|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Конфлікт як соціальне явищеСоціологія конфлікту поступово сформувалася наприкінці ХХ ст. і науково- практичний інтерес галузі зосереджений на таких проблемах: 1) сутність конфлікту, з’ясування джерел природи і ступеня конфліктності суспільства; 2) специфіка власне соціологічного підходу до аналізу конфліктів; 3) мотивація конфлікту; 4) взаємозв’язок конфліктів на макро- та мікрорівнях; 5) управління конфліктами. Соціологія конфлікту – галузь соціології, яка вивчає сутність, зумовленість, наслідки та управління конфліктом як соціальним явищем. Найчастіше конфлікт виявляє себе в соціальному середовищі, виступаючи як соціальний конфлікт. Соціальний конфлікт – зіткнення інтересів двох чи більшої кількості індивідів, соціальних груп. Гострота конфлікту – це ступінь зіткнення інтересів, глибина суперечностей учасників конфліктної взаємодії. Тривалість конфлікту – часові виміри існування конфлікту. Межі конфлікту - зовнішні структурно-динамічні кордони конфлікту: суб’єктні, просторові, часові. До елементів конфлікту належать: - сторони, що конфліктують; - зона конфліктної взаємодії; - уявлення про ситуацію - причини і мотиви; - умови, за яких відбувається конфлікт; - дії (перешкоди, загарбання, утримання, нанесення шкоди, погрози, насильство та ін. Конфліктна поведінка має певні принципи, стратегії, тактики. Серед головних принципів визначають: -концентрацію сил; -координацію сил; -нанесення удару по слабких зонах суперника; -економія сил та часу. Тактика поведінки має практичну реалізацію: 1. фізичне насильство (винищення матеріальних цінностей, блокування чужої діяльності, наруга над особистістю, вбивство); 2. психологічне насильство (образи, зневага, дискримінаційні заходи, негативна оцінка суперника, приниження, брутальність); 3. захоплення та утримання об’єкта конфлікту; 4. тиск (накази, погрози, шантаж, компромат, ультиматуми); 5. демонстраційні дії (публічні висловлювання, скарги, суїцидальні спроби, голодування, пікетування); 6.санкціонування – вплив на опонента через збільшення робочого навантаження, зниження зарплати, накладання заборон, невиконання розпоряджень); 7. тактика коаліцій – створення союзів, розширення можливостей протидії; 8. фіксація власних позицій – використання фактів, логічних прийомів, для підтвердження позиції, містить критику, прохання, переконання, висування пропозицій); 9. дружелюбність – коректне спілкування, демонстрація готовності вирішувати проблему, надання необхідної інформації, допомоги, вибачення, заохочення); 10. угоди – обмін благами, обіцянками, вибаченнями, поступками. Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.) |