Суб'єкти та зміст прав на торговельні марки

ЦК України визначає, що майнові права інтелектуальної влас­ності на торговельну марку належать володільцю відповідного свідоцтва, володільцю міжнародної реєстрації, особі, торговельну марку якої визнано в установленому законом порядку добре відо­мою, якщо інше не встановлено договором.

Майновими правами є:

1) право на використання торговельної марки;

2) виключне право дозволяти використання торговельної марки;

3) виключне право перешкоджати неправомірному використан­ню торговельної марки, в тому числі забороняти таке викорис­тання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Торговельна марка може бути зареєстрована на ім'я юридичної або фізичної особи, а також об'єднання осіб та їхніх правонаступни­ків. Іноземні юридичні та фізичні особи теж можуть бути суб'єкта­ми прав на торговельну марку за тих самих умов і в тому самому по­рядку, що й українські особи.

Право на певну торговельну марку може належати одночасно кільком фізичним та (або) юридичним особам. Взаємовідносини між ними при користуванні знаком визначаються угодою. У разі відсутності такої угоди кожний власник свідоцтва може користува­тися і розпоряджатися знаком на свій розсуд, але жоден з них не має права давати дозвіл (видавати ліцензію) на використання знака та передавати право власності на знак іншій особі без згоди решти власників свідоцтва.

Використанням марки визнається застосування її на товарах і при наданні послуг, для яких її зареєстровано, на упаковці товарів, у рекламі, друкованих виданнях, на вивісках, під час показу експо­натів на виставках і ярмарках, що проводяться в Україні, в про­спектах, рахунках, на бланках та в іншій документації, пов'язаній із введенням зазначених товарів і послуг у господарський оборот. Визнається її використання в Інтернеті, а також при відтворенні до­менних імен, тотожних чи подібних до марки настільки, що їх мож­на сплутати.

Власник майнових прав на торговельну марку на підставі ліцен­зійної угоди може передати свої права правонаступнику або дати будь-якій особі дозвіл на їх використання.

Будь-яка особа, яка до дати подання заявки на торговельну мар­ку або, якщо було заявлено пріоритет, до дати пріоритету заявки в інтересах своєї діяльності добросовісно використала торговельну марку в Україні або здійснила значну і серйозну підготовку для та­кого використання, має право на безоплатне продовження такого використання або використання, яке передбачалося зазначеною підготовкою (право попереднього користувача). Право попереднього користувача може передаватися або переходити до іншої особи ли­ше разом із підприємством чи діловою практикою, в яких було ви­користано дану марку.

Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку є чинними протягом десяти років з дати, наступної за датою подання заявки на цю марку. Зазначений строк може бути продовжений що­разу на десять років у порядку, встановленому законом.

Однак у певних випадках можливе дострокове припинення чин­ності майнових прав на торговельну марку. Це випадки, коли:

1) марка перетворюється у загальновживане позначення певного виду товарів чи послуг; 2) особа, якій ці права належать, ініціює їх припинення (у цьому випадку вона має відшкодувати збитки ліцензіату).

За Законом України.«Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» передбачалося також припинення прав на знак (марку) у разі, якщо він не використовувався або недостатньо використовува­вся в Україні, можливо тому, що воно є спірним.

Достроково припинені виключні майнові права на торговельну марку можуть бути відновлені за заявою особи, якій вони належа­ли. Крім того, ці права можуть бути визнані недійсними з підстав та в порядку, встановленому законом. На даний час у зазначеному За­коні визначено лише підстави визнання недійсним свідоцтва судом, а саме:

1) невідповідність зареєстрованого знака умовам надання пра­вової охорони;

2) наявність у свідоцтві елементів зображення знака та пере­ліку товарів і послуг, яких не було у поданій заявці;

3) реєстрація кваліфікованого зазначення походження товару, якщо раніше зареєстрований знак для товарів і послуг складається лише з цього зазначення походження товару або містить його як елемент, крім випадків, коли власник такого знака для товарів і послуг є особою, яка має право на використання цього кваліфіко­ваного зазначення походження товару, та коли знак для товарів і послуг містить це кваліфіковане зазначення походження товару як елемент, що не охороняється.

[1] ВВР. – 1992. - №21. – Ст. 294.

[2] ВВР. – 1992. - №48. – Ст. 650.

[3] ВВР. – 1993. - №1. – Ст. 1.

[4] ВВР. – 1993. - №33. – Ст. 345.

[5] ВВР. – 1994. - №10. – Ст. 43.

[6] ВВР. – 1996. - №39. – Ст. 182.

[7] ВВР. – 1997. - №32. – Ст. 206.

[8] ВВР. – 1998. - №22. – Ст. 114.

[9] ВВР. – 2000. - №5-6. – Ст. 46.

[10] Інтелектуальна власність: Словник-довідник. –Т. 1. – К.: Ін Юре, 2000.

[11] Там само.

[12] Там само.

[13] Там само.

[14] Там само.

[15] Липцик Д. Авторское право и смежные права. – М.: Ладомир, Издательство ЮНЕСКО, 2002. – 788 с.

[16] Шершеневич Г.Ф. Авторское право на литературные произведения. – Казань, 1891. – С. 154.

[17] Гаврилов Э.П. Комментарий к закону об авторском праве и смежных правах. – М., 1996. – С. 25,32

[18] Серебровский В.И. Вопросы советского авторского права. – М., 1956. – С. 34.

[19] Иоффе О.С. Советское гражданское право: В 3-х томах. – Т. 3. – Ленинград, 1965. – С. 5.

[20] Сергеев А.П. Право интеллектуальной собственности в Российской Федерации. – М., 2001. – С. 110-111.

[21] Калятин В.О. Интеллектуальная собственность (Исключительные права) – М., 2000. – С. 33.

[22] Закон України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” від 15 грудня 1993 р. // ВВР. – 1994. - №7. – Ст. 32.

[23] Закон України “Про охорону прав на промислові зразки” від 15 грудня 1993 р. // ВВР – 1994. - №7. – Ст. 34.

[24] Csecsi Gyorgy. A Szellemi alkotasok joga. – М., 2000. – С. 134; Сергеев А.П. Право интеллектуальной собственности в РФ. – М., 2000. – С. 430; Минков А.М. Международная охрана интеллектуальной собственности. – СПб., 2001. – С. 25.

[25] Андрощук Г.О. Правове регулювання службових винаходів // Інтелектуальна власність в Україні: проблеми теорії і практики. – К., 2002. – С. 45-47.

[26] Юридична енциклопедія: У 6 т. / За ред. Ю. С. Шемшученка. – К., 2002. – Т. 4. - С. 453.

[27] Правила складання, подання заявки на видачу патенту України на винахід і корисну модель. Наказ Держпатенту України від 17 листопада 1994 р. №132 // Інновація. – 1995. - № 10-13.

[28] Правила складання та подання заявки на видачу патенту України на промисловий зразок. Наказ Держпатенту від 15 січня 1995 р. - №12.

[29] Детальну інформацію про Мюнхенську конвенцію про видачу європейського патенту можна знайти в Інтернеті за адресою: http: // www. european-patent-office.org.

[30] Волчинский В.К. Понятие и содержание фирменного наименования // Вестник МГУ. Серия ХІІ. Право. – 1973. - №1; Медведев Д.А. Право на фирму в условиях рыночной экономики. – Уфа, 1991. – С. 68; Підприга О.А., Підопригора О.О. Право інтелектуальної власності. – К., 1998. – С. 129.

[31] Закон країни “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” від 15 грудня 1993 р. // ВВР. – 1994. -;7. – Ст. 36.

[32] Інтелектуальна власність: словник-довідник. – Т. 2. Промислова власність. – К., 2000. – С. 81.

Поиск по сайту: