Поняття і об'єкти авторського права

ТЕМА 2.

Авторське право

1. Поняття і об'єкти авторського права.

Суб'єкти авторського права.

Види прав автора

а) особисті немайнові права автора;

Б) майнові права автора.

4. Право слідування, як одне з важливих майнових прав автора

Обмеження виключних авторських прав

Строк дії авторського права

Вступ до тем про авторське і суміжні права

Регулюванню авторських і суміжних прав у ЦК України присвя­чені глава 36 «Право інтелектуальної власності на літературний, художній та інший твір (авторське право)» і глава 37 «Право інте­лектуальної власності на виконання, фонограму, відеограму та про­граму (передачу) організацій мовлення (суміжні права)». Детально положення кодексу розкриті у спеціальному Законі України «Про авторське право і суміжні права» від 23 грудня 1993 р. (в редакції Закону України від 11 липня 2001 р. № 2627-ПІ). Джерелами ав­торського права є також інші закони з різних напрямів наукової, літературної і художньої творчої діяльності, що були прийняті Вер­ховною Радою України за останні десять років. Серед них — Основи законодавства України про культуру (1992 р.)[1], закони України «Про інформацію» (1992 р.)[2], «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» (1992 р.)[3], «Про науково-технічну інформацію» (1993 р.)[4], «Про телебачення і радіомовлення» (1993 р.)[5], «Про рекламу» (1996 р.)[6], «Про видавничу справу» (1997 р.)[7], «Про кінематографію» (1998 р.)[8], «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів і фонограм» (2000 р.)[9] та ін.

Важливими джерелами українського авторського права і суміж­них прав є міжнародні договори і угоди, зокрема Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів (1886 р.)[10], Римська конвенція про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення (1961 р.)[11]. Женевська конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їх фоно­грам (1971 р.)[12], Брюссельська конвенція про розповсюдження сиг­налів, що несуть програми, які передаються через супутники (1974 р.)[13]. Всесвітня конвенція про авторське право (1952 р.)[14]. Національне законодавство у сфері авторського права базується на принципі, зазначеному в ст. 5 Закону України «Про авторське пра­во і суміжні права»: «Якщо чинним міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встанов­лено інші правила, ніж ті, що містяться в законодавстві України про авторське право і суміжні права, то застосовуються правила міжнародного договору».

Поняття і об'єкти авторського права.

Авторське право — це сукупність норм цивільного права, якими регулюються відносини щодо визнання авторства й охорони творів науки, літератури і мистецтва, встановлення режиму їх викорис­тання, наділення їх авторів немайновими і майновими правами, за­хисту прав авторів та інших правоволодільців.

Законом України «Про авторське право і суміжні права» (ст. 8) визначено, що об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, а саме:

1) літературні письмові твори белетристичного, публіцистич­ного, наукового, технічного або іншого характеру (книги, брошури, статті тощо);

2) виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори;

3) комп'ютерні програми;

4) бази даних;

5) музичні твори з текстом і без тексту;

6) драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографіч­ні та інші твори, створені для сценічного показу, та їх постановки;

7) аудіовізуальні твори;

8) твори образотворчого мистецтва;

9) твори архітектури, містобудування і садово-паркового мис­тецтва;

10) фотографічні твори, у тому числі твори, виконані способа­ми, подібними до фотографії;

11) твори ужиткового мистецтва, у тому числі твори декора­тивного ткацтва, кераміки, різьблення, ливарства, з художнього скла, ювелірні вироби тощо, якщо вони не охороняються законами України про правову охорону об'єктів промислової власності;

12) ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, пластичні тво­ри, що стосуються географії, геології, топографії, техніки, архітек­тури та інших сфер діяльності;

13) сценічні обробки творів, зазначених у пункті 1, і обробки фольклору, придатні для сценічного показу;

14) похідні твори;

15) збірники творів, збірники обробок фольклору, енциклопедії та антології, збірники звичайних даних, інші складеш твори за умови, що вони є результатом творчої праці за добором, координа­цією або упорядкуванням змісту без порушення авторських прав на твори, що входять до них як складові частини;

16) тексти перекладів для дублювання, озвучення, субтитруван­ня українською та іншими мовами іноземних аудіовізуальних творів;

17) інші твори.

Об'єктом авторського права може бути як твір в цілому, так і йо­го окрема частина, що відповідає критеріям охороноздатності і мо­же використовуватися самостійно.

Для визначення об'єкта авторського права необхідно розуміти, що означає термін «твір». Однак у законодавстві з авторського права жодної країни немає визначення поняття «твір»[15]. Національне зако­нодавство також не дає чіткого визначення цього поняття. Науковці неодноразово звертали увагу на складність у визначенні твору як предмета авторського права[16]. Багато дослідників розглядають твір як результат творчої діяльності автора, виражений в об'єктивній формі[17]. Це означення містить два загальних критерії охороноспроможності об'єктів авторського права. За першим критерієм авторське право поширюється лише на ті здобутки науки, літератури і мистецтва, що є результатом творчої діяльності людини. За другим — твір має існувати в об'єктивній формі. При відсутності одного з цих кри­теріїв твір не може виступати як об'єкт авторського права.

У науковій юридичній літературі існують різні думки щодо по­няття творчості. Зазначалося, що творчість — це свідомий та зде­більшого трудомісткий процес, що має своєю метою досягнення ви­значеного результату[18], або творчість є інтелектуальною діяльніс­тю, що закінчується результатом, який дає нові поняття, образи та (або) форми їх втілення, і є ідеальним відображенням об'єктивної дійсності[19]. Визначалася творчість і як діяльність, яка створює щось якісно нове, що вирізняється неповторністю, оригінальністю та унікальністю. Автори даних визначень погоджуються в тому, що з точки зору юриспруденції, авторського права має значення не лише результат творчої праці, а саме твір, який є об'єктом авторсь­кого права.

Показником творчого характеру твору може бути його новизна. Але деякі науковці вважають, що новизна твору поглинається озна­кою творчості. Ознака новизни як самостійна ознака твору харак­терна лише для патентного права і пов'язана з пріоритетом, невідо­мим авторському праву. Авторське право охороняє лише форму тво­ру[20]. Творча діяльність — це продуктивна розумова, духовна, інте­лектуальна діяльність людини, результатом якої є створення творчо самостійного здобутку науки, літератури, мистецтва. Отже, твор­чість зводиться до встановлення факту самостійного створення ре­зультату інтелектуальної діяльності. Зокрема, у країнах англосаксонської системи права не вимагається, щоб ідея твору або її форма вираження були оригінальними, а лише щоб сама праця була ство­рена безпосередньо автором, а не скопійована ним[21].

Для авторського права сутність твору, його наукова, літератур­на, художня цінність значення не мають. Авторське право охороняє будь-які твори незалежно від їх призначення, необхідно лише, щоб твір був виражений у будь-якій об'єктивній формі. Така форма мо­же бути письмовою, усною, звуковою, відеозаписом, об'ємно-прос­торовою тощо. Наприклад, до усної форми творів належать промо­ви, доповіді, лекції, проповіді тощо. Об'єктивна форма твору вира­жається за допомогою різних матеріальних носіїв. Це може бути папір, полотно, каміння, дискети тощо.

Авторське право не пов'язане з правом власності на матеріаль­ний об'єкт, у якому твір виражено. Передача права власності на ма­теріальний об'єкт права чи володіння матеріальним об'єктом не спричиняє передачу яких-небудь авторських прав на твір, вираже­ний у цьому об'єкті. Винятком є лише право доступу і право сліду­вання.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про авторське право і су­міжні права» охороні підлягають усі твори як оприлюднені, так і неоприлюднені, як завершені, так і незавершені, незалежно від їх призначення, жанру, обсягу, мети (освіта, інформація, реклама, пропаганда, розваги тощо). Однак забезпечити охорону неопри­людненого твору досить складно. Формою оприлюднення твору є його опублікування, публічний показ, публічне виконання, переда­ча в ефір тощо. Твір вважається оприлюдненим з моменту, коли він став потенційно доступним для відома невизначеного кола осіб, які могли б реально його сприймати. Кількість осіб такого кола значен­ня не має.

Наприклад, випуск за згодою автора екземплярів твору в обіг у кількості, достатній для задоволення розумних потреб публіки, ви­ходячи з характеру твору, вважається опублікуванням твору. Це найбільш поширена форма обнародування літературних, художніх і наукових творів.

Не всі твори відповідно до ст. 10 Закону України «Про авторське право і суміжні права» отримують правову охорону. Не є об'єктами авторського права:

1) повідомлення про новини дня або поточні події, що мають ха­рактер звичайної прес-інформації;

2) твори народної творчості (фольклор);

3) видані органами державної влади у межах їх повноважень офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративно­го характеру (закони, укази, постанови, судові рішення, державні стандарти тощо) та їх офіційні переклади;

4) державні символи України, державні нагороди; символи і зна­ки органів державної влади. Збройних Сил України та інших війсь­кових формувань; символіка територіальних громад; символи та знаки підприємств, установ та організацій;

5) грошові знаки;

6) розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності і на які поширюється пра­во sui-generis (своєрідне право, право особливого роду).

Проекти офіційних символів і знаків, зазначених у пунктах 4 і 5, до їх офіційного затвердження розглядаються як твори і охороняю­ться відповідно до цього Закону.

Передбачена Законом України «Про авторське право і суміжні права» правова охорона поширюється лише на форму вираження твору і не поширюється на будь-які ідеї, теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи, концепції, відкриття, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені, проілюстровані у творі. Дане обмеження авторського права обумовлене нездатністю самого авторського права забезпечити належну охорону подібних досяг­нень. Охорона ідей, способів, а також аналогічних результатів мож­лива лише при формалізації даних результатів, проведення експер­тизи і видачі охоронних документів, що не входить у функції авторського права.

Поиск по сайту: