III. Подвоєння та подовження приголосних

1. Подвоєння відбувається при збігові двох однакових букв на межі морфем.

2. Подовження відбувається у наголошених прикметникових і прислівникових суфіксах –ЕНН–, –АНН–, (–ЯНН–).

3. Не подвоюються м’які приголосні Д, Т, З, С, Л, Н, Ц, Ж, Ч, Ш, якщо вони стоять після голосного перед приголосним.

IV. Правопис слів іншомовного походження

1. Подвоєння відбувається при збігові однакових приголосних префікса й кореня, якщо в українській мові слово існує без цього префікса

2. Апостроф ставиться після префіксів, що закінчуються на приголосний, перед Ю, Є

3. М’який знак пишеться після м’яких приголосних Д, Т, З, С, Л, Н перед Я, Ю, Є, Ї, ЙО

V. Спрощення в групах приголосних

1. Спрощення не відбувається у прикметниках, утворених від іменників іншомовного походження з кінцевим –СТ–.

2. Спрощення відбувається у власне українських словах.

3. Лише у вимові відбувається спрощення.

VI. Правопис префіксів

1. Перед голосними та дзвінкими і сонорними приголосними.

2. У словах зі значенням приєднання, наближення, часткової дії, результату дії.

3. Якщо корінь слова починається двома (трьома) приголосними.

VII. Правопис власних назв

1. Перше слово і всі власні імена пишуться з великої літери у назвах центральних установ та організацій, міністерств, їх головних управлінь.

2. Перше слово і всі власні імена пишуться з великої літери у назвах релігійних свят і постів.

3. З малої літери пишуться прикметники, що означають місцезнаходження об’єкта

VIII. Правопис складних іменників

1. Через дефіс пишуться складні іменники, що означають протилежні за змістом поняття/

2. Через дефіс пишуться складні іменники, утворені з двох іменників без сполучних голосних на позначення казкових персонажів.

3. Разом пишуться складні іменники, якщо одна з основ дієслівного походження, а інша – іменникового

Поиск по сайту: