Характеристика осіб, що вчиняють необережні злочини

Численні кримінологічні дослідження необережної злочинності свідчать, що успішна організація і проведення профілактично-виховних заходів цієї категорії злочинів багато в чому залежить від того, наскільки повно при цьому враховуються особистісні характеристики осіб, які вчиняють злочини з необережності.

У кримінологічній літературі сьогодні продовжує зберігатися думка, що особи, які вчинили необережні злочини, — це нормальні, соціально-інтегровані особистості, для яких не характерні дефекти Правової та моральної свідомості. Вирішальна роль при цьому надається ситуації злочину.

Особистість злочинців, які вчинили злочин з необережності, вивчено ще недостатньо. Однак деякі дані дозволяють сумніватися у випадковому чи ситуаційному характері необережних злочинів і є Можливість говорити про певні дефекти правової свідомості, що відрізняють злочинців цього роду від осіб, які вчинили злочини навмисне. У цілому злочинці, які вчинили злочини з необережності, не досягають тієї глибини і стійкості деформації правової свідомості, що відзначаються у більшості осіб, як? вчинили злочини навмисне, однак вони значно відрізняються за цими показниками від законослухняних громадян. Специфічність дефектів правосвідомості злочинців, які вчинили злочини з необережності, виявляється не стільки в негативному ставленні до правових норм узагалі, скільки в незнанні конкретних норм або в несхваленні, небажанні їм підкорятися, або у відсутності готовності дотримуватися загальних і спеціальних норм обережності в діяльності, у якій вони виявили необережність.

У чому ж виявляються особливості особистості злочинців, які вчинили злочини з необережності. По-перше, це їхня соціально-демографічна характеристика.

За статевою ознакою в середовищі необережних злочинців переважають чоловіки, жінки складають менше 2 %. Основні причини такої статевої диспропорції полягають у тому, що, по-перше, до аналізуємо!' категорії злочинців повною мірою застосовується загальноприйняте в соціологічній та правовій літературі положення про кількісну перевагу чоловічої злочинності над жіночою; і, по-друге, різка статева відмінність необережних злочинців пояснюється характером вчинених злочинів — більшість необережних злочинів вчиняється у сфері безпеки руху та експлуатації транспорту, де серед водіїв транспортних засобів також відчувається стале непропорційне співвідношення між жінками та чоловіками. Крім цього, судова, слідча, адміністративна практика свідчать про те, що жінкам-во-діям властива більша дисциплінованість та акуратність. За статистичними даними смертність від ДТП з вини чоловіків у 5—6 разів вища, ніж з вини жінок.

Істотну роль в соціально-демографічній характеристиці необережних злочинців відіграє їх віковий склад. З ним значною мірою пов'язані психофізіологічні характеристики особистості, характер соціальних зв'язків індивіда, його положення в суспільстві. Тому в процесі профілактики необережних злочинів завжди необхідно враховувати геронтологічні особливості необережних злочинців, оскільки сприйняття тих або інших профілактично-виховних заходів, передбачення та оцінка критичних ситуацій багато в чому залежать від накопиченого ними життєвого досвіду. З іншого боку, нерідко оцінити поведінку людини можна тільки з урахуванням її віку.

Співставлення різних вікових груп необережних злочинців показує, що переважну більшість (80 %) складають особи віком від 20 до 40 років. Майже кожний другий необережний злочинець має вік від 20 до ЗО років (47 %). Особи віком від 18 до 20 років складають всього лише 5,6 %. Це пояснюється, мабуть, тим, що у віці 18—20 років людина ще тільки вступає в трудову діяльність. Надбання спеціальності, кваліфікації, відповідного досвіду в професії, вимагають певного часу. Здійснення ж злочинів з необережності переважною більшістю випадків пов'язується з експлуатацією технічних засобів, яка, як вже відмічалося, передбачає наявність певного віку та рівня кваліфікації. З цієї ж причини серед необережних злочинців є незначним відсоток осіб віком понад 55 років — менше 1 %, що пов'язано з невеликим рівнем трудової активності цієї категорії осіб.

Не менш важливою демографічною рисою, що підлягає обов'язковому врахуванню за реалізації профілактичних заходів, є сімейний стан необережних злочинців. Сім'я завжди була одним з най-сильніших чинників впливу на злочинця. Тому під час нашого дослідження враховувалося, чи були необережні злочинці одружені на момент вчинення злочину, чи ні. За нашими даними відсоток необережних злочинців, які мали сім'ю на момент вчинення злочину становив 66 %.

З сімейним станом необережних злочинців пов'язано питання наявності постійного місця проживання, відповідь на яке дозволяє робити висновки про наявність у них соціальне корисних зв'язків та можливість їх профілактування. Дослідження показали, що переважна більшість необережних злочинців (98,7 %) мають постійне місце проживання.

Важливе значення для соціальної характеристики необережних злочинців має їх рівень освіти, який суттєво впливає на світогляд людини, її інтелектуальний рівень, поведінку. Від неї певною мірою залежить вибір форм і методів індивідуальної профілактики цих осіб. Численні кримінологічні дослідження свідчать, що недоліки в загальноосвітній підготовці осіб, які порушили закон, є одним із криміногенних факторів в генезисі їх злочинної поведінки. За рівнем освіти більшість необережних злочинців мають неповну середню освіту, найменше серед них осіб з вищою освітою.

В прямій залежності від віку необережних злочинців знаходиться і така соціально-демографічна ознака, як наявність у них спеціальності та стажу трудової діяльності. Вказаний зв'язок трудового,стажу із загальною характеристикою необережного злочинця виявляється опосередковано. Особи з тривалим трудовим стажем мають досить стійкі соціальне корисні зв'язки ї суспільством, їх особистість меншою мірою запущена в соціально-етичному відношенні, ніж у осіб, які мають невеликий трудовий стах.

Як показують дослідження, більшість необережних злочинців мають відносно високий рівень професійної підготовки (94 % працювали до засудження за своєю спеціальністю понад 3 роки). Відсоток осіб, які мають трудовий стаж понад 8 років, становить 44 %. Найбільша кількість необережних злочинів припадає на осіб, які мають виробничий стаж від 1 до 2 років (32—34 %), і тих, що не мають достатнього професійного досвіду.

Що стосується професійного складу, то значною мірою він зумовлений тією обставиною, що практично всі необережні злочинці до засудження мали спеціальність і працювали. Крім того, серед них більш високий відсоток складають робітники L селяни, що можна пояснити тим, що саме ці люди активно беруть участь в суспільному виробництві, мають справу з технікою, і тому у них більша ймовірність порушити правила її експлуатації. Необхідно також враховувати і те, що активна трудова діяльність дає можливість придбання особистого автотранспорту, що, своєю чергою, підвищує ймовірність здійснення ними злочинів, які пов'язані з порушенням правил безпеки руху та експлуатації транспорту.

Другу особливість особистості необережних злочинців складає їх кримінально-правова характеристика. Саме вона значною мірою зумовлює ступінь суспільної небезпеки злочинів і злочинця, характеризує риси особистості, які сприяли вчиненню злочину, дозволяє певною мірою судити про перспективи виправлення і перевиховання необережних злочинців. До числа ознак, які розглядаються в рамках кримінально-правової характеристики, відносяться: кваліфікація злочину; строки покарання; наявність примусового лікування від алкоголізму та наркоманії тощо.

Найбільш значимим показником в кримінально-правовій характеристиці є кваліфікація злочину. Вона відображає як ступінь суспільної небезпеки, що визначається законом у відношенні до кожного виду злочинів, так і ступінь суспільної небезпеки кожного конкретного злочину, що встановлюється судом. Дані, що відображають кваліфікацію злочинів, дозволяють судити про поширеність тих чи інших діянь серед певної категорії правопорушників.

На момент дослідження на початку 2000 року в Україні більшість необережних злочинців (80 %) відбували покарання за порушення правил безпеки руху і експлуатації транспорту, 12,5 % — за необережне вбивство, 2,4 % — за нанесення з необережності тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження.

Таким чином, контингент необережних злочинців за кваліфікацією вчинених злочинів дуже однорідний. В основному вони відбувають покарання за злочини, що пов'язані з порушенням правил безпеки руху та експлуатації транспорту.

З кваліфікацією злочину пов'язане питання, чи знаходився необережний злочинець на момент вчинення злочину в сгані сп'яніння. Дослідження показало, що 56 % осіб, засуджених за злочини з необережності, на момент їх вчинення знаходилися в сгані сп'яніння.

Іншою, не менш важливою кримінально-правовою ознакою, що характеризує особистість засудженого, є строк покарання. Ця ознака встановлюється вироком суду і вказує на ступінь суспільної небезпеки конкретного злочину та злочинця.

Більше половини обстеженого контингенту необережних злочинців в місцях позбавлення волі складають засуджені на строк понад 2 років. Взагалі, для цієї категорії злочинців не характерні короткі строки позбавлення волі (до 1 року — 5 %). У основної маси засуджених строк коливався від 2 до 5 років — 63 %. Досить незначна частина була засуджена на строк понад 5 років — всього 4%.

Однією з кримінально-правових ознак, які характеризують особистість засудженого, є наявність додаткової міри покарання. Серед осіб, які вчинили необережні злочини, понад 60 % були додатково позбавлені права керування автомототранспортними засобами, оскільки більшість з них засуджені саме за вчинення дорожньо-транспортних злочинів.

Третьою особливістю особистості необережних злочинців є їх морально-психологічна характеристика. Виявлення негативних властивостей особистості дозволяє визначити для належної організації профілактичної діяльності соціальні потреби, ціннісні орієнтації, що лежать в їхній основі. Аналіз морально-психологічних властивостей засуджених за дорожньо-транспортні злочини показав наступне: безтурботність, легковажність стали причиною злочинів у 64 % засуджених; зайва самовпевненість — у 90 %; невміння правильно оцінити ситуацію — у 43 %; явна необережність — у 4,4 %.

Типовими для характеристики особистості необережних злочинців є егоїзм, байдужність до соціальних наслідків своїх рішень і дій (якщо вони уявляються особі вигідними або зручними), ставлення до правил експлуатації джерел підвищеної небезпеки як до формальності. Тому необережні злочини не можна розглядати як результат нераціональних дій у складній ситуації. Звичайно, певна частина необережних злочинів пов'язана з недоліками професійної підготовки, малим досвідом, але не менше 55—60 % порушень відбуваються усвідомлено, у звичайній, а не екстремальній ситуації.! Варто відмітити, що 75 % усіх необережних злочинів відбуваються через самовпевненість. Власне кажучи, механізм самовпевне-ної поведінки близький до навмисного, оскільки особа усвідомлює сам факт порушення норм обережності. Дефекти правових установок і орієнтації осіб, які вчинили необережні злочини, виявляються й у мотивах і меті поведінки, причому значимих — як за використання транспортних засобів, так і за порушення правил безпеки руху.

У літературі висловлювалася думка, що в необережних злочинах порочні не стільки цілі, скільки засоби їхнього досягнення. Однак подальші дослідження знайшли значні дефекти у мотивах і цілях використання транспортних засобів, обумовлені зневажливим ставленням до правових норм, що регулюють використання транспорту, охорону державних, суспільних, приватних інтересів та прав особистості. У цілому соціально-дефектна мотивація використання транспортних засобів, яка призвела до кримінальних наслідків, зустрічалася за вчинення кожного третього дорожньо-транспортного злочину. Характерно, що за самовпевненості подібна мотивація відзначалася у 9 разів частіше, ніж за недбалості.

Особливу, специфічну для необережної поведінки групу мотивів складає розрахунок на ті чи інші обставини, що, на думку суб'єкта, можуть запобігти можливій шкоді його дій. Ці мотиви по-різному характеризують особистість злочинців. Так, серед осіб, що вчинили ДТП за самовпевненості, 2/3 орієнтувалися переважно на зовнішні обставини (сподівалися, що несправна автомашина не підведе; розраховували, що перешкод рухові не буде і нічого не трапиться; думали, що інші учасники руху уступлять їм дорогу, зреагують на сигнал, самі встигнуть ужити заходів безпеки і т. п.). Ці мотиви можна Пов'язати з проявом зневаги до безпеки інших осіб, перекладанням,!"власне кажучи, на них турботи про власне життя і здоров'я, а також певною мірою і з розрахунком на власну невразливість. Підтвердженням сказаному можуть служити, зокрема, дані про те, що 3/5 обстежених осіб, які вчинили необережні злочини деяких видів, пов'язаних із професійною діяльністю, раніше вже допускали подібні порушення правил обережності. Показово і те, що в значній частині випадків необережні злочини вчиняються у нетверезому стані; наприклад, понад третина необережних вбивств. У ДТП із вини водіїв у нетверезому стані гине майже п'ята частина від усіх загиблих у дорожніх подіях.

Треба мати на увазі, що зрушення і деформація морально-психологічних властивостей особистості необережних злочинців відбуваються в умовах регресу морального стану суспільства. Чим глибше суспільство уражене аморальністю, тим вища злочинність, і, навпаки. Зростання необережної злочинності за цих умов стає закономірністю.

Виявлення та вивчення негативних властивостей особистості необережних злочинців дозволить визначити соціальні потреби та ціннісні орієнтації для належної організації профілактичної діяльності.

Поиск по сайту: