Хребетні тварини. Риби. Земноводні. Плазуни

Тип хордових об'єднує більш високоорганізованих тварин, досить різноманітних за зовнішнім виглядом, способом життя і умовами існування. Для підтипу хребетних, до якого належить клас риб, земноводних, плазунів, птахів і ссавців, характерна наявність внутрішнього осьового скелета, двостороння симетрія тіла, дві пари кінцівок, замкнена кровоносна система, складно збудована нервова система, високий розвиток органів чуттів і складна психічна діяльність.

Підтип хребетних — наймолодший з відомих підтипів хордових тварин (крім нього є підтип безчерепних і личинкохордових), який нараховує всього близько 40 тис. видів. Складний організм цих тварин дає їм змогу уловлювати й розпізнавати найтонші запахи (собаки), найменшу зміну температури (риби), мати гострий зір(птахи); в багатьох є складні теплові, звукові, хімічні, гідродинамічні «приймачі» і «антени» (дельфіни, кажани, медузи, електричні угрі і скати).

Клас риб —це хребетні тварини, які постійно живуть у воді, дихають зябрами і пересуваються за допомогою плавців. Найбільш примітивні тварини підкласу хрящових риб (акули, скати), у яких є хрящовий скелет, зяброві отвори, що самостійно відкриваються на поверхні тіла. Плавального міхура в них немає, парні плавці розміщені горизонтально. Господарського значення вони не мають.

До підкласу кісткових риб належить переважна більшість видів риб. Під впливом різних умов зовнішнього середовища форма риб стала надзвичайно різноманітна. Вони відзначаються зовнішньою і внутрішньою будовою, характером живлення, повадками. Проте у зв'язку з існуванням у воді в риб є спільні ознаки: обтічна форма тіла, зяброве дихання; плавці як органи пересування, виділення шкірними покривами слизу тощо. Тіло риб поділяється на голову, тулуб, хвіст. Рот утворений хватальними щелепами з зубами на них. Зябра розміщені на зябрових дугах, зяброва порожнина вкрита зябровою кришкою. Скелет складається з кісткової тканини, тіло вкрите кістковою лускою. Кишечник слабо диференційований на відділи. Серце складається з передсердя і шлуночка, риби мають одне коло кровообігу. Мозок невеликий і примітивний; при видаленні середнього мозку в риб настають сліпота й порушення складних рухів. Крім органів зору — очей; нюху — носових ямок; дотику — вусиків; слуху й рівноваги — внутрішнього вуха, багатьом рибам допомагають у спілкуванні звуки. У риб є орган сприйняття руху води — бокова лінія.

Клас земноводних (амфібій)., до яких належать жаби, ропухи, тритони, саламандри, представлений найбільш примітивними наземними хребетними. Земноводні є проміжною ланкою між рибами і плазунами, тому водне середовище продовжує залишатись для них необхідною умовою існування на перших етапах життя (личинки розвиваються у воді). Дорослі до існування на суші пристосовані також мало. Легені в земноводних розвинені недостатньо, тому вони дихають усією шкірою. Трикамерне серце не забезпечує розподілу крові, по артеріях тече змішана кров. Пересування жаб стрибками зумовлює розвиток мускулатури кінцівок. У земноводних дуже розвинутий передній відділ головного мозку, через що в них складніша поведінка, ніж у риб.

Завдяки переходу в наземне середовище ускладнилися органи чуттів: будова очей у земноводних складніша, у них є повіки, які захищають їх від висихання і забруднення; з'явилося середнє вухо; орган нюху представлений нюхальними капсулами, які сполучаються із зовнішнім середовищем за допомогою ніздрів. Шкіра амфібій здатна реагувати на різні подразники (больові, механічні, температурні), має багато різних залоз, які виділяють слиз, зволожуючи шкіру, отруйні залози захищають від хижаків. Біологічні відмінності пов'язані в основному із середовищем існування. У тих видів, які живуть у водному середовищі (тритон, аксолотль, озерна і ставкова жаби), більш примітивна організація, ніж у наземних (трав'яна жаба, ропуха, квакша). Якщо перші ведуть денний спосіб життя, то другі — в основному нічний..Земноводні живляться тваринною їжею, тому в них більша енергія при короткому періоді активності. Найбільш сприятливі умови існування для земноводних — вологі субтропіки, де в основному вони й живуть. Менше їх у середніх широтах, а на півночі і півдні немає зовсім.

Жаби і особливо ропухи мають велике значення: вони знищують шкідливих безхребетних (мух, комарів, жуків, равликів тощо). Жаб використовують для наукових і навчальних цілей.

Клас плазунів (рептилії), до яких належать черепахи, крокодили, ящірки, змії, характерний рядом особливостей, які дають їм змогу ширше розселятися по суші. Плазуни належать до найбільш примітивних вищих хребетних. Вони пристосовані до наземно-повітряного способу життя краще, ніж земноводні. Шкіра в плазунів надійно захищена від висихання і звичайно вкрита роговими утвореннями (луска, щитки тощо). Розмноження відбувається тільки на суші (відкладають яйця і живородіння). Дихання майже виключно легеневе; будова легень досить складна, чітко виділяються трахея і бронхи. Серце і артеріальні судини в плазунів більш досконалі, але кров у них все ж змішується, тому що перегородка в серці неповна. Органи виділення більш складні (з'являються нирки). Це пов'язано з тим, що обмін речовин через шкіру, як у земноводних, не відбувається. Добре розвинутий скелет, який захищає мозок (череп в основному кістковий) і внутрішні органи (грудна клітка). У більшості представників чітко виділяється шия, значно зміцніли кінцівки. Завдяки складнішій організації нервової системи і досконалим органам чуттів плазунам значно краще пристосуватися до різних умов існування (у воді, лісі, на болотах, у пустині, ґрунті тощо), ніж земноводним.

Птахи.

Клас птахів (страуси, чайки, журавлі, дрозди, синиці тощо) за походженням близький до плазунів, але має більш досконалі риси організації. Про спорідненість із плазунами свідчать такі ознаки: шкіра бідна на залози, дуже розвинені рогові утворення. Проте якщо в плазунів непостійна температура тіла, то в птахів у зв'язку з енергійним обміном речовин температура тіла висока і постійна (в середньому близько 42°). Серце чотирикамерне, артеріальна кров відокремлена від венозної. Значно розвинені великі півкулі головного мозку, а у зв'язку з цим і більш різноманітне й досконале пристосування до навколишнього середовища. Органи чуттів, особливо зір і слух, розвинені добре. Більш досконале розмноження (висиджування яєць і турбота про потомство).

Для птахів характерно те, що тіло їх вкрите пір'ям, а передні кінцівки перетворилися на крила. Пір'я сприяє терморегуляції: зберігаючи тепло, воно збільшує несучу поверхню тіла, надаючи йому обтічної форми, уберігає шкіру від пошкоджень. Розрізняють контурне, пухове і нитковидне пір'я. Хвіст утворений стерновими перами. У зв'язку з тим, що більшість птахів пересувається по повітрю, в їхньому організмі виробилось ряд пристосувань: кістки легкі й міцні, хватальні функції виконує дзьоб, який позбавлений зубів; шия рухлива, а скелет тулуба малорухливий; грудина дуже розвинена і має високий гребінь (кіль), до якого прикріплюються міцні мускули; пальці ніг призначені для ходіння і хватання, тому опорою в них є складні крижі. Нарешті, наявність повітряних мішків, які сполучені з порожнистими кістками, і відсутність сечового міхура зумовлюють те, що птахи легко почувають себе в повітрі. Польоти допомагають птахам швидше знайти їжу, врятуватися від ворогів, знайти місця для відпочинку й розмноження, завоювати нові, необжиті території.

Спосіб життя птахів залежить від багатьох умов: клімату, їжі та умов ЇЇ добування, гніздувань тощо. Птахи за способом життя бувають денні (ластівка, вівчарик), нічні (сова, філій), присмеркові (дрімлюга); за способом і характером живлення — рослиноїдні (глухар, рябчик) комахоїдні (дятел, синиця) і хижі (орел, боривітер); за способом пересування— літаючі (яструб, стриж), бігаючі (дрохва, стрепет), водоплавні (пелікан, качка) і лазуни (повзик, пищуха); за ступенем осідлості—осілі (сорока, куріпка), мандрівні (щиголь, чечевиця) і перелітні (зозуля, горихвістка, соловей) (рис.37); за характером розмноження— виводкові (тетерев, фазан) і нагніздні (дрізд, шпак).

Поиск по сайту: