Членистоногі

Тип членистоногих серед усіх безхребетних виділяється найбільшою різноманітністю і пристосуванням до різних умов існування. Загальне число видів доходить до 1 млн. В горах, лісах, пустинях, у різних водоймах, ґрунті — скрізь зустрічаються членистоногі (мурашки, павуки, жуки, метелики, бабки та ін.).

У своїй будові членистоногі мають багато спільного з кільчастими червами, проте стоять на більш високій ступені організації. У їх тілі звичайно можна розрізнити три частини: голову, груди, черевце. На голові розміщені органи чуттів, за допомогою яких вони орієнтуються в просторі (очі, які в комах мають складну будову; вусики, чутливі до дотиків і хімічних подразників; органи слуху тощо), і органи захоплювання їжі. До грудей прикріплені ноги, а в багатьох — ще й крила. При тісному зростанні голови з грудьми передні ноги часто перетворені на челюсті. Кінцівки членистоногих рухомозчленовані з сегментами, розділені на членики, які сполучені зчленуваннями, що дає змогу тваринам здійснювати складні рухи. Звідси й назва цього типу.

Тіло членистоногих вкрите твердим покривом, який е «зовнішнім скелетом», що захищає тварин від несприятливих умов і ворогів. Із скелетом пов'язані різні вирости й придатки — волоски, щетинки, луски, які відіграють часом велику роль у житті тварин. Із зовнішніми покривами пов'язані різноманітні залози. Через твердість зовнішній панцир перешкоджає росту, тому його час від часу тваринам доводиться скидати (наприклад ракоподібним).

Мускулатура членистоногих поділена на окремі тяжі, вона поперечносмугаста, що дає змогу мускулам швидко скорочуватися. Наприклад, у комарів і мух мускули скорочуються до 500 раз за секунду. Від швидкості пересування залежить забезпеченість їжею.

У наземних членистоногих органи дихання представлені легенями або трахеями, а у водних е зябра або трахейні зябра.

Кровоносна система в найбільш розвинених членистоногих складається з спинної судини, яка утворює серце, і артеріальних судин, які відходять від нього в різні боки. Кров із серця надходить у порожнину тіла. Таким чином, кровоносна система незамкнена.

Різноманітність живлення позначилася на будові ротових органів: у коників, сарани, жуків — гризучі, а в клопів, попелиць, метеликів, комарів — сисні. В решті їх травна система мало чим відрізняється від травної системи кільчастих червів.

Для нервової системи (головний мозок) характерне парне накопичення нервових клітин над стравоходом, які зв'язані з черевною порожниною нервовим ланцюжком. Завдяки більш високій організації нервової системи членистоногі мають складну поведінку, яка пов'язана з різними інстинктами: будівельними, по догляду за потомством, добуванням їжі тощо. Вироблені протягом поколінь інстинкти іноді створюють враження розумних вчинків, насправді доцільність інстинктів відносна і проявляється вона тільки при наявності певних умов. Досить їх змінити, як вчинки комах стають безглуздими (на полі, де раніше росла конюшина, продовжують літати бджоли; якщо в оси в гнізді зробити отвір, то вона все одно продовжує замуровувати навіть порожню комірку).

Клас комах —дуже численна група тварин. Вони плодючі і ненажерливі, а головне - швидко пристосовуються до. різних умов існування, завдяки чому відіграють велику роль у житті природи. Комахи запилюють рослини (бджола, джміль), заселяють ґрунт (мурашки), сприяючи поліпшенню його механічного складу й родючості. Величезна частина комах живе за рахунок мертвих тварин, у зв'язку з цим вони виступають санітарами в природі (гнояки та ін.), ними також живляться багато птахів і звірів. Разом з тим частина комах завдає величезної шкоди людині в її господарській діяльності, розвиваючись за рахунок культурних рослин (озима совка, сарана, попелиці, кільчастий шовкопряд, короїд), пошкоджуючи продукти харчування і речі (комірний довгоносик, міль), завдаючи шкоди тваринництву (сліпні, оводи). Нарешті, багато тварин — небезпечні переносники хвороб (мухи переносять кишкові захворювання, комарі — малярію, москіти — лейшманіоз тощо).

Поиск по сайту: