Види відчуттів. Пороги відчуттів. Чутливість аналізатора. Сенсибілізація

Відчуття поділяються за модальністю - субєктивне відчуття, але основна класифікація за тим, звідки вони надходять – із зовн. середовища, чи від організму наз. - екстероцептивними (зовн.) та інтероцептивними (внутр.). Шерінктон вияви і вивч.(19ст.) відчуття, які виникають в м`язах, зв’язках, сухожиллях, наз. їх пропріоцептивними та кінеститичними рухові), деякі дослідники виділяють їх в окримий вид. Екстероцептивні под на 2 групи: 1) контактні – виник. в резул. безпосереднього дотику, контакту поверхонь подразника і рецептивної (смак і дотик). Смакові відчуття(розчининими у воді вуглеводами водень метал: водень - кислий, метал – солений, вуглеводи солодкі, що викликає відчуття гіркого не встановлено)80% відчуттів які вважаємо смаковими насправді є нюховими, запахами. Так якщо в той чи інший спосіб відключити нюховий рецептор, то піддослідний не відрізнить картоплю від яблука, червоне вино від кави, шоколад від ананаса. В свою чегу деякі запахи є смаками(хлорофори) смакові і нюхові відчуття називаються хімічними. Тактивні – друга група контактних екстероцептивних модальностей, несуть інформацію про консистенцію і структуру, температуру, форму. Структура поверхні визначається видом і поєднанням молекул, які утвор. Речовину, їх швидкістю, інтенсивністю руху(лоскоти, свербіння). Больові тактивні відчуття відмінні від больових інтроцептивних – зумовлених дією зовнішніх подразників на поверхню шкіри(вібрації). Тактивні відчуття харк-тся зміною інтенсивності тиску, рецептивна поверхня шкіра. Найбільше рецепторів на пальцях – пачінієві кільця. 2) дистантні відчуття – викликаються енергіями та молекулами без контакту рецептивної поверхні з поверхнями тих об’єктів від яких ці подразники виходять(зорові відчуття освітленість – сітківка ока - аналізатором, ультрафіолетові електромагнітні коливання ще не видимі, а інфрачервоні уже не видимі). Слухові відчуття виник. механічними, синосуєдальними за формою коливання повітря частотою 16Гц-20Ггц. тис. навіть у воді залишаються у вушному каналі повітря тому звук відчувається. Нюхові відчуття – виник. летючими поверхнями різних речовин, рецептивна поверхня розміщується в носовій порожнині, інтенсивність запаху залежить не від к-сті молекул а від їх будови(природні і синтезовані - парфумерія). Інтероцептивні – надходять із середини організму відчуття, їх важко диференціювати і класифікувати(понад 30 видів болю: гострий, тупий, смокче, стріляє, тисне). Деякі дослідники поділяють проприіоцептивні або кінестезичні відчуття у окремий вид, поряд з інтерн та екстерн. Ці відчуття сигналізують про напруження чи послаблення мязів, їх скорочення. Важко розрізнити яке джерело їх надходження- зовнішнє чи внутрішнє, тому швидше вони є інтероцептивні. Наприклад час його перебіг важко об’єктивно оцінити(стан смутку, радості). Деякі досл. Виділяють окремий підвид інтероцептивних – афективні відчуття(душевні хвилювання), до них відносять відчуття з відчутним емоц. забарвленням(втому, бадьорість, тиск, комфорт), що не пов’язані з якимось конкретним станом(приємна втома від роботи). Тактивні відчуття деяких індивідів відповідають подразникам певних модальностей(коли пальцем торкнутися чорного кольору, очі заплющені, то відчуваємо опуклість, білий – заглиблення, червоний - липкий). Інтенсивність відчуття, чутливість рецепторів пороги відчуттів адаптація і сенсибілізація; надто слабкі надто сильні подразники не викликають відчуттів відповідної їм модальності, а надто сильні викликають біль, що пов'язаний із кількісними вимірами енергії, що назив. силою подразника(сила світла вимірюється в канделах, освітленість в люксах, гнучність в белах, а частіше в децибелах). Існують інтервали сили подразників котрі викликають адекватні їм відчуття. Нижні точки таких інтервалів ще не викликають достатніх, а верхні – вже не викликають коливань, вони назив. абсолютними порогами відчуттів(чим менше до верхніх абсолютних порогів тим інтенсивніше відчуття). Сила подразника прямо пропорційна інтенсивності відчуття(людина реагує на підпорогові подразники принаймні слухові і зорові). Нижній абсолютний поріг позн. Н – кількісний показник чутливості аналізатора - Р, чим вищий цей поріг тим чутливість менша – Р(Н)=1/Н. (чутливість зорового аналізатора відповідає силі світла у біліон разів меншій ніж силі світла і освітленість у яскравий сонячний день. У абсолют. темноті людина здатна побачити свічку що горить на віддалі 30км.). Слух – приблизно у 150 тис. разів менший ніж середня сила людського голосу, тобто чутливість цих аналізаторів висока. Чутливість не стала величина, вона змінюється: 1) під дією певних чинників у всіх представників виду; 2) існують помітні індивід. варіації. Основним чинником є сила діючого подразника на тлі якого вимір. чутливість, вияв. Диференційні, відносні пороги відчуттів, пороги розрізнення – величина на яку має змінитись сила діючого подразника, щоб суб’єкт відчув цю зміну – свічка у яскравій кімнаті і свічка у темній кімнаті. Диференційний поріг підвищується відчування зміни сили діючого подразника не абсолютною величиною цієї зміни, а її відношення до величини тієї сили що діє стало -?І/І= соnst – залежність виражена в цій формулі назив. законом Бугера-Вебера. (для зору це співвідношення дорів. 1до100, для слуху1до10, для пропріо – 1до30).?І – береться завжди диференціально. Ближче до абсолют. порогів закон порушується. Нім. псих. Густав Теодор Фехнер шляхом інтегрального обчислення встановив залежність між інтенсивністю відчуття і силою подразника. Інтенсивність відчуття - кількісний вимір даного феномену,який харак-ся більшою чи меншою насиченістю, глибиною, тощо. Переживання його суб’єктом інтенсивність відчуття вирішальним чином залежить від сили подразника що його викликав. Е=logI+C, Е – інтенсивність відчуття, І – сила подразника, С – зміна яка залежить від індивід. відмінностей суб’єкта(перехід з темного приміщення в освітлене). Адаптація відчуттів(аналізатора) – чутливість підвищується нижнього абсолют. порогу, верхнього знижується. При переході з темряви до світла адаптація триває до 3-х год. Кислий смак після того як ми з’їли лимон не відчувається, чутливість знизилась, поріг підвищився. Практично не адаптовується біль і слух – захисний сенс. Фактори підвищення інтенсивності відчуттів – 1)безпосередньо передуючі контрасні(яскраво відмінні, діаметрально протилежні) відчуття(темне, світле, холодне, гаряче). Під музику вантажі здаються легші, холодні і теплі вантажі – важчі. 2)Варіативні особливості подразників в межах однієї модальності за ознакою інтенсивності і чутливості. Так око найбільш чутливе до хвиль 555мл.мікрон, ближче до 380мл.мк. - чутливість знижується у декілька тисяч разів. Хижаки добру відчувають дуже слабкі запахи жертви, але погано розрізняють квіткові. Художники – кольористи – здатні відрізнити до 20тис. відтінків кожного з кольорів. Чутливість певних аналізаторів значно підвищується в наслідок компенсації(сліпі- тактивні, нюхові, звукові – розв. вібраційна чутливість «дистанційна»). Підвищення чутливості аналізаторів під впливом відчуттів тієї чи ін. модальностей, які передували цим відчуттям, життєвої необхідності рецептивні дефекти, виробнича необхідність, тренувань назив. – сенсибілізація.3) Прості основні відчуття. Є 3 групи поглинання пігментів, що викликає відчуття синього, зеленого, червоного кольорів, ці відчуття назив. простими, тому що вони не розкладаються. Слухові – прості це чисті музичні тони, які утв. правильними синусоїдальними коливаннями повітря різної чистоти, діапазон. До першої октави - 256Гц, Мі першої октави – 380Гц. Інші звуки утв. шляхом змішування простих у різних пропорціях, вони назив. – складними(змішаними звуковими сигналами). Причому виникає консунансне(хвилі накладаються одна на одну) чи дисонансне(верхні нижні частоти співпадають) звучання. Прості- смакові - кисле гірке, солодке; запахи прості- камфорний, гострий, ефірний, квітковий, м’ятний, мускатний(кулько-,диско-,клино-подібні молекули). Дотикові – дотик, тиск, вібрація, тепло, холод, кінестезичні, мязові і суглобні, вони також назив. основними(простими), а утв. їх поєднання – складним. Чисті і змішані. Чистота відчуття якісна характеристика, що суб’єктивно переживається відчувається, як його виразність, насиченість(чисті – хроматичні відчуття і прості і складні – фіолетовий колір, ахроматичні – всі відтінки сірого від білого до чорного). Брудні(змішані) слухові відчуття – гамір, шум, кому важко розрізнити основне чисте відчуття – нота ДО. Протяжність і тривалість відчуття. Протяжність визн. к-стю рецептивних клітин які водночас реагують на подразники. Тривалість – часовий проміжок протягом якого відчувається подразнення. Існують пороги протяжності, тривалості – це мінімум рецептивних клітин, подразнення яких викликає відчуття. Протяжність це мін. тривалості дії подразника, що діє на відчуття(для нюхового, зорового, смакового – пороги протяжності і тривалості співпадають). Інерція відчуттів – відчуття зберігається ще якись час після припинення дії подразника. Напевно осередком інерції є сенсорні клітини(для зору інерція – в межах 0,1-0,9сек. – назив. Фі-феномен на ньому будується кіно. Слухання музики і мовлення забезпечує інерцію слухового аналізітора).

Перцепція. Предметність(об’ємність)і структурність сприймання

Сприймання або перцепція – пізнавальний процес(вибір та опрацювання інф-ї), відображення об’єктів у єдності, сукупності їх властивостей, особливостей, а також зв’язків, представлених у подразнюючих впливах, що надходять від цих об’єктів до рецептивних поверхонь аналізаторів. Тобто перцептивні образи ліпляться, інтегруються із відчуттів. Істотними властивостями, характеристиками є предметність, структурність, цілісність, атрибутивність, константність, конструктивність, вибірковість чи осмисленість. Предметність об’єкта –як властивість відображення - це проектування відчуттів та перцептивних образів в сукупності їх властивостей у тих просторово-часових параметрах у яких вони знаходяться. Предметність віддавна цікавила філософів, художників, скажімо суб’єктивне – ідеалістичне тлумачення психіки нам відоме(Берклі,Юм,Гельгольц- світ не існує, матерія відсутня, це ілюзія яку ств.наші відчуття, що надходяит з психіки). На користь цього виступають такі феномени: 1) фантомність відчуття ампунтантів, такі люди не рідко відчувають відсутні кінцівки; 2) гіпноз- від окремих вілчуттів до цілісної картини світу, у здорової люд.-гіпнотичні стани нагадують галюцинації; 3) галюцинації; 4) сновидіння – галюцинація уві сні. І на сьогоднішній день предметність є таємницею. Придметність необхідна умова адекватного відображення і пристосування(навіть жаба полюючи мусить точно визначити місце комахи за скреготанням її крилець,характерними рухами, розмірами). Дослідники, яких цікавила предметність намаг.знайти її механізми: 1)акомодація(оптика – адже око це 2 лінзи та очне яблуко, кришталик основа. Було з’ясовано (фізіологи), що на сітківці ока утв.завдяки переломлюючій дії кришталика обернення зображення подразників. Стало загалом зрозуміло як визначається напрм, власне місце, у якому знаходиться об’єкт, але відразу виникла проблема: більші віддалені великі об’єкти утв. на сітківці ока таку саму за розміром проекцію, як і наближені малі,а як же психіка розрізняє їх. Гельм Гольц висунув гіпотезу, що мязи ока, їх скорочення, відіграють необхідну роль в утв. зорових відчуттів і перцептів. Було встановлено, що в процесі встановлення різкості зобр. на сітківці ока активно працює циліарний мяз, який змінює кривизну кришталика, цей процес наз. Акомодація. При певній кривизні лінзи кришталика промені які надходять з рівновіддалених точок проектуються на різні частини очного яблука. Одні з них ті що надходять з точок на які оптимально налаштована ця кривизна, проектується на сітківку ті що ближче за нею, ті що далі – перед нею фокусуються. Ті подразники відображення в яких фокусується на сітківці бачаться максимально чітко, що забезпечується різкістю. Різкість забезп. зміною кривизни кришталика. в техніці різкість наводиться переміщенням лінз на відстані 1.8м і далі циліарний м’яз розслаблений, з наближенням подразника він скорочується(можна його відчути). Степінь скорочення несе інф. про віддаленість об’єкта. 2) Конвергенція Органи чуття є диспарантні – 2 вуха(бінауральність), 2ока(бінокулярність). Очі розташовані на відстані 65мм. одне від одного, вони утв. основу трикутника вершиною якого є подразник. Зведення погляду очей в одній точці назив. конвергенція. 3) треангуляція – уможливлюється конвергенцією, якщо відомо основа трикутника(довжина 65мм.) і кути при основі, то можна вирахувати його висоту(віддаль від основи до вершини). Формула: одна друга кута при основі трикутника дорівнює віддалі від основи трикутника до вершини поділено на 32.5, а це означає, що прямий кут при основі трикутника дорівнює віддалі від його основи до вершини поділено на 65мм. Звідси віддаль від основи трикутника до верштни дорівнює 65/на кут при його основі. Зазвичай основу трикутника при тріангуляції вимірюють в радіанах – 65мм.(відстань між очима). Один радіан дорів. 57.3 градуса або 206265кут в сек. Відтак відстань від основи до вершини 65*206265та/на кут при основі. Напевно око посередництвом інформації яка находить від окорухаючих мязів автоматично неусвідомлено вираховує відстань.4) напевне якусь роль у визначенні віддалі від об’єкта відіграє феномен – подвійні зображення. Фіксація на ближньому кінці – зображення дальнього кінця об’єкта розводиться, праве бачить праве, а ліве – ліве. Фіксація на дальньому кінці лінійки також роздвоюється але ближній кінець. Притім праве бачить бік лівого, ліве – правого. У евклідовому просторі(прямі лінії) розмір об’єкта і відстань до нього при тріангуляції взаємодоповнюючі величини, тобто більший віддалений менший приближений. Ріманів простір. Люнсбург експертно показав, що око викривлює прямі згідно із законами постійної кривизни геометрії Бернхарда Рімаха. Ближче вгинається а віддалене вигинається. (піддослідні розташовували наближені до очей нитки дещо ввігнуто, а віддалені опукло, вважаючи при цьому, що розташовують їх паралельно). Напевно око здатне здійснювати розрахунки які ведуться при визначенні гороптера – геометричне місце всіх точок простору, які дають зображення при даній степені конвергенції. Рецептивні поверхні аналізаторів є диспарантні, внаслідок цього в процесі сприймання, виникають 2 мінливі структури – перцептивні образи того самого які хоч і дуже визначною мірою відрізняються одна від одної. Образи від правого вуха, ока відтвор. у правій частині мозку і навпаки. Вони накладаються одна на одну. Цей феномен використовується при утворенні стереоскопічного і стереофонічного предметів. Відео камери на віддалі 65мм. одночасно знімають один об’єкт, 2 аудіо камери, віддаль 125мм. записують звук. В Рімановому просторі може бути будь скільки очей але не менше 2-х(людина бачить і одним обємно). Окрім цього конвергенція працює до 1200м. стосовно об’єктів, у деяких суб’єктів за певних умов до 2500тис. м. а далі предметність практично паралельна. Механізми предметності: 1) Перспективні скорочення – паралельні лінії протягнуті в далину сходяться(н-д: залізниця, рейки сходяться візуально, вищі об’єкти сприймаються як дальні). Ущільнення структури – текстура – поверхні мають певну структуру(пісок земля паркет хвилі) – чим вони дальше тим виглядають менші. 2) Суміщення і накладання – в перспективі предмети закривають один одного(предмети за рогом будинку) – розуміння ефекту суміщення і перекривання форм. в процесі набуття перцептивного досвіду. 3) Розподіл світла і тіні – відблиски контрасти. Можна створювати штучні джерела світла і змінювати в такий спосіб перспективу. Коли джерела швидкі то перспектива спотворюється. Віддалені предмети більш розпливчасті, невиразні, феномен – повітряна перспектива(в повітрі розчинені краплинки води і пилу через які не проходить проміння світла та утв невиразність – намальовані пейзажі). 4) Руховий паралакс – при рухові суб’єкта з достатньо великої швидкості(авто, потяг)предмети які зустрічаються на шляху його руху немов рухаються йому на зустріч. Чим Даля розташований предмет тим з менш. швидкістю він рухається назустріч суб’єкту, а відносно далекі предмети ніби рухаються в тому самому напрямку що суб’єкт. Всі ці механізми забезп. відображення просторової структури оточуючої дійсності. Структура – будова, розміщення, співвідношення, структурність відображення як властивість перцепції, наш світ структурований у просторі і часі, де кожний локалізований об’єкт має свою структуровану форму, будову, певне розміщення елементів складових, що має свій стан, конфігурацію. Організація даних про об’єкт представлених у відчуттях, що надходять з певною конфігурацією та співвідношенням частин наз. - структурованістю відображення.(виводковим пташенятам показували предмети різної конфігурації, вияв. що вони реагують лише на один – яструб – страх, якщо макет розвернути, то ні – качка; подібна реакція і у хижаків-на найменші подібні копії (макети, без кольору та запаху) тварин на які полюють - це закладено генетично.)Просторові структури відображення не лише зорові, а й тактиліні (кажани – слухові - ехолокатор). Слух відображає часові структури, тобто будову розгорнуту в часі, мовлення, мелодії та ін. Проте що відображається сама структура свідчить те що ми впізнаємо мелодію, слова незалежно від сили гучності, темпу, тембру тональності їх звучання. Ритм це ї є структура, проміжки між звуками. Основою структурності відображення є розрізнення контрастів, перепадів світлової і кольорів, їхні забарвлення. Монохроматичний зір відчуває кольори як відтінки сірого – так звані – подвійні зображення – зазвичай більші поверхні за площею приймаються як тло, а менші як фігура, та все залежить від спрямування уваги(експкр-т: люд. поміщали у кулеподібне приміщення білого кольору і однорідно освітлене – вони не бачили жодних структур, їм здавалось що навколо щільний кольоровий туман). Макс Вергеймер вивч. механізми структурованості: 1) близькість і щільність розміщення елементів; 2) гомогенність – подібність, однаковість; 3) неперервність, плавність, завершеність(ефект продовження, предмети які бачать через отвір так що вони займають його увесь по горизонталі чи вертикалі тяжіють до продовження у нашій уяві); 4) простота, симетричність, врівноваженість. Сприймання виділяє насамперед відомі йому прості форми, яким властива симетричність, врівноваженість сторін, частин(трикутники, коло, піраміда та ін.). Гештальтисти висунули принцип прегнантності- перцепти(образ сприймання) прагнуть бути настільки простими наскільки дозволяють подразники, котрі їх викликають. У всіх цих механізмах структуруючи фун-я забезп. співвідношенням просторових елементів, які сприймаються – наз. – топологічними (місце, як галузь матем. вивч. Такі властивості як об’єктивні основи перцептивних образів, їх структурності – наз. – гештальт якостями. Фі –феномен – просторово-часова структура, форм. внаслідок близькості і однорідності, послідовності елементів. Однакове за напрямком і швидкістю зміщення усіх структурних елементів об’єктів стосовно оточуючих його об’єктів сприймаються як рух цього об’єкта. Однакова за просторово-часовими ознаками зміна всіх елементів зорового поля за напрямом і рухом сприймання – як власний рух об’єкта. Інфор-я, що надходить від об’єктів(форма, колір,т емпература) наз.- атрибутами(приписання тих властивостей, які несуть нам об’єкти). Атрибутивність відображення – ще одна властивість сприймання, переживання суб’єктом відчуттів, що надходять від об’єкта. Цілісність відображенн – це переживання суб’єктом відчуттів, що надходять від об’єкта як нерозривність єдності його властивості, як цілісної сукупності(електромагнітні колив.у віддаленому діапазоні,частина спектру, шо відбивається -це обєктивна властивість, а відчуття – це колір, забарвлення –субєктивна властивість – атрибут). Переживання структурної єдності, цілісності відображення властивостей(атрибутів), в рамках його просторово-часової організації наз.- цілісність відображення. Отже, сприймання інакше членує оточуючу нас дійсність ніж відчуття, а саме цілісні сні сукупності певних атрибутів певним чином структурованих і в певному місці локалізованих. Специфічне співвідношення певних властивостей(атрибутів) наявне у всіх предметів, явищ що входять в той чи ін. вид, клас (дерева, савці, кури, парти)являє собою якісну структуру класу, його об’єктивну відрізняльну ознаку. Такі якісні структури слугують взірцем для впізнавання відображуваних об’єктів і віднесених їх до того класу до якого вони належать наз. – перцептивні модель(псих.кожного з нас володіє багатьма перцептивними моделями, що закладені в результаті узагальненим перцептивних досвідом).Якісна структура класу об’єктів – це його об’єктивні відрізняльні ознаки, притаманні усім об’єктам, що входять у цей клас. Відрізняльні ознаки якісної структури відображені і зафіксовані у перцептивні моделі – наз. – перцептивними властивостями. Перцептивні властивості повторюються в об`эктах різних класів наз.- транспонованістю(той що переступає, виходить за межі). Перцептивні властивості представлені у багатьох об’єктах і зафіксовані як засоби впізнання цих об’єктів наз. – перцептивними еталонами. В процесі перцепції психіка знаходить для відчуттів які надх.до об’єкта відповідні цим відчуттям перцептивні еталони, а комплексам цих відчуттів, що надх. від об’єкта відповідні перцептивні моделі. Нові незнайомі об’єкти суб’єкт «підганяє» під наявні в нього перцеп. моделі. У кожному об’єкті ті самі властивості різні за особл-ми проявів, тобто представлені у певних діапазонах тієї самої форми, розмірів, забарвлення наз: (механізми атрибуції): 1) градуйованість; 2) варіативність; 3) транспонованість (сама якісна структура відоб. у перцеп. моделях); 4) інваріантна. Перцептивні властивості поділ. на: 1)матеріал(щільний, твердий,еластичний, прозорий); 2) форму(будь-яка: трик, квадрат); 3) стан чи дію (холодний, рухливий, нерухомий, пульсуючий); 4)характер(насторожений, скам`янілий, в характері значна доля суб’єктивності); 5)емоційне відношення (емоц.тон перцеп.відношення). Кожна модель і еталон фун-є в межах певного інтервалу кіль-х варіацій перцеп.властивостей(яблуко-кисле,солодке). Перцеп.моделі виразно вияв. у феномені доповнення(дальтонік бачить плями на папері). Сталі властивості об’єктів сприймаються у змінених умовах: 1) різке освітлення, віддаль, фокус бачення; 2) не всі можливі подразнення від об’єкта доходять до суб’єкта внаслідок: а) перекривання, накладання;б) обмеженого обсягу уваги-великий об’єкт; в) неоднакова виразність відчуттів, які надходять від різних ділянок сітківки, найвиразніше від фовеа- жовта пляма; 3) разом з подразненнями від об’єкта надх. подразнення від ін. предметів, явищ, котрі знаходяться поряд з об’єктом.

8.Сприймання. Константність, конструктивність, вибірковість(осмисленість) відображення.

Константність відображення – властивість відображення, здатність перцепції відображати сталі об’єктивні властивості об’єктів як незмінні в умовах –мінливих. Конструктивність відображення – це здатність перцепції заповнювати ті ланки чуттєвої інф-ї яких немає. Вибірковість відображення – це здатність відділяти суттєві чуттєві дані які дозволяють ідентифікувати від несуттєвих, випадкових, «забиваючих», вибірковість ще наз. – осмисленістю, тому що ідентифікуючий об’єкт ми завжди відносимо до того класу, певного, тобто до поняття яке містить знання про цей клас, а понятійне знання – це те чим оперує думка – мислення. Отже, константність забезп. корекцію сенсорних даних, які спотворюють об’єкт у відповідності з перцептивною моделлю цього об’єкта виявленого в цього об’єкта. Конструктивність -це доповнення чуттєвих даних яких не вистачає, а вибірковість – фільтрація суттєвої чуттєвої інф-ї. Механізми предметності є в одночасі механізмами константності- перспективна проекція, паралакс рухів. Експер-ти: Йоганссон: 2 світлі плями на однорідному темному тлі, які рухаються в тих чи ін. напрямках: 1)дослід - плями рухаються паралельно з одно кавою швидк. – суб’єкт бачить предмет продовгуватий, кінці якого світяться(очі звіра, фари авто); 2) дослід - плями паралельні, але одна із них повіл. рухається від ін. – суб’єкт бачить об’єкт у руховому паралаксі; 3)дослід – рухаються одна до одної перпендикулярно – суб’єкт бачить ніби вони рухаються одна одній на зустріч. Вияв. що картина бачення відповідає цілком закону векторного розкладання по осях координат на загальні незмінні і змінні варіюючи складові. Напевно наша психіка запрограмована у відповідності зі складеними законами влаштування оточуючого нас простору(геометрія постійної кривизни); 4) дослід – ритмічно змінюється сила освітленості – яскравість(одна яскрава – ін.ледь) – сприймається як маятник(коливання). На основі цих дослідів Еймз ритмічно змінюються розміри – сприймаються як наближення-віддалення. Зміна кольору плям – сприймається як зміна освітленості. Експер-ти: Еймз: гральні карти – помітно збіл. чи зменш. розміру – сприймаються ближче, дальше. Робив вікна спотвореної форми - вікно відчинене в той чи ін. бік. Будув. викривлені кімнати, предмети в них здавались спотвореними. Отже, психіка реконстоює вихідні сенсорні дані на основі наявного у неї перцептивного власного досвіду, а досвід зафіксовано в перцептивних моделях. Існує гіпотеза, що псих. компенсує сенсорні спотворення на основі знань про «поміхи», які зазвичай виник. в процесі сприймання, компенсація відбувається шляхом знищення цих поміх – це робить особливий аналізатор, наз. – статолітовий апарат, який міститься у внутр. вусі. В процесі руху суб’єкта цей апарат «крутить» світ у протилежному напрямку. Сигнали від м`язів, які рухають рецепторами. Досліди: очні яблука рухають механічно так, що окорухаючі м`язи не напружуються – світ сприймає у протилежному напрямку. Зафіксоване очне яблуко так, що напруження окорухаючих м`язів не завершується рухом самого яблука – світ також стрибає, але більш вірогідною є гіпотеза, що в процесі корекції здебільшого провідну роль відіграють не знання про поміхи, а знання про самі об’єкти, явища. Боротьба із сенсорними втратами(конструктивність сприймання) – загалом це домальовування тих частин об’єкта які відсутні чи сенсорна іфн-я від них доходить до рецептивних поверхонь. Заповнення відсутніх елементів наз – модальним доповненням, а заповнення заслонених, прикритих елементів – амодальне доповнення(формується в процесі сприймання предметів, маніпулювання з ними). На сітківці є сліпа пляма – де немає чутливих рецепторів клітин – сенсорна інф-я що потрап. на неї не викликає зорової реакції, від так у наших перцеп. Образах, ми мовби бачимо 2 чорні дірки – псих. замальовує їх. Експер-ти Ітельсона: намаг. вивчити та ств. ситуацію дефіциту інф-ї, за рахунок дуже короткотривалої експозиції картинок, які піддослідні могли б впізнати від 0,01 до 0,06 сек. у кадрах. У кадрах, що де монстр. Були відсутні ті чи ін. частини зображення (голова у слона): 0,34-0,39 с.- миттєві спалахи світла; 0,39-0,41с. – помилкове врізнання – слон без голови це авто; 0,42с. - узагальнене впізнання – якась тварина; 0,4-0, 48 – чітко розрізняють картинку, але не відсутні частини – псих. домальовує їх – модальне доповнення. Вибірковість сприймання забезпеч. увагою. Експер –т: на тахіскопі показ. предмети певна кі-сть(5), певних розмірів, забарвлення, демонстрація короткочасна без модальних та амодальних доповнень. Частина піддослідних фіксувала лише кі-сть, ін.- колір,ін.- розмір. Настанови не давались, виразно виявлялась увага. Увагу привертають об’єкти з інтенсивно діючими подразниками, а довільну увагу,ті які є актуальними- потреби – «голодній кумі хліб на умі». Показували плями на кшталт плям Роргаха- працює доповнення, вибірковість. Експер – т Бегбі: робилися зображення на кшталт подвійних(корида та цуценя, де мексиканці бачили лише кориду, а не цуценя, що харак-но для американців).Налаштованість вочевидь пов’язана з потребою(коли попередньо говорилось що вони повинні визначити, то вони бачили тварин хоч це були плями). Показують кола різного діаметра – швидко – треба визначити зліва чи з права, а згодом показ.оджнакові, зупинивши – піддослідні все ж таки бачили різницю. Грає роль налаштованість. Особливості вибірковості сприймання оточуючого світу певною мірою формують художники: лондонські тумани- фіолетові, перламутрові. Вибірковість сприймання ств. не рідко проблеми – в роботі слідчих зі свідками –«бреше як очевидиць» - йдеться про те що справді бреше, але свідок не бреше –суб`єктивність сприйняття – вибірковість сприймання. Теорії сприймання: ґрунтовною групою теорій є теорії кінестезичної реафкерентації, вони стоять на тому що сприйм. формується в процесі активної взаємодії суб’єкта з оточуючими його об’єктами: він пересувається стосовно них(обходить, перебігає) пересуває їх,маніпулює ними – ці м`язові відчуття фіксуються мозком як відповідні тим предметам котрі їх викликали. Ці відчуття лягають в основу перцептивної моделі. В них відображені об’єктивні властивості речей виявлені діями з цими речами, тобто ці властивості перекодовуються в динаміку тонусу м`язів, яка ґрунтується навколо власне сенсорного образу об’єктів, тобто зорові, нюхові, смакові та ін. відчуття від об’єкта поєднуються в єдине ціле з м`язевими відчуттями котрі надійшли від нього. Жан Паже вивч. роль тілесних рухів у розвитку перцепції від самого народж. дитини, зокрема, до з місяців, дит. реагує тільки на подразнення не виокремлює предметів як таких, тобто пізнавальна сфера фун-є на рівні відчуттів. Поступово вона починає розрізняти предмети, ті які(перебувають) найчастіше викликають у неї відчуття: обличчя матері, людей х яким часто спілкується, власну пляшечку, але тільки в певному ракурсі – пипкою до неї, якщо ж розвернути не реагує. Маніпулюючи із пляшкою дит. формує цілісний образ її і впізнає в будь-якому ракурсі. Основні властивості і відношення реальності(структури предметів) їх взаємне розташування, відтворення, зафіксовані психічно у ході рухових відчуттів та відчуттів ін. модальностей Паже наз - сенсомоторними схемами. Напевно, що вони є базою, основою перцептивних моделей. Виникає питання, а якщо не має м`язевого контакту з об’єктом, а він відображається тільки органам чуття – тільки зором, або ін(слухає). Вияв., що зоровий, слуховий рецептори фун-ють динамічно, тобто тільки в рухові. Московські псих-ги ґрунтовно вивч. цей феномен, досягнення об`єднанні в теорію яка наз. – моторних копій. Око фун-є не як фотокамера, а як «мацало» - немов сліпий палицею обстукує предмет визначаючи його, око стрибає по контурах відображуваних ним об’єктів повертаючись і довше затрим. До найбільш інформативних його частин. Нерухоме око – сліпе, як штучно зупинити його на миті сек. - воно не бачить нічого. Рухи ока по контурах предмета наз. – сакадичними. Напевно, інф-я від рухів ока фіксується як і власне кінестезичне, формуючи сенсомоторні схеми, а від так перцептивні моделі. При цьому власне зорові відчуття вникають в структурі вибудувані м`язевими відчуттями від окорухаючих м`язів. Про, те що в побудові образів предметів беруть участь окорухаючі м`язи свідчить факт рухливості очей в період швидкого сну. Коли люд. бачить сновидіння, її очі активно рухаються, майже як і в бадьорому стані. Притім ретельно записуючи ці рухи, можна більш-менш точно встановити що саме бачить суб’єкт у вісні. Але сновидіння це з теми уява. Виявилось що при активному слуханні, тобто коли суб’єкт чує розрізняє, ідентифікує звуки, артикулюючі м`язи його горлянки, язика, редуковано рухаються, відтв. повторюючи ці звуки, навіть якщо це не звуки мовлення. Напевно, що звукові образи формуються шляхом їх редукованого, а той у повні повторення(діти із задоволенням багато разів повторюють нові слова, інші звуки із тактильними відчуттями, зрозуміло вони виник. тільки в процесі пресування тактильного рецептора по поверхні об’єкта). М`язи – є необхідними визначальними елементами розвитку і фун-ння перцепції. Форм-ння сенсомоторних схем перцептивних моделей. Гіпотеза Сечєнова підтвердилась, вияв.(експер. Ітельсона) що в умовах дуже короткочасної експозиції - око якимось чином відразу впізнає об’єкт, утримує образ об’єкта у внутр. псих-му плані і ходить по контурах цього утриманого вже після його експозиції. Цей феномен відкрив Зінченко і наз. – вікарні рухи(приховані), вочевидь що активована перцептивні модель(миттєво актуалізується і рухається). Теорії випереджаючої перцептивної аферентації. Швидкість відображення є вирішально - визначальним фактором адекватного реагування, ефективної адаптації(швидкість). Тому в процесі сприймання суб’єкт здебільшого не має можливості довго роздивлятися об’єкти, він вихоплює суттєві деталі, атрибути об’єкта і підганяє його під відповідну перцептивну модель, але й в будь-якій ситуації, моделі, відіграють ключову роль у ідентифікації об’єкта, роботу моделей можна виразно побачити у так названих – подвійних зображеннях. Набіл.відомого з таких є зображення «жінка - теща». Ми не можемо бачити в одночас і жінку і тещу. Свідченням роботи моделей, стосовно певного об’єкту може працювати тільки відповідна йому модель. Феноменом, який свідчить про випереджаючу перспективу аферентації – перцептивна установка, в основі вивч. цього феномену лежить ілюзія жарпатьє (піддослідному показують 2 кулі, вочевидь вони зроблені з одного матеріалу, і помітно відмінні за розміром, вага їх однакова. Пропонується визначити яка важча, яка легша – та яка білш. - важча). Все сказане свідчить про те, що перцептивні моделі є результатом перцептивного досвіду, тобто формується в процесі взаємодії суб’єкта з оточуючим його світом(на великій віддалі корова - комаха). Щодо перцептивних еталони(відрізняльні характерні властивості обєкта), то якась частина принаймні – є вродженою. Проте, зокрема, свідчать так звані оптико геометричні ілюзії вони властиві всім людям незалежно від статі, віку, а навіть і твар і вони не зникають. У люд. існують рецептивні нейрони, які реагують вибірково на певні конфігурації, одні з них на прямі, ін. на кривизну, і так далі, зрозуміло що інф-я від них надходить у певні первинні сенсорні поля, певні їх ділянки, які складаються(відповідним чином спеціалізованих сенсорних нейронів мозку – словесна глухота). Згадаємо симультанний синтез – поєднання відчуттів різних модальностей, якостей, в межах тієї самої модальності, які надходять від того самого об’єкта у цілісний перцептивний образ, це забезпечують ділянки на межі скронево - потиличних лобних доле

Основний психологічний зміст людської мови.

Безумовно, що уява позначилась на встановленні розвитку мови, що виразно видно в такому графічному мовленнєвому записі – як піктограма – це схематичний малюнок, що намальовано те й мається на увазі. Ідеограма – символічне зображення. Ведмідь в піктограмах-це ведмідь, а в ідеограмах – сильний, вайлуватий.. Ідеограма та піктограма лежать в основі письма - ієрогліфів(заячі вуха – страх, дві крокуючі ноги - іти, люд. з паличкою - страрість). Ієрографічне письмо не досконале, важко зобразити властивості і відношення об’єктів. Абстрактні поняття високого рівня узагальнення. Доводиться додавати ще якісь штрихи до них. Або брати декілька в купі ієрогліфів(3 собаки – вихор, смерть).Але це можна відобразити словом, а не лише об’єктивованим уявленням, як і уявлення слова відображають відсутню рецептивному полі, але на відміну від образів вони: несхожі зовсім на об’єкти, які відображають; виявл. назовні у мовленні об’єктивуються в такий спосіб, хоча існує і внутр. мовлення – воно редуковане – специфіка його слова добре пристосовані до відображення того до чого важко знайти образ. Матерія, дух, душа - мислення – образ пам`яті. На певному етапі розвитку люд. психіки образ слово заміняє образ як висловився Гегель. Відношення між знаком, а слово це знак, позначуваним наз.-семіотичним. Ієрогліфи та символи теж знаки, в принципі будь-який об’єкт може виконувати роль знака, для цього необхідно, щоб він ніс інф-ю про позначуваний ним об’єкт – мова глухонімих-пантоміміка-arm-sleng. У австрал-ких племен нарах-ся до 500 пантомімічних знаків. Було мова вогню та димів у індіанців. Проте, що мовленнєві знаки не мають жодної подоби з позначуваної ними об’єктами і жодних зв’язків окрім семіотичного, свідчать що різні назви тих самих об’єктів і різних мовах(Місяць-луна-moon). Знак пов'язаний з позначуваними відношеннями у означення, їх поділ.на остинсивні(на об’єкт) та інтенсивні(за допом.ін.знаків, слів, розкривається властивості означуваного об’єкта – мислення-узагальнення, і опосередковане зображення дійсності).Трикутник Фраге – об’єкт не прямо до значення, а опосередковано через знак, будь який об’єкт який має таку структуру наз- семіотичним. Знаки можуть заміщати будь-які об’єкти, а від так знаючи про властивості цих об’єктів – можна здійснювати мисленнєві операції з ними: повторювати, розрізняти, знаходити спільне, приховане-це 1 момент – можна мислити за допом.знань, тобто можна робити ідеальні перетворення, в процесі яких знайдене суттєве, відіграє вирішальну роль у практичних діях з цими об’єктами, слова та їх поєднання у реченнях являють собою знаряддя за допом.яких люди впливають одне на одного тобто завдяки знакам уможливлюється спілкування. Передала значень від однієї мови до ін. чи групи людей. Значення слова – все те, що ми знаємо про позначуваний об’єкт,наше відношення, ставлення до нього, бажання, які він у нас виникає, все те, що ми вміємо з ним робити. Це знання, уміння, навички і ставлення до предметів і явищ. Значення поділ.на: 1) загальнонаціональні; 2) групові; 3) особистісні. Такі значення в яких містять знання, уміння, навички наз.-парадигматичними. В них виділ: денотат – основне, загально прийнятне значення слова, його наявність є підставою для віднесення об’єкта до того чи ін. поняття. Основна ознака, яка дозволяє застосувати те чи ін. слово по відношенню до об’єкта наз. - сигніфікатом. Крім денотата існують – конотати, значення слів – н-д: денотат слова – лице-передня частина голови, з основними його органами, а морда – передня частина голови тварини, коли конотати – є лайливо-зневажлива назва облич певних людей – пика. Окрім парадигматичних – існують лінгвістичні значення, вони утв-ся у результаті поєднання слів у речення – н-д: людина - ссавець, де 1- ше правильне, 2-ге неправ., таке значення яке не міститься у мовленнєвих знаках, а виникає з їх сполучень наз.- лінгвістичним. В нашій мові утв. лінгвістичних значень слугують закінчення, суфікси, префікси, сполучення слова. «Глока куздра, штеко бадланула борка і кубрячить богренятка» - навед п-д ілюструє лінгвістичні значення, які утв. насамперед смисловими одиницями мови, котрі власного парадигматичного значення не мають: якщо, то; мабуть; тому,що; як от; тобто; отже, Але встановлюють виразні парадигматичні залежності між словами пов’язаними в реченнях. В словян.мовах – закінченнями,префіксами, суфіксами, песною послідовністю слів, що особливо виразно в англ.,китайській, в’єтнамській мовах, наголосом та інтонаціями. Отже, значення яке не міститься в самих мовленнєвих знаках, а виникають з певних співвідношень цих знаків наз.- лінгвістичним. Тобто лінгвістичні значення – це не об’єкти чи їх класи, як у парадигматичних, а це відношення реальності відомі носіям даної мови і відображені у співвідношенні мовленнєвих знаків. Відношення реальності, що утв.структуру мови наз.- мовленнєвими категоріями чи симантетичними класами. Ін.словами мови категорії чи симатичні класи- це ті відношення реальності, які відображені у лінгвістичних значеннях(в укр..мові-дієслово, іменник,прикметник і т.д), тобто світ розчленований на об’єкти котрі діють чи зазнають дій, мають і ті і ті самі дії, мають певні ознаки і т ін. Саме відношення означення може бути встановлене лише за допом.ін.знаків, а значення нового знака – лише через співвідношення із відомими знаками. Саме ж означення - словом(годинник) це завжди віднесення позначуваного об’єкта до певних симантичних значень, але й не лише до парадигматичних значень. Можна сказати, що лінгвістичні значення вибуд.парадигматичні. Кожна мова знає лише певний набір категоріальних відношень, що виявл.в лінгвістичних значеннях і парадигматичних значеннях, а від так завжди відносить означуване до якогось із цих стандартів. Притім це відоб. по-різному,н-д: у семітських мовах(ефіопська, арабс.,івріт) – у них значення встановлюється кортежем(слова речення) приголосних, а відповідні цьому полю лінгвістичні значе5ння послідовністю голосних(н-д: мргб- астрономія, міргаб-телескоп,, де і,а –знаряддя дії в цілому симатичному полі. Об’єкт дії –зорі, ін симатичне поле, тому об’єкта дії немає, який є утв.від мргб, маргаб-астрономія, маргіб – астроном).Можна сказати що мова причісує хаос і перетворює його у влаштований космос. Ми не помічаємо цієї роботи мови бо ми в середені неї, як у серед.власн.сприймання, уявлення, памяті. Відмінності на парадигматичному рівні: світло – у рос.свет, у англ..light, як світло, свічка, лампа, громадська думка, блондинка, блідий, запалювати, маяк, легкий, у нім. шість кольорів спектру – у греків синє,зелене,блакитнє – одне значення; поділ на теплі та холодні кольори у Ліберії. Спектр можна поділити на 2,7,34, 135 і до нескінченності, бо не має кінця тим відтінкам. У іспанців – зі сходу сонця і до полудня – 1 час, після обіду – ін. В угорщ. шість частин: ранок, пополудня, передобід, післяобідній час,вечір,ніч, та деякі слова – старший брат, молодший брат,молодша сестра- різні слова. У ірландців немає слова що озн.-очі –орган зору. У ескімосі – більше 10 слів познач.снігу. Інкорпоруючі мови – немають членування на дію, носія дії, об’єкт дії, все зливаються в одне. Н-д: англо кінські мови не мають ні дієслів, ні дієвідмінків: уетші-місце звідки, кесія-холод чи місце де, іші-рух до ловця, ісе- швидкий рух, ла-третя особа однини, уешті кесія іші ісе ла – він біжить сюди з півночі. Латинська мова – страждальна мова, відрубаний у кішки хвіст - одне слово – кішка відрубана відносна хвоста. Численні дані про лінгвістичні та парадигматичні співвідношення і їхні значення, спонукали Уорфа Копіра висунути гіпотезу, що разом з мовою люд.одержує певний спосіб мислення, світобаченн, певну модель світу, утворену творцем тієї мови, напевно що джерелом походження мови були образи.

Пам’ять. Процеси, види і типи пам’яті

Види пам`яті. Мнемічні процеси. Пам'ять –це псих.процес який відображає досвід людини шляхом запам’ятовування, зберігання та наступного відтворення. Взаємозв’язок памяті з ін.псих.явищами: відчуття-сприймання-мислення-уява-чуттєвий ступінь пізнання-пам'ять-раціональний ступінь пізнання-практична діяльність людини. Види пам`яті: (визначають за критеріями – зміст матеріалу, характер мети дія-сті, час закріплення, зберігання матеріалу) Залежно від змісту матеріалу пам'ять под. на 1)рухову - утв. за доп: різноманітних умінь та навичок необхідній у різних видах діяльності люд.; 2) емоційна - збергає переживання і почуття, пов’язані з подіями минулого. Запам. усе, що викликало емоціями. Глибокоемоційні події важко пережити; 3) образна – зап.образи, уявлені предмети, явища їх властивості. Под. на нюхову, зорову, тактильну тощо. Ейдетичні(вигляд, образ), які зберігаються в пам. яскраво і чітко без жодних змін від кількох хв..до к-х годин, а деколи до к-х років. 4) словесно-логічна – її зміст це поняття, судження, умовиводи, які відоб. предмети і явища в істинних зв’язках і відносинах, у загальних властивостях. Вона пов’язана з мисленням і мовою і є провідною у засвоєнні знань під час навч.дія-сті. Формується у процесі псих.розвитку люд.на засадах образної. Її рисами є: точність відтворення і значна залежність від волі. Залежно від характеру мети діяльності роз: 1) мимовільну-здійснюється без мети, без вольового зусилля запам’ятовування і відтворення. Вона є наслідком практичної дія-сті люд. Починає працювати при зрозумінні матеріалу; 2) Довільна – передбачає наявність чіткої мети. Головним джерелом є мова. Мимовільна і довільна пам'ять – 2 послідовних етапи розвитку пам`яті. Мимовільна – є генетично першим видом, вона без спец. зусиль збагачує наш досвід. Довільна дає люд.змогу керувати мнемічними діями. Залежно від часі закріплення і зберігання матеріалу пам'ять под.:1) сенсорна –фіксує і зберігає інф-ю в аферентних частинах аналізаторів – у внутр. каналах вуха, на сітківці ока, в закінченнях шкіри, нюхов., смакового нервів – протягом 250мілісек. – її наз надкороточасною. Необхідна умова утримання інф-ї в сенсорній – наявність установки на її появу; 2) короткочасна – характеризується швидким запам’ятовуванням матеріалу, його відтворенням і нетривалим зберіганням. Короткочасна (оперативна) – здійснює введення і одержання інф-ї з тривалої для задоволення актуальних потреб люд. Часові види пам`яті(їхній взаємозв’язок): сенсорна пам'ять (втрачена інф-я) – короткочасна(втрачена інф-я) – тривала пам'ять. Короткочасна пам'ять може одночасно зберігати 7 об`єктів – в залежності від складності – 7 ±2, від 5 до 9 об`єктів. Переведення інф-ї з короткочасної в тривалу нерідко спричиняє труднощі, необхідно осмислити і певним чином структурувати матеріал, пов`язати його х тим що люд. добре знає, а потім повторити. Механічний характер приговорювання матеріалу призводить до забування, якщо він не осмислений і супроводжується мнемічними діями, то інф-я переходить у тривалу; 3) тривала – забезп. довгочасне зберігання матеріалу та наступне використання його, це – найскладніший вид пам`яті. Матеріал у ній зберігається, зазнаючи впливу процесів запам’ятовування, забування, відтворення. Вона под.на 2 типи: зі свідомим доступом(люд. може згадати за своїм бажанням) і закритий доступ. Феноменальна пам'ять і унікальних здібностей лічити, котрі пов’язані із доступом до тривалої пам`яті. А у люд.,які не мають тривалої памяті без довільного доступу становить імовірно базу інтуїція. Індивідуальні особливості: 1) швидкість запам`ятовування –кі-сть повторення для запам.; 2) точність- відповідність тому, що зап.; 3) міцність- тривалість зберігання у пам.; 4) готовність до відтворення. Процеси пам`яті: 1) запам’ятовування;2) зберігання-утримання інф-ї, забування - процес який пол. в тому, що актуалізація забутих образів утруднюється чи взагалі неможливе.; 3) відтворення – показник міцності запам.: впізнавання, відтворення, пригадування, спогади. Мнемічні властивості особистості: полягають в індивідуальних поєднаннях видів пам`яті, специфіці окремих процесів і властивостей, змісту надбань і професійній спрямованості. Важливою рисою мнемічних властивостей особистості є розвиток памяті, її продуктивність і місце в загальній структурі якостей особ-ті, які типи вищої нервової системи лежать в основі псих.дія-сті. Чинники продуктивності пам`яті: 1) суб’єктивні(тип запам’ятовування, попередній досвід, установка, інтерес, стан організму) і 2) об’єктивні(характер матеріалу – усвідомленість, зв’язність, зрозумілість, наочність, ритмічність та кі-сть матеріалу, обстановка). Швидкість і стійкість тимчасових нервових зв’язків зумовлені наявністю сильних процесів збудження і гальмування, а йе сприяє швидкому й міцному запам-ню. Складові продуктивності пам`яті: обсяг-швидкість-точність-довгочасність-готовність. Індивідуальні відмінності виявл. не тільки в загальному рівні розвитку пам`яті, а й у рівні розвитку окремих видів пам`яті кожної люд.:словесно-логічної,образної,рухової,емоційної. Функції правої півкулі стосуються переважно образної пам`яті, а лівої, де розташ.мовні центри- словесно-логічної. Отже, з одного боку в люд. існують значні індивідуальні відмінності в пам`яті, аз ін.-різні види діяльності ставлять до мнемічних властивостей особистості певні вимоги. Для узгодження одного з другою з практичною метою управління цими процесами необхідно добре знати, які саме властивості пам`яті притаманні окремій люд. Теорії пам'яті. Поглиблене вивчення пам'яті поставило перед дослідниками ряд нових проблем, і серед них механізми запам'ятовування, хоч саме вони, як здавалося раніше, були найбільш ДОСІІІДЖЄІПШИ. Єдиної концепції щодо цього ну існує. Ряд теорій дають можливість уявити стан відповідних наукових розробок. Психологічні теорії підкреслюють роль об'єкта або активність суб'єкта у формуванні процесів пам'яті. Асоціативний напрям а основу психічних утворень кладе зв'язок. Якщо певні психічні утворення виникли одночасно або безпосередньо одне за одним, то між ними виникає асоціативний зв'язок. Відповідно до різних умов виділяють три тили асоціацій (за суміжністю, за схожістю, за контрастом), які визначаються зовнішніми умовами. Теорія асоціанізму розкриває залежність утворення зв'язків від особливостей об'єкта й водночас недооцінює роль суб'єкта у вибірковому утворенні. Погляди асоціаністів щодо рефлекторних механізмів формування індивідуального досвіду дістали обгрунтування в теорії біхевіоризму. Біхевіористи трактували асоціації як елементи досвіду, засновані на функціональних зв'язках між операціями, що визначали результати навчання й поведінки суб'єкта. На противагу асоціанізму теорія гештапьтизму (від нім. Gestalt —образ) виходить із принципу цілісності відображу-вальної функції психіки, активної ролі свідомості в процесах пам'яті. Відповідно до цієї теорії головним у створенні зв'язків є організація матеріалу, яка й визначає аналогічну структуру слідів у мозку за принципом ізоморфізму, тобто подібності за формою. Обидві теорії займають полярні позиції: асоціаністи на перший план висувають значення об'єкта в процесі психічного відображення дійсності й утворення зв'язків у корі головного мозку, а гештальтисти -—суб'єкта, раціонального компонента його діяльності й організаційної ролі свідомості (активності вольових зусиль, спрямованості намірів тощо). Обидві теорії є однобічними у своїх вихідних положеннях і тому не могли дати вичерпного пояснення механізму запам'ятовування. Нині дедалі більше визнання дістає теорія діяльності особистості. За цією концепцією поняття діяльності розглядається як фактор, що зумовлює процеси пам'яті. Сама па-м'ять виступає як мнемічна діяльність, котра включає в себе певну систему дій, підпорядкованих розв'язуванню мнемічних задач на запам'ятовування, збереження й відтворення інформації в різних формах. У контексті цієї теорії процеси пам'яті визначаються місцем, яке належить їм у діяльності суб'єкта, тим, що і як він запам'ятовує, зберігає, пригадує та яке значення це має для навчальної чи продуктивної діяльності, а також тим, як суб'єкт ставиться до запам'ятовуваного матеріалу та з чим його пов'язує у своїй діяльності. Якісні й кількісні характеристики пам'яті людини складаються в процесі діяльності, великою мірою залежать від уключення запам'ятовуваного в процес виконання завдань та його ролі в досягненні мети.Концепція діяльнісного підходу до вивчення процесів нам'яті дістала розвиток у культурно-історичній теорії по-ходження вищих психічних функцій. У цьому контексті більш ґрунтовне пояснення дістали уявлення про пам'ять, яка спирається на свідомо поставлену мету і використання суспільно вироблених знакових засобів. Визначено етапи розвитку пам'яті у філогенезі та онтогенезі, з'ясовано особ-ливості довільної й мимовільної, безпосередньої й опосередкованої нам'яті, залежності становлення вищих форм пам'яті від соціокультурних чинників та норм. Значний внесок у розробку процесів пам'яті з позицій діяльнісного підходу зробила в Україні наукова школа харківських психологів. Грунтовно досліджено процеси мимовільною запам'ятовування залежно від мети, мотиву й способу виконання завдань навчальної діяльності, зокрема в ході класифікації наочного і словесного матеріалу, та запропоновано заходи значного підвищення продуктивності пам'яті (П. І. Зінченко). Спеціально вивчалась ефективність взаємозв'язків мимовільного й довільного запам'ятовування в умовах шкільного навчання і керування мнемічною діяль-ністю учнів (Г. К. Середа). Доведено, що в управлінні мимовільним і довільним запам'ятовуванням учнів доцільно спиратися на ті умови, за яких кожне з них є найпродуктивнішим. Так, умовою продуктивності мимовільного запам'ятовування в процесі виконання пізнавального завдання виступає активне розуміння матеріалу, умовою продуктивності довільного запам'ятовування — усвідомлення й підпорядкування матеріалу виконанню мнемічного завдання. Фізіологічні теорії механізмів пам'яті пов'язані з ученням 1. П. Павлова про утворення тимчасових нервових зв'язків.Акт утворення зв'язку між новим і вже закріпленим змістом являє собою фізіологічний механізм запам'ятовування. Завдяки пластичності кори нервове збудження в мозку, викликане дією подразника, зберігається у вигляді слідів. Сліди мають свої біохімічні основи. Необхідно, щоб подразнення аналізатора були пов'язані із задоволенням потреб, досягненням мета. Пам'ять людини ґрунтується на взаємодії першосигнальних і другосигнальних зв'язків, тому домінуючого значення набувають смислові причинно-наслідкові асоціації. Завдяки мові процеси пам'яті мають зовнішній характер. Нейрофізіологічні ДОСЛІІГЖЄННЯ з'ясовують перебіг нервового імпульсу й фізичні зміни в провідних шляхах (аксонах, синапсах та дендритах), що полегшують повторне проходження імпульсу знайомим шляхом. Теорія нейронних моделей ґрунтується на просторово-часовій структурі з відкритими групами нервових клітин, що моделюють об'єкт відображення, та реверберуючими колами циркуляції збудження різної складності як механізмів короткочасної й довгочасної пам'яті. Біохімічні теорії пов'язані з нейрофізіологічними, розкривають механізми нам'яті на клітинному рівні. Процес запам'ятовування прихильники цього напряму уявляють як двоступінчастий. На першому ступені після дії подразника виникає електрохімічна реакція, наслідки якої викликають короткочасні зворотні зміни в клітинах — це і є фізіологічний механізм короткочасної пам'яті. На основі першої виникає друга стадія, більшої тривалості, яка згодиться в основному до біохімічної реакції, пов'язаної з утворенням нових білкових речовин — протеїнів як носіїв довгочасної пам'яті. Досліди з тваринами, яких навчали чогось нового, але переривали навчання на рівні електрохімічної реакції до того, як вона мала переходити в біохімічну, показали, що тварини не могли згадати, чого їх навчали. Сліди стиралися до того, як вони могли закріпитися у ході відповідної біохімічної зміни, котра вимагає значно більшої тривалості. Хімічні теорії розглядають механізми пам'яті як хімічні зміни в нервових клітинах під дією подразників. Ідеться про різні перегрупування білкових молекул нейронів і насамперед нуклеїнових кислот, причому дезоксирибонуклеїнова кислота (ДНК) пов'язується з генетичною, спадковою пам'яттю, а рибонуклеїнова кислота (РНК) — з онтогенетичною, індивідуальною пам'яттю. РНК дуже непостійна, може змінюватися з великою частотою й утримувати неймовірну кількість кодів інформації. Подразнення нервових клітин різко змінює вміст РНК, залишає тривалі біохімічні сліди, що надає їй здатності резонувати па повторні дії знайомих подразників і не відповідати на інші впливи. Структурні та хімічні зміни в клітинах мозку внаслідок попередньої діяльності стають необхідною умовою подальших, більш складних дій, включаючи механізми їх виконання. Хоча процеси людської пам'яті характеризуються дуже складною взаємодією на всіх рівнях, їх детермінація йде згори донизу, від цілого до частин.

Емоційні процеси і стани. Емоція. Афект. Настрій. Емоційний аспект стресу.

. Настрій. Емоційний стрес. Задоволення потреби викликає вдоволення, позитивно забарвлений в сенсі приємний емоц-й стан. Уникнення, позбавлення того шо викликає неприємний емоц-й стна також є вдоволення. Отже емоції - це псих. переживання особливої модальності, ас саме в рамках дихотомії: приємне –неприємне, солодке страждання. Досл. повяз. прємне і неприємне з корисністю і шкідливістю: наркотики -прємні і шкідливі, лікувальні процедури-неприємні і корисні. Пригадаймо «Рай»і «Пекло»(центри у гол.мозку), що пов’язані із харчуванням і секс.задов., але й ще щось непов’язане з жодними органічними процесами. Отже, поєднання емоц.процесів із корисністю і шкіл.не правомірно.Попри ці ділянки гол. мозку, які мають представництва у ін. його зонах емоц. переживання пов’язані із вегетативною системою(фізіологічні процеси), яка под.на прасинаптичну і симпатичну нерв.системи. Симпатична н.с.регулює усі захисні реакції організму. Парасимпатична – травлення, розмноження, від так вважається,що симпатична пов’язана з негативно забарвленими для суб’єкта емоц. реагування, а парасимпатична – із приємними – позит. забар. Емоції – хвилюю, вражаю. Найпростіші емоц.феномени, емоц.тони відчуттів – приємний самк, неприємний запах(мер кантон – запах гнилої плоті), температурні – холод, гаряче, дисонансні звуки і т.д. Ідіосинкразія – це хвороблива відраза до певних подразників, (звук металу провед.по склі).Емоція – це безпосереднє емоц. реакція на об’єкти, ситуації, дії ін. люд.,свої власні. Емоц.поділ.згідно з їхньою модальністю: 1)позитивно забарвлені:2) негативно забарвлені. Карл Ізек виділ.9 емоцій: позитивно забар.- радість, веселість, інтерес-зацікавлення, здивування-подив(приємн. і не приємн.), і негативно забарв.- страх-жах, мука-страждання, злість, огида, відраза. Основою емоц. складовою є страх. Страх поділ.на: астенічний- послаблюють життєву активність, наснагу до життя, дезорганізують, основа депресивних розладів та стенічний – стимулюють силу, насолоду, натхнення, спонукають до активних дій. Емоц. хар-ють - афекти (емоція) –це інтенсивний емоц. процес який дуже швидко розгортається, завдає значних деструктивних впливів свідомості(порушує адекватність усвідомлення ситуації), мисленню, вольовому контролю за реакціями, вчинками та діями - втрата самоконтролю. Помітно змінює більшість процесів в органах. Афекти –короткочасні процеси, буря. На перших стадіях афект стенічний, спонукає до активних нажаль не адекватних дій. Змінюється афект в кінці цілковитим знесиленням внаслідок колосальної втрати псих-ї енергії. Зовнішні вияви – гнів: блиск очей, почервоніння, енергійні агресивні дії змінюються інтенсивною загальмованістю рухів, помутнішанням зору, блідістю; відчай- заламування рук, інтенсивне напруження всього тіла – неможливо всидіти на місці, змінюється ступором, застиганням в одній позі. Після зникнення причин,які викликали афект настає заспокоєння, втомленість, цілковита розбитість і байдужість, сонливість наз.- афективним шоком. Насторї – загал-й псих.стан, загалом тривалий що забарлює усю життєдіяльність людини. Неможливо перерахувати усі настрої: радісно-піднесений, гумористо-веселий, тривожно-бадьорий. Джерела настроїв- із особливостей перебігу біохімічних процесів в серотонін-ергічній, моноамінергічній та ін.медіаторних системах(реч.що забезп.перехід нерв.імпул.) і внаслідок сприятливих чи несприят. Життєвих подій, успіхів, невдач, особливо у значущій дія-сті – від складних проблем перетвор-ся і т.ін. Зовн.фактори діють опосередковано через внутрішні, біохімічні. Ознаки настрою: 1) дифузні – охоплюють усі псих-й процеси, стани люд.як їхній фон забарвлення: 2) вони не придметні – суб’єкт може не усвідомлювати, нерозуміти джерело, чинника що зумовлює настрій; 3) неорганічні – стому сенсі що не сприймаються як такі, що надходять від організму 4) оціночні – забарвлюють сприймання оточ.світу і себе в ньому – все сриймається сумно, піднесено, радісно,серйозно – звідси песимізм,оптимізм, нігілізм(сприймаєт.все кртитично, як такого що немає істотної цінності і себе в тому числі, відкидання високих моральних цінностей).Настрої под.на: 1) піднесені – оптимальне вдоволення життям і собою- На Бога надійся.а сам не плошай; 2) рівні, спокійні - філософсько розважливі – все в руках Божих;3)пригнічені – нудить світом, тужливість, нудьга, сум, байдужість. Музика, мистецтво – передбачає певні настрої, навіює їх. Пов’язані з настроєм психогенні затвор-ня – виразка, гіпертонія(інсульт). Емоційний стрес – термін вжив,як синонім дистресу - натиск,напруга, горе,нещастя, виснаження. Ганс Сельє – стрес – неспецифічна реакція організму на всілякі відносно інтенсивні впливи на нього. Часто стрес ототожнюють із інтенсивним емоц-м збудженням, нервовим перенапруженням, доля істини присутня. Інтенсивні впливи на організм наз.-стресорами, що можуть спричиняти емоц.реакції. Стрес не можливо уникнути, він не завжди є деструктивним, хоч і залишає «рубці». Фази стресу: 1)тривога - викликають труднощі, підвищені вимолги психіка і організм мобілізуються на подолання цих труднощів; 2)спротив - адаптовується, фун-є без руйнацій, так триває якийсь час; 3)виснаження. Неспецифічна стресова реакція – підвищується реакція кори наднирників –кортикоїдні гормони, атрофія великої залози тимусу- – лімфатичні вузли і т.ін.Стрес поділ.за впливом на люд.: аустрес – позитивний; дистрес – негативно впливає – дезорганізовує. Тимолімфатична система забезп.імунітет, стрес б`є по ньому, в результаті чого виник.синдром – загально адаптаційний синдром (ЗАС). Стрес породжує негативно забарвлений стан – що може перерости у стан фрустраційного почування - безвиходу, розпачу, відчаю. За Г Сельє є 2 види відповілі на стрес: 1) синтоксичний – разом, пасивне терпіння, очікування,якось минеться; 2) кататоксичне - проти, активна атака, протидія, подолання стресового чинника, дієве розв’язання проблеми. Вегетативні зміни організму в організмі під впливом емоц-х переживань – кровообіг, дихання, травлення, ендокринної секреції чи плач люд., сміх, пересихає у роті, піт, соматичне напруження, тремтіння рук, в ЕЕГ з`являються швидкі за амплітудою бета-ритми. Зовнішні експресивні вияви емоц.збудження:1) міміка; 2) пантоміміка – бігає, топчеться, розмахує руками; 3) інтонація голосу- сумний, роздратований; 4) в діях – агресивні, втеча, настороження.(широко розпл.очі – в укр.-здивування, у китайців – незадоволення, у масаїв любов – плюють один на одного). Роль фун-ня емоц.у психіці:1) спостерігачі-оцінюють обстановку; 2) вартові – піднімають тривогу, коли виникає загроза нормальній життєдія-сті і цим мобілізують пс-ку на протидію; 3) охорона – організовують перші захисні механізми чи навпаки переключають фун-ння організму. Теорії: 1)Уїльям Джеймс і Ланге – ствер.,що виникає зміни в організмі та тілесні дії, а вже помітна основі їх виникають емоції, мовляв 1-й стан не може бути безпосередньо викликаний іншим, між ними мають бути якісь тілесні зміни – ми сумні бо плачемо, сердимось бо поводимось агресивно, бачимо хижака – виник.страх – тобто тільки і тільки тоді є зовн. прояви - тілесні на емоційну ситуацію з`явл.самі емоції. 2)активаційні теорії – (Шерінктон,Ліндсей, Макарді)- активація симпатичної н.с. спричиняє зміни в організмі, які допом. справлятись із переживаннями та несприятливими умовами. Схематично гальмується травлення, в кров викид. велика кі-сть гормонів адреналінової групи, збільш вміст цукру, а від так енергія необхідна для боротьби симпатич. як і парасимпат. активізують і пригнічують емоції – виникають як безпосередня реакція на ситуацію, оціночна, а вже потім під її впливом виник. збудження чи гальмування у вегетат.н.с., а від так зміни в організмі. Теорія отримала підтримку з відкриттям ретикулярної формації сер.20ст.(це структура в гол.мозку у якій сходит.аферентні та еферентні волокна від усіх його відділів, основна фун-я - фільтрація інф-ї, санкціонує і активізує дії та відповіді організму). Але навіщо стільки різноманітних емоц.реакцій, адже активація, дезактивація носить генеральний хар-р. В цій теорії лише доля істини.3)конфліктні теорії емоцій – це реакція на безвихідну проблемну ситуацію, коли не має програм і засобів ефективних дій. Рос.дослд.Сімонов – навів-д: 2 жаби потрапили в банку зі сетаною, де одна зі страхом, відчайдушно, стрибала, інша все пустила на самотік, результат - друга втопилась чекаючи,а перша вижила – сметана збилась в масло. Виникло питання, якщо існують програми і засоби дій то що емоції не потрібні, звідки тоді їх розмаїття, постійна наявність у псих люд. Напевно, що емоц.слід брати з фун-м мотиваційної сфери, з потребами, бажаннями, з тим що є значущим для суб’єкта, у цьому всьому є відношення – якщо він задов.свої потреби то у нього виник.позит.забар.емоція, що і є реальністю відчутною основою того, що наз. радістю, щастям, що стимулює бажання жити, діяти, якщо ж суб’єкт не може заджовільнити свої потреби в оточуючому його світі щось істотне відб.не так як би йому хотілось – негативно забар.емоц.реакція на цю ситуацію і є покаранням, стражданням, пеклом, що зумовлює нестерпність існування.

Емоційні процеси і стани. Почуття. Вищі почуття: релігійні, моральні, патріотичні,естетичні.

Поиск по сайту: