Напад еклампсії

До тяжких форм гестозу вагітних належать: преекламсія тяжкого ступення (ІІІ ступінь) та еклампсія як найтяжча форма гестозу, яка виникає на тлі нелікованої прееклампсії і характеризується знепритомленням судомними нападами.

Невідкладну допомогу розпочинають одразу на місці виникнення екстримальної акушерської ситуації і надають залежно від періоду еклампсії.

Перший період еклампсії- початковий (передсудомний). У жінки з’являються посіпування м’язів обличчя і повік, вона непритомніє.

У цей період необхідно покласти жінку на тверду поверхню, повернути голову на лівий бік і дати масковий наркоз азоту закисом, наркотаном або ефірний наркоз, що залежить від умов медичного закладу.

Підключають одноразову систему, вимірюють АТ і пролонгують сон шляхом уведення сибазону внутрішньовенно 2 мл (10) мг.

Розпочинають магнезійну терапію при діастоличному АТ 110 мм рт. ст. 25% розчин магнію сульфату 4 г (16мл) уводять протягом 5 хв внутрішньовенно. Якщо напади судом продовжуються, ще вводять 2 г магнію сульфату (8 мл за 3-5хв) внутрішньовенно або діазепам 10мг чи натрію тіопентал 500 мг (уводить анестезіолог).

Якщо діастолічний АТ залишається на рівні 110 мм рт. ст. продовжують антигіпертензивну терапію (лабеталол, клофелін тощо). Обережно вводять ніфедипін на тлі магнезійної терапії (може виникнути колапс). Усувають усі подразники.

Після виведення жінки з першого періоду еклампсії вона опритомнює, але залишається під ретельним наглядом. Продовжують лікування тяжкої форми гестозу в реанімаційному відділенні чи в палаті інтенсивної терапії.

Другий період еклампсії- період тонічних судом. Удругий період еклампсії виникає зупинка дихання (апное). Маскоподібне обличчя, синюшне, одутле, вени шиї набряклі, тулуб в опістотонусі- сильно скорочені м’язи верхньої частини тулуба, а нижні кінцівки витягнуті, по них проходить хвиля судом.

Акушерка наприкінці першого періоду негайно повинна ввести в рот (збоку зубів) роторозширювач (хоча б шпатель, обгорнутий стерильним бинтом, зволоженим стерильним фурациліном або розчином натрію хлориду, чи край згорнутого рушника тощо), щоб запобігти прикушуванню язика. Обережно видаляють з ротової порожнини слиз вологою серветкою, узятою на корнцанг, зубні знімні протези тощо. За необхідності захоплюють язик язикотримачем і вводять його вбік, щоб не заважав проведенню туалету верхніх дихальних шляхів.

Голову жінки повертають на лівий бік, щоб запобігти аспірації блювотними масами; ослабляють комірці, ґудзики на одязі. Слід підготуватися для проведення оксигенотерапії і введення наркозу. Проводять контроль АТ на обох руках і при діастолічному АТ 110 мм рт. ст. продовжують антигіпертензивну терапію (магнезійну).

Третій період еклампсії – період клонічних судом. У цей період з’являється шумне дихання, хвиля судом проходить по всьому тулубі.

З появою дихання негайно проводять маскову ШВЛ 100 % киснем і подають наркоз або вводять внутрішньовенно діазепам 2 мл, щоб запобігти виникненню нового нападу судом.

Під ретельним контролем АТ проводять магнезійну терапію та антигіпертензивну терапію при діастолічному АТ 110 мм рт. ст. АТ не можна значно знижувати.

Керовану антигіпертензивну терапію наніпрусом здійснює лише лікар анестезіолог-реаніматолог (має тривати не більше 4 год, оскільки в організмі накопичуються ціаніди).

Четвертий період еклампсії – коматозний. Поступово відновлюється адекватне дихання і настає опритомнення. Якщо коматозний стан триває понад 30 хв, діагностують крововилив у мозок.

Якщо напад судом триває понад 20 хв, знову виникають судоми, визначають екламптичний статус.

Анестезіолог негайно здійснює інтубацію трахеї на тлі введення міорелаксантів та проводить апаратну ШВЛ у режимі помірної гіпервентиляції.

Гіпертензивну та магнезійну терапію виконують не менше ніж 48 год, поступово відмінюючи препарати (зменшуючи дозу).

Після припинення судом і відновлення свідомості жінка нічого не пам’ятає,що з нею відбувалося.

Інфузійну терапію розпочинають з уведення декстринів, які покращують реологію крові (реополіглюкін 10 мл/кг на добу).

Не рекомендують уводити 5 – 10 % розчин глюкози і 5 % розчин альбуміну.

Розродження проводять після виведення жінки з коматозного стану. Метод розродження залежить від акушерської ситуації: у другий період пологів здійснюють накладання вихідних акушерських щипців.

Якщо пологові шляхи не підготовлені, виконують кесарів розтин під ендотрахеальним загальним наркозом. Діурез контролюють через постійний катетер, уведений у сечовий міхур.

У разі проведення пологів через природні пологові шляхи третій (послідовий) період ведуть активно; обов’язково проводять ручну ревізію стінок матки і зовнішньо-внутрішній масаж її на кулаці, щоб запобігти нападу судом після пологів.

При тяжких формах гестозу вагітних застосовують для знеболювання перидуральну анестезію (зокрема пролонговану; катетер уводять у перидуральний простір).

Діабетична кома

Кетоацидотична кома виникає внаслідок дефіциту в організмі інсуліну; розвиваються гіперглікемія, глюкозурія, внутрішньоклітинна дегідратація, спрага, поліурія, гіперкетонемія, кетонурія, кето ацидоз. Для діагностики визначають рівень глюкози і кетонових тіл у крові, глюкози й ацетону в сечі

Невідкладна допомога. Акушерка негайно викликає лікаря, який призначає інсулін по 100 – 200 ОД, з них – 50 ОД внутрішньовенно краплинно в ізотонічному розчині натрію хлориду, а 50 – 70 ОД – внутрішньом’язово.

Якщо стан пацієнтки не поліпшується через 2 – 4 год, повторюють внутрішньовенне і внутрішньом’язове введення половинної дози інсуліну кожні 2 год.

Гіперосмолярна (неацидотична) кома є ускладненням цукрового діабету, при цьому виникає гіперосмолярність крові і внутрішньоклітинна дегідратація за відсутності кетоазидозу і високої гіперглікемії внаслідок зниження екскреторної функції нирок; розвивається глюкозурія.

З’являються неврологічні симптоми із непритомністю внаслідок порушення водно-електролітної рівноваги у мозкових клітинах.

Кетоацидоз у цьому разі відсутній; з’являються ознаки гіперглікемії, гіперхолестеринемії, гіпернатріємії, гіперазотемії.

Невідкладна допомога. Негайно викликають лікаря і вводять 0,45 % гіпотонічний розчин натрію хлориду до 6 л на добу доти, доки жінка не опритомніє.

Для зменшення гіперглікемії внктрішньовенно вводять інсулін. Спочатку 50 ОД, потім внутрішньом’язово по 25 ОД через 1 год, щоб знизити рівень глюкози в крові до 14 ммоль/л.

При подальшому зниженні рівня глюкози вводять 2,5 % розчин глюкози до 1 л краплинно.

При гіпокаліємії призначають калію хлорид 4 – 12 г на добу.

Для профілактики набряку мозку й усунення гіпоксії вводять по 50 мл 1 % глутамінової кислоти; проводять оксигенотерапію.

Ретельно досліджують згортання крові, клінічні та біохімічні показники в динаміці.

Гіпоглікемічна кома виникає при різкому зниженні рівня глюкози в крові, утилізації глюкози мозковою тканиною і гіпоксії мозку. Гіпоглікемія можлива в разі передозування інсуліну, сульфаніламідних препаратів, алкогольної інтоксикації тощо.

Невідкладна допомога. Викликають лікаря, визначають рівень глюкози в крові і при гіпоглікемії внутрішньовенно вводять 40 % розчин глюкози по 40 – 100 мл, а в разі тяжкого перебігу – глюкозу краплинно тривалий час; уводять внутрішньом’язово 1 мл глюкагону, іноді призначають кортикостероїди (гідрокортизон 150 – 200 мг) чи адреналін 0,5 – 1 мл. Після введення глюкагону хвора опритомнює через 5 – 20 хв. За необхідності призначають серцеві препарати, для профілактики набряку мозку – 15 – 20 % розчин маніту по 0,5 – 1 г/кг. Проводять оксигенотерапію.

Гіперлактацидемічна кома виникає внаслідок накопичення в організмі молочної кислоти. Спостерігається рідко.

Невідкладна допомога. Призначають 1 – 2 мл 2,5 % розчину натрію гідрокарбонату під контролем pH крові, уводять інсулін по 5 – 8 ОД у 500 мл 5 % розчину глюкози. Проводять оксигенотерапію.

На консультацію викликають терапевта, ендокринолога, за необхідності лікування проводять з анестезіологом-реаніматором при тривалих коматозних станах.

Поиск по сайту: