Давні зміни в системі вокалізму та їхні рефлекси в сучасних східнослов’янських мовах

6.1. Найдавніші якісні й кількісні чергування голосних

Системі вокалізму праслов’янської мови в останній період її функціонування були властиві такі чергування голосних фонем:

1) / е / – / о /: nesti – nositi, bresti – broditi, brodъ, vezti – voziti, vozъ. Чергування належить до дуже давніх, його наслідки відомі не лише слов’янським мовам. Очевидно, це чергування пов’язане з акцентним умовами: /е/ зберігся в наголошеній позиції, /о/:– в ненаголошеній. Пор. укр.: нести – носити, брести – бродити, брід, везти – возити, віз;блр. несці – носіць; везці – возіць, воз; цягнуцца (брадзіць) – бродити, брод.

2) / е / – / ě /: plesti – plětati, letěti – lětati. Чергування розвинулося на основі давньоіндоєвропеського. часокількісного /ĕ/ – /ē/. Пор. укр.: плести – заплітати, летіти літати; рос. плести – заплетать, лететь – летать; блр. плесці – заплятаць, ляцець – лётаць.

3) / о / - / а /: stojati – stati. Це наслідок давнього часокількісного чергування /ŏ/- /ō/. Пор. блр. стаяць – стаць, рос. стоять – стать. У рос. акання не відображене в написанні.

4) / і / – / ěj /, /і/ – /ьj/: sito – sějati; biti – bьjǫ. Це чергування виникло внаслідок монофтонгізації дифтонга /еĭ/. Пор. блр. сіта – сеяць, біць – бью, укр. сито – сіяти, бити – б’ю, рос. сито – сеять, бить – б’ю.

5) /ě/ - /а /: sěsti (<*sēdti) – saditi, rězati – raziti, lězti – laziti. Це часокількісне чергування розвинулося в праслов’янській мові на основі зміни /ē/ в /ĕ/, /ō/ в /а /. Пор. укр. сісти – садити, різати – вразити, лізти – лазити, блр. сесці – саджаць, рэзаць – ўразіць, лезці – лазінь.

6) /u/ - /ov /: kujǫ – kovati, *sujǫ – sovati. Виникнення цього чергування пов’язане зі зміною дифтонгів [oŭ], [aŭ] на [u] в позиції перед приголосними й розпадом їх на два окремих звуки [o] та [v], [a] та [v] в позиції перед голосними. Пор укр. кую – коваль, сунути – совати, рос. кую – коваль,, сунуть – совать, блр. кую - каваль, соваю, совань.

7) /ę / –/ ǫ /:* tręsti - *trǫsiti, trǫsъ, *zvękati - *zvǫk,*zapręgati – *sǫprǫgъ. Чергування відбиваєдавніше чергування [e] – [o] у сполученні з носовим приголосним перед іншими приголосними: *trensti - *tronsiti. Пор. укр. трясти – трусити, дзвякати – звук, запрягати – супруг; рос. трясти – трусить, запрягать – супруг; блр. трэсці – трус «землетрус», запрагаць – муж, жонак (супруг).

8) /ę/ – /en/, /ьm/: žęti – žьmǫ, žęti – žьnǫ, zvękati – zvenęti. Розвинулося це чергування внаслідок того, що сполучення голосного з носовим перед приголосним змінилося в /ę/, а перед голосним збереглося. Пор. укр. жати - жму, жати – жну, дзвякати – дзвеніти; блр. жаць – жну, але: жаць – цісну, дзвякаты – звінець.

9) /ǫ/ - / on /, / ъm /: zvǫkъ – zvonъ, dǫti – dъmǫ. Основа цього чергування, як і попереднього. Пор. укр.: звук – дзвін (< звон), дути – дму, блр.: дзьмуць-дую.

6.2. Явище повноголосся

Однією з найважливіших рис східнослов’янських мов є повноголосся: [oro], [olo], [ere], [ele] між приголосними. Умовно його розначають так: torot, tolot, teret, telet, де t позначає будь-який приголосний звук.

У східних слов’ян повноголосся розвинулося з давніх tort, tolt, tert, telt. Звукосполучення.[or], [ol], [er], [el] між приголосними були різними за характером дифтонгами. Довгота складу виражалася або голосними [o], [e] або сонорними [r], [l]. Закон відкритого складу спричинив розвиток складотворчості сонорних, розпад дифтонгів на два звуки. Отже, tor-t → to-r̻-t.

Згодом сонорні втратили складотворчу властивість. Це спричинило в слов’янських мовах або перестановку звуків, або розвиток після [r], [l] голосного. У східних слов’ян після [r], [l] відбувся розвиток короткого голосного, що перейшов у голосний повного творення: tor̻t → torъt → torot. Пор. ст.-укр. корова, борона, молотъ, береза, берегъ, черезъ.

Розвиток [еl] ускладнився додатковими умовами: до втрати сонорними складотворчості у сполуках telt, tьlt відбулася лабіалізація [е], [ь].

У старопольських діалектах після [r] і [l] виник новий голосний, але його виникнення супроводжувалося редукцією попереднього. У південних слов’ян, старочеській, старословацькій мовах відбулася перестановка звуків: ст-сл. крава, брана, млатъ, младъ; болг. крава, брада, млат, бреза; с-хорв. крава, брада, млат, бреза; чеське krava, brada, mlat; слов. krava, mlat, breza, mlieko.

Розвиток повноголосся у східних слов’ян припадає на кінець VІІІ - п.пол. ІХ ст.Пор. укр. корова, борона, молот, береза, берег, через; блр. карова, барана, молат, бяроза, бераг, праз; рос. корова, борона, молот, береза, через. Але укр. володіти ( і влада), воротар, голова, ворог; рос. владеть (власть), вратарь, глава (і голова), враг; блр.: валодаць, варатар, вораг.

Низка неповноголосних слів у російській мові – спадок старослов’янської мови, з тенет якої російська мова виборсувалася не так успішно, як мова українська.

7.3. Деназалізація [ę], [ǫ]

Успадковані від праслов’янської доби довгі носові звуки [ę], [ǫ] не збереглися, вони втратили носовий призвук і стали звуками нормальної тривалості й перетворилися на такі звуки:

[ę] → [ä] *męso → * m’äso, *počęti → *poč′ati

[ǫ] → [u] *rǫka → *ruka, *dǫbь → *dubъ.

Пор. укр. п’ять, м’ясо, м’ята, частина, жати, ім’я; рос. пять, мята, мясо, часть, жать, имя; блр. пяць, мяса, мята, частка, жаць, імя. Ю.Шевельов стверджував, що ці зміни відбулися у східнослов’янських говірках не пізніше Х ст.

Звук [ǫ] був близький артикуляційно до [u]. Зміна [ǫ] в [u] властива не тільки східнослов’янським діалектам, а й багатьом іншим. Пор. укр. і рос. зуб, дуб, чеські і словацькі zub, dub, ruka, сербські і хорватські зуб, дуб, рука.

Звук [ę] у процесі деназалізації міг, очевидно, змінюватися як в [ä], так і в [e]. У південних і деяких західних слов’ян він змінився на [e].

Деназалізація [ę], [ǫ] властива всім слов’янським мовам, крім польської, пор.:

болг. пет, месо, мента, част, име,

с-хорв. пêт, мêсо, метва, чêст, жети, име,

чеські pět, deset, meno, але maso, màta.

З деназалізацією пов’язані чергування [а] – [ин] – [н] (почати – почну – почин); [а] –[ен] (ім’я – імені); [а] – [м] (взяти – візьму); [у] – [м] – [им] (дути – дму – надимати) тощо.

.

7.4. Зміна початкового [je]

На східнослов’янському мовному ґрунті перед складом із голосним переднього ряду, крім [ь], початкове звукосполучення [je] змінилося на [o]: *jezero, *jesenь, *jelenь, *jedinъ → давньоураїнські озеро, осень, олень.

Якщо у наступному складі був [ь] або ж голосний непереднього ряду, зміна не відбулася: jelь, jego, давньоураїнські ~ль, ~го. Пор. один (з jединъ) і єденъ (південно-західні говори) з(* jedьnъ).

Така зміна відбулася під наголосом. Пор. рос. ежевика, єрепениться, де звук [е] в початковому складі ненаголошений, тому тут переходу [je]в [o] немає.

У ряді слів умов для таких звукових переходів не було, однак ці зміни відбулися за аналогією: * jedьna → одьна, *jedinica → одиниця, бо одинъ (з * jedinъ).

Згаданий процес розпочався з утрати протетичного [j], а звук [e] на початку слова у східних слов’ян був невластивий, отже, відбувся перехід [е] в [ö], потім [ö] змінився на [о].

Пор. укр. озеро, осень, олень, один, осетр, Олена, Остап; рос. озеро, осень, олень, один, осетр, але: Елена, Ефстафий; блр. возера, восень, алень, адзін, асетр, Алена, Астап.

Алев низці слів російської мови маємо такі відхилення: ольха, діал. ëлха, ëлша, елшина; ежевика, діал. ожевика, ожевина, ожина, ожиница; еще, діал. ошче, ошчо; едва, діал. одва, осень, діал. есень.

У західнослов’янських і південнослов’янських мовах початкове звукосполучення [je] збереглося.

7.5. Сполучення зредукованих з плавними

Зредуковані в цій позиції мали деякі особливості, вони завжди були сильними. Тому закономірно відбулися зміни типу гърбъ → горб, вълна → волна, вълкъ → вовк тощо. Пор. укр. вьрхъ → верх, вьршина → вершина, жьлтъ → желтъ (желтыи → жовтий ), жьлтhти → желтhти (→ жовтіти), перст → перст, търгъ → торг, дългъ – долгъ (долгыи → довгий), вълъхвы → волхви; блр. верх, вяршыня, жоўты, жоўкнуць, доўгі.

Зрідка траплялися випадки розвитку повноголосся, наприклад: безмолови", веребны#, молонии, умерелъ. Це явище називають другим повноголоссям.

Друге повноголосся розвивавалося тоді, коли сполучення [ър], [ъл], [ьл], [ьр] стояли перед приголосними, за якими йшов зредукований у слабкій позиції: тълкъ → толок, вьрхъ → верех.

Відображення цього явища маємо в незначній кількості лексем східних слов’ян: укр. терен ← търнъ, толок ← тълкъ; блр. залоўка, вяреўка;рос. умереть, тереть, долог, сумеречный та ін.

В ХІ ст. часто на місці ър, ъл, ьр, ьл писали ъръ, ълъ, ьрь, ьль. Очевидно, такі написання відбивали живомовні риси.

7.6. Сполучення плавних із зредукованими

Зредуковані [ ъ ], [ ь ] могли стояти в позиції не тільки перед плавним, але й після нього.

У сильній позиції в усіх східнослов’янських мовах вони перетворилися в [o] та [e]: укр. кръвь → кров, крътъ → крот (<кріт), глътъка → глотка, бръви → брови. блъхи → блохи, крьстъ → хрест (< крест), бльскъ; рос. кръвь → кров, крътъ → крот, глътъка → глотка, бръви → брови, блъхи → блохи, крьстъ → крест; блр. кръвь → кроў, крътъ → крот, глътъка → глотка, бръвы → бровы.

У слабкій позиції в мовах східних слов’ян рефлекси неоднакові.

У російській мові зредуковані посилилися в [о] і [е]: дрожать, крошить, глотать, греметь, тревога, блестеть із дръжати, кръшити, глитати, грьмети, тривога, сльза, бльстеть.

В українській і білоруській мові зредуковані занепали, [р] і [л] набули складотворчої властивості, потім втратили її, виділяючи після себе [и]: укр. дрижати, кришити, глитати, гриміти, тривога, блистіти;блр. дрыжаць, крышыць, глынаць, грымець, трывога, блішчаць.

У південно-західних говорах української мови відомі й інші рефлекси цих сполучень: [ре], [ле], [ир], [ил], [ер], [ел], [ір], [іл]: слеза, кервавий, кірвавий, кирвавий, гиртань, силза, керва (кров), хирбет тощо.

7.7. Початкові [ро], [ло],[ ра],[ла] в східнослов’янських мовах

Праслов’янські [or], [ol] у позиції перед голосним зберігають усі слов’янські мови: давньоруськоукраїнське (ХІ-ХІІІ ст.) ораница, укр. орати, орач; болг. ора, орач, с.-хорв. орати, ораница, польське orać, чеське orati.

Згадані звукосполуки могли стояти перед приголосними. У мові різних слов’ян у такій позиції відбулися неоднакові зміни.

У східних і західних слов’ян [or], [ol] перетворилися на [ro], [lo] або на [ra], [la]. Пор. давні руськоукраїнські. робота (нім. Arbeit), роли", ровьнъ, рости, польські robota, lodka, але radlo, lakomy, lania.

У мові південних слов’ян [or], [ol] змінилися на [ra], [la]. Пор. ст-сл. работа, рало, разумъ, расти; с-хорв. работа, рабити, рало, раван; словен. rataj, ladja, lakat.

Подвійність рефлексації більшість учених пов’язує з характером давньої слов’янської інтонації: при висхідній маємо rat, lat, при спадній – rot, lot.

Поиск по сайту: