Обговорено і схвалено

Лекція

з навчальної дисципліни „Історія держави і права зарубіжних країн”

по темі «Держави Європи у ХХ ст.»

для курсантів факультетів підготовки фахівців кримінальної міліції, підготовки фахівців транспортної міліції, міліції громадської безпеки, підготовки фахівців для підрозділів слідства та дізнання

Обговорено і схвалено

на засіданні кафедри теорії й історії держави та права

Протокол № ______

„___” ________ 2010 р.

Одеса - 2010

ПЛАН

Вступ

1. Державно-правовий розвиток Німеччини між двома війнами:

2. Поділ Німеччини. Проголошення НДР. Конституція НДР 1949 р.;утворення ФРН - Бонська Конституція 1949 р.

3. Конституційний розвиток Франції після Другої світової війни.

Висновки

Мета лекції:

навчальна: ознайомити курсантів з історією становлення країн Європи.

виховна: пояснення ролі особистості в державотворчих процесах.

Зв'язок з іншими темами, навчальними дисциплінами:

Тема пов’язана з темами навчальних дисциплін «Теорія держави і права», «Основи економічної теорії».

Зв'язок з практикою

Тема сприяє формуванню професійної свідомості юриста та поваги до історії інших країн.

Література:

1. Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран (Новое и Новейшее время). – М.: ЗЕРЦАЛО, 1999. – С.207-266.
2. Хрестоматія з історії держави і права зарубіжних країн. Т.ІІ: Навч. посібник для юрид. вищих навч. закладів і фак./ За ред. В.Д.Гончаренка. – К.: Ін юре, 1998. – С.-360-383.

3.Графский В.Г. Всеобщая история права и государства: Учебник для вузов. – М.: НОРМА, 2000. – С.593-631.

4.История государства и права зарубежных стран. Ч.2: Учебник для вузов/ Под ред. проф. Н.А.Крашенинниковой и проф. О.А.Жидкова. – М.: Изд-во НОРМА, 1998. – С.205-265.

5.Омельченко О.А. Всеобщая история государства и права: Учебник. В 2 т. Т.2. – М.: Остожье, 1998. – С.310-331.

1. Страхов М.М. Історія держави і права зарубіжних країн: Підручник. – Х.: Право, 1999. – С.307-323.

ВСТУП

До початку XX століття в провідних державах світу в ос­новному завершився період утвердження буржуаз­них суспільних відносин. Економічне панування буржуазії об'єктивно обумовило її перевагу в політичній структурі суспі­льства. Держави міцно стають на шлях капіталістичного роз­витку. Вже до кінця ХІХ ст. типовою формою здійснення полі­тичної влади буржуазії стає буржуазна демократія. Вона визна­чалася самим характером буржуазних революцій, а згодом – умовами боротьби за ліквідацію феодальних пережитків. Саме демократична держава дозволила буржуазії в союзі з іншими прошарками суспільства здійснювати політичне панування; са­ме вона забезпечувала найсприятливішу обстановку для реалі­зації інтересів різних класів і соціальних груп.

Основними ознаками буржуазно-демократичного політич­ного режиму були: парламентаризм, розподіл влади, конституційне проголошення прав і свобод громадян, широка участь народних мас в управлінні державою.

Крок за кроком на основі закону і неписаних угод формує­ться важливий принцип буржуазної конституційної політики – відповідальність уряду перед парламентом. Встановлюється правило, відповідно до якого в уряд входять члени керівництва партії, яка отримала перемогу на виборах.

У XX столітті поширення набуває таке важливе політичне явище, як перевага виконавчої влади над представни­цькими установами. Характеризуючи розвиток окремих держав, зупинимося на причинах цього явища. Зазначимо, що перед правлячими класами постало подвійне завдання: з одного боку, зосередити розв'язання найважливіших державних справ у руках уряду або президента, а з іншого – максимально забезпечити парламентську підтримку діяльності органів виконавчої влади. Ось чому в ряді держав практика склалася таким чином, що повновладним учасником, а іноді й керівником законодавчого процесу є прези­дент або уряд.

Такі внутрідержавні процеси супроводжувалися відпові­дною трансформацією буржуазного права. Змінюється насам­перед співвідношення влади і права. У сучасному буржуазно­му суспільстві різко зростає переваги держави, політичної влади в цілому. Збільшується обсяг і розширюються межі позаправової, нерегульованої законом діяльності державних органів на базі зростання їх повноважень. Різко зростає обсяг позаза­конної діяльності карального механізму й одночасно розши­рюється коло нормативних актів фактично неконституційного характеру. Нерідко закон як правова норма обертається в юридичне беззаконня.

Поиск по сайту: