Управління

Особливості правосуб’єктності користувачів об’єктів рослинного світу.

Суб'єкти правовідносин з охорони рослинного світу наділені державою певними правами та обов'язками, коло яких визначає їхній правовий статус у цій сфері. Відповідно до правового статусу суб'єктів правовідносин з охорони і використання рослинного світу їх можна поділити на певні групи. Зокрема, це:

- ВР України, Президент України, КМ України та інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, які наділені повноваженнями щодо регулювання правовідносин з охорони, використання і відтворення рослинного світу, управління і державного контролю у цій сфері;

- підприємства, установи, організації і громадяни як власники та користувачі земельних ділянок, на яких розміщені об'єкти рослинного світу, а також користувачі природних рослинних ресурсів, які є носіями прав та обов'язків щодо охорони, використання і відтворення природних рослинних ресурсів;

- громадяни та громадські організації, які мають право брати участь у рослинноохоронних правовідносинах, здійснюючи громадський контроль в галузі охорони і раціонального використання природних рослинних ресурсів;

- правоохоронні органи, зокрема, органи прокуратури (особливо природоохоронної прокуратури), які наділені контрольно-наглядовими повноваженнями за законністю в рослинноохоронних правовідносинах та розслідують правопорушення у цій сфері.

Управління

Державне управління у сфері охорони та використання рослинного світу здійснюють Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища та інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції.

Відповідно до Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 21 грудня 2006 р. Кабінет Міністрів України повинен забезпечувати: розроблення і здійснення заходів щодо створення матеріально-технічної бази та інших умов, необхідних для розвитку рекреаційного господарства; проведення державної політики у сфері охорони природи, екологічної безпеки та природокористування; розроблення та виконання державних і міждержавних екологічних програм (в тому числі програм охорони рослинного світу); здійснювати в межах своїх повноважень державне управління у сфері охорони та раціонального використання рослинного світу, інших природних ресурсів; приймати рішення про обмеження, тимчасову заборону (зупинення) або припинення діяльності підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища та законодавства про рослинний світ; координувати діяльність органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, пов'язану з охороною навколишнього природного середовища (в тому числі й рослинного світу), виконанням державних, регіональних і міждержавних програм у сфері використання та охорони рослинного світу.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим відповідно до ст. 18 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» здійснює реалізацію законодавства про охорону довкілля, в тому числі і про охорону рослинного світу; організовує розробку програм у сфері використання та охорони рослинного світу; затверджує за поданням органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища для підприємств, установ і організацій ліміти використання рослинного світу, за винятком об'єктів рослинного світу загальнодержавного значення; організовує проведення державної екологічної експертизи об'єктів, що створюються або функціонують на території АРК і які можуть негативно впливати на стан рослинного світу.

Місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування діють в межах, визначених законами України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про місцеві державні адміністрації», «Про місцеве самоврядування в Україні» та іншими законодавчими і нормативними актами, які визначають їх компетенцію в сфері забезпечення охорони та використання рослинного світу.

Спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища є Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, положення про яке затверджено Указом Президента України від 27 грудня 2005 року.

Зазначене Міністерство відповідно до законодавства забезпечує розроблення і виконання державних програм раціонального використання, відтворення та охорони рослинного світу, сприяє розробленню регіональних програм з цього питання; реалізує єдину науково-технічну політику в сфері раціонального використання, відтворення та охорони рослинного світу, формування, збереження та використання екологічної мережі; забезпечує ведення державного кадастру рослинного світу; встановлює ліміти та квоти на спеціальне використання рослинного світу; забезпечує в межах своїх повноважень збереження ландшафтного та біологічного різноманіття, формування національної екологічної мережі; здійснює державний контроль за додержанням правил, нормативів, норм, лімітів, квот, умов дозволів у сфері використання та охорони рослинного світу; бере участь у проведенні робіт із стандартизації, сертифікації, акредитації, метрологічного забезпечення у сфері використання та охорони рослинного світу.

До компетенції місцевих органів Міністерства охорони навколишнього природного середовища належить: державний контроль за станом охорони, утримання і використання об'єктів рослинного світу, вжиття заходів щодо розвитку зеленого господарства в населених пунктах; погодження матеріалів для отримання дозволу на виділення земельних озеленених ділянок під нове будівництво, ремонт будівель і споруд відповідно до вимог земельного законодавства; погодження матеріалів для отримання дозволу на вирубку дерев та чагарників, пов'язану з доглядом за зеленими насадженнями, відведенням ділянок під нове будівництво, реконструкцію тощо; подання позовів про відшкодування збитків і втрат, заподіяних знищенням та пошкодженням об'єктів рослинного світу; вибіркова перевірка зведених статистичних звітів підприємств щодо створення нових та утримання існуючих зелених насаджень; контроль за веденням обліку площ зелених насаджень; вирішення інших питань у галузі охорони і використання рослинного світу України.

Здійснення управління в сфері лісокористування та охорони лісових ресурсів (як складової об'єктів рослинного світу загальнодержавного значення] покладено на Державний комітет лісового господарства України. Його основними завданнями є: забезпечення реалізації державної політики у сфері лісового господарства, а також охорони, захисту, раціонального використання і відтворення лісових ресурсів, підвищення ефективності лісового господарства; здійснення державного управління, регулювання та контролю у сфері лісового господарства; розроблення і організація виконання загальнодержавних, міждержавних і регіональних програм у сфері захисту, підвищення продуктивності, раціонального використання і відтворення лісів, а також участь у розробленні та виконанні таких програм.

Велике значення в управлінській діяльності щодо охорони та використання рослинного світу належить громадянам та їх об'єднанням. Громадяни та їх об'єднання відповідно до Закону України «Про рослинний світ» мають право брати участь у розгляді центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів АРК, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування питань, пов'язаних з охороною та використанням рослинного світу, сприяти цим органам у здійсненні заходів щодо охорони, невиснажливого використання та відтворення об'єктів рослинного світу, а також ініціювати відповідні заходи.

Державне управління у сфері охорони, використання та
відтворення рослинного світу здійснюють Кабінет Міністрів України,
Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві органи
виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, центральний
орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із
здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони
навколишнього природного середовища, раціонального використання,
відтворення і охорони природних ресурсів, та інші центральні
органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції. { Стаття 6 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5456-VI
(5456-17) від 16.10.2012 }

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» від 6 вересня 2005 р. охороні та відновленню підлягають усі зелені насадження в межах населених пунктів під час проведення будь-якої діяльності, крім зелених насаджень, які висаджені або виросли самосівом в охоронних зонах повітряних і кабельних ліній, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв.

У населених пунктах ведеться облік зелених насаджень та складається їх реєстр за видовим складом та віком. Облік зелених насаджень проводиться органами місцевого самоврядування.

Правила утримання зелених насаджень у населених пунктах України затверджені наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року.

За функціональними ознаками зелені насадження населених пунктів умовно можна поділити на три групи. До першої групи належать зелені насадження загального користування, які розташовані на території загальноміських і районних парків, спеціалізованих парків, парків культури та відпочинку; на територіях зоопарків та ботанічних садів, міських садів і садів житлових районів, міжквартальні або при групі житлових будинків; сквери, бульвари, насадження на схилах, набережних, лісопарки, лугопарки, гідропарки та інші, до яких є вільний доступ для відпочинку.

Другу групу утворюють зелені насадження обмеженого користування. Це насадження на територіях громадських і житлових будинків, шкіл, дитячих установ, вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, профтехучилищ, закладів охорони здоров'я, промислових підприємств і складських зон, санаторіїв, культурно-освітніх і спортивно-оздоровчих установ та інші.

Третя група - зелені насадження спеціального призначення. До неї включаються насадження: транспортних магістралей і вулиць; на ділянках санітарно-захисних зон довкола промислових підприємств; виставок, кладовищ і крематоріїв, ліній електропередач високої напруги; лісомеліоративні, водоохоронні, вітрозахисні, протиерозійні, насадження розсадників, квітникарських господарств, пришляхові насадження в межах населених пунктів.

Зелені насадження загального користування виконують рекреаційні функції і призначені для відпочинку населення з вільним доступом до них. Зокрема, парк - це самостійний архітектурно-організаційний комплекс площею понад 2 га, який виконує санітарно-гігієнічні функції і призначений для короткочасного відпочинку населення. Залежно від характеру і призначення парки поділяються на парки культури і відпочинку, районні, спортивні, дитячі, дендрологічні, історичні, національні, меморіальні, етнографічні - парки-музеї, історичні, виставкові, зоологічні, аерофітотерапії тощо. Сквер становить собою упорядковану і озеленену ділянку площею від 0,02 до 2,0 га, яка є елементом архітектурно-художнього оформлення населених місць, призначена для короткострокового відпочинку населення.

Бульвар - це озеленена територія вздовж проспекту, транспортної магістралі, вулиці або набережної, з алеями і доріжками для пішохідного руху і короткочасного відпочинку. До набережної відносять озеленену та благоустроєну транспортну та пішохідну магістраль вздовж берега річки і водоймища.

Суб'єктами благоустрою, в тому числі і здійснення ефективних і колективних заходів з охорони та використання зелених насаджень населених пунктів, є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування визначають на конкурсних засадах із числа спеціалізованих підприємств та організацій (міськкомунгоспи, комбінати комунальних підприємств та ін.) балансоутримувачів зелених насаджень державної та комунальної власності. Останні мають забезпечувати контроль за станом експлуатації та утримання зелених насаджень незалежно від форм власності та відомчого підпорядкування в межах населених пунктів, прогнозування та розробки перспективних і пріоритетних напрямів розвитку зеленого господарства; здійснювати обстеження зелених насаджень для оформлення ордерів на проведення санітарних вирубок, видалення сухостійних, пошкоджених хворобами та шкідниками дерев та кущів, вирубки дерев, чагарників на ділянках, відведених під нове будівництво, реконструкцію та ін.; проводити підготовку або перевірку матеріалів для оформлення дозволів на видалення (вирубку) зелених насаджень або окремих дерев та чагар ників, знесення газонів, квітників на замовлення власників цих насаджень тощо.

Згідно з п. 5.5 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України відповідальними за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними є: на об'єктах благоустрою державної чи комунальної власності - балансоутримувачі цих об'єктів; на територіях земельних ділянок, які відведені під будівництво, - забудовники чи власники цих територій; на безхазяйних територіях, пустирях - місцеві органи самоврядування; на приватних садибах і прилеглих ділянках - їх власники або користувачі.

Генеральний план розвитку населених пунктів України розробляється і реалізується з урахуванням вимог захисту зелених насаджень. Містобудівна діяльність у населених пунктах проводиться з дотриманням вимог охорони зелених насаджень.

Охорона, утримання та відновлення зелених насаджень в населених пунктах, а також видалення дерев, які виросли самосівом, здійснюються за рахунок державного або місцевого бюджетів залеж-но від підпорядкування об'єктів благоустрою, а на земельних ділянках, переданих у постійне користування або в оренду, - за рахунок їх власників або орендарів відповідно до нормативів, затверджених у встановленому порядку.

Важливим для забезпечення охорони та використання зелених насаджень населених пунктів є їх облік та складання реєстру за видовим складом та віком.

Облік проводиться з метою одержання достовірних даних щодо кількісних і якісних характеристик зелених насаджень на територіях населених пунктів, визначення відповідності власників озеленених територій установленому функціональному призначенню території; посилення відповідальності за збереження насаджень підприємствами, організаціями і установами; використання даних обліку для розроблення органами місцевого самоврядування програм та заходів розвитку зелених зон населених пунктів; розроблення заходів щодо реконструкції об'єктів благоустрою зеленого господарства. Облік зелених насаджень проводиться органами місцевого самоврядування.

Важливе значення щодо обліку об'єктів зеленого господарства має ведення реєстру зелених насаджень. Його метою є: одержання достовірних комплексних даних про кількість і стан зелених насаджень; ведення моніторингу стану і кількості зелених насаджень; розроблення програм, заходів з розвитку зелених зон населених пунктів України; визначення основних напрямів селищної, районної та міської політики щодо утримання, розведення і захисту зелених насаджень.

Організація розвитку та утримання зелених зон населених пунктів покладається на органи місцевого самоврядування. Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов'язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.

Поиск по сайту: