Засоби повітряних перевезень, інфраструктура повітряного транспорту

Головною особливістю повітряного транспорту, яка відрізняє його від інших, наземних видів транспорту, є швидкість перевезення, яка враховує весь час, який потрібно витратити пасажиру від моменту виїзду з пункту відправки до прибуття в пункт призначення.

На коротких відстанях (до 500 км) залізничний і автомобільний транспорт мають явну перевагу перед повітряним за рахунок значно меншого часу на наземне обслуговування. Проте, при зростанні відстаней перевезення пасажири віддають перевагу повітряному транспорту. При дальності польоту більше 1000 км частка повітряного транспорту складає: відстань від 1 до 1,5 тис.км – 2,5-5%, від 1,5 до 2 тис. км – 15-20 %, від 2 до 3 тис. км – 20-30%, більше 3 тис. км – 50-100%. Наймасовішою категорією пасажирів повітряного транспорту є туристи.

В Україні повітряні перевезення пасажирів і туристів здійснюються авіатранспортними підприємствами Державної національної авіакомпанії “Авіалінії України”, а також низкою інших авіакомпаній – “Міжнародні авіалінії України”, “Київські авіалінії” та ін.

Для польоту літаків по визначеному маршруту надаються повітряні полоси шириною приблизно 30 км. Шлях, по якому здійснюється політ, називається повітряною трасою, а її проекція на землю – наземною трасою повітряної лінії.

Повітряна лінія – це постійний маршрут регулярних польотів літаків між населеними пунктами, які забезпечені наземним обладнанням для обслуговування польоту.

Сукупність усіх повітряних ліній і засобів, призначених для забезпечення регулярних польотів цивільної авіації, складає мережу повітряних шляхів сполучення. Технічні засоби повітряного транспорту складають аеропорти, аеродроми, парк літаків, засоби управління повітряним рухом і обслуговування літаків і пасажирів.

Аеропорт – це підприємство, що здійснює приймання і відправлення пасажирів, багажу, вантажів і пошти, організацію і обслуговування польоту повітряних суден. Для виконання своїх функцій аеропорт має аеродром, аеровокзал, різні наземні споруди і обладнання. У залежності від категорій обслуговування повітряних ліній аеропорти поділяються на міжнародні і внутрішні. Класифікація аеропорті побудована в залежності від кількості вильотів літаків на добу. Крупні аеропорти збудовані на відстані 20-50 км від великих міст, а малі – на відстані – 5-10 км.

Найважливішими складовими частинами сучасного аеропорту є аеродром і пасажирський комплекс. Аеродром складається з льотної, службової і житлової зони. Льотне поле має одну або відразу кілька злітних смуг, довжина і ширина залежать від типу літака. Аеродром обладнують світлосигнальними, радіолокаційними і іншими засобами для забезпечення безпеки злету і приземлення повітряних суден.

Службова зона аеродрому включає у себе приміщення і споруди для обслуговування експлуатаційної діяльності аеропорту і має під’їзні шляхи до складських приміщень речей і паливно-мастильних матеріалів.

До складу пасажирського комплексу входять: аеровокзал, перон і привокзальна площа, готелі, цехи і блок харчування.

Пасажирські літаки цивільного повітряного флоту в залежності від дальності польоту і можливостей поділяються на магістральні і місцевого сполучення.

Для управління польотами повітряних суден територія і повітряний простір над нею розділені на райони. Кожен район закріплено за відповідною диспетчерською службою. Ці служби управляють польотами літаків між аеропортами. В районах аеропортів безпосереднє управління повітряним рухом здійснюють диспетчерські служби аеропортів через командно-диспетчерський пункт і стартовий командний пункт.

Повітряні лінії, по яких здійснюються польоти літаків, поділяють на внутрішні і міжнародні. У свою чергу, польоти літаків на внутрішніх і міжнародних лініях поділяють на регулярні рейси, які виконують у відповідності з опублікованими заздалегідь розкладами, і замовні (чартерні) рейси, які виконують на основі угод з підприємствами, організаціями, туристськими фірмами.

Перевезення авіатранспортом пасажирів і їх багажу здійснюється на основі угоди повітряного перевезення пасажирів. Він укладається між авіатранспортним підприємством з одного боку і окремими громадянами, організаціями, туристськими фірмами -–з іншого.

Перевізник і пасажир є сторонами угоди зі своїми правами і обов’язками. Зміст угоди повітряного перевезення полягає у тому, що перевізник зобов’язується перевезти пасажира і його багаж у пункт призначення, надавши пасажиру місце на повітряному судні, що здійснює рейс, вказаний у білеті, а пасажир зобов’язується заплатити на перевезення по встановленому тарифу.

Документом, який підтверджує укладання договору повітряного перевезення, є пасажирський авіаквиток. Головні пункти угоди – номер рейсу, дата і час відльоту, тариф на перевезення – вказані в авіаквитку. Інші умови, що визначають права і обов’язки сторін угоди, викладені у Правилах перевезення пасажирів, багажу і вантажів на повітряних лініях.

Права і обов’язки сторін угоди у багато чому визначаються особливостями експлуатації повітряного транспорту як транспорту підвищеного ризику. Перевізнику надані особливі права. Він може в односторонньому порядку без попередження пасажирів відмінити, затримати чи перенести виліт літака на інший час, змінити передбачений розкладом маршрут перевезення чи пункт приземлення. Причинами зміни умов угоди, що дозволяють користуватися особливими правами, можуть бути стихійне лихо, несприятливі метеорологічні умови на маршруті рейсу, а також вимоги державних органів. Ними можуть бути і технічні причини, наприклад несправність літака. У такому випадку перевізник зобов’язаний зробити все для виконання рейсу по розкладу із забезпеченням безпеки польоту літака.

Перевізник має право відмовити пасажирові у перевезенні з метою забезпечення безпеки польоту, для попередження порушення закону, правил, наказів державних органів, коли пасажир має неправильно оформлені документи або не виконує накази перевізника.

Пасажир, як сторона угоди, також має право на його зміни, але лише після узгодження з перевізником, а не в односторонньому порядку. Він може змінити маршрут перевезення, проміжні пункти і пункт призначення, дату вильоту і номер рейсу, клас обслуговування. Зміна умов угоди не означає перервання самої угоди. Вона може вважатися перерваною, якщо з точки зору застосування тарифу новий маршрут перевезення не пов’язаний з уже здійсненим перевезенням.

Угода перевезення може бути анульованою у будь-який момент в односторонньому порядку, але при умові, що це не протирічитиме вимогам державних органів відповідної країни.

Особливості експлуатації повітряного транспорту зобов’язують перевізника надавати пасажирам низку необхідних послуг без додаткової плати за них: наприклад, доставка багажу з аеровокзалу до повітряного судна і у зворотньому напрямі, а також перевантаження багажу з літака, розміщення пасажирів на відпочинок в готель при перерві у перевезенні з вини перевізника, зберігання речей пасажирів при вимушеній затримці рейса, довезення пасажирів автотранспортом від аеропорту до готелю і у зворотньому напрямі у тих випадках, коли готель надається безоплатно, надання пасажирам харчування під час тривалого польоту, користування кімнатою матері і дитини, інформація про розклад руху літаків, про правила перевезення, застосування тарифів, про рух засобів наземного транспорту між містом і аеропортом.

Для забезпечення високої культури обслуговування пасажирів в аеровокзалах, у залежності від класів аеропортів, обладнуються зали реєстрації і зали очікування, каси, довідкові бюро, камери схову, ресторани, буфети, торговельні кіоски, парикмахерські та ін.

Авіатранспортні підприємства поряд з регулярними рейсами, що виконуються у відповідності з опублікованими розкладами, здійснюють замовні (чартерні) перевезення.

Чартерне перевезення – це нерегулярне перевезення, що виконується на підставі фрахтування повітряного судна у цілому чи частини його комерційного простору. Зафрахтований простір замовник використовує на свій розсуд. Чартерні перевезення виконуються як по маршрутах, що співпадають з існуючими на внутрішніх і міжнародних авіалініях, так і по новим. У світовій практиці розрізняють низку комерційних різновидів чартерів.

Закритий чартер – перевезення оплачується організацією, що купує чартер для своїх співробітників по маршруту, що не входить в регулярні повітряні лінії. Пасажири перевезення не оплачують. Чартери такого типу займають незначну частку в загальному обсязі чартерних перевезень повітряним транспортом.

Інфініті-чартер передбачає перевезення групи пасажирів, які об’єднані за професійною ознакою (члени спортивних і спеціальних клубів, спілок ветеранів, професійних асоціацій). Замовником чартера є відповідна організація.

Інклюзив-тур-чартер є чартерним перевезенням туристів, вартість якого оплачується туристською фірмою. Чартерний тариф перевезення сплачується туристом у пакеті з вартістю туру. Цей тариф є відповідно нижчим ніж тариф інклюзив-тур при регулярних перевезеннях.

Блок-чартер. Замовник викуповує частину комерційної ємності літака – блок місць (30-40 місць) на регулярному рейсі. Замовник платить за блок у цілому не залежно від фактичного використання, тобто заповненості крісел у даному блоці. Блок-чартерні перевезення вигідні авіакомпаніям лише у період попиту, бо блок місць продається за ціною, значно меншою, ніж його вартість по нормальних тарифах.

Не цільовий комерційний чартер (нон-ефініті). Група пасажирів у цьому випадку формується без обмежувальних ознак за професійною ознакою. Туристська фірма- замовник чартеру повністю сплачує вартість чартера з розрахунку мінімальної кількості пасажирів, що дорівнює 40-50 пасажирів.

Спліт-чартер. Це змішані перевезення, коли на різних ділянках маршруту пасажири перевозяться регулярними і чартерними рейсами. На спліт-чартері дозволяється комбінувати різні групи пасажирів, які подорожують з різною метою і навіть у різні кінцеві пункти маршруту.

Чартери розрізняють також за умовами використання літаків.

Разовий чартер: “туди” чи “туди і назад”, коли замовник замовляє чартер на певні дати вильоту, а у проміжку між чартерами авіакомпанія використовує літак на свій розсуд.

Тайм-чартер, коли літак фрахтується на певний часовий період, впродовж якого перебуває у повному розпорядженні замовника, незалежно від умов його використання для перевезення пасажирів. Тайм-чартер є вигідним для авіакомпаній, які таким чином отримують гарантовану оплату за фрахт, і є вигідним для замовника, якщо він має потребу в масових перевезеннях на певний період.

Чартерний ланцюг. Це вид чартера, при якому зафрахтований літак прибуває у пункт початку чартерних перевезень і з цього ж пункту здійснює чартерні рейси в один чи кілька пунктів призначення по схемі “туди-назад”. Після закінчення чартерних перевезень літак використовується на розсуд авіакомпанії. Перегон літака у пункт початку чартерного перевезення і з цього пункту замовником не оплачується: ці польоти для авіакомпанії є холостими прогонами чи завантажуються ними на свій розсуд.

Поиск по сайту: