Виникнення і розвиток економічної соціології

Економічна соціологія виникла в сер. 50-х рр. ХХ ст. в США з метою осмислення складних процесів управління і пошуку ефективних моделей господарювання. Засновники – Н. Смелзер, Т. Парсонс, К.Девіс).

Категоріальний апарат економічної соціології

Об’єкт економічної соціології - механізми, які породжують і регулюють зв’язки між економікою і суспільством; поведінка і взаємозв’язок соціальних груп.

Предмет економічної соціології – соціальний механізм розвитку економіки, система поведінки і свідомість суспільних груп в економічній сфері, взаємодія їх між собою і з державою.

В своєму розвитку економічна соціологія пройшла наступні етапи:

І етап (к. ХVШ- поч. ХІХ ст.) - теорія економічного лібералізму А.Сміта, яка розглядала економічну систему як саморегулюючу систему, втручання в яку політиків приносить лише шкоду. Держава повинна бути гарантом свободи підприємництва і конкуренції, а суспільство об’єднує зусилля індивідів. Д. Рікардо продовжив цю теорію і розвинув теорію розподілу та відтворення, які мають соціальний характер;

П етап (ХІХ ст.) – увага звертається на протиріччя капіталістичного суспільства, формується методологія, принципи аналізу процесів взаємозв’язку економіки і суспільства, вироблення категорій. Швейцарський економіст Ж. де Сісмонді поставив питання про взаємодію капіталістичної системи виробництва і споживання, законодавче обмеження розвитку великого капіталу, підтримку дрібних виробників. О. Конт один з перших вказав на характерні особливості індустріального суспільства, сформулював закони його функціонування і розвитку. К. Маркс розглянув закономірності розвитку з позиції інтересів, діяльності і відносин між класами, які займають різне становище в системі виробництва, розподілу, обміну і споживання суспільного продукту. Стрижнем соціального механізму він вважав класову боротьбу пролетаріату з буржуазією, в основі якої лежить протилежність класових інтересів щодо власності на засоби виробництва і відповідно – до політичної влади. М. Вебер розробив теорію соціальних інститутів та сформулював їх роль в регулюванні економіки. Його ідеї про бюрократію, соціальну організацію праці, методологічні розробки лягли в основу соціологічної науки. Він ввів поняття: «статусні групи», «адміністрація», «авторитет», «влада», виявив вплив економіки на політику та інші сфери соціального розвитку. Е. Дюркгейм вперше описав працю як соціальний процес інтеграції суспільства.

Ш етап (поч. 20-х- сер. 50-х рр. ХХ ст.) – бурхливий розвиток емпіричних досліджень становлення промислової соціології, соціології організацій, теорія соціальної стратифікації та соціальної мобільності. Основними об’єктами досліджень були людські відносини, формальні і неформальні групи, теорія малих груп, лідерство і керівництво, соціальна диференціація;

ІV етап- 50-60-ті рр. ХХ ст. - структурно-функціоналістський напрямок теоретичної соціології, який намагався пов’язати економіку з іншими підсистемами суспільного життя (Т.Парсонс, Н. Смелзер, Д. Мурі, К. Девіс).

У працях Т. Парсонса «Економіка і суспільство», Н. Смелзера «Соціологія економічного життя» вперше здійснена спроба описати предмет, розглянути історію економічної соціології. Економіка вважалася підсистемою соціальної системи, яка виконує функцію адаптації суспільства до навколишнього середовища. Підсистемами економіки є виробництво, капіталовкладення, природні і людські ресурси, підприємництво.

V етап (к.60-х -70-ті рр. ХХ ст.- кризовий період, пов’язаний з різкою критикою методології структурного функціоналізму. Дослідникам не вдалося синтезувати економічний і соціальний аналіз, створити концепцію, що органічно поєднувала б різні дослідження на міцній теоретичній основі.

VІ етап (к.70-х- к. 90-х рр. ХХ ст.) - етап «нової економічної соціології», яка орієнтується на аналітичні, порівняльні дослідження між окремими регіонами, країнами; розглядає проблеми не окремих соціальних груп, а цілих соціальних систем, набуваючи рис «порівняльної мікросоціології».

7. 2. Основні наукові напрямки економічної соціології

Економічна соціологія проводить дослідження в трьох основних напрямах:

- дослідження статистичних аспектів взаємоз’язків економічної і соціальної сфер;

- вироблення підходу до розвитку економіки як до соціального процесу;

- функціонування і розвиток соціального механізму.

Поиск по сайту: