, наприклад, серед покарань домінують жорсткі санкції - смертна кара, тюремне ув'язнення, каторж­ні роботи.

У 1877 р. приймається Кримінально-процесуальний кодекс, який, зокрема, закріплював процедуру змішаного (розслідувального та зма­гального) процесу, а у 1897 р. приймається Торговельне укладення.

Питання 3. Австрія та Австро-Угорщина.

Після наполеонівський період в цій країні перш за все характеризується специфікою територій, які перебували під управлінням австрійського монарха, та населення, що мешкало на цих територіях.

Так, територію країни умовно можна поділити на такі складові, як:

1. Спадкові землі Габсбургського дому на чолі з австрій­ським ерцгерцогством, розділені на 10 окремих провінцій.

2. Ломбардо-Венеціанське королівство.

3. Землі Богемського (Чеського) королівства у складі трьох провінцій - Чехії, Моравії та Австрійської Сілезії.

4. Галичина та Буковина.

5. Землі „Корони св. Стефана” - Угорське королівство, князівство Трансільванія, королівства Хорватії і Словенії та сербська провінція Воєводина.

Управління цією імперією монарх здійснював шляхом призначення на керівні посади не місцевих жителів.

Вказана імперія мала певну стабільність до 1848 р., коли в Європі розпочався революційний рух.

Цьому періоду притаманні наступні властивості:

- у березні 1848 р. відбуваються масові демонстрації, результатом яких є відставка уряду, та створюється Національна гвардія;

- 15 березня 1848 р. розпочалася революція в Будапешті, наслідком якої стало: перехід влади до рук Комітету суспільної безпеки та формування першого самостійного уряду Угорщини, до якого увійшли представники ліберального дворянства, прихильники поміркованих реформ та угоди з Габсбургами; було відмінене кріпацтво та кріпосні повинності, відмінялася церковна десятина тощо;

- імператор видає указ, яким погоджується на введення конституції, що й була вироблена імперським урядом та опублікована у квітні 1848 р.;

- внаслідок суспільного невдоволення конституцією уряд розпочинає реакцію, стягуючи до столиці війська та розпустивши Центральний політичний комітет Національної гвардії;

- у травня 1848 р. відбувається невдала спроба республіканського перевороту, наслідком чого стала заборона урядом скли­кання зборів та друкування листівок, закриття університету та інших навчальних закладів;

- наприкінці травня в столиці відбуваються вуличні бої, після яких уряд робить проступки, виводячи війська та надаючи охорону столиці Національній гвардії;

- у червні виданий новий виборчий закон, за яким до виборів у рейхстаг допускалися і робітники;

- у липні розпочав роботу новообраний рейхстаг, до складу якого увійшли представники різ­них національностей та соціальних груп;

- за перші місяці роботи рейхстаг прийняв серйозні законодавчі документи, у яких, наприклад, відмінив за викуп феодальні повинності селян, визначив порядок сплати викупних сум поміщикам, з яких частину сплачувала держава;

- у вересні імператор виступив з засудженням прагнення Угорщини до незалежності та полі­тику угорського уряду, результатом чого стало рішення угорських Національних зборів про створення Комітету захисту вітчизни;

- імператор розпускає угорські Національні збори, а в жовтні розпочинається війна з революційною Угорщиною;

- на березень 1849 р. припадає розгін австрійського рейхстагу за допомогою військових та урядом вводиться нова конституція, за якою імператору передавалася уся виконавча влада, а законодавча влада нада­валася загальноімперському двопалатному рейхстагу;

- у квітні 1849 р. угорські Національні збори проголосили державну незалежність Угорщини;

- у період з травня по серпень австрійський імператор у союзі з російським царем розпочали військовий тиск на Угорщину, що закінчився її поразкою;

- наприкінці 1851 р. та на початку 1852 р. в країні відбуваються наступні реакційні зрушення: відміняється конституція 1849 р.; зводяться до мінімуму права провін­ційних сеймів; поглиблюється пригнічення народів імперії; угорський парламент розпущено, а її територія розділяється на 5 намісництв, які управлялися австрійськими чиновниками; різко зростає військовий бюджет та витрати на поліцію;

- у жовтні 1860 р. урядовим указом вводиться федералістська конституція, за якою імператор мав здійснювати законодавчу владу спільно з ландтагами (сеймами) окремих земель та з загальноімперським рейхсратом;

- у лютому 1861 р. була опубліко­вана нова австрійська конституція, яка викликала хвилю протестів у народів, що населяли імперію;

- червень – липень 1866 р. – відбувається австро-прусська війна, яка закінчилася перемогою Пруссії, серйозно ослабила Габсбургів та загострила політичну кризу в Австрії;

- травень – червень 1867 р. відбувається перетворення Австрійської імперії на дуалі­стичну монархію - Австро-Угорщину, на чолі якої був поставлений імператор Австрії, який одно­часно носив титул угорського короля. Австрія та Угорщина мали спільні міністерства іноземних справ, військове і морське, міністерство фінансів, втім, Угорщина отриму­вала право мати свій парламент та окремий уряд. Для контролю над діяльністю загальноімперських мі­ністерств та для вирішення загальноімперських питань щорічно скликалися об'єднані делегації від законодавчих органів Угорщини та Австрії.

- у грудні 1867 р. була прийнята австрій­ська конституція;

- у 1882 р. увійшла до Троїстого союзу, у складі якого вступила у Першу світову війну, яка для Австро-Угорщини закінчилася поразкою;

- 31 жовтня 1918 р. в Австро-Угорщині була повалена династія Габсбургів, що, в свою чергу, стало передвістям розпаду імперії та створення незалежних держав.

До основних правових пам’ятників вказаного періоду можна віднести:

Поиск по сайту: