Державно-правовий розвиток Німеччини між двома війнами

Парламентарне правління Веймарської республіки регуля­рно переживало кризи. В умовах загальної економічної кризи 1919-1933 рр. суспільний настрій усе більше схилявся до від­критої терористичної диктатури, спроможної вивести країну з кризового стану. На авансцену політичного життя висувається вояччина, яка діє в союзі з нацистською партією.

У 1930 р. перемогу на виборах у рейхстаг одержала націонал-соціалістична партія. Апелюючи до національного почут­тям німців, серед яких панувало невдоволення умовами Версальського мирного договору 1919 р., і запропонувавши ясну і конкретну програму соціально-економічних перетворень, ця партія стала головною в політичному житті країни. Відповідно до конституції президент Гінденбург 31 січня 1933 р. призначив Гітлера канцлером Німеччини.

Протягом кількох місяців після приходу до влади фашисти повністю знищили інститути буржуазної демократії, закріплені Веймарською конституцією. Були заборонені всі політичні пар­тії (крім націонал-соціалістичної партії), розпущені всі громадські організації. Піддава­лися жорстоким репресіям усі, хто не були згодні із фашистсь­ким режимом.

Закріплюючи одноособову, диктаторську владу, Гітлер 23 березня 1933 р. проводить у рейхстазі закон «Про повнова­ження уряду», який наділив імперський уряд правом видавати акти з будь-яких питань внутрішньої і зовнішньої політики без санкції рейхстагу або президента.

Після смерті президента Гінденбурга в 1934 р. за постано­вою уряду посада президента була скасована, а уся влада скон­центрована в руках рейхсканцлера – Гітлера.

Специфікою фашистського режиму в Німеччині була осо­блива форма організації державного управління суспільством. Механізм такого управління включав:

· апарат терору (СА – штурмові загони; СС – охоронні за­гони; СД – органи державної безпеки; таємна поліція – гестапо; «народний трибунал» та інші органи фашистської юстиції);

· апарат організаційного впливу на населення (націонал-соціалістична партія, націонал-соціалістична жіноча спілка; гітлерюгенд, «трудовий фронт» та ін.);

· апарат пропагандистської обробки народних мас, який формував суспільну думку та ідеологію.

У 1933-1934 рр. форсується процес централізації внутрі­шнього державного управління на основі перегляду взаємовід­носин імперських і провінційних органів, впровадження унітар­ної системи державного устрою, ліквідації традиційних елементів федералізму.

Таким чином, до 1935 р. завершується процес створення нацистської держави в Німеччині, який характеризується таки­ми рисами:

· провідні державні посади займають представники військово-фашистських кіл;

· ліквідовані представницькі установи і форми фе­деративної державної організації;

· розпускаються всі політичні партії, крім правлячої націонал-соціалістичної партії;

· ліквідуються усі конституційні буржуазно-демократичні права і свободи;

· режим законності заміняється терористичною військово-поліцейською сваволею;

· формально не скасована Веймарська конституція припи­нила свою дію.

2.Поділ Німеччини. Проголошення НДР. Конституція НДР 1949 р.;утворення ФРН - Боннська Конституція 1949 р.

Примусивши гітлерівську армію до капітуляції і окупува­вши територію Німеччини, союзники – СРСР, США, Великоб­ританія і Франція – виробили узгоджену політику відносно Ні­меччини. Було вирішено, по-перше, що війська країн-переможниць займуть кожна одну з 4-х окупованих зон, а потім (5 червня 1945 р.) ухвалили, що з усіх 4-х командуючих буде утворена Контрольна рада, покликана вирішувати поточні питання, які мають значення для всієї Німеччини.

Нарешті, влітку 1945 р. (17 липня – 2 серпня) у Потсдамі, біля Берліна відбулася конференція глав урядів. Союзники по­годилися встановити в Німеччині тимчасовий окупаційний ре­жим, для чого територія країни була поділена на 4 зони: радян­ську – на сході; американську, англійську і французьку – на за­ході. Було вирішено:

1) розпустити німецькі збройні сили і лік­відувати генеральний штаб німецької армії;

2) заарештувати і пе­редати суду військових злочинців;

3) знищити монополістичні спілки капіталістів – опору фашистського режиму;

4) провести очищення німецького державного апарату від військових злочинців (денацифікацію);

5) ліквідувати військово-промисловий потенціал Німеччини з тим, щоб вона більше ніколи не могла виробляти зброю.

Відновлялася дія демократичних інститутів: місцевого са­моврядування, свободи зборів, слова, преси. Управління окупованою країною зосередилося в Союзній контрольній раді, створеній із представників держав, які окупували Німеччину.

Так тривало до грудня 1946 р., коли було створено спочат­ку сепаратне управління двома західними зонами (американсь­кою і англійською), а потім і всіма трьома. Логічним наслідком став поділ Німеччини, який призвів до виникнення двох німецьких держав – однієї – на заході (майбутня Федера­тивна республіка Німеччини), і другої – на сході (майбутня Ні­мецька демократична республіка).

Поиск по сайту: